Справа № 636/84/25 Провадження 3/636/340/25
01.07.2025 м. Чугуїв
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Оболєнська С.А., за участю захисника - Зінченко С.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , секретаря судового засідання - Зіник А.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Чугуївського РУП ГУНП з превентивної діяльності в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера,
07.12.2024 о 17 год. 20 хв. ОСОБА_2 керував транспортним засобом RENAULT MEGANE, номерний знак НОМЕР_2 , на автошляху Київ-Харків-Довжанський 547 км, з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів та в закладі охорони здоров'явідмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_2 заперечував факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, захисник Зінченко С.А. заявила клопотання, в якому просила суд закрити провадження у справі та повністю оспорювала фактичні обставини адміністративного правопорушення, викладені в протоколі серії ЕПР1№190959 від 17.12.2024, зазначивши, що факт керування транспортним засобом не підтверджено, відеофіксація проводилась двома різними пристроями, велась не безперервно, направлення складено пізніше ніж протокол та не містить підпису, свідки до складання додаткових матеріалів не залучались, докази по справі є неналежними та недопустимими.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та клопотання захисника Зінченко С.А., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та долучені до справи документи, суд приходить до наступного.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735).
Відповідно до пунктів 2, 4, 7 розділу І Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п.6 Інструкції № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Для визначення у водія стану наркотичного сп'яніння обов'язкове проведення лабораторних досліджень, що визначено у п.7 розділу III Інструкції № 1452/735.
Пунктом 12 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735 передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції№ 1452/735, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
За змістом статей 254, 255, 256 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КпАП України, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як джерело доказів.
Відповідно до статті 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище перекладача, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності і , при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України, ст.268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Зазначені вище вимоги особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення виконані, зокрема, у ньому чітко вказано суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 сумніву не викликає, оскільки складений та підписаний уповноваженою особою - поліцейським Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області капралом поліції Мальцевим Л.К. із зазначенням усіх необхідних даних, відповідно до вимог статей 254, 256 КАП України, тому є належним і допустимим доказом по справі.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не є єдиним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його винуватість підтверджується саме сукупністю доказів наявних в матеріалах справи, а не лише взятим окремо доказом.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №190959 від 07.12.2024;
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
-відеозаписом, зафіксованим на пристрій відеофіксації бодікамеру Tecsar №1113057280/321.
З моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та по теперішній час, останній та сторона захисту не зверталися зі скаргами щодо незаконності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто незаконність дій інспекторів не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Оцінюючи досліджені під час розгляду справи докази, суд приходить до висновку, що дії працівника поліції є правомірними і відповідають вимогам ст. 266 КУпАП та Інструкції №1452/735 та постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду».
Також, в матеріалах справи наявний відеозапис на підставі якого можливо перевірити, дії працівників поліції на правомірність та відповідність вимогам ст.266 КУпАП та Інструкції №1452/735.
В ході перевірки інформації, яка зафіксована на диску відеозапису судом не було встановлено жодних порушень дій працівників поліції. Порушення порядку огляду також не було встановлено.
Враховуючи те, що на відеозаписі повно та чітко зафіксовано порядок огляду ОСОБА_1 суд не має сумнівів стосовно обставин правопорушення викладених у протоколі.
Переглядаючи відеозапис встановлено, що за своєю суттю він є безперервним та чітким, а посилання захисника на те, що відеозапис є неналежним та недопустимим доказом, суд сприймає критично, враховуючи, що суду має бути наданий відеозапис, який містить докази, на підтвердження наведених в протоколі обставин, а не відеозапис всіх подій, які мали місце під час спілкування поліцейських з правопорушником. Наданий суду відеозапис містить лише інформацію, що стосується вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч. 1 ст. 130 КУпАП, якого стосується дане провадження, є вичерпно інформативним, належним та допустимим доказом, отриманим у встановленому законом порядку, дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер.
Доводи захисника про недопустимий доказ - відеозапис, оскільки проведений двома різними пристроями, необґрунтовані та безпідставні. Суд зазначає, що відмінність перших літер назви технічного пристрою в протоколі №1113057280/321 та в рапортіTecsar 280/321, не спростовує той факт, що на відео зафіксовано спілкування поліцейських саме з ОСОБА_1 . Факт такого спілкування не заперечує і сам ОСОБА_1 та його захисником.
Отже, наявний у справі диск з відеозаписом є належними та допустимими доказами. Докази на підтвердження протилежного, в матеріалах справи відсутні.
Необхідно зазначити про те, що ОСОБА_1 та його захисник не оспорюють дійсність даних зафіксовані на відеозаписі, а також і те, що ОСОБА_1 від продуття Drager відмовився.
А тому, враховуючи те, що інформація яка міститься на відеозаписі не оспорюється жодними учасниками справи, суд приходить до висновку, що докази, які містяться на диску є достатніми та необхідними для встановлення вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі, згідно встановлених норм закону держави Україна.
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для визнання необ'єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, тому суд їх визнає належними, допустимими та достатніми, і кваліфікує її дії за ч.1 ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Посилання захисника ОСОБА_3 на те, що не залучалися свідки при складанні додаткових матеріалів, як на підставу для закриття провадження, безпідставне, оскільки, працівниками поліції здійснювалася відеофіксація, що відповідає вимогам ст. 266 КУпАП та не потребує присутності двох свідків.
Також захисник ОСОБА_3 зазначає, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння є недопустимим доказом, оскільки не підписане посадовою особою ОСОБА_4 .
Суд не погоджується з твердженням захисника про те, що було порушено порядок направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, оскільки воно не підписане посадовою особою ОСОБА_4 з огляду на наступне. Так судом було досліджено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, що міститься в матеріалах справи (а.с.5). Згідно з інформацією, що міститься у даному направленні, водій відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння. Дане направлення, на думку суду, відповідає вимогам Інструкції №1452/735 про порядок виявлення ознак сп'яніння.
Щодо посилання на порушення процедури направлення на огляд на стан алкогольного сп'яніння в частині часу зазначеного в направленні, а саме 18 год 20 хв, тоді як в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем о 17 год 20 хв, то слід вказати наступне.
Щодо інших процедурних недоліків при складані матеріалів справи про адміністративне правопорушення зазначених захисником Зінченко С.А., то слід вказати наступне.
Приймаючи судове рішення у справі суд виходить з того, що вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен з'ясувати вплив цих порушень на ті, чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
При цьому, порушення порядку проведення процесуальної дії потребують оцінки можливого впливу на достовірність одержаних відомостей. Тобто під час оцінки джерела доказів з точки зору його допустимості необхідно також переконатися, чи позначилися або могли позначитись процесуальні порушення, якщо вони були допущені, на достовірності та повноті відомостей, які містить дане джерело.
Розглядаючи справу, суд зобов'язаний врахувати допущені порушення закону, які мали місце під час збирання доказів, однак такі порушення не можуть бути безальтернативною підставою для того, щоб суд залишив такі докази без оцінки, відкинувши їх як недопустимі, не з'ясувавши питання про можливий вплив відповідних процесуальних порушень на достовірність отриманих відомостей.
У даній справі порушення, про які зазначає захисник в судовому засіданні, не вплинули на можливість встановлення дати та часу події та особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення, та доданих до нього матеріалів, а тому не є безальтернативною підставою для визнання їх неналежними та недопустимими доказами у справі.
У рішенні ЄСПЛ № 980_360 по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» від 21 01 1999 вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
З вище зазначеного випливає, що інші доводи та пояснення захисника є безпідставними та не обґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, та призначає адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
За таких обставин виявленого порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому клопотання захисника про закриття провадження задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, з особи, на яку накладено стягнення, слід стягнути судовий збір у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ст.40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст.130 ч.1, 279, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя
В задоволенні клопотання захисника Зінченко Світлани Анатоліївни про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ., винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 грн) на р/р UA168999980313020149000020001, отримувач коштів: ГУК Харків обл/Харківобл/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу (34000,00 грн); витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк позбавлення права керування транспортними засобами обчислювати з дня здачі або вилучення посвідчення водія.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня оголошення постанови скарги про апеляційне оскарження.
Суддя: С.А. Оболєнська