ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.07.2025Справа № 910/4257/25
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику учасників справи заяву Фізичної особи-підприємця Павлюка Юрія Васильовича про прийняття у справі додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №910/4257/25
За позовом Фізичної особи-підприємця Павлюка Юрія Васильовича
( АДРЕСА_1 ;
ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )
до Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС"
(02081, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 21-А, кв. 7;
ідентифікаційний код: 37515430)
про стягнення 697 961,32 грн.
Фізична особа-підприємець Павлюк Юрій Васильович (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за Договорами оренди транспортного засобу №№27/03/18-1, 27/03/18-2, 27/03/18-3 від 27.03.2018 у загальному розмірі 697 961,32 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.04.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4257/25 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС" на користь Фізичної особи-підприємця Павлюка Юрія Васильовича заборгованість із орендної плати у сумі 697 961, 32 грн. та 8 375,54 грн. - судового збору.
04.07.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про прийняття у справі додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №910/4257/25, в якій заявник просить суд стягнути з Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС" на користь Фізичної особи-підприємця Павлюка Юрія Васильовича витрати на правничу допомогу в розмірі 40 000, 00 грн.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/4257/25 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
З матеріалів справи вбачається, що першою заявою по суті спору з боку позивача є позовна заява, в якій позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000, 00 грн., які Фізична особа-підприємець Павлюк Юрій Васильович очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Так, частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи викладені вимоги ГПК України, суд зазначає, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.
З огляду на те, що рішення у справі №910/4257/25 ухвалене 30.06.2025, то останнім днем для подачі Фізичною особою-підприємцем Павлюком Юрієм Васильовичем заяви про ухвалення додаткового рішення є 07.07.2025.
Заява Фізичної особи-підприємця Павлюка Юрія Васильовича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/4257/25 сформована засобами системи «Електронний суд» 04.07.2025, тобто в межах строку встановленого приписами ч.8 ст. 129 ГПК України.
Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Павлюка Юрія Васильовича про прийняття у справі додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №910/4257/25, судом встановлено наступне.
На обґрунтування поданого клопотання представник позивача зазначив, що між адвокатом, Василюк Наталією Ігорівною (далі - Адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Павлюком Юрієм Васильовичем (далі - Клієнт) було укладено Договір про надання правничої допомоги від 20.03.2025 (далі - Договір).
Відповідно до ст. 1 Договору, керуючись нормами Конституції України та іншого законодавства України, згідно з Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Клієнт надає право та уповноважує Адвоката з правом підпису, подання та/або отримання будь-яких документів в інтересах Клієнта та бере на себе зобов'язання виконання функцій представника та / або захисника, який має повноваження на: ведення справ в судах будь-якої територіальності, спеціалізації та / або інстанційності, а також в будь-яких інших інстанціях, організаціях та / або підприємствах будь-якої форми власності, у відносинах з фізичними та / або юридичними особами, в тому числі на досудовому розслідуванні та/або виконавчому провадженні (у державних виконавчих службах та у приватних виконавців міста Києва та Київської області), може вчиняти від імені особи, яку він представляє, будь-які, без виключення, в тому числі і процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа з правом підпису, подання та/або отримання будь-яких документів, та надання юридичної допомоги для захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта, в т.ч. надання всіх без обмежень юридичних послуг, отримання та / або направлення поштової
кореспонденції, запитів, сплати відповідних коштів, а Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату грошову винагороду за надання юридичних послуг та сплатити інші грошові витрати пов?язані з виконанням Договору в порядку та на
умовах, визначених даним Договором.
У ст. 2 Договору зазначено, що Адвокат, використовуючи статус представника та / або захисника Клієнта, дотримуючись діючого законодавства, здійснює захист інтересів та / або представництво використовуючи всі надані йому Конституцією України та / або законами України права з метою надання правничої допомоги Клієнту.
Ст. 5 Договору передбачено, що за надання юридичної правничої допомоги/ надання юридичної консультації, підготовці та / або складанні процесуальних документів (позовна рішення/ зустрічний позов/ відзив на позовну заяву, в тому числі направлення/ отримання запитів, клопотань та/ або заяв, представництво в: судах в т.ч. в режимі відеоконференції через підсистему Електронний Суд на досудовому розслідуванні, в будь-яких інших інстанціях, організаціях та / або підприємствах будь-якої форми власності, у відносинах з фізичними та або юридичними особами тощо/ у державних виконавчих службах міста Києва та Київської області / у приватних виконавців міста Києва та Київської області), Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату винагороду (гонорар) у розмірі та в порядку, який передбачено Додатком (Додатковою угодою №l) до цього Договору.
Пунктом 1 Додаткової угоди №1 від 20.03.2025 до Договору про надання правничої допомоги від 20.03.2025 передбачено, що на виконання статті №5 абзацу №1 Договору про надання правничої допомоги від 20.03.2025р. "Сторони" визначили, що винагорода (гонорар) Адвоката за надання юридичної правничої допомоги / надання юридичної консультації, підготовці та / або складанні процесуальних документів (позовна заява / заява про видачу судового наказу/ заява про скасування заочного рішення / зустрічний позов / відзив на позовну заяву, в тому числі направлення / отримання запитів, клопотань та/ або заяв, представництво в: судах в т.ч. в режимі відеоконференції через підсистему Електронний Суд та у зв'язку з прийнятим рішенням Клієнта на подання позовної заяви та захист в Господарському суді міста Києва за позовом Клієнта до Приватного підприємства «ЮВ ТРАНС» (код ЄДРПОУ 37515430) про стягнення боргу за Договорами оренди від 27.03.2018р., складає 40 000, 00 грн. (сорок тисяч грн.).
Відповідно до правового висновку Об?єднаної палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Заперечень проти заяви про відшкодування судових витрат, що заявлені позивачем до відшкодування відповідачем - Приватним підприємством "ЮВ ТРАНС" до матеріалів справи не представлено.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
При цьому, суд враховує, що у п. 9 ч. 1 ст. 1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Верховний Суд також зазначив, що у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Суд зауважує, що згідно Додаткової угоди №1 від 20.03.2025 до Договору про надання правничої допомоги від 20.03.2025 загальна вартість наданих Адвокатом Клієнту послуг становить 40 000, 00 грн.
З урахуванням вищевикладеного, із наданих представником позивача документів не вбачається, що заявлені витрати мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим (як обов'язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).
Зважаючи на предмет позову у даній справі, її нескладність та незначний обсяг доказів, які підлягають дослідженню, враховуючи відсутність доказів поданих відповідачем під час розгляду справи та відсутність необхідності їх досліджування, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір адвокатських витрат не пропорційний до предмета спору, не відповідає критеріям розумності їх розміру, дійсності та необхідності їх понесення (у заявленому розмірі), а визначений позивачем розмір адвокатських витрат не є неминучим та розумним, що є підставою не покладати у повному обсязі понесені позивачем витрати на правову допомогу адвоката на відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку частково задовольнити заяву Фізичної особи-підприємця Павлюка Юрія Васильовича про прийняття у справі додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №910/4257/25 та стягнути з Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС" витрати на правову допомогу у сумі 15 000, 00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Павлюка Юрія Васильовича про прийняття у справі додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №910/4257/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС" (02081, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 21-А, кв. 7; ідентифікаційний код: 37515430) на користь Фізичної особи-підприємця Павлюка Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов