Справа № 627/1376/24
09 липня 2025 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Каліберди В.А.,
з участю секретаря судового засідання Коломієць Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - Кот Тетяна Вікторівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Колонтаїв» про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення -
До Краснокутського районного суду Харківської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява представника позивача - Кот Тетяни Вікторівни, що діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Колонтаїв», в якій просить: скасувати постанову №982/7543-п від 19.12.2024 за справою про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 , як директора ТОВ «Агрофірма Колонтаїв», до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП; справу про притягнення ОСОБА_1 , як директора ТОВ «Агрофірма Колонтаїв», до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.12.2024 року в кінці робочого дня ОСОБА_1 був викликаний до Краснокутської селищної ради, де йому було вручено під підпис розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.12.2024 року, згідно якого на директора ТОВ «Агрофірма Колонтаїв» було покладено обов'язок здійснити оповіщення та забезпечити прибуття 11.12.2024 року на 09.00 год працівника Товариства - ОСОБА_3 , 1986 року народження. Враховуючи пізнє повідомлення про наявність вказаного розпорядження, а також дуже короткий строк для оповіщення працівника, позивач міг лише зателефонувати ОСОБА_3 та повідомити про наведені обставини. Проте, ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні.
Згідно наказу № 23 від 01.07.2017 року особою, відповідальною за ведення військового обліку призовників та військовозобов'язаних на підприємстві призначено головного бухгалтера підприємства ОСОБА_4 , яка з 11.12.2024 по 13.12.2024 перебувала на обстеженні у Харківській обласній лікарні. У зв'язку з неможливістю забезпечити явку ОСОБА_3 через ці обставини, ОСОБА_1 13.12.2024 року прибув особисто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , щоб повідомити про причини неможливості забезпечити явку викликаного працівника до ТЦК.
Проте, в той же день працівниками установи складено щодо ОСОБА_1 протокол №982/4919 відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 19.12.2024 року.
З'явившись особисто до ІНФОРМАЦІЯ_3 для надання пояснень щодо ситуації, яка склалась, та для подання підтверджуючих документів, 19.12.2024 року ОСОБА_1 дізнався про те, що відносно нього вже винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно якої він був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням на нього штрафу у розмірі 34000,00 грн. В самій постанові зазначено, що розпорядження №4840 від 09.12.2024 взагалі було направлено 13.12.2024 року. У вказаній постанові зазначається, що ОСОБА_1 на визначений в розпорядженні термін не здійснено оповіщення та не забезпечено прибуття військовозобов'язаних ТОВ «Агрофірма Колонтаїв» до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності суперечить положенням законодавства. Так, частиною 3 ст. 210-1 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Як підстава для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у постанові зазначені п. 13 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, а також абз. 7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вказує, що не мав змоги виконати розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з пізнім його врученням, та, відповідно, жодної можливості оповістити працівника у робочий час вже не було, оскільки розпорядження було вручене ввечері 10.12.2024 року, а строк явки до ТЦК було встановлено на 11.12.2024, о 09.00 год. Крім того, відповідний працівник перебував на стаціонарному лікуванні.
Також вказав, що згідно розпорядження РТЦК від 09.12.2024 року виклик працівника ТОВ «Агрофірма Колонтаїв» саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 відбувався з метою звірки облікових даних, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період. Однак, працівник ОСОБА_3 вже перебував на військовому обліку, мав військово-обліковий документ, його дані були відомі органу ТЦК (або у разі необхідності могли бути додатково отримані ним з відповідних реєстрів). Крім того, про зміни облікових даних підприємство повідомляло ТЦК у встановленому порядку. Також ОСОБА_1 вказав, що ОСОБА_3 мав інвалідність, а з 16.12.2024 року він заброньований. Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, представник позивача вважає, що всі необхідні дані орган ТЦК міг отримати з відповідних реєстрів. Тим більше, відповідачем взагалі не вказано, які саме відомості (облікові дані) не були оновлені працівником ТОВ «Агрофірма Колонтаїв» і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.
Тому, представник позивача вважає, що положення статті 210-1 КУпАП не можуть бути застосовані до позивача, оскільки усі відомості про працівника могли бути отримані з державних реєстрів, а по-друге, відповідачем не додержано порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення. Пояснення керівника ТОВ «Агрофірма Колонтаїв» щодо об'єктивної неможливості виконати розпорядження від 09.12.2024 року взагалі не були враховані органом ТЦК. Таким чином, позивач був позбавлений змоги пояснити свою позицію по справі. Враховуючи викладене, вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем при неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а відтак, підлягає скасуванню, а справа про притягнення ОСОБА_1 , як директора ТОВ «Агрофірма Колонтаїв», до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закриттю.
