09 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/968/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Радомишльської районної спілки споживчих товариств
на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 (суддя Шніт А. В.)
і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 (головуючий суддя Маціщук А. В., судді Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.)
у справі № 906/968/24
за позовом Радомишльської районної спілки споживчих товариств
до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЦ «Фрай»,
про визнання бездіяльності противоправною та зобов'язання вчинити дії,
02.07.2025 скаржник надіслав на електронну пошту Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу (вх. № 5088/2025 від 03.07.2025) на рішення Господарського суду Житомирської області ід 03.03.2025 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі № 906/968/24.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
03.07.2025 скаржник надіслав поштою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу в паперовій формі (вх. № 5088/2025 Д1 від 07.07.2025) на рішення Господарського суду Житомирської області ід 03.03.2025 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі № 906/968/24.
Перевіривши матеріали касаційної скарги (вх. № 5088/2025 від 03.07.2025), надісланої на електронну пошту Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про її повернення скаржникові з огляду на таке.
Відповідно до статті 289 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Абзацом першим частини восьмої статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Частинами п'ятою, шостою статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Приписами частини четвертої статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено повернення касаційної скарги, якщо касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; в разі порушення заявником вимоги щодо способу звернення до суду.
За приписами частин першої, шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX, з урахуванням змін) у господарських судах функціонує ЄСІТС; адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Частиною восьмою статті 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що реєстрація в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі; особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІКС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом; особливості використання електронного підпису в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про ЄСІКС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Таким чином, процесуальне законодавство передбачає спосіб звернення до суду шляхом подання процесуальних документів - в паперовій формі або в електронній формі виключно за допомогою ЄСІКС.
Пунктом 24 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, зі змінами (далі - Положення) передбачено, що «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов'язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.
Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС (пункт 26 Положення).
До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Матеріали касаційної скарги (вх. № 5088/2025 від 03.07.2025) по справі № 906/968/24 не містять відомостей про підписання документів електронним цифровим підписом із застосування посиленого сертифіката відкритого ключа та доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на касаційну скаргу, із використанням підсистеми «Електронний суд», що позбавляє суд можливості встановити дотримання заявником вимог щодо обов'язкового підписання процесуального документа особою, яка її подає, та свідчить про використання заявником непередбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою.
З огляду на викладене, касаційна скарга (вх. № 5088/2025 від 03.07.2025), яка була надіслана на електронну пошту Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Радомишльської районної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі № 906/968/24, яка надіслана на електронну адресу Суду, подана у спосіб, який не передбачений Господарським процесуальним кодексом України, підлягає поверненню скаржникові.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги (вх. № 5088/2025 Д1 від 07.07.2025) на відповідність вимогам статті 288, 290 Господарського процесуального кодексу, Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
За приписами частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду була проголошена 20.05.2025, повний текст складено 12.06.2025, тобто останнім днем оскарження зазначеної постанови є 02.07.2025.
Відповідно до частини другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Касаційну скаргу (вх. № 5088/2025 Д1 від 07.07.2025) скаржник надіслав до суду касаційної інстанції 03.07.2025, тобто з порушенням встановлено Законом строку на касаційне оскарження без клопотання про поновлення процесуального строку.
Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу (підстави) для касаційного оскарження.
Частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник посилається, зокрема, на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте Суд зазначає, що касаційна скарга взагалі не зазначив норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній, що порушує пункт 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну немайнову вимогу.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 установлено в розмірі 3 028 грн (позов було подано у 2024 році).
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції закону, чинній на момент подання касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
03.03.2025 рішенням Господарського суду Житомирської області, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Як убачається з касаційної скарги, скаржник оскаржує рішення і постанову повністю.
Предметом позову у цій справі є (1) визнання протиправними дій Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Житомирської області, що виразилась у відмові Радомишльській районній спілці споживчих товариств у Державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення Універмагу, який розташований в м. Радомишль Житомирської області, вул. В. Житомирська, і (2) зобов'язання Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Житомирської області здійснити державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення Універмагу, який розташований в м. Радомишль Житомирської області, вул. В. Житомирська, , за Радомишльською районною спілкою споживчих товариств.
Отже, згідно з приписами Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір за подання касаційної скарги мав бути сплачений у розмірі 12 112 грн.
Проте, скаржник до касаційної скарги додав платіжну інструкцію на переказ коштів від 30.06.2025 № 1948 про сплату судового збору в розмірі 6 056 грн, що не може вважатися належними доказами про сплату судового збору у відповідному розмірі.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю в матеріалах касаційної скарги документів, що підтверджують сплату (доплату) судового збору, скаржникові необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати до суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку на (1) подання заяви (клопотання) про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, (2) приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства і (3) надання доказів про сплату (доплату) судового збору у розмірі 6 056 грн, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
При цьому Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу (вх. № 5088/2025 від 03.07.2025) Радомишльської районної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі № 906/968/24 повернути скаржникові.
2. Касаційну скаргу (вх. № 5088/2025 Д1 від 07.07.2025) Радомишльської районної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі № 906/968/24 залишити без руху.
3. Надати Радомишльській районній спілці споживчих товариств строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, касаційна скарга буде повернута скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил