07 липня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/351/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
за участі секретаря судового засідання Юрчук Т.М.
розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОУДАЙС УКРАЇНА", 80750, Львівська область, Золочівський район, с. Хильчиці, вул. Заводська, буд. 14
до відповідача Приватного підприємства "ХОЛДЕР АГРО", 48522, Тернопільська область, Чортківський район, с. Васильків
про стягнення 123 951,92 заборгованості за договором поставки
За участю представників від:
Позивача: Дуркач Іван Іванович, адвокат
Відповідача: не прибув.
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОУДАЙС УКРАІЇНА" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "ХОЛДЕР АГРО" про стягнення 123 951,92 грн заборгованості за договором поставки від 21.11.2024 №F-211124/1, із яких: 70 000 грн основної заборгованості, 29 025,20 грн пені, 4 150,39 грн інфляційних нарахувань, 1 192,78 грн 3 % річних, 19 583,55 грн штрафу.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості отриманого товару за договором поставки №F-211124/1 від 21.11.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 16.06.2025, головуючим суддею для розгляду справи № 921/351/25 визначено суддю Чопка Ю.О.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 03.07.2025 (вх.№4883 від 04.07.2025) у якому визнав позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості. У зв'язку з визнанням суми основної заборгованості просить повернути позивачу 50% сплаченого судового збору.
Також просить суд врахувати, що поряд із основною сумою заборгованості позивачем заявлено до стягнення 29 025,20 грн пені, 4 150,39 грн інфляційних нарахувань, 1 192,78 грн 3 % річних, 19 583,55 грн штрафу. Звертає увагу суду, що загальна їх сума складає 53 951,92 грн. Вважає суму заявлених до стягнення штрафних санкцій неспівмірними з розміром основного боргу. Просить суд зменшити розмір пені та штрафу до 10% від розміру основного боргу. В обґрунтування даної заяви посилається на те, що підприємством визнано позовні вимоги в частині стягнення з нього основного боргу, також Відповідачем сплачено Позивачу більшу частину вартості поставленого товару. Порушення зобов'язань за спірним договором відбулося через скрутне матеріальне становище, а саме: наявність податкового боргу, заборгованості з виплати заробітної плати, що підтверджується балансом станом на 31.12.2024.
Також просив суд
Позиція позивача у відповіді на відзив
Позивач у відповіді на відзив від 07.07.2025 (вх.№4921 від 07.07.2025) зазначив, що пеня та штраф, які відповідач просить зменшити у відзиві, нараховані відповідно до умов укладеного між сторонами договору. Їх розмір погоджений сторонами у добровільному порядку, що виключає доводи відповідача про їх непропорційність.
Щодо долученої відповідачем до відзиву фінансової звітності (Баланс станом на 31.12.2024 року) вказує, що останній не має жодного відношення до предмету спору, оскільки заявлені Позивачем вимоги стосуються невиконання зобов'язань за період 2025 року. Просить суд врахувати, що на дату подання відповіді на відзив, відповідач не вжив жодних заходів щодо погашення основної заборгованості у розмірі 70 000,00 грн. Просить в задоволенні клопотання про зменшення пені та штрафу відмовити.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 18.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/351/25 за правилами спрощеного позовного провадження; підготовче судове засідання у даній справі призначено на 07.07.2025.
Представником позивача в судовому засіданні 07.07.2025 позовні вимоги підтримано.
Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 07.07.2025 не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений. Підтвердженням цьому є наявна у матеріалах справи довідка про доставку через систему "Електронний суд" електронного листа ухвали від 18.06.2025 в електронній формі до електронного кабінету відповідача в ЄСІТС.
Наведене вказує про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Тернопільської області даної справи.
Окрім того, ст.42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Частиною 1 статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом враховано, що у силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
07.07.2025 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
21.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОУДАЙС УКРАЇНА" (далі Постачальник) та Приватним підприємством "ХОЛДЕР АГРО" (далі Покупець) укладено договір поставки №F-211124/1 (далі Договір).
За умовами п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити, а Покупець прийняти і оплатити корма та кормові добавки, надалі Товар, в асортименті, комплектності та кількості згідно замовлень Покупця.
Постачальник продає, а Покупець купує Товар за асортиментом, комплектністю та кількістю згідно до замовлень та видаткових накладних, що оформляються під час відвантаження Товару Покупці (п.1.2. Договору).
Загальна вартість Договору складає суму всіх видаткових накладних, що підписані Сторонами протягом дії цього Договору (п.3.2. Договору).
Оплата за Товар відбувається в національній валюті України, на умовах відтермінування платежів за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати переходу права власності на Товар від Постачальника до Покупця, при цьому загальна сума відтермінування платежів не повинна перевищувати 150 000 грн, весь інший асортимент Товару відпускається на умовах передоплати, за договірними цінами (п.4.1. Договору).
Платежі, здійснені Покупцем, в першу чергу будуть зараховуватись як оплата за раніше отриманий та неоплачений Товар (п.4.3. Договору).
Пунктом 11.1. Договору Сторони погодили, що останній вступає в силу з дати підписання і діє протягом 1 (одного) року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв Товар згідно видаткових накладних: №6007667 від 25.11.2024 на суму 42580 грн, №60000254 від 14.01.2025 на суму 21290 грн та №6000456 від 22.01.2025 на суму 174 545 грн, а всього на загальну суму 238 415 грн.
Факт доставки Товару підтверджується товарно-транспортними накладними №ДУ-60007667 від 25.11.2024, №ДУ-60000254 від 14.01.2025 та №ДУ-60000456 від 22.01.2025.
За твердженням позивача, відповідачем здійснено оплату Товару частково, на загальну суму 168 415 грн і станом на день звернення до суду заборгованість складає 70 000 грн. На суму заборгованості нараховано пеню, штраф, 3% річних та інфляційні нарахування.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань і стали підставою даного позову.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Нормами ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічне положення містить ст.265 ГК України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Приписами ст.655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Частина 2 статті 9 вищевказаного Закону зазначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отримання товару за договором поставки №F-211124/1 від 21.11.2024 підтверджується вищезгаданими первинними документами: копіями видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи.
Судом з'ясовано, що в порушення умов договору поставки №F-211124/1 від 21.11.2024 відповідач здійснив оплату вартості отриманої продукції здійснив частково і станом на день розгляду спору за ним рахується заборгованість в сумі 70000 грн.
Доказів на підтвердження протилежного відповідачем не представлено.
Направлена позивачем на адресу відповідача вимога про повернення боргу №748 від 21.03.2025 залишена останнім без відповіді та реагування
Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст.611 ЦК України).
За таких обставин, вимога про примусове стягнення боргу в сумі 70 000 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані.
Щодо пені.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно п.7.3. Договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань Покупцем, він сплачує пеню в розмірі 0,2 відсотка вартості поставленого товару, за кожен день прострочення.
В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно розрахунку позивача розмір пені по видатковій накладній №ДУ-60007667 від 25.11.2024 за період з 26.12.2024 по 29.12.2024 становить 340,64 грн, по видатковій накладній №ДУ-60000254 від 14.01.2025 за період з 14.02.2025 по 03.04.2025 становить 1 926,42 грн та по видатковій накладній №ДУ-60000456 від 22.01.2025 за період з 22.02.2025 по 12.06.2025 в сумі 26 758,14 грн.
Однак, відповідно до статей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається із матеріалів справи та розрахунку позовних вимог, позивачем не враховано положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки нарахування пені здійснено виходячи з того, що розмір пені становить 0,2% вартості поставленого товару, за кожен день прострочення.
Судом було здійснено перерахунок пені, виходячи з того, що відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до здійсненого перерахунку розмір пені становить 12 496,87 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо штрафу.
Відповідно до положень ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, 549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських зобов'язань зобов'язаний сплатити господарські санкції - штрафні санкції. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 7.3. Договору Сторони погодили, що за прострочення оплати понад п'ятнадцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10% відсотків вартості поставленого товару, зазначеного у видатковій накладній.
Враховуючи обставини справи, позивачем нараховано та заявлено до стягнення по видатковій накладній №ДУ-60000254 від 14.01.2025 - 2 129 грн та по видатковій накладній №ДУ-60000456 від 22.01.2025 - 17 454,55 грн, який також підлягає до задоволення.
Щодо інфляційних втрат та 3 % річних.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 7.4. Договору Сторони погодили, що у разі прострочення Покупцем виконання грошових зобов'язань, на вимогу Постачальника він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 відсотки річних з простроченої суми.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат по видатковій накладній №ДУ-60007667 від 25.11.2024 за період з 26.12.2024 по 29.12.2024 розмір 3% річних становить 13,96 грн, по видатковій накладній №ДУ-60000254 від 14.01.2025 за період з 14.02.2025 по 03.04.2025 розмір 3% річних становить 79,17 грн інфляційних нарахувань 492,22 грн та по видатковій накладній №ДУ-60000456 від 22.01.2025 за період з 22.02.2025 по 12.06.2025 розмір 3% річних складає 1 099,65 грн, інфляційних нарахувань 3 658,17 грн.
Щодо клопотання про зменшення штрафних санкцій.
Як вже зазначалось, у відзиві на позов Приватне підприємство "ХОЛДЕР АГРО", посилаючись на ст. 551 ЦК України, просило суд зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені та штрафу до 10% від розміру основного боргу.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, також не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості, водночас зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Між тим, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку та не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.
Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19.
При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов'язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов'язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.
Суд звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18).
Також, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.
При вирішенні питання про зменшення нарахованих штрафних санкцій суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Оцінюючи наведені сторонами доводи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав у даному випадку для застосування правового механізму зменшення розміру пені. При цьому, суд враховує наступне:
- відповідно до ч.1, ч.2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Змісту наведеної норми відповідає норма ст.526 ЦК України;
- відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб'єктів господарювання. Отже відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором;
- до матеріалів справи відповідачем не додано жодного документу, який би міг свідчити про можливість зменшення штрафних санкцій, зокрема будь-яких документів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача та неможливості ним здійснення вчасної оплати (долучений до відзиву баланс за 2024 рік не стосується виконання зобов'язань які виникли у 2025 році);
- заявлене клопотання про зменшення пені та штрафу до 10% від розміру основного боргу фактично нівелюватиме саме значення пені та штрафу як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора, у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Такі положення ст.130 ГПК України кореспондуються з ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", де, зокрема, визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Щодо заявленого у відзиві клопотання відповідача про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 % сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.
Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов лише частково, що не відповідає умовам, передбаченим ч.1 ст.130 ГПК України, яка застосовується виключно у випадках повного визнання позову.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про повернення позивачу 50 % сплаченого судового збору.
У даному випадку підлягають застосуванню положення ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В порядку ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій - відхилити.
3.Стягнути з Приватного підприємства "Холдер Агро", Тернопільська область, Чортківський район, село Васильків (код 37938319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коудайс Україна", Львівська область, Золочівський район, село Хильчиці, вул. Заводська, будинок 14 (код 33708884) - 70 000 (сімдесят тисяч) грн. основного боргу, 12 496 (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 87 коп. пені, 4 150 (чотири тисячі сто п'ятдесят) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 19 583 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 55 коп. штрафу, 1 192 (одну тисячу сто дев'яносто дві) грн. 78 коп. 3% річних і 2 100 (дві тисяч сто) грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення виготовлено 9 липня 2025 року.
Суддя Ю.О. Чопко