09 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/6709/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 (суддя Бондарєв Е. М.)
і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2024 (головуючий суддя Чус О. В., судді Дармін М. О., Кощеєв І. М.)
у справі № 904/6709/23
за позовом Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка-М»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 і 4) Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання знести об'єкт нерухомого майна, скасування державної реєстрації та припинення права власності,
13.05.2024 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024, позовні вимоги задоволено повністю.
24.04.2025 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 904/6709/23.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 24.04.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2025 касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме вказано на необхідність подання заяви (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження разом із наведенням інших підстав для поновлення такого строку і надання доказів про сплату судового збору у розмірі 8 588,80 грн.
На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 22.05.2025 подав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
30.05.2025 ухвалою Верховного Суду витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області та/або Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/6709/23.
Після надходження матеріалів справи, колегія суддів, розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, які наводить у ньому скаржник, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
У своєму клопотанні про поновлення строку (після усунення недоліків), скаржник зазначив, що 13.02.2022 він виїхав за межі України та не повертався у зв'язку з початком війни в Україні, а отже не отримував будь-яку офіційну кореспонденцію, надіслану на його адресу.
Відтак, вважає, що у зв'язку з тим, що скаржник досі не перебуває в Україні, а фактично мешкає за її межами, він не міг ані знати про розгляд даної справи, ані отримувати процесуальні документи.
Інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку скаржник у своєму клопотанні не навів.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Щодо посилання скаржника на те, що йому було невідомо про судове провадження у зв'язку з тим, що він перебуває за кордоном, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції вказав на те, що в постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 Верховний Суд зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення, зокрема, ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судового засідання.
В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомленні про вручення поштових відправлень, адресовані ОСОБА_1 , які направлялися за тією ж адресою, яка вказана ним і у касаційній скарзі з відміткою про отримання поштових відправлень, які направлялися і Господарським судом Дніпропетровської області, і Центральним апеляційним господарським судом (т. 1 а. с. 154, 171, т. 2 а. с. 138, 184).
Отже, вказане спростовує посилання скаржника на те, що йому не відомо було про розгляд справи № 904/6709/23.
Також, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу скаржника, що він має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з 27.02.2025, що підтверджує Відповідь від 27.05.2025 № 11317516, а отже мав право та змогу ознайомитися, зокрема, з оскаржуваними судовими рішеннями, з 27.02.2025 в електронному вигляді, за відповідною заявою.
Крім того, всі судові рішення по цій справі опубліковані на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, з якими скаржник також мав змогу ознайомитися в мережі інтернет.
Обґрунтування скаржника у клопотанні про поновлення строку не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки перебування скаржника за кордоном не може бути розцінено судом як поважні причини чи непереборні обставини для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки такі доводи зводяться до внутрішньої організації самого скаржника та його взаємовідносин з його представником.
За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.
Проте скаржник у своєму клопотанні, після усунення недоліків, не навів достатніх обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів ураховує, що скаржник був обізнаний про існування судового провадження у справі № 904/6709/23, оскільки, як зазначено вище, в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень з відміткою про вручення.
Зазначених висновків Центрального апеляційного господарського суду скаржник належним чином не спростував, доводи скаржника зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, а особливо у випадку, коли скаржник зацікавлений у вирішенні питання про відкриття провадження у справі, оскільки саме він не погоджується із судовими рішеннями і ставить під сумнів їх законність.
Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
За приписами частин першої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку (після усунення недоліків) не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об'єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску строку, у зв'язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 904/6709/23.
За таких обставин, керуючись статтями 234, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 904/6709/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил