Справа № 643/4088/24
н/п 1-в/953/153/25
"09" липня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про звільнення від призначеного покарання стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 29.04.2024 Московським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.309 КК України до 1 р. обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1р., -
встановив:
30 квітня 2025 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло подання Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про звільнення від призначеного покарання стосовно ОСОБА_4 , засудженого 29.04.2024 Московським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.309 КК України до 1 р. обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1р., посилаючись на невчинення засудженим нового злочину, закінчення іспитового строку 29.04.2025.
У судовому засіданні прокурор та засуджений подання підтримали.
Представник органу пробації до судового засідання не з'явився.
Суд, вислухавши думку прокурора та засудженого, дослідивши матеріали справи, доходить наступного:
29.04.2024 вироком Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та йому призначене покарання у виді 1р. обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1р.
29.04.2025 іспитовий строк засудженого закінчився.
З довідки УАІП ГУНП в Харківській області вбачається, що ОСОБА_4 нового злочину протягом іспитового строку, тобто до 30.04.2025 не вчинив.
26.02.2025 вироком Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_4 визнаний винним у вчинені у 2020 році кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.186 КК України та йому призначене покарання з урахуванням ч.1 ст70 КК України у виді 4р. позбавлення волі, вирок Московського районного суду м. Харкова від 29.04.2024 ухвалено виконувати самостійно.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку.
Згідно із ч.3 ст.75 КК України у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Іспитовий строк - це певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим і останній під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки та інші умови випробування.
Частиною 1 ст.165 КВК України, ст.532 КПК України передбачено, що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Аналіз даних норм Закону вказує, що іспитовий строк, що встановлено засудженому не має строкового часу його зупинення за будь яких обставин.
Згідно із ч.2 ст.165 КВК України, ч.1 ст.78 КК України передбачено, що після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, контроль за його поведінкою припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
Однією з найголовніших умов звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є те, що він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину.
При цьому, явка до органу з питань пробації не є метою випробування, а лише способом направити засудженого на шлях виправлення.
Не вчинення засуджений не вчиняв протягом іспитового строку адміністративних та кримінальних правопорушень свідчить про те, що він став на шлях виправлення.
Частиною 2 ст.78 КК України визначено, що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Виходячи із аналізу норм ч.1 ст.78 КК України та ч.2 ст.165 КВК України, підставою звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, є комплекс елементів, дотримання яких свідчить про виконання засудженим вимог ст.75 КК України та можливість застосування до нього ст. 78 КК України.
Зокрема, такими елементами є закінчення іспитового строку, який визначений конкретними часовими межами, перебування засудженого протягом іспитового строку під контролем органів, зазначених в ч.4 ст.76 КК України, виконання засудженим покладених на нього вироком суду обов'язків, передбачених ст.76 КК України, а також обов'язок не вчинити протягом іспитового строку нового злочину.
У разі систематичного невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, покладених на нього, систематичного вчинення адміністративних правопорушень уповноважений орган з питань пробації надсилає до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Систематичним невиконанням покладених на засудженого обов'язків є невиконання протягом іспитового строку три і більше разів одного або кількох обов'язків без поважних причин.
Систематичним вчиненням адміністративних правопорушень є вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок.
Аналіз положень ст.78 КК України та ст.166 КВК України у їх взаємозв'язку вказує на те, що безумовною підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням є умисел засудженого на ухилення від відбування покарання з випробуванням та контролю за його поведінкою, а також інші обставини, які свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення, і лише після застосування до нього письмового попередження.
Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в ст. 71,72 КК України.
Таким чином, Законом передбачено або звільнення від відбування призначеного покарання засудженому по закінченню іспитового строку або направлення його для відбування покарання у зв'язку із не виконанням ним обов'язків покладених судом або за вчинення злочину.
Крім того, зі змісту вказаних положень закону органу, виконання покарань в особі уповноваженого органу з питань пробації належать дискреційні повноваження з визначення ступеню виправлення особи, яка звільнена від відбування покарання з випробуванням та звернення до суду із клопотанням про звільнення такої особи від відбування покарання по закінченню іспитового строку або із клопотанням про направлення для відбування покарання за вироком суду.
У ході судового розгляду судом не встановлено фактів умисного невиконання засудженим обов'язків, визначених вироком Московського районного суду м. Харкова від 29.04.2024.
Відомостей щодо притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності матеріали справи не містять.
Отже, подальше безпідставне перебування засудженого ОСОБА_4 на обліку уповноваженого органу з питань пробації призведе до порушення його прав.
Враховуючи, що іспитовий строк, визначений ОСОБА_4 вироком Московського районного суду м. Харкова від 29.04.2024 сплив 29.04.2025, а покладення на засудженого обов'язків поза межами цього іспитового строку порушує його права, засуджений перебуває у правовій невизначеності щодо безстрокового перебування його під контролем зі сторони органів держаної влади, що суттєво обмежує його права, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення подання та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання, призначеного вказаним вироком Московського районного суду м. Харкова від 29.04.2024.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Львівського апеляційного суду від 04.11.2024 справі № 461/7156/22, Херсонського апеляційного суду від 08.10.2024 у справі 766/11876/23, Дніпровського апеляційного суду від 16.09.2024 у справі 428/1709/21, Дніпровського апеляційного суду від 20.08.2024 у справі 428/8463/21, Чернігівського апеляційного суду від 26.07.2024 у справі 734/713/23.
Керуючись ст.78 КК України, 165 КВК України, ст. 537, 539 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання, - задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання у виді обмеження волі, призначеного вироком Московського районного суду м. Харкова від 29.04.2024 у зв'язку із закінченням іспитового строку, - звільнити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не подана.
Суддя ОСОБА_1