03 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/5467/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Картере В. І.
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
керуючий реструктуризацією - арбітражний керуючий Сокол Т. Л.
представник ОСОБА_1 - Безручко М. В.,
представник ОСОБА_2 - Павлова Ю. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Сокол Тетяни Леонідівни (вх. № 2479/2025)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2025
у складі колегії суддів: Мороза В. Ф. (головуючий), Іванова О. Г., Чередка А. Є.
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 (про визнання грошових вимог ОСОБА_2 )
у складі судді Владимиренко І. В.
та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність (в частині внесення до реєстру грошових вимог ОСОБА_2 )
у складі судді Владимиренко І. В.
у справі № 904/5467/23
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність, -
На розгляд суду постало питання визнання грошових вимог кредитора до боржника, які обґрунтовані розписками та судовим рішенням про стягнення боргу.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможності на підставі пункту 2 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
2. 31.10.2023 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 904/5467/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів. Призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Сокол Тетяну Леонідівну.
3. 31.10.2023 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Подання заяви з грошовими вимогами
4. 30.11.2023 до суду першої інстанції від ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) надійшла заява з грошовими вимогами до боржника, з урахуванням заяви про уточнення, на суму 5 052 940,98 грн та 5 368 грн судовий збір.
5. Зазначена заява обґрунтована таким.
6. 03.08.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено позику в розмірі 51 800 доларів США 00 центів та 7 000 євро 00 центів на умовах повернення до 03.09.2017 та виплати винагороди в розмірі 24% річних з можливістю дострокового повернення позики або пролонгації на строк, попередньо обумовлений з кредитором.
7. На підтвердження зазначеного сторонами складено відповідну розписку від 03.08.2017, яка була складена у присутності ОСОБА_3 , про що є відповідна відмітка.
8. 04.05.2018 сторони узгодили, що винагорода за користування позикою з 01.05.2018 становить 2,5 % в місяць від суми позики, про що сторонами зазначено письмово на тексті розписки від 03.08.2017.
9. 18.07.2018 відповідачем складено розписку, за умовами якої він гарантував повернення позики в розмірі 51 800 доларів США 00 центів та 7 000 євро 00 євро центів до 31.12.2019, розписка від 18.07.2019 була складена в присутності фізичної особи ОСОБА_3 .
10. В подальшому між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було додатково укладено розписки:
- від 04.12.2019 на суму 1 500 доларів США зі строком повернення 31.01.2020, складену в присутності свідка;
- 04.01.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було складено розписку на суму 1 500 доларів США, зі строком повернення до 31.01.2020;
- 04.02.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було складено розписку на суму 1 500 доларів США зі строком повернення до 31.03.2020;
- 04.04.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було складено розписку на суму 1 500 доларів США зі строком повернення до 31.06.2020;
- 04.06.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було складено розписку на суму 1 500 доларів США зі строком повернення до 31.08.2020;
- 04.07.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було складено розписку на суму 1 500 доларів США зі строком повернення до 30.09.2020;
- 04.08.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було складено розписку на суму 1 500 доларів США зі строком повернення до 31.12.2020;
- 04.09.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було складено розписку на суму 1 500 доларів США зі строком повернення до 31.12.2020.
11. Свої зобов'язання ОСОБА_1 не виконав, тому 02.09.2020 ОСОБА_2 звернувся до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська з позовною завоюю про стягнення заборгованості за розписками від 03.08.2017, 18.07.2018, 04.01.2020, 04.02.2020, 04.04.2020, 04.06.2020.
12. По грошовим зобов'язанням вказаними у розписках від 04.07.2020, 04.08.2020 та 04.09.2020 на час звернення з позовною заявою до суду не настав строк виконання. Таким чином дані вимоги не включались до позову.
13. 05.09.2022 у справі № 932/10090/20 Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська було винесено рішення, яким стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 загальну суму заборгованості за договорами позики у розмірі 59 300 доларів США та 7 000 євро, відсотки за користування позикою у розмірі 45 623 долари США 63 центи та 6 165 євро 36 центів, 3% річних в розмірі 4 738 доларів США 45 центів та 629 євро 61 цент.
14. Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська дійшов до цієї суми враховуючи наступне: 51 800 доларів США (відповідно до розписки від 03.08.2017 року) від + 1 500 доларів США (відповідно до розписки від 04.12.2019 року) + 1 500 доларів США (відповідно до розписки від 04.01.2020 року) + 1 500 доларів США (відповідно до розписки від 04.02.2020 року) + 1 500 доларів США (відповідно до розписки від 04.03.2020 року) + 1 500 доларів США (відповідно до розписки від 04.04.2020 року) + 1 500 доларів США (відповідно до розписки від 04.05.2020 року) + 1 500 доларів США (відповідно до розписки від 04.06.2020 року) = 59300 доларів США.
Відповідно до розписки від 03.08.2017 року ОСОБА_1 взяв 7 000 Євро.
В період з 03.08.2017 року по 04.05.2018 року на суму 51 800 доларів США та 7000 Євро нараховувалось 24% річних (формула розрахунку відсотків за позикою В = С*ВС/100*КД/ДГ, де 8 - сума нарахованих відсотків; С - сума кредиту; ВС - відсоткова ставка за кредитом (% річних); КД - кількість днів кредитування; ДР - кількість днів у році).
15. Здійснено розрахунок 24% річних за доларовими зобов'язаннями 51800 доларів США *24%/100%*274/365, що становить 9 332,5 доларів США.
16. Здійснено розрахунок 24% річних за зобов'язаннями у євро - 7 000 Євро*24%/100%*274/365, що становить 1 261,15 Євро.
За період з 04.05.2018 року по 18.07.2019 року сторони обумовили нарахування по зобов'язанням в доларах США та Євро 2,5% за користування коштами. Загальний період користування кредитними коштами склав 440 днів.
Здійснено розрахунок 2,5% за користування коштами за доларовими зобов'язаннями 51 800 доларів США *2,5%*440/12, що становить 47 483,33 доларів США та розрахунок 2,5% за користування коштами за зобов'язаннями у євро - 7 000 Євро*2,5%*440/12, що становить 6 416,66 Євро.
Також було нараховано по сумі 51 800 доларів США та 7000 Євро 3% річних з 04.08.2017 по 31.08.2020 4 785 доларів США та 646 Євро.
17. При поданні заяви про визнання грошових вимог ОСОБА_2 врахував розписки від 04.07.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на суму 1500 доларів США зі строком повернення до 30.09.2020; від 04.08.2020 на суму 1 500 доларів США зі строком повернення до 31.12.2020; від 04.09.2020 на суму 1 500 доларів США зі строком повернення до 31.12.2020.
18. Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ОСОБА_2 нараховує на не виконанні зобов'язання за розписками за період з 04.07.2020 по 30.10.2023 року 3% річних, а саме: розписка від 04.07.2020 на суму 1500 Доларів США, строк виконання 30.09.2020, прострочене зобов'язання з 01.10.2020 по 30.10.2023, кількість днів прострочення 1124 дні, 3% річних складає 139 доларів США; розписка від 04.08.2020 року на суму 1500 Доларів США, строк виконання 31.12.2020, прострочене зобов'язання з 01.01.2021 по 30.10.2023 року, кількість днів прострочення складає 1032 дні, 3% річних складає 127 доларів США; розписка від 04.09.2020 на суму 1 500 Доларів США, строк виконання 31.12.2020, прострочене зобов'язання з 01.01.2021 по 30.10.2023, кількість днів прострочення складає 1032 дні, 3% річних складає 127 доларів США.
19. Загальна сума боргу за усіма розписками без врахування відсотків за період 2017 року по 04.09.2020 та 3% річних складає 63 800 доларів США та 7 000 Євро.
20. З урахуванням відсотків за користування кредитними кошами та 3% річних загальна сума боргу складає: 125 793,83 Доларів США та 15 323,81 Євро.
21. За подання позовної заяви до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська по справі № 932/10090/20 ОСОБА_2 сплатив 10 930 грн. 40 коп.
22. За результатами винесеного рішення та отриманого судового наказу ОСОБА_2 звернувся до приватного виконавця для примусового виконання рішення. Приватний виконавець виконав рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська частково та стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 121 612,41 грн.
23. Станом на 28.11.2023 на день формування та заявлення кредиторських вимог курс долара США становив 36,2173 грн. Євро становить 39,6579 грн. Загальна сума боргу складає 5 174 553,39 грн.
24. Враховуючи суму, яка вже була стягнута на користь кредитора в рамках виконавчого провадження загальна сума боргу складає 5 052 940,98 грн.
25. Розрахунок проводився за курсом станом на 28.11.2023, де курс долара США до гривні становить 36,2173 грн, курс Євро до гривні становить 39,6579 грн.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
26. 07.02.2024 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області визнано грошові вимоги ОСОБА_2 з урахуванням уточнення у розмірі 5 052 940,98 грн (основний борг) (2 черга задоволення), 5 368 грн (витрати по сплаті судового збору) включено окремо та постановлено задовольнити до задоволення вимог кредиторів.
27. 07.02.2024 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області завершено попереднє засідання, за результатами якого внесено до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 кредиторів, зокрема, ОСОБА_2 , з урахуванням заяви про уточнення, у розмірі 5 052 940,98 грн (основний борг) (2 черга задоволення), 5 368 грн (витрати по сплаті судового збору) включено окремо та постановлено задовольнити до задоволення вимог кредиторів.
28. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 надав усі належні та допустимі докази на підтвердження наявності грошових коштів на час видачі позики ОСОБА_1 , в тому числі щодо джерел походження коштів та детальні уточнені розрахунки з наданням формул та порядку нарахування відсотків. При цьому, суд також вказав, що відповідно до документів, які були надані до суду та які оглядались під час судового засідання, ОСОБА_2 було підтверджено, що він мав трудовий стаж та офіційні відрахування. В нього були відкриті депозитні рахунки у банках АТ "Кредит Дніпро", АТ "Ощадбанк", АТ "Приватбанк", АТ "Південкомбанк" та АТ "Платинум Банк".
29. Не погодившись з вказаними ухвалами ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій кредитор просив суд скасувати зазначені ухвали суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким грошові вимоги ОСОБА_2 внести до реєстру вимог кредиторів у розмірі 918 325,19 грн (основний борг) (2 черга задоволення), 5 368,00 грн (витрати по сплаті судового збору). Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпро від 05.09.2022 не є беззаперечним доказом, що підтверджує грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника, а кредитором не доведено належними доказами, що у нього були наявні грошові кошти у сумі, що заявлена до боржника на момент видачі позики, зокрема 51 800 доларів США. Вказує, що суд взагалі не перевіряв розрахунки, оскільки самостійно ж і зазначає про нарахування 3 % річних за період з 01.01.2021 по 30.10.2023, по розпискам від 04.07.2020, 04.08.2020, 04.09.2020, тобто за період дії воєнного стану і заборони нарахування 3 % річних. Також апелянт наголошував, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження джерел походження коштів кредитора у АТ "Південкомбанк" та АТ "Платинум Банк", на які послався суд першої інстанції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
30. 05.02.2025 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повний текст постанови підписано 18.03.2025) апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі № 904/5467/23 задоволено частково.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі № 904/5467/23 про визнання грошових вимог змінено, викладено її резолютивну частину в наступній редакції:
"Визнати грошові вимоги ОСОБА_2 з урахуванням уточнення у розмірі: 5 042 292,01 грн (основний борг) (2 черга задоволення), 5 368,00 грн (витрати по сплаті судового збору) включити окремо та задовольнити до задоволення вимог кредиторів".