Ухвалою суду від 01.01.2025 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
13.02.2025 відповідачем подано письмовий відзив на позов, який ухвалою суду від 03 березня 2025 року долучений до справи. Відзив мотивований тим, що 09 грудня 2024 року директору ТОВ «Агрофірма Колонтаїв» Сливка М.Д. було вручено під особистий підпис розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №4840 від 09.12.2024 щодо оповіщення та забезпечення в подальшому прибуття 11 грудня 2024 року військовозобов'язаних працівників підприємства до РТЦК.
Обов'язок щодо оповіщення та забезпечення прибуття військовозобов'язаних працівників за викликом згідно розпорядження покладається на керівників підприємств, що передбачено п.13 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
13.12.2024 року в ході з'ясування обставин встановлено, що директором ТОВ «Агрофірма Колонтаїв» ОСОБА_1 не було оповіщено та забезпечено прибуття військовозобов'язаних працівників підприємства на підставі розпорядження № 4840 від 09.12.2024 року та не повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_4 про результати оповіщення, внаслідок чого начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 у присутності позивача з роз'ясненням всіх прав та обов'язків складено протокол про адміністративне правопорушення №982/4919 за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Будь-яких клопотань позивач не заявляв, з протоколом ознайомлений та другий примірник якого отримав під особистий підпис. 19.12.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 982/7543-п у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог п.13 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», абз. 7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та накладено штраф у розмірі 34000 грн. Постанову позивач отримав 20 грудня 2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому вважають оскаржувану постанову законною і обґрунтованою.
У попередніх судових засіданнях представник позивача - адвокат Кот Т.В. у режимі відеоконференцзв'язку позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала та прохала задовольнити у повному обсязі. У судове засідання, призначене на 09.07.2025 року, представник позивача на електронну пошту суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, вважає їх доведеними та просить задовольнити.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, про день та час слухання справи повідомлений належним чином та своєчасно. У поданому відзиві прохали розгляд справи проводити без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Представник третьої особи - ТОВ «Агрофірма Колонтаїв» в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, зазначає про таке.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли адміністративні правовідносини у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Судом досліджено позовну заяву, проаналізовано матеріали адміністративної справи, відзив на позовну заяву, допитано представника позивача, досліджено та оцінено докази на належність, допустимість, достовірність, а також достатність як кожного окремо, так у їх сукупності, та встановлено наступне.
Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, предметом оскарження у справі, що розглядається, є постанова ТЦК про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Указана норма є бланкетною, оскільки відсилає до порушень законодавства у сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період.
Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 16 Закону України "Про оборону України" посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності забезпечують ведення персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сприяють їх підготовці до військової служби, призову на строкову військову службу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, створенню працівникам належних умов для виконання ними військового обов'язку згідно із законодавством, забезпечують здійснення заходів з їх військово-патріотичного виховання.
Підприємства, установи і організації зобов'язані сприяти територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінню та/або регіональним органам Служби безпеки України, відповідним підрозділам розвідувальних органів України у їхній роботі в мирний час та в особливий період (абзац шостий частини першої статті 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
Згідно з абзацом шостим пункту 13 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» керівники підприємств, установ, організацій з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов'язаних районного (міського) територіального центру комплектування забезпечують прибуття резервістів та військовозобов'язаних шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин чи звільнення їх від виконання обов'язків з урахуванням часу, необхідного для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та у разі потреби часу на зворотній шлях.
З відповіді №1546617 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 являється керівником ТОВ «Агрофірма Колонтаїв» з 02.01.2008 року.
09 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_5 було надіслано директору ТОВ «Агрофірма Колонтаїв» Розпорядження №4840 про оповіщення військовозобов'язаного, який перебуває на військовому обліку в товаристві, ОСОБА_3 , 1986 року народження про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 та забезпечення прибуття 11.12.2024 року о 09 год. за зазначеною адресою. Також вказано, що про результати виконання розпорядження необхідно поінформувати до 11.12.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії розпорядження №4840 від 09.12.2024, долученого до відзиву на позовну заяву, дане розпорядження отримав особисто ОСОБА_1 , про що свідчить його особистий підпис.
Відповідно до абз.1, 2 пункту 13 Порядку №560 керівники підприємств, установ, організацій з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов'язаних районного (міського) територіального центру комплектування видають наказ керівника підприємства (установи, організації) про проведення оповіщення резервістів та військовозобов'язаних, у якому зазначаються підстава та мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов'язаних, інші питання.
Зі змісту наведеного Порядку вбачається, що після отримання розпорядження відповідного уповноваженого органу обов'язок з його реалізації покладається на керівника установи.
