09.07.2025м. СумиСправа № 920/634/25
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АВС 2020»
до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми,
про стягнення 261180 грн 39 коп.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 261180 грн 39 коп., з яких: 249635 грн 56 коп. вартості електричної енергії за листопад-грудень 2024, 8836 грн 46 коп. інфляційних втрат, 2708 грн 37 коп. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по договору №387 на спільне безоплатне користування нерухомим майном від 24.12.2024, а також стягнути судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 20.05.2025 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.
Суд звертає увагу, що справа розглянута 09.07.2025, оскільки з 18.06.2025 по 04.07.2025 включно суддя Резніченко О.Ю. знаходилась у відпустці, що позбавило суддю можливості дослідити матеріали справи та ухвалити рішення. Тому рішення ухвалене, а текст рішення підготовлено та підписано негайно після виходу судді з відпустки.
Відповідач заперечує проти позову з огляду на те, що пунктом 3.3. договору передбачено, що Відшкодування за отримані військовою частиною комунальні послуги здійснюються на підставі та умовах договору відшкодування, який укладається між позивачем та відповідачем, протягом 10 (десяти) днів з дня надання військовою частиною відповідачу розрахунків потреби, за умови наявності у відповідача кошторисних призначень за відповідним КЕКВ у необхідному обсязі.
Тобто, обов'язок відшкодовувати за спожиті військовою частиною комунальні послуги покладається вищевказаним договором на КЕВ м. Суми за умови укладення договорів відшкодування між позивачем та КЕВ м. Суми на відповідний бюджетний рік.
Договір відшкодування у 2024 році між КЕВ м. Суми та ТОВ «АВС 2020» не укладався.
05.02.2025 р. між ТОВ «АВС 2020» та КЕВ м. Суми був укладений договір про відшкодування витрат з надання послуг з електропостачання №200 терміном дії до 31.12.2025 р. (далі - Договір відшкодування). Наразі за вказаним договором всі зобов'язання КЕВ м. Суми виконуються в повному обсязі в межах бюджетного періоду та заборгованості немає.
Відділ є державною установою, яка фінансується з державного бюджету Міністерством оборони України. Вищим розпорядником бюджетних коштів призначених на забезпечення діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, установ та військових частин, зарахованих на фінансове забезпечення, є Департамент фінансів Міністерства оборони України.
Однак, безпосередньо на рахунок КЕВ м. Суми фінансування надходить тільки після розподілу таких коштів, який здійснюється Центральним управлінням інженерно-інфраструктурного забезпечення КСЛ ЗСУ.
Органи Казначейства реєструють та беруть на облік бюджетні зобов'язання відповідно до Бюджетного кодексу України та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Мінфіну від 02.03.2012 № 309.
Відповідно до п 2.1 Порядку розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), з урахуванням планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), помісячних планів використання бюджетних коштів відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України.
П. 2.2. Порядку встановлено, що розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов'язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 (далі - Реєстр) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання.
Тобто, договір відшкодування за комунальні послуги може бути зареєстрований тільки якщо в обліку в Казначействі є кошторис (план використання бюджетних коштів).
Згідно ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення та згідно ч.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України Споживач бере бюджетні зобов'язання та здійснює платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу, без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим кодексом та Законом «Про державний бюджет України», не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають сплаті бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
24.12.2024 між позивачем, відповідачем та військовою частиною НОМЕР_1 укладено договір №387 на спільне безоплатне користування нерухомим майном (далі за текстом - договір), за умовами п. 1.1. якого позивач надає військовій частині НОМЕР_1 можливість спільного безоплатного користування належних позивачу нежитлових приміщень майнового комплексу загальною площею 630 кв.м.
Також згідно з п. 10.1 договору Договір розпочинає свою дію з моменту його підписання та діє до 20 жовтня 2025 включно. Сторони домовилися, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови Договору розповсюджуються на відносини, що склалися між Сторонами з 20 листопада 2024 року.
20.11.2024 позивач передав військовій частині НОМЕР_1 у безоплатне користування майно за договором, що підтверджується актом прийому-передачі (а.с. 11).
Сторони у п.п. 3.2., 3.3. договору узгодили, що відшкодування за комунальні послуги, отримані військовою частиною НОМЕР_1 за цим договором, здійснюється відповідачем, але виключно за погодженням з позивачем.
Відшкодування за отримані військовою частиною НОМЕР_1 комунальні послуги здійснюються на підставі та умовах договору відшкодування, який укладається між позивачем та відповідачем протягом 10 днів з дня надання військовою частиною НОМЕР_1 відповідачу розрахунків потреби, за умови наявності у відповідача кошторисних призначень за відповідним КЕКВ у необхідному обсязі.
Договір на відшкодування витрат з надання послуг з електропостачання був укладений між позивачем та відповідачем 05.02.2025 (а.с. 15-16).
Відповідно до договору про відшкодування витрат з надання послуг електропостачання №200 від 05.02.2025 (далі - договір про відшкодування) визначено, що предметом договору є відшкодування відповідачем витрат, які поніс позивач за спожиту військовою частиною електричну енергію від користування приміщенням, загальною площею 630 кв.м., що розташовані за адресою: м. Суми та передані в користування по договору спільного користування №387 від 24.11.2024 для розміщення військової частини НОМЕР_1 .
Відшкодування позивачу витрат за електричну енергію здійснює відповідач у обсягах, спожитих військовою частиною.
Позивач виставляє відповідачу за спожиту електричну енергію Акт наданих послуг. Протягом 10 банківських днів з моменту отримання Акту наданих послуг за умови своєчасного надходження коштів на розрахунковий рахунок відповідача останній проводить відшкодування витрат за спожиту електричну енергію у обсягах, зазначених у Акті наданих послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі Акту наданих послуг.
Розмір компенсації витрат за спожиту електроенергію розраховується позивачем згідно рахунків, наданих енергопостачальною організацією, та показників лічильників спожитої військовою частиною електроенергії. Періодичність відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, з урахуванням проведення нарахування, встановлюється як щомісячна.
Сторони, керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, домовились, що умови цього договору, у тому числі і порядок оплати, застосовуються до відносин, що виникли між ними з 01 січня 2025 року.
В період з листопада 2024 р. по грудень 2024 року включно, військовою частиною було фактично спожито електричну енергію в об'ємі - 24 364 кВт*год, а саме:
- за листопад 2024 в об'ємі 9171 кВт*год на суму 92990,75 грн., в тому числі ПДВ 20 % 15498,50 грн.
- за грудень 2024 в об'ємі 15193 кВт*год. год на суму 156644,80 грн., в тому числі ПДВ 20 % 26107,50 грн.
на загальну суму 249635,56 грн. в тому числі ПДВ 20% 41606,00 грн.
Факт споживання електричної енергії підтверджується рахунками №1623389-2411-1 від 30.12.2024 та №1623389-2412-1 від 31.12.2024 (а.с. 18).
Позивач надіслав відповідачу акт наданих послуг №3 від 07.04.2025 на оплату спожитої електричної енергії за листопад-грудень 2024 з посиланням на договір про відшкодування. Факт отримання акту відповідачем не заперечується.
Однак відповідач відмовився оплачувати вартість електричної енергії за актом №3 від 07.04.2025 з огляду на те, що бюджетні асигнування використані в повній мірі та на даний час відсутні кошти на погашення боргу.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення та згідно ч.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України споживач бере бюджетні зобов'язання та здійснює платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Тому позивач був змушений звернутися до суду із цим позовом.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Позивачем доведено та відповідачем не заперечується факт користування переданим за договором приміщенням у листопаді-грудні 2024.
Відповідач проти існування заборгованості за спожиту Військовою частиною електричну енергію за період листопад-грудень 2024 року в сумі 249635,56 грн. не заперечує, контррозрахунок до відзиву не надано, однак зазначає, що відсутні правові підстави для сплати зазначеної заборгованості оскільки договір відшкодування витрат за користування електроенергією в 2024 року який би регулював правовідносини між сторонами не підписаний, а також через відсутність бюджетних коштів на сплату заборгованості за минулий рік.
У своїй відповіді від 16.04.2025 р. № 568/460, направленій на адресу позивача (а.с. 19), відповідач також не спростовував та не заперечував існування заборгованості за спожиту військовою частиною електроенергії за листопад-грудень 2024 р., але відмовився підписати акти виконаних робіт за цей період через відсутність бюджетних асигнувань за минулий рік, а також через відсутність підписаного договору на відшкодування витрат за 2024 р.
Підписання договору про відшкодування у 2025 році не позбавляє відповідача обов'язку відшкодувати вартість спожитої за договором військовою частиною електричної енергії у листопаді - грудні 2024.
Крім цього, позивач направив відповідачу акт наданих послуг №3 у квітні 2025, після підписання договору на відшкодування.
Отже, враховуючи, що відповідач підписав Договір відшкодування витрат за користування електроенергією лише в лютому 2025 року та не виконав самостійно свої зобов'язання відповідно до п. 3.2., 8.4 Договору щодо відшкодування витрат за користування військовою частиною електроенергією в листопаді-грудні 2024 року, посилання відповідача на те, що відсутній Договір відшкодування за 2024 р. як на підставу для звільнення його від виконання своїх зобов'язань за Договором, є необґрунтовані.
Крім того, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від здійснення зобов'язань за вищезазначеним Договором.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Наведений висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах №925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18 (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16).
Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. За приписами ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст.218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача у частині стягнення основної заборгованості у розмірі 249635 грн 56 коп.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Також згідно з ч.ч. 1-2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Так, відповідно до п. 2.2. договору про відшкодування відповідач проводить відшкодування витрат за спожиту електричну енергію протягом 10 банківських днів з моменту отримання акту наданих послуг.
Позивач надіслав відповідачу акт 07.04.2025, що підтверджується описом вкладення (а.с. 17).
Позивач просить стягнути інфляційні втрати з відповідача за січень-березень 2025, тобто за період, коли прострочення відповідача ще не настало.
Тому нарахування інфляційних втрат за зазначений період є необґрунтованим.
3% річних позивач нарахував за період з 01.01.2025 по 12.05.2025.
Ураховуючи приписи п. 2.2. договору про відшкодування прострочення відповідача настає з 18.04.2025. Тому правомірним є нарахування 3% річних з 18.04.2025 по 12.05.2025 у розмірі 512 грн 95 коп.
Таким чином, задоволенню підлягають вимоги у частині стягнення 512 грн 95 коп. - 3% річних, а у частині стягнення 8836 грн 64 коп. інфляційних втрат та 2195 грн 42 коп. - 3% річних суд відмовляє.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені частково, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору в розмірі 3001 грн 78 коп., на позивача - 132 грн 39 коп.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АВС 2020» до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми про стягнення 261180 грн 39 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми (вул. Герасима Кондратьєва, 165, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 26622590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВС 2020» (пров. Івана Франка, 34, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 43712902) 249635 грн 56 коп. основного боргу, 512 грн 95 коп. - 3% річних, 3001 грн 78 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 8836 грн 46 коп. інфляційних втрат та 2195 грн 42 коп. - 3% річних.
4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 132 грн 39 коп. покласти на позивача.
5. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю “АВС 2020» наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.
Оскільки з 18.06.2025 по 04.07.2025 включно суддя Резніченко О.Ю. знаходилась у відпустці, повне судове рішення складено 09.07.2025.
Суддя О.Ю. Резніченко