ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.07.2025Справа № 910/5946/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл"
до Міністерства оборони України
про стягнення 14 123 766,60 грн
При секретарю судового засідання: Габорак О.М.
Представники учасників справи:
від позивача: Романюк Іван Миколайович - представник за ордером серії АІ №1893095 від 12.05.2025;
від відповідача: Дзюба Вадим Юрійович - представник у порядку самопредставництва;
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства оборони України (далі - Міністерство) 14 123 766,60 грн грошового забезпечення, посилаючись на належне виконання зобов'язань за договором №220/14/2/24/2 від 06.12.2023 на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних (15890000-3) продукти харчування (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів) для особового складу (годування штатних тварин) військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2024 рік.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5946/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.06.2025. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
29.05.2025 через систему "Електронний суд" Міністерство подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позову, з огляду на відсутність доказів перерахування спірної суми грошового забезпечення, а також належного виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним правочином;
- Міністерство має безспірне право вимоги до Товариства за порушення строків поставки товару за договорами, зокрема, за судовими рішеннями у справах: №902/522/24, №902/448/24, №902/476/24, №902/411/24, №902/483/24, №902/560/24, №902/487/24;
- у межах досудового розслідування в кримінальному провадженні №62023000000000876 зібрано докази, які свідчать про неналежне виконання посадовими особами, зокрема, відповідачем, умов, визначених договорів про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 23.02.2023, в частині постачання товарів, які не відповідають технічним вимогам, зазначеним у вказаних договорах.
10.06.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 11.06.2025) Товариство подало відповідь на відзив, в якій вказало, що наведені заперечення відповідача не впливають на його обов'язок повернути грошове забезпечення за договором, сплата яких підтверджується платіжною інструкцією №16649 від 01.12.2023 та випискою по рахунку від 29.05.2025.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2025.
У судовому засіданні 01.07.2025 представник Товариства просив суд задовольнити позов.
Представник Міністерства просив суд відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 01.07.2025 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позові вимоги Товариства обґрунтованими.
06.12.2023 між Міністерством (за текстом договору - Замовник) та Товариством (за текстом договору - Постачальник) було укладено договір №220/14/2/24/2, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язався у 2024 році здійснити постачання Замовнику у зумовлені строки комплектів продуктів, а Замовник - прийняти та оплатити вказані комплекти продуктів відповідно до умов Договору.
Пунктом 1.4. Договору визначено, що кількість комплектів продуктів та строки їх постачання визначаються представником Замовника заявкою в розрізі асортименту харчових продуктів відповідно до Каталогу продуктів (Додаток 15.1.).
За умовами пункту 1.6. Договору ціна, кількість та строки постачання комплектів продуктів харчування за Каталогом продуктів зазначаються у специфікації цього Договору.
Приймання комплектів продуктів в розрізі харчових продуктів, визначених Каталогом продуктів за кількістю та якістю здійснюється Представником Замовника відповідно до вимог чинного законодавства України у присутності Представника Постачальника. Представник Постачальника зобов'язаний передати Представнику Замовника харчові продукти, строк придатності яких повинен становити не менше 70% від загального терміну придатності, встановленого виробником, а для харчових продуктів, термін придатності яких становить менше 7 календарних днів - не менше 50 % від загального терміну придатності, встановленого виробником. У період з 1 лютого по 15 червня для харчових продуктів овочевої групи (1000) термін придатності на день постачання має бути не менше ніж 14 діб (пункт 4.1. Договору).
Відповідно до пункту 4.2. Договору представник Замовника розпочинає приймання харчових продуктів згідно Каталогу продуктів при наявності у Представника Постачальника, встановлених нормативно-правовими актами України, супровідних документів (або копій документів), що засвідчують його якість, безпечність та придатність, дату та місце його виготовлення, примірник товарно-транспортної накладної, а також примірники накладних на передачу харчових продуктів Представником Постачальника Представнику Замовника.
Згідно з пунктом 4.3. Договору під час постачання харчових продуктів Постачальником, у разі виникнення обґрунтованої підозри щодо не відповідності якості, маркування та етикетування, фасування, та стану упаковки, такі харчові продукти не приймаються та підлягають заміні протягом 24 годин або на вимогу Представника Замовника або Уповноваженої особи застосовується обов'язковий контроль на сумнівну продукцію в Установі безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини.
Обіг зазначеного харчового продукту або іншого об'єкта контрольних заходів тимчасово припиняється на період проведення досліджень до отримання протоколів лабораторних випробувань строком не більш як на 15 календарних днів, а харчових продуктів молочної групи - не більш як на п'ять календарних днів, що фіксується в Акті приймання-передачі.
У випадку проведення контролю на сумнівну продукцію в Установі безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини рішення щодо подальшого приймання харчових продуктів приймається Представником Замовника за результатами проведених обстежень або лабораторних випробувань.
Підставою для прийняття рішення є відповідний акт обстеження або протокол випробування (оригінали або копії протоколів випробувань, актів, завірені Установою безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини).
Про результати обстеження або лабораторних випробувань Представник Замовника інформує Постачальника негайно з моменту отримання офіційних документів щодо проведених заходів.
У разі коли в результаті лабораторних досліджень підозру щодо небезпечності харчового продукту підтверджено, такий харчовий продукт повинен бути переміщений Постачальником за межі території військової частини протягом 24 годин. Крім цього, Постачальник зобов'язаний протягом 24 годин поставити якісний харчовий продукт на заміну небезпечного відповідно до заявки Представника Замовника.
Виявлені порушення фіксуються у актах приймання-передачі комплектів (додаток 15.5), в зведених актах приймання-передачі комплектів продуктів для особового складу та/або штатних тварин військових частин (додаток 15.6) та складається акт про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання (додаток 15.8).
Пунктом 4.4. Договору визначено, що приймання харчових продуктів у вигляді комплектів продуктів згідно Каталогу продуктів за кількістю та якістю оформляється Зведеним актом приймання-передачі забезпечення комплектами продуктів для особового складу та/або штатних тварин військових частин (Додаток 15.6.), який складає Представник Замовника щотижнево. Зведений акт складається в чотирьох примірниках: перший примірник - Замовнику, другий, четвертий - Представнику Замовника, третій - Постачальнику.
Підставою для складання Зведеного акту приймання-передачі забезпечення комплектами продуктів є Акт приймання-передачі комплектів продуктів для особового складу та/або штатних тварин військових частин (додаток 15.5.) (далі - Акт приймання-передачі комплектів) за замовленим асортиментом і кількістю визначеною заявкою на постачання харчових продуктів (Додаток 15.3.), накладні на передачу харчових продуктів представником Постачальника Представнику Замовнику та документи, що засвідчують якість, придатність і безпечність, відповідністю чинним стандартам та своєчасність постачання харчових продуктів до вказаного місця.
Належним чином оформлений Зведений акт є підтвердженням приймання Представником Замовника комплектів продуктів згідно Каталогу продуктів.
У відповідності до пункту 5.1. Договору ціна цього правочину становить 470 792 219,72 грн, у тому числі ПДВ 78 465 369,96 грн.
Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення, за умови надання платіжних документів у межах дії Договору. Після закінчення терміну дії цього Договору звіряння взаєморозрахунків здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння (абзац 1 пункту 12.1. Договору).
В абзацах 2, 3 пункту 13.3. Договору Сторони домовилися забезпечити виконання зобов'язань Постачальника за цим Договором грошовим депозитом у розмірі 3% Ціни Договору 14 123 766,60 грн у виді: (безвідсотковий грошовий депозит шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Замовника) платіжна інструкція від 01.12.2023 №16649.
