Справа № 308/9305/25
1-кс/308/4007/25
08 липня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 ,про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071030001275 від 12.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , в якому останній просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме:
- грошові кошти (імітаційні засоби) в загальній сумі 5000 доларів США, номіналом 100 доларів США в кількості 50 шт., із серійними номерами на них: «JB00000000T B2», які було поміщено до спец пакету НПУ RIC2175227;
- мобільний телефон марки «Ergo», чорного кольору, з мобільним номером НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який було поміщено до спец пакету НПУ ICR0233471.
Клопотання обґрунтовано наступним.
Слідчим відділом Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження за № 12025071030001275 від 12.06.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.06.2025 о 17:05 год. зі Досудовим розслідуванням встановлено, що до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення від головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_4 прикордонного загону про те, що громадянин ОСОБА_5 разом з іншими невстановленими на даний час особами, підшукує осіб, а саме чоловіків призовного віку, які не мають законних підстав для виїзду за межі території України, організовує їхнє прибуття, проживання в прикордонній зоні та в подальшому доставку вищевказаних осіб до державного кордону України, з метою їх подальшого незаконного переправлення через кордон, за певну грошову винагороду.
28.06.2025 управлінням міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатської області спільно з працівниками ПОРВ ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ст. 208 КПК України було затримано одну особу, гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , який намагався на території Ужгородського району переправити військовозобов'язаних осіб через державний кордон України з метою ухилення їх від загальної мобілізації в період дії військового стану на території України за грошову винагороду в розмірі 5000 доларів США за одну особу. Затримання в порядку ст. 208 КПКУ відбулось за адресою: м. Ужгород, вул. Єнківська, поблизу буд. 32.
В ході проведення особистого обшуку у гр. ОСОБА_6 було вилучено: грошові кошти (імітаційні засоби) в загальній сумі 5000 доларів США, номіналом 100 доларів США в кількості 50 шт., із серійними номерами на них: «JB00000000T B2», які було поміщено до спец пакету НПУ RIC2175227 та мобільний телефон марки «Ergo», чорного кольору, з мобільним номером НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який було поміщено до спец пакету НПУ ICR0233471.
28 червня 2025 року вищевказані вилучені речі визнано речовим доказом, так як вони могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, і з ними в подальшому будуть проводитись слідчі дії.
Слідчий вказує, що у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна, зокрема, допускається з метою: забезпечення збереження речових доказів.
У судове засідання слідчий не з'явився, при цьому подав до суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна без його участі.
Власник майна в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, місце та час розгляду даного клопотання.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.
Дослідивши подане клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Як установлено з матеріалів клопотання, Ужгородським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025071030001275 від 12.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
28.06.2025 року о 21 год. 00 хв. ОСОБА_6 затримано.
29.06.2025 року ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого з корисливих мотивів.
У межах розслідування даного провадження в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна з метою збереження речових доказів, якими є вилучені під час затримання ОСОБА_6 а саме: грошові кошти (імітаційні засоби) в загальній сумі 5000 доларів США, номіналом 100 доларів США в кількості 50 шт., із серійними номерами на них: «JB00000000T B2», які було поміщено до спец пакету НПУ RIC2175227; мобільний телефон марки «Ergo», чорного кольору, з мобільним номером НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який було поміщено до спец пакету НПУ ICR0233471.
Постановою слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 28.06.2025 року грошові кошти (імітаційні засоби) в загальній сумі 5000 доларів США, номіналом 100 доларів США в кількості 50 шт., із серійними номерами на них: «JB00000000T B2», які було поміщено до спец пакету НПУ RIC2175227; мобільний телефон марки «Ergo», чорного кольору, з мобільним номером НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який було поміщено до спец пакету НПУ ICR0233471, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071030001275.
Відповідно до ч. 5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Частиною 2 ст. 167 КПК України регламентовано, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення, є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно з ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за вимогами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» визначено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Враховуючи вищенаведене, а також ступінь суспільної небезпеки та характер вчиненого протиправного діяння, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, з метою збереження речових доказів, а також те, що вилучені грошові кошти та телефон є предметом злочинної діяльності, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. У зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170, 171-173, 175, 309, 395, 532 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 ,про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071030001275 від 12.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на речі, виявлені та вилучені під час затримання ОСОБА_6 , а саме:
- грошові кошти (імітаційні засоби) в загальній сумі 5000 доларів США, номіналом 100 доларів США в кількості 50 шт., із серійними номерами на них: «JB00000000T B2», які було поміщено до спец пакету НПУ RIC2175227;
- мобільний телефон марки «Ergo», чорного кольору, з мобільним номером НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , який було поміщено до спец пакету НПУ ICR0233471.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1