Всупереч вимог вказаних норм законодавства, з матеріалів справи не встановлено, що позивач реалізував зазначене розпорядження РТЦК, оскільки ОСОБА_1 не було видано наказу про проведення оповіщення військовозобов'язаного працівника, не надано письмових пояснень чи відомостей про тимчасову непрацездатність ОСОБА_3 , не було зазначено ним про це при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, а також не було проінформовано ІНФОРМАЦІЯ_4 про результати виконання вказаного розпорядження.
Як встановлено з позовної заяви та пояснень представника ОСОБА_6 , позивач лише 13 грудня 2024 року безпосередньо з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомити причини неможливості забезпечити явку викликаного працівника до ТЦК.
При цьому посилання позивача на наявність у Товаристві відповідальної особи за ведення військового обліку, яка на той час перебувала на стаціонарному лікуванні, не спростовують відповідного обов'язку керівника, передбаченого пунктом 13 Порядку № 560. Натомість, як вбачається з долученого до матеріалів позовної заяви наказу Товариства № 23 від 01.07.2017, головного бухгалтера ОСОБА_4 призначено відповідальною за ведення військового обліку призовників та військовозобов'язаних, а також ведення бланків спеціального обліку в Товаристві. У випадку виходу у відпустку, лікування або довгострокового відрядження ОСОБА_4 , обов'язки з ведення військового обліку призовників та військовозобов'язаних, а також ведення бланків спеціального обліку покладено на директора товариства, а тому у вказаній частині доводи позивача про те, що ОСОБА_4 з 11.12.2024 по 13.12.2024 перебувала на обстеженні у Харківській обласній лікарні, а тому не мала змоги виконати розпорядження ТЦК, судом відхиляються, оскільки у разі її відсутності обов'язки з ведення військового обліку покладаються на керівника, тобто на ОСОБА_1 .
Водночас, суд зазначає, що абзац шостий пункту 13 Порядку № 560 передбачає два варіанти забезпечення керівником підприємства прибуття резервістів та військовозобов'язаних, зокрема, шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору або звільнення їх від виконання обов'язків.
Однак, позивачем не було реалізовано розпорядження ТЦК: не забезпечено прибуття військовозобов'язаного шляхом його перевезення від підприємства до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи звільнення його від виконання обов'язків з урахуванням часу, необхідного для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та у разі потреби часу на зворотній шлях.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 47 Порядку № 1487 у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що керівник підприємства у разі отримання розпорядження ТЦК зобов'язаний, зокрема, видати наказ про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а у разі виконання такими особами дистанційної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення повідомити таких осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме витягу з порталу ПФУ, ОСОБА_3 перебував на лікарняному згідно листка непрацездатності №14878294-2027709625-1.1 з 10.12.2024 по 16.12.2024. Однак, керівник товариства ОСОБА_1 не виконав вказаного обов'язку шляхом ухвалення відповідного наказу та надсилання листа до відома особі у період його тимчасової непрацездатності.
Водночас, суд враховує доводи позивача щодо обмеженості строків на виконання розпорядження ТЦК про виклик працівника на 11.12.2024, тобто об'єктивної можливості вчинити Товариством дії зі своєчасного повідомлення працівника, який з 10.12.2024 не перебував на роботі, а був на лікарняному.
Судом встановлено, що директору ТОВ «Агрофірма Колонтаїв» ОСОБА_1 розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 №4840 від 09.12.2024 було вручено Краснокутською селищною радою Богодухівського району Харківської області 10 грудня 2024 року. Даний факт підтверджується відповіддю першого заступника Краснокутського селищного голови Моцик С. від 26.03.2025 №01-19/2195 на адвокатський запит представника позивача ОСОБА_7 .
Однак, в період часу з 10 грудня 2024 року по 13 грудня 2024 року позивач мав можливість виконати вимоги чинного законодавства та проінформувати про це ІНФОРМАЦІЯ_4 .
13.12.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_8 відносно ОСОБА_1 був складений протокол №982/4919 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки директор ТОВ «Агрофірма Колонтаїв» письмово не повідомив у триденний термін четвертий відділ ІНФОРМАЦІЯ_3 про результати оповіщення військовозобов'язаного працівника згідно з розпорядженням №4840 від 09.12.2024 та не надав підтверджуючі документи. Гр. ОСОБА_1 роз'яснено зміст ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 год 20 хв 19 грудня 2024 року. В поясненнях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 зазначив, що з протоколом ознайомлений, відповідальний працівник знаходиться в лікарні. Другий примірник протоколу отримав під особистий підпис 13.12.2024.
19 грудня 2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 полковник ОСОБА_2 виніс постанову №982/7543-п по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення директора ТОВ «Агрофірма Колонтаїв» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 34000 грн.
