Справа № 138/78/22
Провадження №:1-кс/138/551/25
08 липня 2025 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого, судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області заяву судді ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду кримінального провадження № 12020020220000290 від 27.04.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КПК України, -
До Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з Касаційного кримінального суду Верховного суду надійшли матеріали кримінального провадження № 12020020220000290 від 27.04.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КПК України, після скасування ухвали Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05.12.2023 щодо ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 190 КК України, для нового судового розгляду у суді першої інстанції.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2025 головуючим суддею визначено суддю ОСОБА_3 .
02.07.2025 суддя ОСОБА_3 заявила самовідвід від участі у розгляді даного кримі-нального провадження, у зв'язку з тим, що у її провадженні перебувала цивільна справа № 138/3008/19 (провадження № 2/138/33/21) за позовом Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської районної державної адміністрації до ОСОБА_4 про стягнення коштів. Підставою для звернення до суду із вказаним цивільним позовом стало те, що згідно поданих ОСОБА_4 заяв від 10.11.2014, 15.05.2015, 13.11.2015, 16.08.2016, 06.02.2017, 11.08.2017, 14.02.2018, 16.01.2019 було призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям. При цьому, відповідача було попереджено про відмову в призначенні або припиненні виплати призначеної соціальної допомоги або повернення надміру нарахованих коштів у разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан сім'ї. При проведенні управлінням вибіркової перевірки щодо правильності декларування доходів та майнового стану осіб, які звернулись за призначенням державної соціальної допомоги, було виявлено, що за чоловіком відпо-відача ОСОБА_5 значаться транспортні засоби. На вимогу державного соціального інспектора ОСОБА_5 було надано свідоцтво про реєстрацію трактора колісного «ЮМЗ-6АКЛ», 1991 року випуску, який належить йому з 05.11.2007. Разом з тим, при зверненні за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям в деклараціях про доходи від 02.08.2016, 02.02.2017, 02.08.2017, 07.02.2018, 14.01.2019 відповідач зазначала відомості лише щодо власності на автомобіль «Mercedes». На запит управління до ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області було надано відповідь, з якої слідує, що за ОСОБА_5 рахується на обліку три одиниці транспортних засобів: трактор колісний «ЮМЗ-6АКЛ» (дата свідоцтва 05.11.2007), трактор колісний «ЮМЗ-6 (дата свідоцтва 21.04.2009) та причіп «2 ПТС - 4А-887» (дата свідоцтва 10.01.2008). Таким чином, при зверненні за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям в деклараціях від 10.11.2014, 06.05.2015, 11.11.2015, 02.08.2016, 02.02.2017, 02.08.2017, 07.02.2018, 14.01.2019 ОСОБА_4 не зазначено відомості щодо перелічених транспортних засобів.
Враховуючи викладене, управлінням було складено акт від 15.08.2019 про проведення перевірки достовірності інформації і ОСОБА_4 позбавлено права на призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям з 01.07.2019 на шість місяців та надіслано повідомлення про позбавлення права на призначення державної соціальної допомоги. При цьому, загальна сума переплати склала 240 742,07 грн.
Зважаючи на викладене, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь кошти в розмірі 234 742,08 грн.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29.07.2021 під головуванням ОСОБА_3 , позовні вимоги було задоволено та стягнуто з відповідача на користь Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської РДА кошти в розмірі 234 742,08 грн. Рішення набрало законної сили. Також обвинувачена ОСОБА_4 під час судового розгляду зазначила, що вона його частково виконала.
Їй, як головуючій судді, про вказані обставини стало відомо під час дослідження доказів, серед яких, зокрема, було і вказане вище рішення суду від 29.07.2021.
Отже, в 2021 році вона ухвалила рішення за позовом Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської РДА, яка в даному кримінальному провадженні є потерпілою особою, та стягнула з ОСОБА_4 , як відповідача, яка є обвинуваченою в даному кримінальному провадженні, ту саму суму коштів та з тих самих підстав, мова про які йдеться в пред'явленому обвинуваченні. Тобто, вона уже, в цивільно-правовому полі, вирішила питання щодо підтвердження протиправності поведінки ОСОБА_4 за тих самих обставин, що і вданому обвинуваченні.
Таким чином, їй відомі всі обставини справи цього провадження. Під час розгляду цивільної справи нею було надано оцінку усім доказам, які продубльовано в матеріалах обвинувачення по даному кримінальному провадженні, в тому числі на підтвердження матеріальної шкоди. Крім того, зміст матеріалів цивільної справи повністю дублює зміст матеріалів кримінального провадження.
За таких підстав вважає, що вказані обставини можуть викликати сумніви в учасників судового розгляду чи у стороннього спостерігача в її об'єктивності та неупередженості в разі розгляду даного кримінального провадження, та є підставою для самовідводу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.
Прокурор ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд заяви про самовідвід судді без його участі, зазначив, що на його думку підстави для відводу судді відсутні.
Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися. Захисник подала до суду заяву про розгляд заяви про самовідвід судді без їх участі, зазначивши, що на її думку заява задоволенню не підлягає, оскільки суддя в межах кримінального процесу має право розглядати цивільний позов в межах кримінального провадження, а тому самого факту розгляду цивільної справи, яка по суті ідентична цивільному позову, не може слугувати підставою для відводу судді.
Представник потерпілої особи - Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області - повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явився, не повідомив про причини неявки. Клопотань про відкладення судового засідання до суду від останнього не надходило.
Суддя ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася та не виявила бажання надати пояснення.
Дослідивши матеріали заяви та матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Стаття 75 КПК України містить в собі обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
За правилами п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Положеннями ст. 80 КПК України передбачено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Відвід повинен бути вмотивованим.
Верховний Суд у своїй ухвалі по справі № 826/11409/17 звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-якого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості Верховний суд визнає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема, принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
«об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
«суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Також, згідно з частиною 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, в пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) від 27.05.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп.28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява № 7577/02) від 03.05.2007 зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з'їзду суддів України від 22.02.2013, визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 у справі № 552/4932/17 констатував наявність підстав для відводу судді, який розглядав справу за обвинуваченням особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, попередньо розглянувши та визнавши зазначену особу винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, де коло учасників як і в кримінальному, так і в адміністративному провадженні були ідентичними, а аналіз показань свідків та потерпілого були аналогічні наведеним у рішенні в адміністративній справі.
Верховний Суд у наведеному судовому рішенні вказав, що суддя сформував свою думку про події та стосунки між особами під час розгляду адміністративної справи і не відступив від неї при розгляді кримінального провадження. Тому мало місце порушення п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України та пункту 1 ст. 6 Конвенції.
Зазначений висновок узгоджується й з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові № 13-13зво18 від 14.11.2018 у справі №1-96/2007.
Як встановлено в судовому засіданні, у провадженні судді ОСОБА_3 перебуває кримінальне провадження № 12020020220000290 від 27.04.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КПК України. Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у заволодінні грошовими коштами з Державного бюджету України у спосіб отримання державної соціальної допомоги мало-забезпеченим сім'ям, шляхом обману, що завдало значної шкоди потерпілому - управління соціального захисту населення Могилів-Подільської районної державної адміністрації в сумі 234 742,07 грн. Крім того, як зазначено в обвинувальному акті, рішенням Могилів-Подільського міськрайсуду від 29.07.2021 у справі № 138/3008/19 задоволено позов управління соціального захисту населення Могилів-Подільської райдержадміністрації до ОСОБА_4 про стягнення коштів в розмірі 234 742,07 грн. на користь управління соціального захисту населення Могилів-Подільської райдержадміністрації, які були нараховані за період з 2014 по 2019 роки як державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям у зв'язку з приховуванням відомостей про майно членів сім'ї та подання недостовірних даних про таке майно.
В матеріалах кримінального провадження міститься рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29.07.2021 у цивільній справі за позовом Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської районної державної адміністрації до ОСОБА_4 про стягнення коштів, відповідно до якого позов задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_4 кошти в розмірі 234 742, 07 грн. на користь управління соціального захисту населення Могилів-Подільської райдержадміністрації (а.с. 120-128 т. 3). Головуючою суддею у зазначеній справі була ОСОБА_3 .
Аналізом суті позовних вимог у вказаній цивільній справі та формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні № 12020020220000290 від 27.04.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КПК України, встановлено, що вказані справи стосуються одних і тих же обставин, яким суддя ОСОБА_3 вже надала оцінку при винесенні рішення у цивільній справі, та учасників, відтак сформувала свою думку про події та стосунки між особами під час розгляду цивільної справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наведені у заяві про самовідвід судді ОСОБА_3 обставини можуть викликати сумнів у її неупередженості при здійсненні подальшого розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
З метою гарантування неупередженості та об'єктивності здійснення правосуддя, уникнення сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді, суд вважає заявлений самовідвід судді обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2.3.22 положення про АСДС, у разі задоволення відводу або самовідводу заміна судді здійснюється автоматизованою системою на підставі рішення про відвід (самовідвід) у порядку, зазначеному в підпункті 2.3.21 пункту 2.3 цього Положення.
Чинним КПК України питання автоматизованого розподілу справ врегульовано ст. 35 даного Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 35, 75, 80, 81, 369-372 КПК України суд, -
Задовольнити заяву судді ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду кримінального провадження № 12020020220000290 від 27.04.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КПК України.
Кримінальне провадження № 12020020220000290 від 27.04.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КПК України (справа № 138/78/22; провадження № 1-кп/138/92/25) передати до канцелярії Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області для виконання вимог ст. 35 КПК України.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1