"30" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1406/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Дерік М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1)
до відповідача: Косолапової Інни Віталіївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 49 251,42 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Карачковський П.П. - самопредставництво;
від відповідача: Косолапова І.В.
1. Зміст позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
09.04.2025 Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Косолапової (Качкан) Інни Віталіївни, в якій просить суд стягнути з відповідача неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у сумі 49 251,42 грн та судові витрати.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за вх.№1440/25 від 9.04.2025 залишено без руху та встановлено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом зазначення правильного прізвища відповідача у справі та ціни позову.
Ухвала суду від 14.04.2025 була надіслана позивачу до електронного кабінету та доставлена 15.04.2025 о 21:14, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
16.04.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої останній, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, зазначені недоліки усунув, та просив суд стягнути з Косолапової Інни Віталіївни на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 49 251,42 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.04.2025 за даним позовом було відкрито провадження у справі № 916/1406/25 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "14" травня 2025 р. о 12:00.
23.04.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку останньому на подачу доказів та долучення до матеріалів справи останніх, яка була задоволена судом.
14.05.2025 в судове засідання з'явились представник позивача та відповідач.
В даному судовому засіданні були проголошені вступні слова представники сторін. Судом була оголошена перерва в судовому засіданні до 11.06.2025 о 14:00.
27.05.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд поновити строк на подання відзиву, відмовити в позові позивача та розглянути докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
11.06.2025 в судове засідання з'явилися представник позивача та відповідач.
В даному судовому засіданні представник позивача надав суду відповідь на відзив. Судом було прийнято дану відповідь на відзив та долучено до матеріалів справи. Також судом було запропоновано відповідачу надати заперечення на відповідь на відзив, на що останній зазначив, що виклав свою позицію по справі у відзиві на позовну заяву. Судом була оголошена перерва в судовому засіданні до 30.06.2025 о 15:45.
18.06.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання призначеного на 30.06.2025 без участі позивача. Згідно наданою заявою позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
30.06.2025 в судове засідання з'явилися представники сторін.
У судовому засіданні відповідач надав суду клопотання про долучення перекладів документів, які були додані до відзиву.
Судом було задоволено вказане клопотання та долучені документи до матеріалів справи.
В даному судовому засіданні суд дослідив матеріали справи та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
3. Позиція учасників справи.
3.1 Доводи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Фізичній особі-підприємцю Качкан Інні Віталіївні (в подальшому прізвище змінено на Косолапову) (Орендар) згідно з договором оренди від 09.09.2008 №41/7, укладеним з представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець), надано у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 26,4 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 1.3 договору, термін дії договору оренди визначено з 20.07.2001 до 09.09.2009.
У подальшому додатковими договорами сторонами було неодноразово продовжено термін дії договору оренди та внесено зміни до договору у частині розрахунку орендної плати за місяць.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.02.2024 по справі №916/3455/23 позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково, виселено Качкан Інну Віталіївну на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 26,4 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та стягнуто з Качкан Інни Віталіївни на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 68099,60 грн. (за період з 22.08.2020 по 31.07.2023), а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5368 грн.
У зв?язку з невиконанням Орендарем зобов?язання щодо повернення орендованого майна Департаменту самостійно за актом приймання-передачі, державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) 20.03.2025 виселено Качкан Інну Віталіївну із нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 26,4 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , про що складено акт державного виконавця.
Виходячи з вищенаведеного, у зв'язку з невиконанням орендарем зобов'язання щодо повернення орендованого майна Департаменту самостійно за актом приймання-передачі, позивач просить суд стягнути з останнього неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 49 251,42 грн за період з 1.08.2023 по 20.03.2025.
3.2 Доводи Косолапової Інни Віталіївни
Як зазначає відповідач, рішенням Господарського суду Одеської області від 21.02.2024 року справа № 916/3455/23 задоволено позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Качкан (Косолапової) I.В. про стягнення 68 882 грн та виселення.
Із зазначеним рішенням суду відповідач не погоджується з огляду на те, що його не повідомляли про розгляд господарської справи та останній не отримував судові повістки про виклик в судове засідання. Про наявність судового рішення відповідачу стало відомо після арешту банківської картки, після чого 07.05.2024 року відповідачем у канцелярії Господарського суду було отримано копію рішення суду та складено апеляційну скаргу, яку суд не задовольнив.
Відповідач зазначає, що 18.08.2020 він подав заяву до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про розірвання договору оренди на нежитлове приміщення за адресою: вул.Осипова 26,м. Одеса.
Дане звернення було зареєстровано за №01-14/2935 від 19.08.2020 р., проте останнє було проігноровано, та відповідь не отримана.
12.11.2020 р. позивачу від імені відповідача було повторно направлено заяву, в який останній просив прийняти по акту прийому-передачі нежитлове приміщення за адресою: вул. Осипова 26,м.Одеса.
Листом від 05.11.2020 р. №01-13/4506 на звернення від 19.08.2020 р. (через 3 місяці) відповідач повідомив, що на даний час приміщення знаходиться в орендному користуванні ФОП Качкан І.В., тому нарахування орендної плати буде здійснюватися до моменту підписання додаткового договору про розірвання договору оренди та підписання відповідних актів прийому-передачі приміщення
Відповідач вважає, що така позиція позивача у справі фактично свідчить про недобросовісність його дій та ухилення від приймання об?єкта оренди від орендаря після закінчення строку дії договору.
Позивач жодним чином не вказує на те, що відповідачем подавалися заяви про розірвання договору оренди приміщення. У цих заявах відповідачем було зазначено, що договір оренди припинив свою дію 21.08.2020, і фактично приміщення не використовується, всі комунікації відключені. Проведена звірка розрахунків, заборгованість відсутня. Відповідач просив зазначити причину, по якій не приймається приміщення та нараховується орендна плата після закінчення договору оренди.
Декілька разів відповідач звертався в письмовому та усному вигляді, наполягаючи на очній зустрічі з представником Департаменту комунальної власності, пропонуючи прийняти орендоване приміщення, на які були постійні незрозумілі відмовки без пояснень.
Усі звернення без вхідних номерів, оскільки на той час Департамент комунальної власності не приймав відвідувачів у зв?язку з COVID-19.
Крім іншого, відповідач не використовував та не проживав у орендованому приміщенні, тому останній вважає, що вимога про виселення є безпідставною.
Через деякий час Департаментом комунальної власності було запропоновано підписати копію акту прийому-передачі , який мав неналежний вигляд (фото відправлено з телефону), та покласти до скриньки, розташованої на першому поверсі в фойє Департаменту комунальної власності з ключами від приміщення.
Від підпису акту відповідач відмовився, оскільки була порушена процедура заповнення документів, ключі поклала до скриньки.
У зв'язку з викладеним, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
09.09.2008 між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Качкан І.В. (в подальшому прізвище змінено на Косолапову) (Орендар) укладено договір №41/7 оренди нежитлового приміщення, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Осипова, 26, поверх (цоколь, підвал) підвал, загальною площею 26,4 під майстерню по ремонту взуття.
У п. 1.2. Договору зазначено, що строк дії договору оренди до 09.09.2009.
Відповідно до п. 2.2, 2.3 договору, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, наведеному в додатку № 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 255,43 грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.
Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів господарської діяльності.
Додатком №1 до договору є розрахунок орендної плати та відшкодування комунальних послуг (а.с.11).
В подальшому додатковим погодженням від 10.03.2010 строк дії договору оренди від 09.09.2008 № 41/7 продовжено до 10.03.2011, змінено цільове призначення орендованого об'єкту з «майстерні з ремонту взуття» на «майстерню з ремонту взуття та одягу» та внесено зміни до договору оренди у частинні розрахунку орендної плати за місяць.
Додатковим договором №3 від 19.12.2014 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 09 вересня 2008 р. № 41/7, термін дії договору оренди від 09.09.2008 № 41/7 продовжено до 20.09.2017 та внесено зміни до договору оренди у частині розрахунку орендної плати за місяць.
Додатковим договором №4 від 21.09.2017 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 09 вересня 2008 р. № 41/7, термін дії договору оренди від 09.09.2008 № 41/7 продовжено до 21.08.2020 та внесено зміни до договору оренди у частині розрахунку орендної плати за місяць.
