1Справа № 335/2822/25 2/335/1774/2025
02 липня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді Сиротенко В.К., за участю секретаря судового засідання - Кумер А.В., відповідача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
27.03.2025 року АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (надалі АТ «ПУМБ») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитними договорами.
В обґрунтовання зазначено, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори:
-14.06.2019 року кредитний договір № 2001334018901, відповідно до якого відповідачці видано кредит у сумі 24200,00 грн.;
-30.01.2020 року кредитний договір № 1001537922901, відповідно до якого відповідачці видано кредит у сумі 24450,00 грн.;
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 свої кредитні зобов'язання належним чином не виконала, станом на 10.01.2025 року загальна сума заборгованості склала 68108,40 грн., з яких: 34765,61 грн. за кредитним договором № 2001334018901; 33342,79 грн. - за кредитним договором №1001537922901.
Ухвалою суду від 01.04.2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників процесу.
30 квітня 2025 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26.02.2025 № 4273-ІХ, назва Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя була змінена на Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.
04.06.2025 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що відповідачка визнає факти укладення споживчих кредитних договорів з Позивачем: - №2001334018901 від 14.06.2019 і - №1001537922901 від 30.01.2020 та отримання грошових коштів в розмірах, зазначених в кредитних договорах. Грошові кошти були потрібні на продукти харчування, на ліки та одяг для сім'ї. Відповідачка мала намір повернути отримані грошові кошти з нарахованими відсотками, однак не змогла виконати свої зобов'язання за кредитними договорами через тяжке фінансове становище сім'ї: втрату роботи через особисту інвалідність другої групи, наявність в неї членів сім'ї- дочок, які теж визнані особами з інвалідністю з дитинства другої групи та непрацездатні. Представник відповідача просить відмовити в задоволені позову в частині стягнення комісії за кредитними договорами, так як обов'язок позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемним відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
В судове засідання представник АТ «ПУМБ» Киричук Г.М. не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, в позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник Железняк В.К. просили відмовити в задоволенні позову в частині стягнення комісії за кредитним договором №1001537922901 від 30.01.2020 року, з підстав зазначених у відзиві.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Згідно п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2ст. 124Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно дост.9Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно дост.55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зіст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ст.ст.76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Щодо стягнення заборгованості за кредитом
Судом встановлено, що 14.06.2019 року між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» підписано заяву №2001334018901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на підставі якої позичальнику відкрито поточний рахунок, видано кредитну картку, на яку встановлено кредитний ліміт у розмірі 24200,00 грн.
Підписанням вказаної заяви ОСОБА_1 підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладання Договору страхування на зазначених умовах.
Згідно заяви №2001334018901, строк дії кредитного ліміту 12 місяців з дня надання кредитного ліміту. Зі спливом вказаного строку, дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на той самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО, стандартна процентна ставка за користування кредитним лімітом - 47,88% розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в залежності від типу кредитної картки.
До даної заяви позивачем додано публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, що діє з 12.06.2019 року, затверджену рішенням Правління АТ «ПУМБ», протокол №760 від 11.06.2019 року та паспорт споживчого кредиту.
Відповідно до Довідки про збільшення кредитного ліміту по договору, кредитний ліміт по договору №2001334018901 неодноразово збільшувався, останній раз 11.02.2020 року до 24200,00 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 10.01.2025 року заборгованість за кредитним договором №2001334018901 становить 34765,61 грн., з яких: 21663,97 грн. заборгованість за кредитом; 13 101,64 грн. - за процентами.
З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 14.06.2019 року по 10.01.2025 року (рахунок 26203111987568 UAH) вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами, а також здійснювала часткове погашення заборгованості.
Крім того, 30.01.2020 року між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» підписано заяву №1001537922901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Підписанням вказаної заяви ОСОБА_1 підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладання Договору страхування на зазначених умовах.
Згідно заяви №1001537922901, сума 24450,00 грн.; строк 36 місяців; розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99%; розмір процентної ставки 0,01% річних.
До даної заяви позивачем додано публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, що діє з 12.06.2019 року та паспорт споживчого кредиту.
30.01.2020 року за договором №1001537922901 на банківський рахунок ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти в розмірі 24 450,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №TR.40648302.37248.8810 від 30.01.2020 року та випискою по особовому рахунку.
Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 10.01.2025 року заборгованість за кредитним договором №1001537922901 становить 33 342,79 грн., з яких: 18302,91 грн. заборгованість за кредитом; 7,43 грн. - за процентами; 15 032,45 грн. за комісією.
