Справа № 953/5049/25
н/п 1-кс/953/4979/25
"04" липня 2025 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_7 за матеріалами кримінального провадження № 12024220000001441 від 24.12.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, раніше не судимого, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, не маючого місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 114-2 КК України,
До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_7 за матеріалами кримінального провадження № 12024220000001441 від 24.12.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що у період з 19.03.2025 по 05.06.2025 рік, у ОСОБА_5 , який перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , виник кримінально-протиправний умисел, направлений на поширення в умовах воєнного стану інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.
Так, у період часу з 19.03.2025 до 21.03.2025 ОСОБА_5 , будучи зареєстрованим у месенджері «Telegram», використовуючи номер оператора мобільного зв'язку НОМЕР_1 та власний мобільний телефон, у приватних повідомленнях месенджеру «Telegram» отримав від акаунту, зареєстрованому як « ОСОБА_8 », завдання щодо фотографування промислових підприємств на території м. Харкова, зокрема, заводів та фабрик, а також грошові кошти у вигляді авансу в сумі 500 грн., які надійшли на зареєстровану на його ім'я банківську карту з номером НОМЕР_2 . Після цього, 22.03.2025 о 10:02 год. ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел та діючи з корисливим мотивом, використовуючи месенджер «Telegram» надіслав акаунту, зареєстрованому як « ОСОБА_8 » фотографію з зображенням Бронетанкового заводу, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 222, та розміщеної поруч залізничної колії. Крім цього, ОСОБА_5 надав текстову інформацію наступного змісту: «этот завод походу закрыт, но есть охрана, внутри территории передвижений не замечаю».
Надалі 16.04.2025 о 14:55 год. та о 14:57 ОСОБА_5 , використовуючи номер оператора мобільного зв'язку НОМЕР_1 та власний мобільний телефон, у приватних повідомленнях месенджеру «Telegram» надіслав акаунту з номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 фотографії з зображенням ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а також текстову інформацію наступного змісту: «Проспект героев Харькова 96а воинкомат слободской, действующий, военная охрана на воротах», отримавши на зареєстровану на його ім'я банківську карту грошові кошти в сумі 1 000 грн.
Крім цього, 05.06.2025 об 11:10 ОСОБА_5 опублікував та надав акаунту з ныком « НОМЕР_4 » текстову інформацію про розташування БП № 26 «Пісочин» (виїзд з н.п. Харків у напрямку н.п. Пісочин), а саме: «Техники нет, стоят полицейские и пограничники с автоматом, пост песочин, полтавский шлях, 208 а, это заправка Окко и рядом пост», «их человек 8, авто стоят на заправки, проверяют некачественно», отримавши на банківську карту з номером НОМЕР_5 грошові кошти в сумі 1 000 грн.
При цьому, опублікована та надана ОСОБА_5 інформація щодо розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.
04.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, тобто у поширенні інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчиненому в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.
Прокурор в судовому засіданні просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , посилаючись на існування ризиків, зазначених в п.п.1,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України та обгрунтованість пред*явленої підозри за ч. 3 ст. 114-2 КК України.
Підозрюваний та захисник в судовому засіданні не погодилися з даним клопотанням, просили відмовити, посилаючись на те, що ризики не доведені і підозрюваний співпрацює зі слідством.
Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.
СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024220000001441 від 24.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 114-2 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов'язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 114-2 КК України.
Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_5 є осудною особою, яка досягла 16-річного віку, є громадянином України.
За результатами розгляду даного клопотання застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 114-2 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: - протоколом за результатами проведення НС(Р)Д - зняття інформації з електронних інформаційних систем № 3150нт/55/119/01-2025 від 09.04.2025, у якому зафіксовано факт поширення підозрюваним 22.03.2025 інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;- протоколом за результатами проведення НС(Р)Д - зняття інформації з електронних інформаційних систем № 3645нт/55/119/01-2025 від 22.04.2025, у якому зафіксовано факт поширення підозрюваним 16.04.2025 інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;- протоколом за результатами проведення НС(Р)Д - візуального спостереження у публічно доступних місцях за особою № 5729нт/55/119/01-2025 від 10.06.2025, у якому зафіксовано факт здійснення підозрюваним 16.04.2025 фотофіксації місця розташування Збройних Сил України;- протоколом за результатами проведення НС(Р)Д - зняття інформації з електронних інформаційних систем № 5728нт/55/119/01-2025 від 10.06.2025, у якому зафіксовано факт поширення 05.06.2025 підозрюваним інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.
Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 114-2 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Дослідивши всі представлені відомості та надавши їм належну оцінку, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених п.п. 1,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що злочин, який інкримінується ОСОБА_5 , є особливо тяжким та у випадку визнання останнього винним, передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду; може інформувати осіб, від яких отримував замовлення на здійснення фотографування розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, та які на даний час не встановлені, про їх ймовірне викриття правоохоронними органами, що у подальшому унеможливіть їх ідентифікацію; та неодноразово виконував замовлення щодо фотографування розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, отримуючи за це грошову винагороду. Відсутність у ОСОБА_5 постійного джерела доходів свідчить про можливість повторного вчинення кримінальних правопорушень з метою отримання прибутку.
Відтак є достатні дані вважати, що ризики, передбачені у п. п. 1,4, 5 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
У справі «Стогмюллер проти Автрії» №1602/62 від 10.11.1969 року Суд зазначає, що існує ціла сукупність обставин при врахуванні ризику переховування особи, зокрема, очікуваний важкий вирок або особливий характер затримання особи або відсутність міцних зв'язків у країні, що дає підстави вважати, що наслідки та ризики втечі можуть бути визнані менш небезпечними, ніж продовження тюремного ув'язнення (п. 15).
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, за клопотанням сторони захисту.
Однак, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для обрання саме такого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, на строк в межах строку досудового розслідування.
І стороною захисту в судовому засіданні не надані належні обґрунтування щодо відсутні встановлених слідчим суддею ризиків.
Також, слідчою суддею досліджені всі надані дані по особі підозрюваного та враховано відсутність в нього тісних соціальних зв*язків, а саме, що він 1980 р.н., є громадянином України, не судимий, не одружений, дітей не має, не має місця реєстрації, не працевлаштований, офіційних доходів не має. Посилання підозрюваного на проживання цивільним шлюбом, наявність інвалідності нічим не підтверджено, є голослівним.
Всі встановлені дані про особу підозрюваного не зменшують існування встановлених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити ним дії, передбачені п.п. 1,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання також не було надано відомостей про неможливість перебування підозрюваного в умовах тримання під вартою ані за станом здоров*я, або з інших підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Враховуючи наявність визначених ризиків, а також те, що даний злочин є особливо тяжким, який вчинений під час дії воєнного стану, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків за ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, і слідчий суддя обирає відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.
Об*єктивних даних на спростування даних висновків слідчого судді під час розгляду даного клопотання стороною захисту не надано.
А тому, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наявність суспільного інтересу в умовах воєнного часу, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, не пов*язані з триманням під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Крім того, слідчий суддя відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого, погоджене прокурором - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - тобто до 1 вересня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Зобов'язати слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській капітана ОСОБА_4 повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про взяття під варту останнього.
Встановити строк дії ухвали до 01.09.2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя -