справа № 631/372/25
провадження № 3/631/383/25
09 липня 2025 року селище Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко С. В., перевіривши у приміщенні суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до наказу № 02-06/33 від 29 травня 2025 року, виданого головою Нововодолазького районного суду Харківської області Пархоменко І. О. із змінами, внесеними наказом № 02-06/36 від 03 червня 2025 року, у період часу з 16 по 30 червня 2025 року та з 01 по 04 липня 2025 року суддя Мащенко С. В. перебувала у відпустці.
25 червня 2025 року за вхідним № 3580/25-вх до Нововодолазького районного суду Харківської області надійшла справа про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зазначена справа з єдиним унікальним № 631/372/25 (провадження № 3/631/383/25) відповідно до обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, в день надходження шляхом неавтоматизованого розподілу судової справи між суддями передана згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, а саме головуючому судді Мащенко С. В., що фактично перебувала на цей момент у відпустці та не виконувала обов'язки по відправленню правосуддя.
Отже, в порушення правила, обумовленого підпунктом 2.4.1. пункту 2.4. Положення про автоматизовану систему документообігу суду (із змінами, внесеними згідно із рішенням Ради суддів України від 26.03.2025 № 15, погодженими наказом ДСА України від 31.03.2025 №119) судова справа зареєстрована під єдиним унікальним № 631/372/25 (провадження № 3/631/383/25) передана для подальшого розгляду суддею лише 07 липня 2025 року, тобто через 12 календарних днів.
З огляду на наведене 08 липня 2025 року мною подано заяву в порядку службової записки з проханням негайно провести службове розслідування з підстав правомірності розподілу та порушення строку передання головуючому судді, зокрема, справи з єдиним унікальним № 631/372/25 (провадження № 3/631/383/25), зазначивши правове обґрунтування прийнятого рішення, однак продовж доби відповідь на неї не надано.
Відтак, отримавши справу з єдиним унікальним № 631/372/25 (провадження № 3/631/383/25) про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, під особистий короткий підпис в Контрольному журналі судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, та вирішуючи питання щодо можливості подальшого розгляду переданої мені справи, вважаю за необхідне заявити самовідвід, зважаючи на таке.
Статтею 8 Конституції України, прийнятою 28.06.1996 року (Закон України № 254к/96-ВР), обумовлено, що вона має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Крім того, згідно зі змістом частини 2 статті 19 Основного Закону нашої Держави органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, державні органи наділені лише тими повноваженнями і компетенцією, які визначені законом і не можуть на свій розсуд привласнювати повноваження інших державних органів.
Отже, нормою права, викладеною у статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обумовлює, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Також, в силу приписів статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі та ратифікованої Україною 17.07.1997 року відповідним Законом № 475/97-ВР, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Конституція України у частині 1 своєї статті 19 констатує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Натомість авторитет суду та судових рішень у суспільній свідомості пов'язується з авторитетом судді, оцінкою його поведінки як у сфері судочинства, так і поза межами його професійної (службової) діяльності.
У всіх випадках судді зобов'язані діяти таким чином, щоб слугувати прикладом доброчесності для своїх колег та учасників судових проваджень, громадськості, тому несуть повну відповідальність за вирішення питань, що виникають в процесі виконання ними функції зі здійснення правосуддя.
Окрім того, Пленум Верховного суду України у пункті 5 своєї Постанови № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» роз'яснив, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. При цьому:
а) стосовно суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді: з'ясовується, чи виявляв він упередженість або безсторонність у даній справі;
б) стосовно об'єктивного критерію - чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Професійна діяльність суддів, пов'язана з відправленням правосуддя, зобов'язує суддів демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, що означає добровільні обмеження, пов'язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і поза залою судового засідання.
Також стаття 6 Кодексу суддівської етики, затвердженого 18.09.2024 року XХ черговим з'їздом суддів України, наголошує, що суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні втручання, впливи, стимули, загрози або публічну критику.
Крім того, у відповідності до правила, закріпленого у статті 10 цього ж кодексу суддя повинен виконувати обов'язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності суддів та присяжних під час здійснення правосуддя.
Одночасно із цим, загальними правилами, які відображені у Бангалорських принципах поведінки судді, прийнятих 19.05.2006 року та схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 року, об'єктивність судді є обов'язковою умовою належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки в змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З огляду на таке, однією з гарантій здійснення об'єктивного, незалежного і неупередженого правосуддя є інститут самовідводу під час судового провадження, а тому самовідвід в межах справи про адміністративні правопорушення цілком можливий як такий, що направлений на захист прав особи щодо розгляду справи безстороннім судом.
Аналогічна позиція сформована Радою суддів України, яка згідно із приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є вищим органом суддівського самоврядування та має формувати єдиний підхід до розуміння тих чи інших найважливіших актуальних спірних питань шляхом прийняття відповідних рішень рекомендаційного характеру.
На виконання вказаних положень законодавства Радою суддів України 08.06.2017 року прийнято рішення № 34 «Про роз'яснення деяких питань щодо конфлікту інтересів», яким у пункті 4 визначено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Відповідно до виду юрисдикції положення щодо відводів та самовідводів суддів містять у собі такі процесуальні закони як Кодекс адміністративного судочинства України, Господарський процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України та Кримінальний процесуальний кодекс України.