Згідно з положеннями пункту 13.4. Договору Замовник зобов'язався повернути Постачальнику забезпечення виконання Договору після закінчення строку дії цього Договору за умови належного виконання Постачальником умов Договору щодо якості та/або, кількості та/або строків, а також у разі скасування у судовому порядку результатів закупівлі або цього Договору та у випадках, передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі", але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Також пунктом 13.5. встановлено, що Замовник не повертає забезпечення виконання зобов'язань Постачальнику за цим Договором та стягує безвідсотковий грошовий депозит при настанні однієї або декількох наступних умов:
- порушення Постачальником строків та/або кількості та /або якості постачених харчових продуктів за цим Договором (крім випадку добровільної сплати Постачальником штрафних санкцій, що передбачені цим Договором);
- за відмову (фактичне непостачання/недопостачання харчових продуктів зазначених у заявці) Постачальником від виконання цього Договору;
- розірвання цього Договору Замовником з підстав невиконання або неналежного виконання Постачальником своїх зобов'язань за цим Договором.
Також між Товариством та Міністерством було підписано та скріплено печатками Додаток 15.1. до Договору (Каталог продуктів харчування).
На виконання умов пункту 13.3. Договору 01.12.2023 Товариством було перераховано на користь Міністерства грошовий депозит у розмірі 14 123 766,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №16649 від 01.12.2023 та випискою по рахунку від 29.05.2025 за 01.12.2023.
28.06.2024 між Сторонами було підписано та скріплено печатками Специфікацію до договору, за умовами якої Товариство зобов'язалося поставити Міністерству у період з 01.01. до 21.01.2024 товар загальною вартістю 151 275 326,58 грн (разом із ПДВ): продукти харчування (КЕКВ 2230) на суму 126 030 030,08 грн (без ПДВ) та продукти харчування (КЕКВ 2210) на суму 32 742,07 грн (без ПДВ).
На підтвердження поставки обумовленого Договором та Специфікацією товарів Товариством було долучено до матеріалів справи Зведені акти на оплату у загальному розмірі 151 275 326,58 грн (разом із ПДВ):
- №1/2 від 10.05.2024 (товари КЕКВ 2230) на суму 141 413 100,62 грн;
- №2/2 від 10.05.2024 (товари КЕКВ 2210) на суму 39 290,49 грн;
- №3 від 28.06.2024 (товари КЕКВ 2230) на суму 9 822 935,47 грн, а також Акт звіряння розрахунків від 28.06.2024 між Товариством та Міністерством за період з 01.01.2024 по 31.03.2024.
Вищезазначені документи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Також зі змісту вищезазначених документів випливає, що Товариство поставило Міністерству якісно, своєчасно та у повному обсязі всі комплекти продуктів.
З метою досудового врегулювання спору, Товариство звернулося до Міністерства з претензією від 20.02.2025, в якій просило повернути суму грошового депозиту у розмірі 14123766,60 грн.
Однак зазначена претензія залишена без відповіді та задоволення.
Оскільки після належного виконання умов Договору та закінчення строку його дії Міністерство у добровільному порядку не повернуло суму грошового депозиту у розмірі 14123766,60 грн, Товариство звернулося з даним позовом до суду.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання договору №220/14/2/24/2 від 06.12.2023, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містяться також і в статті 265 ГК України.
Частиною 1 статті 546 ЦК України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (частина 2 статті 546 ЦК України).
У відповідності до частини 1 статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Як було раніше встановлено судом, згідно з абзацами 2, 3 пункту 13.3. Договору Сторони домовилися забезпечити виконання зобов'язань Постачальника за цим Договором грошовим депозитом у розмірі 3% Ціни Договору 14 123 766,60 грн у виді: (безвідсотковий грошовий депозит шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Замовника) платіжна інструкція від 01.12.2023 №16649.
На виконання зазначеного пункту договору, 01.12.2023 Товариством було перераховано на користь Міністерства грошовий депозит у розмірі 14 123 766,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №16649 від 01.12.2023 та випискою по рахунку від 29.05.2025 за 01.12.2023.
Отже, доводи Міністерства про відсутність доказів перерахування грошового депозиту є безпідставними та відхиляються судом.
Крім цього, згідно з положеннями пункту 13.4. Договору Замовник зобов'язався повернути Постачальнику забезпечення виконання Договору після закінчення строку дії цього Договору за умови належного виконання Постачальником умов Договору щодо якості та/або, кількості та/або строків, а також у разі скасування у судовому порядку результатів закупівлі або цього Договору та у випадках, передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі", але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Договір діє до 31.12.2024, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення, за умови надання платіжних документів у межах дії Договору (абзац 1 пункту 12.1. Договору).