З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 року по 10.01.2025 року (рахунок НОМЕР_1 .UAH) вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами, а також здійснювала часткове погашення заборгованості.
13.01.2025 року позивач відправив відповідачці письмову вимогу про виконання зобов'язання перед АТ «ПУМБ», а саме про оплату заборгованості в загальному розмірі 68108,40 грн., з яких: 34 765,61 грн. за кредитним договором №2001334018901; 33 342,79 грн. - за кредитним договором №1001537922901, протягом 30 днів з моменту отримання листа.
Щодо стягнення заборгованості за кредитом
У частинах 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У розумінні ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підтвердження умов надання кредиту відповідачці та порушення зобов'язання останньою позивач надав суду:
- виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 року по 10.01.2025 року (рахунок 22032112945246.UAH) та платіжну інструкцію №TR.40648302.37248.8810 від 30.01.2020;
- виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 14.06.2019 року по 10.01.2025 року (рахунок НОМЕР_2 .UAH).
Отже, факт користування відповідачкою грошовими коштами АТ «ПУМБ» доведено та не спростовано відповідачкою.
Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку не повернуті, суд переконаний, що АТ «ПУМБ» вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками
Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд звертає увагу, що до позовної заяви долучено розрахунки заборгованості, з яких вбачається розрахування усієї суми заборгованості з урахуванням також нарахованих відсотків:
- за кредитним договором №1001537922901 від 30.01.2020 року в розмірі 7,43 грн., що передбачені заявою №1001537922901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (розділ «кредитна картка»);
- за кредитним договором №2001334018901 від 14.06.2019 року в розмірі 13101,64 грн., що передбачені п. 6 заяви №2001334018901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (розділ «споживчий кредит»).
Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, беручи до уваги усе вище викладене, суд дійшов до переконання про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь АТ «ПУМБ» в тому числі процентів за користування кредитами.
Щодо стягнення заборгованості по комісії
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»(10.06.2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в розділі 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки» кредитного договору (колонка 8 графіка). Розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування складає 29.02.2020 по 30.06.2020 року - 4877,80 грн; з 30 липня 2020 по 30 вересня 2020 року - 2494,86 грн; з 30 жовтня 2020 по 29.12.2021 року - 7659,79 грн.
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).
Судом встановлено, що умовами кредитного договору №1001537922901 від 30.01.2020 року передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, яка складає 3,99 % від суми кредиту.
Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена пунктом 5 кредитного договору.
Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 975,56 грн. щомісяця. При цьому встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
Також, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 ст. 89 ЦПК України).
На підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що АТ «ПУМБ» не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 15032,45 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості та Виписок по особовому рахунку встановлено, що відповідачкою за період користування кредитними коштами було сплачено комісію за обслуговування кредиту у сумі 7 372,66 грн.
З огляду на те, що положення п.5 кредитного договору та графіку платежів щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених кредитним договором є нікчемними, то необхідно застосувати його наслідки та здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором.
З огляду на вищевказане, сплачену відповідачкою комісію у сумі 7 372,66 грн. необхідно вирахувати з суми основної заборгованості за тілом кредиту, а відтак, розмір боргу в цій частині підлягає зменшенню до 10 930,25 грн. (18302,91 - 7 372,66).
Таким чином, ОСОБА_1 має заборгованість перед АТ«ПУМБ» заборгованість на загальну суму 34765,61 грн., з яких: 43749,57 грн. (21663,97 грн. - за основною сумою боргу; 13101,64 грн. - за відсотками) заборгованість за кредитним договором № 2001334018901 від 14.06.2019 року; 10930,25 грн. (10 930,25 грн. - за основною сумою боргу, 7,43 грн. - за відсотками) - заборгованість за кредитним договором № 1001537922901 від 30.01.2020 року.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується копією Довідки до Акту МСЕК АД № 05319 від 19.06.2006 року.
Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність підстав для звільнення відповідача ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Враховуючи, що позовні вимоги АТ «ПУМБ» підлягають часткового задоволенню, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає поверненню на його користь пропорційно задоволеним вимогам, які в даному випадку складають 1625,52 грн. (2422,40 грн. х 45703,29 грн. / 68108,4 грн.).
Керуючись статтями:2,4,12,13,76-81,133,141,259, 265, 268, 279, 280-284,352,354 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у сумі 45 703 (сорок п'ять тисяч сімсот три) грн 29 коп.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути судовий збір, сплачений платіжною інструкцією №980 від 11.03.2025 в розмірі 1 625 (одна тисяча шістсот двадцять п'ять) грн 52 коп. на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 09.07.2025 року.
Суддя В.К. Сиротенко