Як убачається з багатьох рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, з Рішення у справі «Швидка проти України», яке ухвалене 30.10.2014 року, провадження у справах про адміністративне правопорушення вважається кримінальним у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також цей суд у своїй сталій практиці (Рішення у справах: «Енгель та інші проти Нідердандів», ухвалене 08.06.1976 року; «Озтюрк проти Німеччини», ухвалене 21.01.1984 року; та «Лутц проти Німеччини», ухвалене 25.08.1987 року) автономно тлумачить поняття «кримінальний» - незалежно від національної термінології це поняття вживається щодо адміністративних, дисциплінарних та митних проступків тощо.
Отже, якщо у справах про адміністративні правопорушення є необхідність застосування аналогії права, то доцільно керуватись нормами кримінального процесуального законодавства.
Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні та є підставою для його відводу (самовідводу), встановлені статтями 75 та 76 Кримінального процесуального кодексу України, про що прямо зазначено у частини 1 статті 80 зазначеного нормативно-правового акту України.
Тобто згідно із змістом частини 1 статті 75 кримінального процесуального кодифікованого закону України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною 3 статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
При цьому, нормою процесуального права, вказаною у пункті 5 частини 1 вищенаведеної статті безумовно вказано, що визначення судді (запасного судді, слідчого судді), а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретного провадження здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою та/або її окремою підсистемою (модулем) під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження на кожного суддю, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або судді-доповідача для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), крім випадків, установлених законом.
Отже, визначення для розгляду конкретного провадження здійснюється з урахуванням перебування суддів у відпустці відсутності у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.
Крім того, чинне законодавство України не передбачає процедури розгляду самовідводу іншим суддею з безумовних підстав, визначених у пунктах 1 - 3 та 5 частини 1 статті 75 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки вказані у них підстави не є оціночними.
Натомість, частиною 2 статті 82 кримінального процесуального кодифікованого закону України унормовано, що у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею.
Одночасно із цим, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення обумовлений статтею 246 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частиною 2 якої передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим кодексом та іншими законами України.
Системний аналіз зазначеної статті разом із статтями 7, 254, 256 і 268 цього ж кодифікованого закону свідчить про те, що під час провадження у справі про адміністративні правопорушення уповноваженими на їх розгляд органами та посадовими особами такі особи повинні діяти лише за процедурою, встановленої вказаним кодифікованим законом та іншими законами України. Безумовне дотримання таких процедур є запорукою забезпечення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначений статтею 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка обумовлює, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
При цьому, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (статті 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Крім того, згідно із вимогою частини 2 статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20, розглядаються протягом доби.
Правове регулювання правил розподілу справ визначено, зокрема: Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019 року (у редакції Наказу Державної судової адміністрації України № 485 від 17.10.2023 року), Положенням про автоматизовану систему документообігу суду (із змінами, внесеними згідно із рішенням Ради суддів України від 26.03.2025 № 15, погодженими наказом ДСА України від 31.03.2025 №119) та процесуальними законами (кодексами) тощо.
Також правове регулювання вирішення актуальних та нагальних питань здійснюється на рівні відповідних рекомендацій рішеннями Ради суддів України, що є вищим органом суддівського самоврядування, діє як виконавчий орган з'їзду суддів України й повноваження якої чітко визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та положенням про неї, затвердженим з'їздом суддів України.
Отже, за правилом пункту 17 розділу ІІ та пунктів 1 і 2 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України реєстрація та облік судових справ (матеріалів кримінального провадження) у суді здійснюються автоматизованою системою документообігу суду в обліково-статистичних (інформаційних) картках, з використанням відповідних індексів. Визначення судді для розгляду конкретної справи здійснюється відповідно до Положення про АСДС. Після завершення автоматизованого розподілу судові справи передаються судді (судді-доповідачу) для розгляду під підпис у загальному реєстрі судових справ або окремо складених реєстрах судових справ на кожного суддю (суддю-доповідача) у порядку визначеному в суді.
Преамбула розділу І «Загальні положення» Положення про автоматизовану систему документообігу суду обумовлює, що воно розроблено відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кримінального процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу України з процедур банкрутства та інших нормативно-правових актів.
З огляду на вимоги підпункту 1.4.8. пункту 1.4 «Особливості функціонування автоматизованої системи в судах» розділу І «Загальні положення» Положення про автоматизовану систему документообігу суду Збори суддів відповідного суду мають визначені цим Положенням повноваження щодо розгляду питань стосовно порядку функціонування автоматизованої системи. За результатами розгляду питань, зазначених в абзаці першому цього підпункту, рішенням зборів суддів затверджуються Засади використання автоматизованої системи документообігу суду і вносяться до автоматизованої системи не пізніше робочого дня, що настає після проведення цих зборів. У разі внесення змін до Засад використання автоматизованої системи документообігу суду збори суддів відповідного суду новим рішенням затверджують відповідні зміни до Засад використання автоматизованої системи документообігу суду. Засади використання автоматизованої системи документообігу суду (зі змінами та доповненнями) вносяться до автоматизованої системи та оприлюднюються на вебпорталі судової влади України не пізніше робочого дня, що настає після проведення цих зборів.