Також пунктом 13.5. встановлено, що Замовник не повертає забезпечення виконання зобов'язань Постачальнику за цим Договором та стягує безвідсотковий грошовий депозит при настанні однієї або декількох наступних умов:
- порушення Постачальником строків та/або кількості та /або якості постачених харчових продуктів за цим Договором (крім випадку добровільної сплати Постачальником штрафних санкцій, що передбачені цим Договором);
- за відмову (фактичне непостачання/недопостачання харчових продуктів зазначених у заявці) Постачальником від виконання цього Договору;
- розірвання цього Договору Замовником з підстав невиконання або неналежного виконання Постачальником своїх зобов'язань за цим Договором.
Таким чином, виконання зобов'язань Товариства за Договором було забезпечено депозитом у розмірі 14 123 766,60 грн, який повертається Постачальнику у разі належного виконання останнім своїх зобов'язань в частині передання товару та після закінчення строку дії договору.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 1.6. Договору ціна, кількість та строки постачання комплектів продуктів харчування за Каталогом продуктів зазначаються у Специфікації цього Договору.
Судом встановлено, що 28.06.2024 між Сторонами було підписано та скріплено печатками Специфікацію до Договору, за умовами якої Товариство зобов'язалося поставити Міністерству у період з 01.01. до 21.01.2024 товар загальною вартістю 151 275 326,58 грн (разом із ПДВ): продукти харчування (КЕКВ 2230) на суму 126 030 030,08 грн (без ПДВ) та продукти харчування (КЕКВ 2210) на суму 32 742,07 грн (без ПДВ).
Отже, укладення Міністерством та Товариством договору поставки №220/14/2/24/2 від 06.12.2023 було спрямоване на своєчасне передання останнім товару за Специфікацією від 28.06.2024 до Договору на загальну суму 151 275 326,58 грн (разом із ПДВ) та одночасного обов'язку відповідача по здійсненню його оплати.
Згідно з частиною 1 статті 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.
Відповідно до статті 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору (частина 1).
Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті (частина 2 статті 688 ЦК України).
За положеннями статті 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 4.2. Договору представник Замовника розпочинає приймання харчових продуктів згідно Каталогу продуктів при наявності у Представника Постачальника, встановлених нормативно-правовими актами України, супровідних документів (або копій документів), що засвідчують його якість, безпечність та придатність, дату та місце його виготовлення, примірник товарно-транспортної накладної, а також примірники накладних на передачу харчових продуктів Представником Постачальника Представнику Замовника.
Абзацом 7 пункту 4.3. Договору встановлено, що виявлені порушення фіксуються у актах приймання-передачі комплектів (додаток 15.5), в зведених актах приймання-передачі комплектів продуктів для особового складу та/або штатних тварин військових частин (додаток 15.6) та складається акт про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання (додаток 15.8).
Пунктом 4.4. Договору визначено, що приймання харчових продуктів у вигляді комплектів продуктів згідно Каталогу продуктів за кількістю та якістю оформляється Зведеним актом приймання-передачі забезпечення комплектами продуктів для особового складу та/або штатних тварин військових частин (Додаток 15.6.), який складає Представник Замовника щотижнево. Зведений акт складається в чотирьох примірниках: перший примірник - Замовнику, другий, четвертий - Представнику Замовника, третій - Постачальнику.
Підставою для складання Зведеного акту приймання-передачі забезпечення комплектами продуктів є Акт приймання-передачі комплектів продуктів для особового складу та/або штатних тварин військових частин (додаток 15.5.) (далі - Акт приймання-передачі комплектів) за замовленим асортиментом і кількістю визначеною заявкою на постачання харчових продуктів (Додаток 15.3.), накладні на передачу харчових продуктів представником Постачальника Представнику Замовнику та документи, що засвідчують якість, придатність і безпечність, відповідністю чинним стандартам та своєчасність постачання харчових продуктів до вказаного місця.
Належним чином оформлений Зведений акт є підтвердженням приймання Представником Замовника комплектів продуктів згідно Каталогу продуктів.
Однак судом встановлено, що матеріали справи не містять ані відповідних актів приймання-передачі комплектів товарів, ані зведених актів приймання-передачі товарів.
У той же час, судом враховано, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наведеного вище вбачається, що норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Вказані норми передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити.
У той же час, визначальною ознакою господарської операції є те, що за наслідком її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже окрім обставин оформлення первинних документів, значення має наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, тощо).
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити дану обставину іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19.
Крім цього, суд зауважує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з "достатність доказів" на нову - "вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
Іншими словами, відсутність у сторін цього судового спору належним чином оформлених первинних документів, які би підтверджували факт поставки товару відповідачу, не усуває обов'язок відповідача заперечувати проти відповідних доводів позивача шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого позивачем аргументу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.
На підтвердження поставки обумовленого Специфікацією до Договору товару загальною вартістю 151 275 326,58 грн (разом із ПДВ) Товариством було долучено до матеріалів справи акти на оплату у загальному розмірі 151 275 326,58 грн (разом із ПДВ): №1/2 від 10.05.2024 (товари КЕКВ 2230) на суму 141 413 100,62 грн, №2/2 від 10.05.2024 (товари КЕКВ 2210) на суму 39 290,49 грн, №3 від 28.06.2024 (товари КЕКВ 2230) на суму 9 822 935,47 грн, а також Акт звіряння розрахунків від 28.06.2024 між Товариством та Міністерством за період з 01.01.2024 по 31.03.2024.
Водночас відповідачем не було подано жодних доказів, які б свідчили про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань в частині передання обумовленого товару, зокрема передбачені положеннями пункту 4.3. договору.
Судом відхиляються посилання Міністерства на порушення Товариством строків поставки товару, оскільки підставами позовів у судових справах №902/522/24, №902/448/24, №902/476/24, №902/411/24, №902/483/24, №902/560/24, №902/487/24 було порушення інших договорів, а не договору №220/14/2/24/2 від 06.12.2023.
Необхідно також відзначити, що вищезазначені акти підписані уповноваженими представниками Міністерства та Товариства та скріплені їх печатками. Також зі змісту вищезазначених документів випливає, що Товариство поставило Міністерству якісно, своєчасно та у повному обсязі всі комплекти продуктів.
Крім цього, Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).
Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20.
Враховуючи викладене, суд вважає, що підписання без жодних претензій та/або зауважень актів на оплату, акту звіряння розрахунків та одночасне заперечення належного виконання Товариством зобов'язань за договором без будь-якого документального підтвердження, є проявом суперечливої поведінки та порушення принципу добросовісності.
Також суд відхиляє посилання відповідача на кримінальне провадження №62023000000000876, оскільки таке перебуває лише на стадії досудового розслідування. При цьому, відповідач не вказує, про які саме докази йдеться, та що саме вони можуть підтверджувати або спростовувати.
Отже, суд дійшов до висновку, що надані Товариством докази, які підтверджуються належне виконання останнім зобов'язань за Договором в частині передання товару за Специфікацією є більш вірогідними та переконливими.
З огляду на належне виконання Товариством своїх зобов'язань щодо передання товарів, визначених Специфікацією за Договором, закінчення строку дії Договору та відсутності підстав неповернення грошового забезпечення, передбачених пунктом 13.5. Договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги Товариства про повернення Міністерством грошового депозиту у розмірі 14 123 766,60 грн, сплаченого за платіжною інструкцією №16649 від 01.12.2023.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
Отже, позов Товариства підлягає задоволенню у повному обсязі.
При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" (21034, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Волошкова, будинок 51а; ідентифікаційний код 44755072) 14 123 766 (чотирнадцять мільйонів сто двадцять три тисячі сімсот шістдесят шість) грн 60 коп. забезпечення виконання договору та 169 485 (сто шістдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн 20 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 08.07.2025.
СуддяСергій МУДРИЙ