Позивачем також надано суду розрахунок неустойки (а.с.15), згідно з яким за період з 01.08.2023 до 20.03.2025 неустойка становить 49 251, 42 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/3455/23 від 21.02.2024 позовні вимоги задоволено частково, виселено Качкан Інну Віталіївну ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПУ 26302595) з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 26,4 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та стягнуто з Качкан Інни Віталіївни на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 68099,60 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5368 грн. В задоволенні решти позову відмовлено (а.с.16-20).
Вказаним рішенням був встановлений факт припинення дії договору 21.08.2020 та порушення відповідачем умов п. 4.7. договору щодо обов'язку передати позивачу приміщення протягом 15 днів після закінчення строку дії договору.
За таких обставин, господарським судом самостійно був здійснений розрахунок неустойки, згідно з яким розмір неустойки за період з 06.09.2020 по 31.07.2023, становить 68099,60 грн.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 20.06.2024, враховуючи, що підстави поновлення строку було визнано судом неповажними, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Косолапової (Качкан) Інни Віталіївни на рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2024 у справі № 916/3455/23 відмовлено.
Згідно з актом державного виконавця від 20.03.2025 при примусовому виконані ВП 76754125 з примусового виконання наказу у справі №916/3455/23 виходом за адресою АДРЕСА_2 , встановлено наступне: в приміщені майно боржника чи будь-яке майно відсутнє, боржник відсутній. Замінено дверний замок. Приміщене передане на відповідальність зберігання представнику стягувача в присутності представника балансоутримувача.
Як встановлено судом, з наявних матеріалів справи заява про відкриття виконавчого провадження була складена Департаментом комунальної власності Одеської області від 04.12.2024. (а.с. 50)
20.03.2025 була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення (а.с. 49 з оборотом).
В матеріалах справи наявна фотокопія заяви від 18.08.2020 року про розірвання договору оренди (а.с. 63) переклад якої була надана відповідачем (а.с.79).
Також, в матеріалах справи наявний лист відповідача від 12.11.2020, згідно якого останній просить позивача прийняти за актом приймання-передачі підвальне приміщення, розташоване за за адресою: АДРЕСА_2 .
Даним листом відповідачем зазначено, що термін дії договору закінчився 21.08.2020 та приміщення не використовується, а також зазначено, що заборгованість в розмірі 4 393 грн 09 коп погашена, звірка проведена та у видачі акта звірки щодо нарахування орендної плати останньому було відмовлено.
5. Позиція суду.
5.1. Щодо правомірності нарахування неустойки.
Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності, як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 924/746/22, від 19.10.2021 у справі № 922/4268/20.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вже було зазначено судом, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору встановлений в рішенні Господарського суду Одеської області по справі №916/3455/23 від 21.02.2024, яким позовні вимоги задоволено частково, виселено ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 26,4 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та стягнуто з Качкан Інни Віталіївни на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 68099,60 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5368 грн. В решті позову відмовлено (а.с.16-20).
Згідно з поданим позивачем до суду розрахунком неустойки у цій справі, позивачем заявлено до стягнення неустойку у сумі 49 251,42 грн у період з 1.08.2023 до 20.03.2025 (а.с.15).
Водночас, позивачем не було враховано висновки, наведені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №916/1319/19, відповідно до яких при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною 2 статті 785 ЦК за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
Такі висновки Верховного Суду ґрунтуються на тому, що застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об'єктів оподаткування ПДВ. Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо). Додана вартість (Value Added) це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.
Виходячи з аналізу частини 2 статті 785 ЦК, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов'язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг. Неустойка, нарахована на підставі частини 2 статті 785 ЦК, є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.
За таких обставин, виключенню підлягає сума ПДВ, нарахована на орендну ставку. Отже, за підрахунком суду розмір неустойки за означений період становить 41 042,88 грн.
5.2. Щодо обставин, які підлягають врахуванню при визначенні розміру неустойки, що підлягає стягненню.
Суд зазначає, що при здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку, передбаченому частиною другою статті 785 ЦК України, обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №904/3315/18.
Водночас, згідно з частинами першою, другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 цього Кодексу. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 у справі № 910/13695/18.
