Справа № 345/451/25
Провадження № 22-ц/4808/862/25
Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
03 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,
секретаря Петріва Д.Б.
за участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Миговича О. М. в місті Калуші, у справіза позовом ОСОБА_2 до Калуської окружної прокуратури, Івано-Франківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування недоотриманої гарантованої законом моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Калуської окружної прокуратури, Івано-Франківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування додаткової моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю органів дізнання.
Позов мотивований тим, що у 2021 році він вже звертався до Калуського міськрайонного суду з аналогічним цивільним позовом і його позовні вимоги були частково задоволені та вирішено стягнути з держави України на його користь моральну шкоду у розмірі 331347,00 гривень. Зазначене, на думку позивача, свідчить про часткову реалізацію ним законного права на відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством, оскільки згідно із самостійним розрахунком проведеним судами першої та апеляційної інстанції достеменна сума, яка підлягала відшкодуванню становила 540 000,00 гривень, а він заявив лише про часткове відшкодування у розмірі 331 347,00 гривень. Отже, предметом позову є стягнення додаткового відшкодування, яке є різницею між мінімальною сумою компенсації моральної шкоди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» (6000 грн * 90 місяців 2 дні = 540 400 грн) і сумою відшкодування заявленою ним у первісному позові у розмірі 331 347 грн.
Враховуючи заяву про зміну предмета позову, позивач просив суд стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь недоотриману гарантовану законом мінімальну моральну шкоду, завдану незаконними діями і бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, у розмірі 209053 грн.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Калуської окружної прокуратури, Івано-Франківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування недоотриманої гарантованої законом моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що державою уже здійснено позивачу відшкодування шкоди на підставі рішення у справі № 345/2895/21, а подвійне відшкодування шкоди за вчинення тих же дій за один і той самий період Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
ОСОБА_2 на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зіславшись на те, що він уже реалізував своє законне право на відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством, не встановив чи таке право реалізоване в повному обсязі. Водночас враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду первісного позову було проведено самостійний розрахунок заподіяної моральної шкоди і такий становить 540000 грн, а він отримав лише 331347 грн, то держава повинна виконати свій обов'язок в повному обсязі та відшкодувати недоотримане ним відшкодування у сумі 209053 грн.
За таких обставин, апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задоволити його позовні вимоги.
Позиція інших учасників справи
В. о. керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Уважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 реалізував своє законне право на відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством, а тому відсутні підстави для задоволення його позовних вимог. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні прокуро Івано-Франківської обласної прокуратури Журавльова Н. Є. заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, просила оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, були повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення їм судової повістки в їх електронний кабінет.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, у липні 2021 року ОСОБА_2 звертався до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області із позовом до Калуської окружної прокуратури, Івано-Франківської обласної прокуратури, Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (справа № 345/2895/21).
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану незаконними діями і бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, у розмірі 331 347,00 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 червня 2022 року апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України задоволено частково, рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 змінено.
Абзац другий резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: «Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 331 347,00 гривень». В іншій частині рішення залишено без змін.
В наведених рішеннях суди встановили, що ОСОБА_2 перебував під слідством та судом 90 місяців та 2 дні, мінімальна сума компенсації моральної шкоди за таке перебування, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», становить 540 400,00 грн (6000 грн х 90 місяців 2 дні). Однак, врахувавши заявлені вимоги, суди дійшли висновку про стягнення на користь ОСОБА_2 331347 грн моральної шкоди.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких відокремлено посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).
Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.
Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону).
Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «…моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості…».
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19, від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 дійшла таких висновків: «Частиною п'ятою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що позивач у липні 2021 року уже звертався до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (справа № 345/2895/21).
Рішеннями судів такий позов було задоволено частково та стягнуто на користь позивача, з урахуванням заявлених ним позовних вимог, з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України 331 347,00 грн моральної шкоди.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач уже реалізував своє право на відшкодування моральної шкоди за перебування під слідством та судом та, як наслідок, правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог у цій справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що мінімальна сума компенсації моральної шкоди за 90 місяців та 2 дні його перебування під слідством та судом становить 540 400,00 грн, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», а він отримав лише 331347 грн, що свідчить про неповну реалізацію ним права на відшкодування моральної шкоди та необхідність задоволення позовних вимог, колегія суддів відхиляє.
Так, у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, згідно із яким кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Підставою заявленого позову ОСОБА_2 вказує на право стягнення недоотриманої гарантованої державою суми моральної шкоди, що виникло в силу судового рішення. Разом з тим, такі твердження не є обґрунтованими, оскільки за змістом наведених вище норм, законодавець передбачив право особи на звернення до суду про стягнення такого виду шкоди, проте її розмір є предметом доказування і не має безумовного характеру. Тому підстави вважати 209053 грн недоотриманою гарантованою державою сумою моральної шкоди, в даному випадку, відсутні.
Норма частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», згідно із якою відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, не змінювалася з моменту введення цього закону в дію, а тому на час звернення позивача до суду у 2021 році із позовом про відшкодування моральної шкоди уже було чимало постанов Верховного Суду щодо застосування вказаної норми. З огляду на це, посилання апелянта на відсутність сформованих правових позицій судів щодо застосування наведеної норми закону, колегія суддів уважає безпідставним.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, їм надано правильну правову оцінку, рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 09 липня 2025 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
І. О. Максюта