26 червня 2025
м.Харків
Справа № 645/5500/24
провадження 2/639/257/25
Новобаварський районний суд м.Харкова
у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.
за участю секретаря- Семенюк А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У вересні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 , через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 64000 грн. та судових витрат.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 23.01.2024, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем Мерседес Бенц Спрінтер 311, державний номер НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом, допустив наїзд на автомобіль Форд Фієста, державний номер НОМЕР_2 , що належить позивачеві на праві власності. Крім того, відповідач з невідомих причин залишив місце події.Відповідно до постанови Жовтневого районного суду міста Харкова від 20.02.2024 по справі № 639/548/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП.
На момент ДТП цивільно - правова відповідальність відповідача не була застрахована у зв'язку з чим ОСОБА_5 звернулась 26.01.2024 до МТСБУ із заявою про регламентну виплату, проте МТСБУ відмовило. Вартість матеріального збитку внаслідок ДТП за висновком суб'єкта оціночної діяльності, який проводив огляд пошкодженого транспортного засобу, складає 52500 грн. Крім того, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 11500 грн., понесені під час розгляду адміністративної справи, що підтверджується відповідним договором і актом виконаних робіт, а також 11211 грн. 20 коп. судових витрат по справі.
Не погодившись з позовом ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву, стверджуючи, що відповідач у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності значиться, як водій, але позивачем не зазначено у позові, кому належить автомобіль Мерседес Бенц Спрінтер державний номер НОМЕР_1 . При притягненні особи до відповідальності за ст. 1187 ЦК України слід визначати дві основні ознаки володільця, а саме юридичну та матеріальну ( фактичну). Фактична ознака означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння небезпечними об'єктами та у разі, якщо управління передається третій особі без належного юридичного оформлення вважається, що об'єкт не виходить із володіння його безпосереднього володільця і саме він нестиме відповідальність за заподіяну шкоду. Позов не містить відомості про особу власника зазначеного автомобіля, хоча відповідно до заяви про виплату до МТСБУ ним є ОСОБА_6 . Позивачем не встановлено порушення майнових прав ОСОБА_1 , як власника пошкодженого відповідачем транспортного засобу , якій не є власником автомобіля Форд Фіеста з державним номером НОМЕР_2 . Відповідач звертає увагу на те, що звіт про оцінку майна від 16.03.2024 не підписано ОСОБА_7 , як оцінювачем, і суб'єктом оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_7 на арк. №№ 2,13,14, сплив термін дії звіту- шість місяців, тобто 16.09.2024 ( день подання позову) та повторна оцінка не замовлялась, оскільки провадження по справі відкрито 05.11.2024. За цей час позивач мала змогу відремонтувати автомобіль. Докази щодо реально понесених матеріальних збитків позивачем не надано.Відповідач не запрошувався на огляд транспортного засобу оцінювачем, не всі пошкодження, зафіксовані під час огляду та дефектування автомобіля виникли під час ДТП, деякі позиції ремонту не мають відношення до ДТП та, на думку відповідача, приписані з метою завищення вартості ремонту. Зазначає, що ордер на надання правничої допомоги від 09.09.2024 виданий на підставі договору/ доручення органу, уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги у Фрунзенський районний суд м.Харкова.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 передана на розгляд до Жовтневого районного суду м.Харкова за підсудністю.
Жовтневим районним судом м.Харкова позовна заява ухвалою суду від 24.10.2024 залишена без руху і надано позивачеві строк для усунення недоліків. Ухвалою суду від 05.11.2024 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження.
Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 23 січня 2024 року, о 8:00 год., у м.Харкові, по пр.. Ново-Баварський, 93, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Мерседес Бенц Спрінтер 311, державний номер НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом допустив наїзд на припаркований автомобіль Форд Фієста, державний номер НОМЕР_2 .Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічних пошкоджень, а власник майна зазнав матеріальних збитків.Водій ОСОБА_2 з невідомих причин залишив місця події.
Постановою Жовтневого районного суду м.Харкова від 20.02.2024 року визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушеннях, передбачених ст.122-4 та ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 3400 грн.
Власником транспортного засобу Форд Фієста державний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .
Цивільно-правова відповідальність водія Мерседес Бенц Спрінтер 311, державний номер НОМЕР_1 , застрахована не була.
26.01.2024 ОСОБА_1 звернулась до Моторного ( транспортного) страхового бюро України з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про належне відшкодування, але їй було відмовлено.