Натомість, після 01 квітня 2025 року, тобто з часу набрання обов'язкового до виконання кожним місцевим загальним судом змінами до Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, внесеними згідно із рішенням Ради суддів України від 26.03.2025 № 15, що погоджені наказом ДСА України від 31.03.2025 № 119, й до теперішнього часу Збори суддів Нововодолазького районного суду Харківської області Засади використання автоматизованої системи документообігу суду не затверджували.
Отже, слід користуватися редакцію вказаного положення без будь-яких особливостей.
Як чітко обумовлено приписами його підпункту 2.3.1. пункту 2.3. «Розподіл судових справ між суддями» розділу ІІ «Порядок функціонування автоматизованої системи» розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.
Одночасно із цим за імперативною забороною, викладеною у підпункті 2.3.3. наведеного вище пункту, зафіксований факт не розподілу щодо конкретного судді судових справ, що надійшли у період відпустки судді.
Відтак, у період відпустки судді жодна справа, ані у автоматичному, ані у порядку передачі раніше визначеному складу суду не розподіляється.
Зважаючи на це, припис підпункту 2.3.39.19 пункту 2.3.39 щодо передачі справ про адміністративні правопорушення, які поверталися суддею на доопрацювання, раніше визначеному судді, незастосовний, так як за правилом підпункту 2.3.41. пункту 2.3. Положення у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача) у випадках, передбачених підпунктами 2.3.39.1-2.3.39.19, підпунктом 2.3.39 пункту 2.3 цього Положення, такі судові справи та матеріали підлягають автоматизованому розподілу за правилами, визначеними Засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.
Оскільки, як зазначено вище, Засади використання автоматизованої системи документообігу суду в Нововодолазькому районному суді на цей час відсутні, застосовним є правило, викладене у підпункті 2.3.45. наведеного раніше пункту 2.3., а саме: «Судова справа підлягає повторному автоматизованому розподілу у разі, якщо суддя, в провадженні якого перебувала судова справа, зазначена в підпункті 2.3.39 пункту 2.3 цього Положення, на момент повернення її із суду апеляційної чи касаційної інстанцій не працює в цьому суді або таку судову справу неможливо передати судді з підстав, зазначених у пункті 2.3.3 цього Положення».
Отже наявний факт порушення порядку визначення судді для розгляду справи з єдиним унікальним № 631/372/25 (провадження № 3/631/383/25) про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є підставою, обумовленою пунктом 5 частини 1 статті 75 Кримінального процесуального кодексу України, яка виключає мою участь як судді у цій справі та є підставою для самовідводу.
Таким чином, враховуючу наведену сталу практику Європейського суду з прав людини та чинного законодавства України, беручи до уваги той факт, що підпунктами «а» та «д» пункту 1 частини 1 статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (із змінами та доповненням) обумовлена можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості порушення вимог правил щодо складу суду й правил щодо відводу (самовідводу), вважаю за необхідне з метою усунення будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді Новодолазького районного суду Харківської області Мащенко С. В. заявити самовідвід у справі з єдиним унікальним № 631/372/25 (провадження № 3/631/383/25) про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який слід задовольнити з огляду на безумовність та чіткість визначення підстави, яка слугує відводу, тобто за правилом пункту 5 частини 1 статті 75 Кримінального процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 13 і 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року Законом № 475/97-ВР; частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІV (із змінами та доповненнями); статтями 19 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (Закон України № 254к/96-ВР) (із змінами та доповненнями); статтями 2, 17 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Швидка проти України» від 30.10.2914 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, «Білуха проти України» від 09.11.2006 року, «Енгель та інші проти Нідердандів» від 08.06.1976 року, «Озтюрк проти Німеччини» від 21.01.1984 року, «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року і «Хаушильд проти Данії» від 24.05.1989 року; статтями 75, 80, 81 і 82 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; статтями 6 та 10 Кодексу суддівської етики, затвердженого 18.09.2024 року XХ черговим з'їздом суддів України; пунктами 1.3 і 2.5 Бангалорських принципах поведінки судді, прийнятих 19.05.2006 року та схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 року; Постановою Пленуму Верховного суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади», а також статтями 2, 7, 245, 246, 249, 252, 268, 283 - 285, 287 та 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями),
Заявити суддею Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко Світланою Василівною самовідвід у справі з єдиним унікальним № 631/372/25 (провадження № 3/631/383/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з підстав порушення порядку визначення судді для розгляду вказаної справи.
Заявлений суддею Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко Світланою Василівною самовідвід у справі з єдиним унікальним № 631/372/25 (провадження № 3/631/383/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з підстав порушення порядку визначення судді для розгляду вказаної справи - задовольнити.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення з єдиним унікальним № 631/372/25 (провадження № 3/631/383/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передати до канцелярії суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Постанова оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її винесення.
Постанову винесено, оформлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.
Суддя С. В. Мащенко