09.07.2025
ЄУН 337/1810/25
Провадження №1-кп/337/332/2025
09 липня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Чернігівка Чернігівського району Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_2 ,
у кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за №12025082070000173 від 20.02.2025, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження.
Прокурором ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, яке мотивує тим, що під час досудового розслідування до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який в подальшому було продовжено судом. На теперішній час кримінальне провадження не розглянуто та продовжують існувати ризики, передбачені п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України. В обґрунтування клопотання вказує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного корисливого злочину, який вчинено в умовах воєнного стану та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років, раніше був судимий за вчинення умисних корисливих злочинів,до затримання офіційно не працював, постійного джерела доходу та стійких соціальних зв'язків не має, у зв'язку з чим з метою уникнення кримінальної відповідальності та подальшого відбування покарання за скоєне він може переховуватись від суду, а також надалі вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки вчинення корисливих злочинів є єдиним джерелом його прибутку. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не можуть запобігти зазначеним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 заперечили проти задоволення клопотання прокурора, оскільки не доведені ризики та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, та вважають, що достатнім запобіжним заходом для ОСОБА_6 буде цілодобовий домашній арешт.
Також обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що він має намір працювати та до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 . Це помешкання належить його знайомим, які не заперечують проти того, щоб він там мешкав після звільнення з-під варти. Допомогу в його утриманні можуть надавати його сестри.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 також зазначив, що ОСОБА_6 після звільнення з-під варти буде мешкати за адресою: АДРЕСА_3 та може там перебувати під цілодобовим домашнім арештом. Також до нього може бути заставаний обов'язок носити електронний браслет.
Обвинувачений ОСОБА_5 при вирішення клопотання прокурора поклався на розсуд суду.
Суд, вислухавши клопотання і думки учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, вважає таке.
Так, відповідно до ч.1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту або з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Відповідно до ст.176, 177, 183, ч.1 ст.194 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
За змістом ст.199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування відповідного запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим. Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що певні обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Згідно положень п. "с" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд встановив таке.
Ухвалою слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 21.02.2025 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» на строк до 60 днів, до 22.04.2025 включно та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60560,00 грн.
Ухвалою суду від 17.04.2025 ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 15.06.2025 включно.
Ухвалою суду від 04.06.2025 строк тримання під вартою ОСОБА_6 продовжено до 02.08.2025 включно.
Провести наступне судове засідання у даному кримінальному провадженні до закінчення строку дії останньої ухвали про продовження тримання під вартою ОСОБА_6 є неможливим з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з перебуванням захисника ОСОБА_7 на лікуванні, відпустки судді.
При цьому встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, тобто у тяжкому умисному корисливому злочині, який вчинено в умовах воєнного стану та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, та яке може бути призначено обвинуваченому у разі доведення його винуватості.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Суд враховує, що в межах розгляду даного клопотання суд не вправі давати оцінку належності та допустимості зібраних в ході досудового розслідування доказів, а лише визначає чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
В даному випадку, суд вважає, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, є вірогідною та достатньою для продовження застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також суд враховує, що ризиком є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».
Суд наголошує, що наявність у справі ризиків встановлено ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу та ухвалами суду про продовження строку дії цього запобіжного заходу, що набрали законної сили, а на цьому етапі вирішується питання продовження існування таких ризиків.
Оцінивши обставини справи, суд вважає встановленим та доведеним продовження існування ризиків, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово судимий, у т.ч. за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, відбував порання реально, звільнився з місць позбавлення волі у вересні 2022 року, але знову обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, що свідчить про стійку антисоціальну направленість його особистості та небажання стати на шлях виправлення.
Також суд враховує, що ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі не перебуває, неповнолітніх дітей та інших утриманців не має. Доказів на підтвердження наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків стороною захисту не надано. Інформація про законні джерела доходу відсутні. Він зареєстрований в Бердянському районі Запорізької області, тобто на тимчасово окупованій території, за місцем реєстрації як ВПО у м. Запоріжжі до затримання не проживав. Вік та стан здоров'я обвинуваченого не є перешкодою для його тримання під вартою.
На переконання суду, вказані обставини та усвідомлення суворості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у інкримінованому кримінальному правопорушенні, в сукупності вказують на можливість обвинуваченого переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Встановлені ризики є надзвичайно високими, підсилюються запровадженим на території України воєнним станом, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід, зокрема, особисте зобов'язання, особиста порука, застава, а також домашній арешт, на що вказує сторона захисту, не здатні забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Доводи сторони захисту про наявність у ОСОБА_6 житла за адресою: АДРЕСА_3 , де він може проживати та знаходитись на цілодобовому домашньому арешті, не приймаються до уваги, оскільки достатніх та достовірних даних про те, кому саме належить це житло, дозвіл власників/користувачів на проживання в ньому ОСОБА_6 , суду не надано.
Також суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, а характер та ступінь тяжкості діяння, в якому він обвинувачується, сукупність інших обставин однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Також суд враховує, що в даному випадку тримання під вартою не є безальтернативним, оскільки ОСОБА_6 має право внести заставу у встановленому судом розмірі.
У зв'язку з цим суд вважає необхідним продовжити відносного обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу немає.
Таким чином, клопотання прокурора слід задовольнити.
Керуючись ст.177, 178, 183, 331 КПК України,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 строк тримання під вартою у Державній установі «Запорізькій слідчий ізолятор» на 60 днів, а саме до 06 вересня 2025 року включно, із заставою, як альтернативним запобіжним заходом у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, у разі внесення якої звільнити ОСОБА_6 з-під варти.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_6 та його захиснику та надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошений 09 липня 2025 року о 14.55 год.
Суддя ОСОБА_1