На замовлення позивача, 16.03.2024 складено звіт суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, яким визнано, що матеріальний збиток, що нанесено внаслідок ДТП транспортному засобу Ford Fiesta реєстраційний № НОМЕР_2 становить 52500 грн. без ПДВ. Огляд автомобіля проводився 23.02.2024. У висновку про вартість матеріального збитку зазначено, що на момент огляду КТЗ не виявлено пошкоджень, не пов'язаних з ДТП.Автомобіль отримав удар в ліву задню частину, в результаті чого пошкоджена була ліва сторона та задня частина автомобіля. Звіт про оцінку майна належним чином оформлено та підписано оцінювачем.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1187 ЦК України визначені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За положеннями частини п'ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, при вирішенні позову про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати, що відповідно до статей 1166, 1187, 1188 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Разом з тим, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Як зазначено у п. 21.1. ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Пунктом 21.4. ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа несе відповідальність, встановлену законом.
Судом встановлено та не оспорюється відповідачем, що ОСОБА_2 на момент ДТП не мав чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Тому відповідач несе цивільну відповідальність на загальних підставах.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої не застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІVпередбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
При розрахунку вартості деталей, які потрібно замінити в ході відновлювального ремонту, необхідно застосування коефіцієнту фізичного зносу, поняття якого наведено в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (надалі - Методика). Так згідно з п.1.6. Методики під поняттям «фізичний знос» розуміють втрату вартості колісного транспортного засобу (тобто автомобіля), його складників, яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей колісних транспортних засобів, його складників, порівняно з вартістю нового подібного колісного транспортного засобу або його складників.
Необхідність застосування такого коефіцієнту також передбаченостаттею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Таким чином, стягненню з ОСОБА_8 підлягають матеріальні збитки, визначені звітом про вартість майна від 16.03.2024.
Доводи відповідача про те, що не всі пошкодження, які зафіксовані під час огляду та дефектування автомобіля виникли під час ДТП, а деякі позиції ремонту не мають відношення до ДТП та, на думку відповідача, приписані з метою завищення вартості ремонту необґрунтовані та не конкретизовані . У звіті про оцінку майна чітко зазначені пошкодження, детальний перелік робіт та запчастин, необхідних для відновлення транспортного засобу та зафіксовано, що на момент огляду автомобіля не виявлено пошкоджень, не пов'язаних з ДТП.
Нормами статей 12,81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Наданий позивачем в якості доказу звіт про оцінку майна, складений на замовлення позивача, є належним доказом на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди.
Доказів на спростування вартості матеріального збитку відповідачем не надано.Клопотань про призначення судом експертизи відповідач не заявляв.
Пред'являючи позов про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, позивач просив також стягнути витрати, які ОСОБА_1 здійснила для відновлення свого порушеного права, а саме витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 11500 грн., понесені під час розгляду адміністративної справи, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 29.01.2024 та актом виконаних робіт від 29.01.2024. Цей акт вказує, що адвокатом надані наступні послуги: консультації, узгодження стратегії, підготовка запитів до МТСБУ та інших, підготовка клопотання про ознайомлення та ознайомлення з матеріалами справи, залучення доказів, про видачу копії постанови,пошук даних про право власності винуватця ДТП, участь в судовому засіданні. Вартість послуг оцінена в 11 800 грн.
Крім того, до позову надано попередній розрахунок витрат на послуги адвоката за договором про надання правової допомоги від 30.09.2024 на суму 8000 грн.
За положеннями частин 1 та 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат ( ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Судом встановлено, що при розгляді адміністративної справи у відношенні ОСОБА_2 адвокат участі не приймав, подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та долучення цифрового носія із відеозаписом ДТП , а також заяву про видачу копії рішення суду.
Загальний розмір гонорару 11800 зазначено у п. 4.1 договору про надання правничої допомоги. Доказів на підтвердження надання всього обсягу послуг, витраченого часу на виконання робіт або вартості години роботи, а також понесених витрат позивачем не представлено.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 , від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц , від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц , від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 , 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 .
У урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні на користь позивача витрат, понесених ОСОБА_9 у зв'язку з наданням допомоги адвоката при розгляді адміністративної справи відносно ОСОБА_8 ..
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналіз наведених процесуальних норм вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.
Неподання чи не заявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення щодо таких судових витрат.
Представник позивача ОСОБА_3 не подав заяви про розподіл судових витрат по справі про відшкодування майнової шкоди, не надав відповідний договір, тому суд відмовляє у задоволенні вимог щодо оплати правничої допомоги.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині стягнення майнової шкоди, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп. Разом з тим витрати оцінки матеріальних збитків внаслідок ДТП в сумі 2000 грн. не підтверджені документально, тому в цій частині судових витрат суд відмовляє.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265, 274 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди , заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- 52500 грн., понесені витрати на оплату судового збору-1211 грн. 20 коп., а всього- 53 711 ( п'ятдесят три тисячі сімсот одинадцять) грн. 20 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін: Позивач- ОСОБА_1 ( ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );
Відповідач- ОСОБА_2 ( ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).
Повне судове рішення складено 07.07.2025.
СУДДЯ -