В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі № 904/5467/23 про визнання грошових вимог - залишено без змін.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі № 904/5467/23 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність змінено, виклавши абзац 4 її резолютивної частини в наступній редакції:
" 4. ОСОБА_2 з урахуванням уточнення у розмірі 5 042 292,01 грн (основний борг) (2 черга задоволення), 5 368 грн (витрати по сплаті судового збору) включити окремо та задовольнити до задоволення вимог кредиторів".
В решті ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі № 904/5467/23 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність - залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 028 грн.
31. Щодо заявлених вимог на підставі розписки від 18.07.2019, суд апеляційної інстанції зазначив, що кредитором документально не підтверджено походження усієї суми наданої позики ОСОБА_1 , проте враховуючи відсутність судових рішень про визнання недійсними правочинів з надання ОСОБА_2 ОСОБА_1 грошових коштів у позику на загальну суму 63 800 доларів США та 7 000 Євро, з огляду на приписи статті 14 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав ставити під сумнів дійсність розписок, що стали підставою для подання заяви ОСОБА_2 з грошовими вимогами до ОСОБА_1 , за умов прийняття юрисдикційним органом за наслідком невиконання боржником своїх зобов'язань з повернення коштів за розписками судового рішення від 05.09.2022 у справі № 932/10090/20.
32. Суд апеляційної інстанції також визнав обґрунтованим нарахування на суму 51 800 дол. США та 7 000 Євро в період з 03.08.2017 по 04.05.2018 24% річних та за період з 04.05.2018 по 18.07.2019 - 2,5 % за користування коштами.
33. Разом з тим, суд апеляційної інстанції здійснив перерахунок заявлених кредитором сум на підставі ст. 625 ЦК України та дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково визнав грошові вимоги в сумі 10 648,97 грн еквівалент 294,03 дол. США, які належало відхилити з огляду на приписи п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки такі нараховані в період дії воєнного стану.
34. У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції змінив ухвали суду першої інстанції про визнання грошових вимог ОСОБА_2 та за результатом попереднього засідання.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
35. 04.04.2025 (через підсистему "Електронний суд") керуючим реструктуризацією - арбітражним керуючим Сокол Тетяною Леонідівною подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить:
- скасувати постанову Центрального апеляційного господарського від 05.02.2025 у справі № 904/5467/23;
- скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 у справі № 904/5467/23 (про визнання грошових вимог ОСОБА_2 ) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність (в частині внесення до реєстру грошових вимог ОСОБА_2 );
- прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ОСОБА_2 у розмірі 918 325,19 грн (основний борг) - 2 черга задоволення, 5 368,00 грн (витрати по сплаті судового збору) включені окремо.
36. Підставами касаційного оскарження, керуючий реструктуризацією вказує пункт 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - суд апеляційної інстанції застосував cт. 75 ГПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №910/5663/22, суди попередніх інстанцій застосовували положення ст. 46-47 Кодексу та положення ст. 1046-1048 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду у постановах від 01.03.2023 у справі № 902/221/22, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18. Також скаржник як підставу касаційного оскарження вказує пункт 4 ч. 2 ст.287 ГПК України, а саме - суди не дослідили зібрані у справі докази.
37. При цьому скаржник доводить, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпро від 05.09.2022 по справі №932/10090/20 не має преюдиційного значення, а кредитором не доведено належними доказами факту існування у нього грошових коштів у розмірі 51 800 дол. США у 2017 році для видачі боржнику відповідної суми. Наданими кредитором доказами підтверджено лише наявність 200 тис. грн та відсотки - 29 525,28 грн з депозиту АТ "КБ "Приват Банк", що свідчить лише підтвердження походження 7 тис. Євро (214 494,39 грн).
38. На думку скаржника, неналежність ОСОБА_2 до суб'єктів, які обов'язково повинні подавати декларацію про майновий стан, а також підпис ОСОБА_3 на розписці від 18.06.2017, якою не підтверджено видачу грошей, а лише факт взятого боржником обов'язку повернути гроші до 31.12.2019 - не звільняє ОСОБА_2 від обов'язку доведення джерел походження грошових коштів як кредитора у справі про неплатоспроможність. Скаржник також стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував відхилення грошових вимог керуючим реструктуризацією порушує інтереси інших кредиторів наявністю недоведених грошових вимог у цій справі.
39. Керуючий реструктуризацією стверджує, що у суді першої інстанції, зверталась увага на те, що в матеріалах справи №904/5467/23 відсутні будь-які докази в підтвердження джерел походження коштів кредитора у AT "Південкомбанк" та AT "Платинум Банк", однак Суд апеляційної інстанції взагалі не надав оцінку даним доводам та проігнорував відсутність цих доказів в матеріалах справи.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
40. Відзивів на касаційну скаргу від учасників справи до суду не надходило.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
41. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
42. В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 .
43. Заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника на суму 5 052 940,98 грн обґрунтована невиконанням боржником своїх зобов'язань з повернення позики, на підтвердження чого ОСОБА_2 подано суду розписки та рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 05.09.2022 у справі № 932/10090/20, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 59 300 доларів США та 7 000 євро, відсотки за користування позикою у розмірі 45 623 долари США 63 центи та 6 165 євро 36 центів, 3% річних в розмірі 4 738 доларів США 45 центів та 629 євро 61 цент на підставі розписок.
44. Суд першої інстанції, визнаючи грошові вимоги ОСОБА_2 , виходив з того, що заявник надав докази на підтвердження наявності грошових коштів на час видачі позики ОСОБА_1 , а саме - він мав трудовий стаж та офіційні відрахування; в нього були відкриті депозитні рахунки у банках АТ "Кредит Дніпро", АТ "Ощадбанк", АТ "Приватбанк", АТ "Південкомбанк" та АТ "Платинум Банк".
45. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, дійшов висновку, що заявником документально не підтверджено походження усієї суми наданої позики ОСОБА_1 , проте також визнаючи кредиторські вимоги ОСОБА_2 , керувався презумпцією правомірності правочину (розписок) та наявністю судового рішення від 05.09.2022 у справі № 932/10090/20 про стягнення з боржника коштів.
46. Колегія судів Верховного Суду, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду грошових вимог заявника до боржника, оцінивши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
47. Відповідно до ч. 1 ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
48. За змістом ст. 1 КУзПБ грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
49. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника - фізичної особи та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
50. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
51. Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч. 1 ст. 45 КУзПБ).
52. У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії колегія суддів враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, на яку посилається скаржник в касаційній скарзі);
- розглядаючи кредиторські вимоги суд, в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ, має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18, на яку посилається скаржник);
- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
53. За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц).
54. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 902/221/22, на неврахування якої посилається скаржник, зробив такі висновки:
Задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
Під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника господарському суду варто враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
У разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог.
Таким чином, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.
55. У постанові від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов таких висновків:
"Відповідно до статті 129-1 Конституції України, "судове рішення є обов'язковим до виконання".
Вислів "є обов'язковий до виконання" означає, що рішення суду є обов'язковий до виконання тими особами чи органами, які відповідно до судового рішення зобов'язані вчинити певні дії (сплатити гроші, передати майно тощо).
Таким чином, судове рішення є обов'язковим до виконання відповідачем, щодо якого винесене судове рішення.
Втім, інша сторона у справі - позивач, не зобов'язана виконувати судове рішення ухвалене на її користь. Зокрема, позивач вправі не ініціювати порушення виконавчого провадження, а якщо боржник добровільно запропонує виконання, може не прийняти його.
Випадки обов'язковості судового рішення для сторін у справі слід відрізняти від випадків, коли прийняття судового рішення є тим юридичним фактом, з яким (безпосередньо або сукупно з іншими юридичними фактами юридичного складу) закон пов'язує виникнення певних обов'язків у інших осіб чи органів, посадових осіб, зокрема щодо виконання судового рішення.
