09 липня 2025 року
м. Київ
Справа № 911/3251/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Бенедисюка І.М., Булгакової І. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
на рішення Господарського суду Київської області від 07 квітня 2025 року (суддя Колесник Р.М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 червня 2025 року (у складі колегії суддів: головуючий суддя Демидова А.М., судді: Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.)
у справі №911/3251/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІ100К»
про стягнення 369 532,80 грн,
Рішенням Господарського суду Київської області від 07 квітня 2025 року у справі №911/3251/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10 червня 2025 року у справі №911/3251/24 відмовлено у задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГТС України») про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІ100К» (далі - ТОВ «МІ100К» 369 532,80 грн, з яких: 266 884,80 грн - пеня, 102 648,00 грн - штраф.
04 липня 2025 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07 квітня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 червня 2025 року у справі №911/3251/24, ухвалити нове судове рішення про направлення справи на новий розгляд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2025 року для розгляду касаційної скарги у справі №911/3251/24 визначено колегію суддів у складі: Власова Ю. Л. - головуючого, Колос І. Б., Булгакової І. В.
У зв'язку із перебуванням судді Колос І. Б. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 липня 2025 року для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Бенедисюк І. М., Булгакова І. В.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Норма пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачає, що право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у визначених законом випадках. Подібна норма міститься у частині першій статті 17 ГПК України.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позивач звернувся до суду із цим позовом у грудні 2024 рок. Відповідно до приписів статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року був визначений у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 369 532,80 грн пені і штрафу, що не перевищує п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 х 500 = 1 514 000 грн).
Отже, за загальним правилом, встановленим пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
Разом із тим підпункти а), б), в) та г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачають певні випадки за наявності яких рішення суду у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути оскаржено в касаційному порядку. При цьому, особа, яка подає касаційну скаргу повинна обґрунтувати та довести наявність такого випадку.
Обґрунтовуючи наявність зазначених випадків для касаційного оскарження судових рішень у цій справі ТОВ «Оператор ГТС України» посилається на підпункт а) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, мотивуючи тим, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування статтей 525, 526, 599, 626, 629, 837, 850 Цивільного кодексу України у правовідносинах між позивачем та підрядником, як замовником послуг для стабільного та надійного забезпечення функціонування газотранспортної системи України.
Також ТОВ «Оператор ГТС України» посилається на підпункт в) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, мотивуючи тим, що справа має для нього виняткове значення, оскільки ремонтуючи об'єкти газотранспортної системи діє в інтересах Держави, бо газотранспортна система відповідно до статті 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» є державною власністю та має оборонне значення, що є особливо важливим під час дії воєнного стану.
Разом із тим, питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики та про яке йдеться у підпункті а) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, означає наявність правової проблеми, яка впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення такої проблеми. Водночас, формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у великій кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики, невизначеність правових питань на нормативному рівні, необхідність застосування аналогії закону чи права, вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Проте, ТОВ «Оператор ГТС України», посилаючись на підпункт а) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, не обґрунтував та не навів прикладів існування зазначених якісних та кількісних показників щодо наявності виключної правової проблеми, вирішення якої має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Оцінка наявності виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу проводиться судом на підставі дослідження мотивів, зазначених таким учасником у касаційній скарзі. Особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати та довести у касаційній скарзі наявність виняткового значення справи для неї.
Проте, мотивуючи виняткове значення цієї справи для нього тим, що ремонтуючи об'єкти газотранспортної системи позивач діє в інтересах Держави, останній не обґрунтовує, яким чином ця обставина обумовлює виняткове значення для нього саме цієї справи. Посилаючись на те, що «суди попередніх інстанцій фактично стимулюють інших учасників господарських відносин не виконувати добровільно прийняті на себе зобов'язання щодо виконання ремонтних робіт», та на «значну кількість аналогічних та подібних справ, які перебувають на розгляді у судах України», скаржник не наводить інших судових справ, які підтверджують дані обставини.
При цьому, незгода скаржника з оскаржуваним судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для учасника справи, оскільки такою може бути оцінка сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Отже, касаційна скарга ТОВ «Оператор ГТС України» не містить належного обґрунтування наявності умов, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. З огляду на зазначене підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі немає.
З урахуванням наведеного Верховних Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Оператор ГТС України» на рішення Господарського суду Київської області від 07 квітня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 червня 2025 року у справі №911/3251/24, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 287, 293, 314 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду Київської області від 07 квітня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 червня 2025 року у справі №911/3251/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ю. Л. Власов
Судді І. М. Бенедисюк
І. В. Булгакова