До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку, передбаченому частиною другою статті 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди або його розірвання належать обставини, пов'язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Як було встановлено судом, рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/3455/23 від 21.02.2024 було виселено Качкан Інну Віталіївну на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 26,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Осіпова, 26 та стягнуто з Качкан Інни Віталіївни на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 68099,60 грн.
Рішення Господарського суду Одеського області від 21.02.2024 у справі №916/3455/23 набрало законної сили 26.03.2024.
При цьому, на виконання вказаного рішення суду державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) виселено Качкан Інну Віталіївну із нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 26,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Осіпова, 26, про що складено відповідний акт державного виконавця від 20.03.2025 та приміщення передано на відповідальне зберігання.
Водночас, як було встановлено судом, 18.08.2020 відповідачем було направлено на адресу позивача лист про розірвання наведеного договору оренди, а 12.11.2020 відповідачем було направлено на адресу позивача лист, у якому остання просила прийняти за актом приймання-передачі орендоване приміщення та зазначала, що фактично вказане приміщення нею не використовується, комунікації відключені. При цьому, у вказаному листі відповідач повідомила, що строк договору сплинув 21.08.2020, нею була сплачена заборгованість у розмірі 4393,09 грн, проведена звірка, натомість, у видачі акта звірки щодо нарахування орендної плати їй було відмовлено.
Крім того, судом у межах справи №916/3455/23 також було встановлено, що відповідно до акту обстеження нежитлових приміщень розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Осипова, 26, нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 26,4 кв.м., що знаходиться в орендованому користуванні Качкан І.В., зачинено, доступу не має.
Суд враховує, що Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у Постанові від 16.08.2024 по справі №910/14706/22 відступив від висновку колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 29.03.2018 у справі №914/730/17, від 30.10.2019 у справі №924/80/19, та сформував правову позицію про те, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі.
Отже, така неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, може бути зменшена судом за правилами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Так, за ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Так, суд враховує, що відповідач самостійно після набрання рішенням у справі №916/3455/23 законної сили та відмови апеляційним судом у відкритті апеляційного провадження не здійснив дії щодо закінчення належним чином процедури повернення орендованого приміщення.
Водночас, суд також бере до уваги, що відповідачем неодноразово вчинялися дії, направлені на врегулювання питання щодо повернення орендованого приміщення орендарю. Натомість, наявні в матеріалах справи докази не свідчать про добросовісну поведінку Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та не дозволяють суду зробити висновок про те, що позивачем були вчинені всі необхідні дії для того, щоб прийняти орендоване приміщення у своє володіння та користування.
Слід зазначити, що в межах справи №916/3455/23 також було встановлено, що відповідно до акту обстеження в приміщені майно боржника чи будь-яке майно відсутнє, як і боржник; замінено дверний замок, а приміщене передане на відповідальність зберігання представнику стягувача в присутності представника балансоутримувача. Наведене також підтверджено безпосередньо в акті державного виконавця від 20.03.2025. Тобто, фактично рішення суду про примусове виселення було виконано саме таким чином.
Відтак, судом достеменно було встановлено, що вказане приміщення не використовувалося відповідачем після закінчення строку дії договору.
Таким чином, оцінюючи можливість зменшення суми неустойки, суд враховує вищенаведені обставини щодо стягнення неустойки з відповідача, який є фізичної особою підприємцем, за попередній період у межах іншої справи та добровільне виконання відповідачем рішення суду, а також те, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.
З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, з огляду на наведені положення законодавства та правові висновки Верховного Суду, застосовуючи принципи справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про те, що стягнення неустойки у повному обсязі навіть за вирахуванням неправомірно нарахованого ПДВ не відповідає наведеним принципам та зазначає про наявність підстав для зменшення розміру неустойки до 5 000 грн.
Приймаючи до уваги зменшення розміру неустойки судом з власної ініціативи, суд вважає за необхідне покладення на відповідача обов'язку відшкодування суми судового збору без врахування зменшення неустойки за ініціативою суду.
Керуючись ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Косолапової Інни Віталіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у сумі 5 000 /п'ять тисяч/ грн, судовий збір у сумі 2 523 /дві тисячі п'ятсот двадцять три/ грн 34 коп.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 07 липня 2025 р.
Суддя Ю.М. Щавинська