Справа № 643/102/25
Провадження № 2/643/1780/25
07.07.2025
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Олійника О.О.,
за участю секретаря судових засідань - Новакової Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
07 січня 2025 року представник ТОВ «Цикл Фінанс» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 22031000567489 від 01.02.2022 року у розмірі 89 410,95 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 01.02.2022 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено зазначений кредитний договір № 22031000567489. Відповідно до умов якого кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта, відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро». У відповідності до умов кредитного договору відповідач отримала кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами. Після підписання кредитного договору відповідач власним підписом засвідчила факт взяття на себе відповідного зобов'язання, а саме повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена кредитним договором. Відповідно до виписки по особистому рахунку відповідача, вбачається, що АТ «Банк Кредит Дніпро» було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок боржника як це передбачено умовами кредитного договору. 28.03.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу № 28/03/24, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором. На дату звернення ТОВ «Цикл Фінанс» до суду борг відповідача за кредитним договором становить 89 410,95 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 49 482,04 грн., заборгованість по відсоткам 0,91 грн., заборгованості по комісії 39 928 грн.
Ухвалою суду від 17.01.2025 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
Законом України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів. Зокрема, змінено найменування Московського районного суду міста Харкова на Салтівський районний суд міста Харкова. Набрання чинності зазначеним Законом України відбулося 25 квітня 2025 року.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві представник Дорошенко М.А., яка діє на підставі довіреності, просила про розгляд справи без участі представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, проте 04.02.2025 на адресу суду по пошті надіслала відзив на позовну заяву, в якому просила визнати недійсним з моменту укладення договору п. 1.2. Договору про надання кредиту № 22031000567489 від 01.02.2022 року, в частині стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості за договором укладеним між нею, ОСОБА_1 та Акціонерним Товариством «Банк Кедит Дніпро»; здійснити перерахунок здійснених з часу укладення вказаного договору платежів та зарахування грошових коштів, сплачених як оплату за комісію за обслуговування кредиту у період 01.02.2022 року по 27.03.2024 року у розмірі 2232,00 грн. за Кредитним Договором № 22031000567489 від 01.02.2022 року в рахунок погашення суми тіла кредит; у задоволені позовних вимог за позовною заявою поданою ТОВ «Цикл фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити частково, а саме у частині нарахованої плати за обслуговування кредиту у розмірі 39 928 грн. відмовити повністю.
Крім того, того ж дня, відповідач подала клопотання про зменшення судових витрат та витрат на правову допомогу.
07 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача подала відповідь на відзив, в якій просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
09 червня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» представник відповідача - Мушка Н.М. подала заяву, в якій просила позовні вимоги за позовною заявою поданою ТОВ «Цикл фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити частково, а саме: не заперечують з приводу сплати залишку тіла кредиту (49 482,04 грн.) та відсотків за користування кредитом (0,91 грн.); в іншій частині позовних вимог, щодо нарахованої плати за обслуговування кредиту у розмірі 39 928 грн. відмовити.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши надані докази у їх сукупності, суд доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 22031000567489.
Відповідно до Кредитного договору, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі УДБО), розміщений на офіційному веб-сайті Банку: www.creditdnepr.com.ua та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір, що разом становлять єдиний Кредитний договір. Банк зобов'язується надати Клієнту грошові кошти (далі Кредит) у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов'язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання у порядку, встановленому Договором.
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору кредит надається на наступних умовах: сума кредиту 49 600,00 (Сорок дев?ять тисяч шістсот грн. 00 коп.); строк кредитування 60 місяців; кінцева дата повернення кредиту: 01 лютого 2027 р.; цільове призначення: на споживчі потреби; процентна ставка за користування кредитом с фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом у розмірі: 0,001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: з 01.02.2022 по 31.05.2023 - 4,5% від суми кредиту, з 01.06.2023 по 31.08.2024 - 3,5% від суми кредиту, з 01.09.2024 по 30.11.2025 - 2,5% від Суми Кредиту, з 01.12.2025 по 01.02.2027 - 1,4% від Суми Кредиту. У разі не повернення суми кредиту в терміни, встановлені договором (в дати, передбачені графіком платежів, в кінцеву дату повернення кредиту, або іншу дату, визначену банком у письмовій вимозі у випадку порушення клієнтом умов договору), клієнт зобов?язаний сплатити банку проценти за порушення грошового зобов?язання (згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) в розмірі 56.00% процентів річних від простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення, включаючи день погашення простроченої заборгованості на рахунок НОМЕР_1 . Умови, визначені в цьому пункті, є Істотними умовами Договору.
Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, кредит надається шляхом зарахування суми на поточний рахунок клієнта НОМЕР_2 , відкритий у АТ БАНК КРЕДИТ ДНІПРО. Датою видачі Кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок. Якщо сума кредиту не зарахована на рахунок протягом 7 (семи) робочих днів з дати підписання цього Кредитного договору, Договір вважається неукладеним.
Відповідно до Договору підписанням цього договору відповідач підтвердив, що: банк у письмовій формі надав всю передбачену чинним законодавством України інформацію про умови кредитування; банк надав для ознайомлення в письмовій формі паспорт продукту; до моменту укладення цього договору банк ознайомив його з умовами цього договору, тарифами банку та УДБО; банк надав в повному обсязі інформацію, що передбачена чинним законодавством України, в тому числі частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Також, одночасно із вищезазначеним свідченням дії Договору підтверджується фактом користування картковим рахунком, використання кредитних коштів, погашення заборгованості, що відображено у виписці по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 .
Верховний Суду складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 127/23910/14-цвід 23.12.2020 р.: « Часткова сплата боржником а без його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу». Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу (відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду), що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).