Водночас слід мати на увазі, що для виникнення подібних обов'язків в інших осіб чи органів, посадових осіб є спеціальна на це вказівка закону.
З викладеного випливає, що судові рішення, ухвалені судами на користь певних кредиторів проти боржника, не є обов'язковими ані для інших кредиторів, ані для суду, який розглядає справу про банкрутство.
При цьому, суд, який розглядає справу про банкрутство, не зв'язаний судовими рішеннями, ухваленими судами проти боржника, відтак може відхилити вимоги, підтверджені судовим рішенням.
Посилання на рішення суду, яке набрало законної сили, про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за оспорюваним у межах справи про банкрутство договором не заважає розгляду таких заперечень, адже у справі про банкрутство беруть участь особи, які не брали участі у розгляді справи в позовному провадженні, та вирішуються питання, які не були предметом розгляду під час позовного провадження (зокрема, пов'язані із застосуванням спеціальних підстав визнання правочину недійсним).
Вказане вище не стосується законодавчо визначеному обов'язку доведення безспірності грошових вимог кредитора, який ініціює провадження у справі про банкрутство.
При цьому, судова палата вважає необхідним зазначити, що під час розгляду заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів (окрім кредиторів, ініціюючих провадження у справі про банкрутство), рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору, не є обов'язковим, а при його наявності оцінюється судом поряд з іншими доказами, а саме первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно/господарсько-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором."
56. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 910/5663/22, на неврахування якої посилається скаржник в касаційній скарзі.
57. Слід також зауважити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц).
58. З огляду на викладені вище правові висновки, колегія суддів Верховного Суду вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції при розгляді кредиторських вимог ОСОБА_2 до боржника, оскільки суд, за наявності заперечень проти цих вимог учасників у справі про банкрутство та які не приймали участі у розгляді цивільної справи № 932/10090/20, фактично обмежився лише наявністю судового рішення про стягнення коштів та не дослідив фінансову спроможність кредитора надати позику боржнику.
59. Водночас вказавши, що кредитором документально не підтверджено походження усієї суми наданої позики ОСОБА_1 , постанова суду апеляційної інстанції не містить відображення наданої судом апеляційної інстанції оцінки наявним у справі доказам, зокрема, чи підтверджують подані заявником докази фінансову спроможності надати позику в частині.
60. Суд першої інстанції, визнавши в повному обсязі заявлені ОСОБА_2 кредиторські вимоги вказав, що в нього був наявних трудовий стаж, офіційні відрахування та відкриті депозитні рахунки у банках АТ "Кредит Дніпро", АТ "Ощадбанк", АТ "Приватбанк", АТ "Південкомбанк" та АТ "Платинум Банк", проте, не надав належної оцінки наявним у справі доказам та доводам керуючого реструктуризацією про підтвердження джерел походження коштів лише в певній частині та відсутності в повному обсязі доказів, яким заявник обґрунтовує свої вимоги.
61. Водночас, суд апеляційної інстанції, в межах наданих ст. 269 ГПК України повноважень дослідження доказів, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, також не надав оцінки твердженням заявника апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи доказів щодо підтвердження джерел походження коштів кредитора у АТ "Південкомбанк" та АТ "Платинум Банк".
62. Згідно з вимогами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
63. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
64. Проте ухвалені у даній справі ухвали місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з'ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, чим порушено вимоги ст. 86, 236 ГПК України. Доводи касаційної скарги частково підтвердилися, однак відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
65. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
66. Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 308, ст. 310 ГПК України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі судові рішення судів попередніх інстанцій в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_2 до боржника скасуванню та направленню справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В. Розподіл судових витрат
67. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Сокол Тетяни Леонідівни задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2025, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 (про визнання грошових вимог ОСОБА_2 ) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2024 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність (в частині внесення до реєстру грошових вимог ОСОБА_2 ) у справі № 904/5467/23 скасувати.
3. Справу № 904/5467/23 в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_2 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
В. Картере