79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
07.07.2025 Справа № 914/1507/25
За позовом:Фізичної особи-підприємця Гангура Володимира Михайловича, Львівська обл., смт Краковець
до відповідача:Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького, Львівська обл., с. Віжомля
про:стягнення основного боргу, інфляційних втрат і 3% річних
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники сторін:
від позивача:Дуда І.П. - адвокатка;
від відповідача:Харченюк І.С. - адвокат.
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
Фізична особа-підприємець Гангур Володимир Михайлович (надалі - Позивач, ФОП Гангур В.М.) звернулася до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (надалі - Відповідач, Товариство ім. Данила Галицького) про стягнення основного боргу, інфляційних втрат і 3% річних.
Ухвалою від 20.05.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 17.06.2025.
Ухвалою від 17.06.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 07.07.2025.
Представниця позивача з'явилася у судове засідання 07.07.2025, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 07.07.2025, який просив зменшити розмір позовних вимог.
ДОВОДИ СТОРІН.
Доводи позивача.
Позов обґрунтовано тим, що 01.03.2020 між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено Договір перевезення №01/03/23, на виконання якого позивач надав обумовлені сторонами послуги із перевезення на загальну суму 619'615,53 грн. Разом з цим, відповідач допустив прострочення у сплаті вартості наданих послуг, а також повністю не оплатив їх ціну. У зв'язку із цим, у нього утворилась заборгованість у розмірі 439'615,53 грн.
Зважаючи на те, що вказана сума не була оплачена після вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивач просить стягнути на його користь 530'018,36 грн., з яких 439'615,53 грн. основний борг, 71'928,64 грн. інфляційні втрати та 18'474,19 грн. 3% річних.
Доводи відповідача.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому визнав наявність у нього основного боргу у розмірі 439' 615,53 грн., однак зазначив, що заборгованість виникла через його скрутне матеріальне становище обумовлене значними затратами на проведення посівної кампанії. Наразі він провів активну посівну 2025 року з метою вирощення продукції та її подальшої реалізації, що уможливить подальше погашення заборгованості перед позивачем.
Відповідач заперечив проти задоволення позовної вимоги про стягнення 3% річних, подавши відповідні контррозрахунки. На його переконання, позивач має право на стягнення 18' 273,05 грн. 3% річних. Крім цього, ним заявлено клопотання про зменшення заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат на 90%.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
01.03.2023 між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено Договір перевезення №01/03/23 (надалі - Договір), згідно із яким перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом наданий йому замовником вантаж з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж вантажоодержувачу. Замовник бере на себе зобов'язання сплатити за перевезення вантажу обумовлену плату (Т.1; а.с. 17-19).
Пунктами 2.7, 3.4 Договору передбачено, що перевізник повинен після виконання перевезення підготувати і передати замовнику акт виконаних робіт (послуг), а замовник повинен підписати і відправити перевізнику факсом та поштою підписаний акт виконаних робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання оригіналу від перевізника.
Датою виконання перевезення є дата, вказана в акті виконаних робіт (послуг). Сторони визнають, що достатнім та належним доказом виконання послуг з перевезення перевізником та відповідно їх прийняття замовником є або підписаний сторонами акт виконаних робіт (послуг), або товарно-транспортний документ, або інший документ, що може підтвердити факт виконання і прийняття робіт (послуг) за договором (пункти 4.3, 4.4 Договору).
На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу, а саме сої та кукурудзи, на загальну суму 509' 875,53 грн., що підтверджується Актами виконаних робіт №6 від 31.10.2023 на суму 91' 441,00 грн., №7 від 14.11.2023 на суму 189' 834,53 грн., №8 від 29.12.2023 на суму 228' 600,00 грн. та відповідними товарно-транспортними накладними (Т.1; а.с. 20-101).
Згідно із пунктом 4.2 Договору розрахунки між перевізником та замовником здійснюються шляхом оплати на поточний рахунок перевізника протягом 10 (десяти) робочих днів з дати виконання перевезення та отримання замовником оригінальних примірників товарно-транспортної документації, якщо інше не погоджено сторонами у замовленні.
Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, Товариство ім. Данила Галицького частково оплатило вартість наданих послуг, а саме у розмірі 70' 260,00 грн. Решта суми у розмірі 439' 615,53 грн. (509' 875,53 - 70' 260,00) сплачена не була, що визнається відповідачем.
Позивач направляв відповідачу вимогу про сплату боргу №021334 від 03.12.2024, однак попри її отримання 10.12.2024, відповідач не здійснив оплати боргу (Т.1; а.с. 102-104).
Зважаючи на це, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення заборгованості.
Враховуючи прострочення в оплаті, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України здійснив нарахування на суму основного боргу 71'928,64 грн. інфляційних втрат та 18'474,19 грн. 3% річних, про стягнення яких також просить суд.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено Договір перевезення №01/03/23 від 01.03.2023.
Згідно із частиною 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав умов Договору, надавши відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 509' 875,53 грн.
Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними та визнаються відповідачем.
Згідно із пунктом 4.2 Договору розрахунки між перевізником та замовником здійснюються шляхом оплати на поточний рахунок перевізника протягом 10 (десяти) робочих днів з дати виконання перевезення та отримання замовником оригінальних примірників товарно-транспортної документації, якщо інше не погоджено сторонами у замовленні.
Враховуючи той факт, що відповідач прийняв поставлений йому товар, то він був зобов'язаний оплатити його вартість протягом 10 (десяти) робочих днів з дати виконання перевезення та отримання замовником оригінальних примірників товарно-транспортної документації, а саме:
- оплату наданих послуг згідно із актом №6 від 31.10.2023 на суму 91' 441,00 грн. потрібно було здійснити у строк до 14.11.2023 включно;
- оплату наданих послуг згідно із актом №7 від 14.11.2023 на суму 189' 834,53 грн. потрібно було здійснити у строк до 28.11.2023 включно;
- оплату наданих послуг згідно із актом №8 від 29.12.2023 на суму 228' 600,00 грн. потрібно було здійснити у строк до 12.01.2024 включно.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, а відповідачем визнається те, що у встановлені Договором строки Товариство ім. Данила Галицького повністю не сплатило вартості поставленого йому товару. Враховуючи проведену ним часткову оплату у розмірі 70' 260,00 грн., якою частково сплачено вартість наданих послуг згідно із актом №6 від 31.10.2023, у відповідача утворилась та існує заборгованість у розмірі 439' 615,53 грн. Вказана сума складається із боргу за актом №6 від 31.10.2023 у розмірі 21' 181,00 грн. (91' 441,00 - 70' 260,00), боргу за актом №7 від 14.11.2023 у розмірі 189' 834,53 грн. та боргу за актом №8 від 29.12.2023 у розмірі 228' 600,00 грн.
Зважаючи на те, що доказів повної чи часткової сплати вказаної суми заборгованості відповідачем до суду подано не було, суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість позовної вимоги ФОП Гангура В.М. та наявність підстав для її задоволення у повному обсязі.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення 71'928,64 грн. інфляційних втрат та 18'474,19 грн. 3% річних.
У цій частині суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту розрахунків позивача вбачається такий порядок нарахування інфляційних втрат та 3% річних:
- на суму у розмірі 21' 181,00 грн. (акт №6 від 31.10.2023) нарахування проводяться за період з 11.11.2023 по 12.05.2025;
- на суму у розмірі 189' 834,53 грн. (акт №7 від 14.11.2023) нарахування проводяться за період з 25.11.2023 по 12.05.2025;
- на суму у розмірі 228' 600,00 грн. (акт №8 від 29.12.2023) нарахування проводяться за період з 09.01.2024 по 12.05.2025.
При цьому індекс інфляції за березень 2025 року є останнім, який застосовує позивач при нарахуванні інфляційних втрат. Індекс інфляції за квітень 2025 року ним не застосовується, попри включення до загального періоду нарахування вказаного місяця.
Здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат обрахована правильно, а тому підлягає стягненню із відповідача на користь позивача у розмірі 71'928,64 грн.
Що стосується вимоги про стягнення 3% річних, то така підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 18' 329,85 грн.
При проведенні розрахунку позивач неправильно визначив перший день прострочення оплати, позаяк неправильно розрахував період для оплати відповідачем вартості наданих послуг. Так, сторони погодили, що оплата проводиться протягом 10 робочих днів, однак позивач при розрахунку періоду для оплати використав календарні дні.
На цю обставину звернув увагу і відповідач, подавши до суду контррозрахунки 3% річних.
Суд зазначає, що першим днем прострочення платежів за актом №6 від 31.10.2023 є 15.11.2023, а не 11.11.2023; за актом №7 від 14.11.2023 - 29.11.2023, а не 25.11.2023; за актом №8 від 29.12.2023 - 13.01.2024, а не 09.01.2024.
При цьому суд зауважує, що у своїх контррозрахунках відповідач помилково визначив 16.01.2024 першим днем прострочення за актом №8 від 29.12.2023, адже перший день десятиденного строку на оплату припав на 01.01.2024, а останній десятий день - на 12.01.2024. 01.01.2024 не є вихідним (святковим) днем в умовах правового режиму воєнного стану, що випливає зі змісту частини 6 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відтак, вказаний день слід враховувати при обрахунку загального строку на оплату.
Що стосується клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних на 90%, то суд відмовляє у його задоволенні, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 ЦК України).
Суд зауважує, що норми статті 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).
Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов'язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов'язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 наголошено на тому, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, відповідач, просячи зменшити заявлений до стягнення позивачем розмір інфляційних втрат, помилково посилається на положення статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, які передбачають право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Що стосується 3% річних, то згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
З огляду на те, що заявлений до стягнення розмір 3% річних не є очевидно неспівмірним щодо розміру основної заборгованості, враховуючи часткове задоволення відповідної позовної вимоги, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, стягнути із відповідача суму 3% річних у розмірі 18' 329,85 грн.
Посилання відповідача на те, що позивачем не доведено збитків, завданих йому несвоєчасною оплатою, на переконання суду, недостатньо для того, щоб задовольнити клопотання про зменшення розміру 3% річних. Суд зазначає, що задоволена сума 3% річних є незначною по відношенню до основної заборгованості, вона не складатиме непосильного фінансового тягаря для відповідача.
Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача, суд звертає увагу на те, що зменшення розміру 3% річних належить до його дискреційних повноважень. Суд не зобов'язаний зменшувати заявлений до стягнення розмір 3% річних.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 529' 874,02 грн., з яких 439' 615,53 грн. основний борг, 71' 928,64 грн. інфляційні втрати, 18' 329,85 грн. 3% річних.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 7' 948,11 грн.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У судовому засіданні представниця позивача заявила про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та зазначила про подання у подальшому документів, що підтверджують здійснені ФОП Гангурою В.М. витрати на правничу допомогу.
Відповідно до статей 233, 238 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті. В такому випадку в резолютивній частині рішення суд вказує про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати.
Зважаючи на положення статей 233, 238 ГПК України, враховуючи оголошення у судовому засіданні представницею позивача заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, потребу у поданні доказів здійснення таких витрат ФОП Гангурою В.М., а також на необхідність надання стороні відповідача часу для висловлення заперечень щодо заявленого розміру відповідних витрат, суд вирішив призначити судове засідання з розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на 17.07.2025 на 09:30 год.
Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (81067, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Віжомля; код ЄДРПОУ 03763282) на користь фізичної особи-підприємця Гангура Володимира Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 439' 615,53 грн. основного боргу, 71' 928,64 грн. інфляційних втрат, 18' 329,85 грн. 3% річних та 7' 948,11 грн. судового збору.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
5. Судове засідання з розгляду заяви фізичної особи-підприємця Гангури Володимира Михайловича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначити на 17.07.2025 на 09:30 год.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повне рішення складено та підписано 09.07.2025.
Суддя Крупник Р.В.