Згідно з випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 , первинний кредитор взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 22031000567489 виконав у повному обсязі.
Проте, всупереч умовам кредитного договору № 22031000567489 відповідач не виконала свого зобов'язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання платежів для погашення заборгованості не здійснила ані на рахунки ТОВ «Цикл фінанс», ані на рахунки первісного кредитора АТ «Банк Кредит Дніпро», внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості станом на 27.03.2024, становить 89 410,92 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту становить 49 482,04 грн, простроченої заборгованість по відсоткам 0,19 грн, простроченої заборгованість по комісії 39 928 грн.
Заперечень щодо правильності розрахунку заборгованості відповідачем не заявлено.
28.03.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро», як клієнтом, та ТОВ «Цикл Фінанс», як фактором, укладено договір факторингу № 28/03/24.
Згідно з п. 1.1 договору факторингу фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за оплату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитним договором (портфель заборгованості).
Пунктом 1.2 договору факторингу передбачено, що внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, Фактор заміняє Клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Відповідно до п. 6.2.2 договору факторингу права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписання Акту приймання-передачі прав вимоги (Додаток 3), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Перехід права вимоги відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі права вимоги у відповідності до Додатку № 3 до даного договору в день підписання Договору та набрання ним чинності.
Пунктом 6.6 договору факторингу передбачено, що фактор протягом 10 робочих днів з моменту переходу до фактора права вимоги зобов'язаний письмово повідомити боржників про відступлення права вимоги за формою згідно Додатку № 5 до цього Договору.
Відповідно до п. 7.1 договору факторингу фактор здійснює фінансування клієнта у спосіб визначений ч. 1ст. 1084 ЦК України шляхом купівлі у нього права грошової вимоги. В якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги, фактор передає в розпорядження клієнта грошові кошти в розмірі , що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 10 200 233,00 грн без ПДВ за плату.
Згідно з п. 7.2 договору факторингу фактор здійснює оплату клієнту шляхом перерахування суми, що вказана в п. 7.1 цього Договору, на вказаній у реквізитах до цього договору рахунок, в день підписання Договору та Акту приймання-передачі прав вимог.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 28/03/24 від 28.03.2024 року ТОВ «Цикл Фінанс» отримало від АТ «Банк Кредит Дніпро» право вимоги за договором № 22031000567489 до ОСОБА_1 .
Також, право позивача для звернення з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором підтверджується актом приймання-передачі прав вимог за договором факторингу № 28/03/24 від 28.03.2024року та платіжною інструкцією по оплаті договору факторингу від ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» на користь АТ «Банк кредит Дніпро».
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних),у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Крім того, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ст. 612 ЦК України).
За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом п.п. 10, 11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
У ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Кредитний договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, а також договір факторингу, укладений між первісним кредитором та позивачем у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідачем не надано доказів того, що ним належним чином виконувались зобов'язання з повернення кредитних коштів первісному кредитору.
Позивачем заявлено позовні вимоги в межах суми та складових розміру вимог, якій мав первісний кредитор.
З огляду на викладене вище, оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за умовами кредитного договору № 22031000567489 не виконала, доказів про відсутність своєї заборгованості перед позивачем суду не надала, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 22031000567489, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у сумі 49 482,04 грн, простроченої заборгованість по відсоткам 0,91 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 39 928 грн суд зазначає наступне.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції станом на 01 січня 2017 року) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв'язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Як зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на вказане, положення кредитного договору № 22031000567489 від 01.02.2022 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.
За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 39 928 грн, а відтак, позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, судом встановлено, що між адвокатом Дорошенко М.А. та ТОВ «Цикл Фінанс» 18 вересня 2024 року укладено договір про надання правової допомоги № 43453613. Згідно з п. 4.9 договору, у разі прийняття судом по матеріалам позовної заяви позитивного рішення, клієнт зобов'язується сплатити гонорар на користь адвоката у розмірі 6000 грн.
Згідно акту виконаних робіт за надання адвокатом позивачу правничої допомоги та Детального опису робіт, загальна вартість робіт наданих адвокатом становить 6000 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 7730 від 25.12.2024 ТОВ «Цикл Фінанс» перерахувало на користь адвоката Дорошенко М.А. суму в розмірі 6000 грн., як оплату за юридичні послуги згідно Акту до договору № 43453613 від 18.09.2024.
Справа про стягнення заборгованості за кредитним договором належить до не складних справ за критеріями предмету та підстав позову, кількості учасників та предмету доказування, така була призначена до розгляду у спрощеному провадженні з повідомлення (викликом) сторін.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до постанови Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо в визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Дослідивши матеріали справи, зміст поданих позивачем документів, заяву відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що наведений адвокатом обсяг послуг з їх вартістю (6000 грн.) є неспівмірним із складністю справи та витраченим часом на надання таких послуг. Заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру.
Враховуючи викладене й те, що позовні вимоги задоволено частково, а заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає зменшенню до 3000 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає розподіл судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, ч. 1 ст. 142 ЦПК України закріплено, що у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку наведеним, враховуючи часткове визнання відповідачкою позову до початку розгляду справи по суті, суд дійшов до висновку про можливість повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого за звернення до суду із даним позовом, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, що становить 670,31 гривень, та з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню залишкові 50% понесених ним судових витрат у сумі 670,31 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141,247, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 22031000567489 від 01.02.2022 в розмірі 49 482,95 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати по сплаті судового збору в сумі 670,31 гривень.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 670,31 гривень, сплачений ним при поданні позову, згідно з платіжною інструкцією № 8135 від 26.12.2024 року.
Клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3000 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Салтівський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ: 43453613, місцезнаходження: м. Київ вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Суддя - О.О. Олійник