1Справа № 335/4320/25 2/335/2200/2025
09 липня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Шевченко К.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною вартістю подружжя, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що є спільною сумісною вартістю подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що сторони по справі перебували у шлюбі, за час спільного життя подружжя, сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_1 - на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.01.2009р. Покупцем за договором купівлі-продажу вказаний Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Між Позивачем та Відповідачем домовленості щодо поділу майна не було, враховуючи, що спірна квартира була набута Позивачем з Відповідачем у шлюбі, тому ця квартира є спільним майном подружжя і належить їм на праві спільної сумісної власності, на даний час позивач бажає здійснити розподіл вказаного спірного майна, тому звернулася до суду з відповідними вимогами.
Просить суд визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру номер АДРЕСА_2 , придбану відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2009р.та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири номер АДРЕСА_2 , загальною площею 111,85 кв м., придбаної відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2009р.
Ухвалою судді від 16.05.2025 року звільнено ОСОБА_1 від сплати 50 відсотків судового збору за подання позову до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
У підготовче судове засідання позивач не з'явилася, суду надала письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій зазначила, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в підготовче судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, згідно поданого до суду 11.06.2025 відзиву на позовну заяву позовні вимоги визнає, просить розглянути справу у відсутність відповідача, процесуальні наслідки визнання позову йому відомі і зрозумілі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
У зв'язку з чим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.
За приписами ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
14 липня 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що відповідно здійснено актовий запис №528 від 14.07.2001р. Запорізьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану Запорізького обласного управління юстиції (Свідоцтво про одруження (Серія НОМЕР_2 ).
На час подання позову в Вознесенівському районному суді м.Запоріжжя перебувало судове провадження №335/2172/25 про розірвання шлюбу.
Згідно відомостей ЄДРСР рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2025 року шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало законної сили 10.06.2025 року.
За час перебування у шлюбі подружжям (з 14.07.2001 по 10.06.2025), було набуто спільне майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 - на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.01.2009р. (державна реєстрація 30.09.2010 р). Покупцем за договором купівлі-продажу вказаний Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджуються копією договору купівлі-продажу від 26.01.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С., р.№ 221, Витягом з Державного реєстру правочинів, Витягом про державну реєстрацію прав, технічним паспортом на зазначену квартиру, відповідями № 1475071 від 13.06.2025 та № 1475035 від 13.06.2025 року на запит суду з Державного реєстру речових прав.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як встановлено ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 368 СК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Частиною 1 ст. 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 СК України, подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.
У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Аналіз зазначених вимог закону свідчить про те, що нерухоме майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, хто з них є титульним його володільцем, якщо не буде встановлено інших обставин, є об'єктом права спільної сумісної власності цього подружжя, а отже, у випадку, якщо вони не домовилися про порядок його поділу, під час вирішення питання про його розподіл підлягає поділу між сторонами у рівних частках.
Відповідно до вимог ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За приписами ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову у підготовчому засіданні, а тому суд приймає визнання позову відповідачем.
З матеріалів справи встановлено, що вказана квартира була придбана під час перебування сторін у шлюбі.
З огляду на вищенаведене, враховуючи позицію сторін, обставини справи, і оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує законних прав, свобод чи інтересів інших осіб, тому позовні вимоги слід задовольнити визнавши спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру номер АДРЕСА_2 , зареєстровану за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2009р. та провести її розподіл, оскільки вказане майно набуте за час шлюбу, а тому, згідно вимог ст.ст.60, 70 СК України та ст.372 ЦК України, належить сторонам в рівних частках на праві спільної сумісної власності подружжя.
Отже, необхідно в порядку поділу майна подружжя визнати за сторонами право власності на 1/2 частину в ідеальних долях зазначеного майна, залишивши вказане майно у спільній частковій власності сторін.
Враховуючи те, що позивач просить суд не стягувати з відповідача на її користь судові витрати, суд вважає за можливе не стягувати з відповідача судові витрати на користь позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 200, 206, 247,258-259, 263-265 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною вартістю подружжя - задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру номер АДРЕСА_2 , придбану на підставі договору купівлі- продажу від 26.01.2009р. посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, реєстровий №221, 4082, 11.12.2009 договір про внесення змін, посвідчено ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 АДРЕСА_3 ) право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири номер АДРЕСА_2 , загальною площею 111,85 кв м., зареєстровану за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2009р. договору купівлі- продажу від 26.01.2009р. посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, реєстровий №221, 4082, 11.12.2009 договір про внесення змін, посвідчено Швецовою О.С., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири номер АДРЕСА_2 , загальною площею 111,85 кв м., зареєстровану за ним на підставі договору купівлі- продажу від 26.01.2009р. посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, реєстровий №221, 4082, 11.12.2009 договір про внесення змін, посвідчено Швецовою О.С., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.В. Апаллонова