У постанові зазначено дату розгляду справи, місце розгляду, посаду, звання та прізвище, ім'я по батькові особи, яка розглядає справу, особа, щодо якої розглядається справа, суть і обставини правопорушення, прийняте по справі рішення, вид адміністративного стягнення та сума штрафу.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 13 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було направлено розпорядження №4840 від 09.12.2024 щодо оповіщення та забезпечення в подальшому прибуття 11 грудня 2024 року військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку ТОВ «Агрофірма Колонтаїв» до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Тобто, з вказаного встановлено, що розпорядження №4840 від 09.12.2024 року було направлено ОСОБА_1 13 грудня 2024 року. Про вказані розбіжності представником позивача було зазначено в позовній заяві, однак у відзиві представником відповідача не було спростовано зазначеного та вказано, що директору ТОВ «Агрофірма Колонтаїв» ОСОБА_1 09 грудня 2024 року було вручено під особистий підпис розпорядження №4840.
Суд зазначає, що підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало не виконання ним розпорядження начальника РТЦК №4840, однак з матеріалів адміністративної справи достеменно не було встановлено, коли саме отримав позивач вказане розпорядження.
За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 285/1535/15-а міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу. Також, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який діє досі.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підприємства, установи і організації зобов'язані сприяти територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (…) у їхній роботі в мирний час та в особливий період та забезпечувати своєчасне прибуття працівників, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному порядку.
Пунктом 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, передбачено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави.
Згідно п. 8 вказаного Порядку організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників. Обов'язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом.
Відтак, оскільки позивач являється керівником - директором Товариства «Агрофірма Колонтаїв», і відповідно до наказу Товариства № 23 від 01.07.2017 у випадку виходу у відпустку, лікування або довгострокового відрядження відповідальної особи по веденню військового обліку ОСОБА_4 , її обов'язки покладено на директора товариства, тому ОСОБА_1 може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.
З наданих суду матеріалів як позивачем, так і відповідачем можливо достовірно встановити, що ОСОБА_1 , отримавши розпорядження ТЦК, не видав наказ товариства про проведення оповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_3 , не повідомив письмово у триденний строк районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання військовозобов'язаним вимог законодавства; не забезпечив прибуття військовозобов'язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Ці обставини свідчать про те, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно статті 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Верховний суд в Постанові від 31.03.2021 за № 676/752/17 вказав, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Як встановлено судом, у протоколі №982/4919 від 13.12.2024 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відбудеться 19 грудня 2024 року о 15 год 20 хв.
Однак, ОСОБА_1 , з'явившись 19 грудня 2024 року на розгляд справи до ІНФОРМАЦІЯ_3 для надання пояснень та подання підтверджуючих документів дізнався, що відносно нього вже винесено постанову №982/7543-п по справі про адміністративне правопорушення, і даний факт відповідачем не спростований, оскільки у самому відзиві зазначено, що копію постанови ОСОБА_1 отримав 20.12.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Однак, розгляд справи про адміністративне правопорушення, всупереч вимогам ст.268 КУпАП, відбувся без участі позивача, оскільки про це відсутні відповідні відомості в постанові по справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, судом встановлено, що розгляд матеріалу відбувся за відсутності позивача, у зв'язку із чим він не міг скористатися своїми правами, передбаченими Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
Водночас, процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи та ненадання при розгляді оцінки усім обставинам справи є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Таким чином, доводи позивача про те, що розгляд справи відносно нього відбувся без його участі, чим порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд приймає.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_6 №982/7543-п від 19.12.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню саме з процедурних підстав.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково види і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб'єкта владних повноважень.
Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2022 у справі №990/46/22).
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначений ст. 286 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, враховуючи допущену неповноту розгляду ІНФОРМАЦІЯ_7 справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача, прийняте рішення визнається передчасним. Водночас, враховуючи положення Конституції України і КАС України щодо компетенції органу державної влади, суд вважає, що справу необхідно надіслати на новий розгляд.
При цьому, новий розгляд справи сприятиме відновленню порушених прав позивача під час попереднього розгляду справи щодо нього, а відповідач матиме можливість усунути ті недоліки своїх попередніх дій, які зазначені судом, а також всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, в тому числі доводи позивача (особи, яка притягується до адміністративної відповідальності).
Враховуючи встановлені судом обставини, норми чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно позивача ОСОБА_1 скасуванню, а справу необхідно надіслати на новий розгляд.
Керуючись статтями 5, 9, 77, 139, 242-246, 286 КАС України, статтями, 258, 278, 279, 280, 293 КУпАП суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача - Кот Тетяна Вікторівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Колонтаїв» про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №982/7543-п від 19 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП направити на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Представник позивача - Кот Тетяна Вікторівна, адвокат, м. Харків.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Колонтаїв», місцезнаходження: вул. Центральна, 32А, с. Колонтаїв Богодухівського району Харківської області, 62030, код ЄДРПОУ 24337661.
Суддя Каліберда В. А.