Справа № 309/1544/25
Провадження № 2/309/502/25
09 липня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.
з участю секретаря судового засідання: Свистак К.М.
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про стягнення аліментів, -
Позивачка ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення аліментів. Посилається на те, що з 14.02.2013 року вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народилася - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони проживають окремо. Діти проживають разом з матір'ю та перебувають на її повному утриманні та вихованні. Син сторін ОСОБА_5 , є хворою дитиною з 11.12.2018 року йому встановлено інвалідність. Відповідач матеріальної допомоги на утримання та виховання дітей не надає, на неодноразові звернення позивачки, відповідач не реагує та нехтує своїми батьківськими обов'язками. Просить стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду до досягнення дітьми повнолітнього віку.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Адвокат Грицюк Г.В. подала до суду заяву в якій просить розглянути справу у її та позивачки відсутності, позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавав.
Відповідно до ч.3 ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17.10.2013 року батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19.12.2019 року батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а.с.4-5).
Крім того, судом встановлено, що згідно довідки начальника штабу заступника командира військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_6 від 06.02.2025 року №598 солдата ОСОБА_2 , з 04 червня 2024 року перебуває на військовій службі по мобілізації у в/ч НОМЕР_3 згідно наказу командира частини №192 від 04 червня 2024 року.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Право дитини на належне утримання передбачено низкою норм законодавства України.
Так, частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7, 8 ст.7 СК України: при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства": кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
У відповідності до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У статті 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.
При цьому, статтею 183 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Згідно з вказаною статтею СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Оскільки на теперішній час неповнолітні діти сторін проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні, заперечень щодо чого відповідач не надав, то суд вважає, що позивачка має право на отримання аліментів від батька дітей, який повинен виконувати свій обов'язок щодо їх утримання належним чином.
Відповідно до ст.12 ЦПК України: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст.81 ЦПК України: учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України: доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач відзиву на позов та ніяких доказів по суті позову суду не надав.
Відтак суд визначає розмір аліментів у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) батька щомісячно до досягнення дітьми повноліття, оскільки такий розмір відповідає встановленому ч.5 ст.183 СК України мінімальному рекомендованому розміру аліментів на двох дітей і відповідачем жодним чином не спростована можливість надання утримання дітей в такому розмірі. Такий розмір аліментів відповідає вимогам закону про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, адже такий розмір забезпечить необхідний мінімум для існування дітей, загалом надасть можливість дотримання принципу достатнього забезпечення дітей.
З врахуванням принципу співмірності, розумності аліменти у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) батька відповідатимуть інтересам дітей і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.
Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211грн.20коп., від сплати якого позивачка звільнена.
Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України: суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355, 430 ЦПК України, ст.180-184 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу платника аліментів щомісяця, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 01 травня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави - 1211,20 гривень судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Хустського
районного суду: Сідей Я.Я.