03.07.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/565/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.,
секретар судового засідання Матенчук О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепломонтаж ІФ"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ Теплогенерація"
про стягнення заборгованості за договором підряду №ТГ-000288 від 01.02.2023 у сумі 132 594 грн 57 коп., з яких: 90 000 грн - сума основного боргу, 21 648 грн 17 к. - пеня, 16 303 грн 19 к. - інфляційні збитки та 4 643 грн 21 к. - 3 % річних.
представники сторін в судове засідання не з'явилися,
ухвалив таке рішення.
З урахуванням ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось,
Суть спору.
ТОВ "Тепломонтаж ІФ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Івано-Франківськ Теплогенерація" про стягнення заборгованості за договором підряду №ТГ-000288 від 01.02.2023 у сумі 132 594 грн 57 коп., з яких: 90 000 грн - сума основного боргу, 21 648 грн 17 к. - пеня, 16 303 грн 19 к. - інфляційні збитки та 4 643 грн 21 к. - 3 % річних.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою від 12.05.2025 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, підготовче засідання призначити на 11.06.2025, встановити строки сторонам на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.
Протокольною ухвалою від 11.06.2025 суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 03.07.2025.
Сторін належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи.
Наведений факт підтверджується особистими підписами представників сторін у повідомленні №404/2025 від 11.06.2025.
Докази отримання процесуальних документів відповідачем наявні у матеріалах справи.
Позиції сторін.
Мотивуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те що, всупереч умовам договору підряду №ТГ-000288 від 01.02.2023 у встановлені строки відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо здійснення розрахунків за виконані та прийняті роботи, чим допустив порушення умов відповідного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 132 594 грн 57 коп., з яких: 90 000 грн - сума основного боргу, 21 648 грн 17 к. - пеня, 16 303 грн 19 к. - інфляційні збитки та 4 643 грн 21 к. - 3 % річних.
У судовому засіданні 11.06.2025 представник позивача просив позов задоволити, стягнути з відповідача заборгованість у сумі 132 594 грн 57 коп., з яких: 90 000 грн - сума основного боргу, 21 648 грн 17 к. - пеня, 16 303 грн 19 к. - інфляційні збитки та 4 643 грн 21 к. - 3 % річних та 3 028 грн судового збору, заперечив щодо задоволення заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідач подав відзив на позовну заяву від 23.05.2025 (вх. №8741/25 від 23.05.2025), в якому просив зменшити розмір 3% річних та інших штрафних санкцій на 95%.
Свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, аргументує тим, що несвоєчасна оплата коштів з боку відповідача сталася не з вини останнього, а була обумовлена важким фінансовим становищем підприємства, яке він не міг передбачити і на яке не може впливати, через обставини не залежні від нього.
Відповідач не заперечує щодо наданого позивачем розрахунку пені за відповідний період, з огляду на прострочення відповідачем виконання зобов'язань, даний факт не заперечувався відповідачем. Відповідач вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням умов договору та законодавства, однак вказує що позивачем порушено строк пред'явлення позовних вимог щодо стягнення пені, у зв'язку із пропуском позовної давності, а тому з метою стабілізації господарської діяльності підприємства, недопущення приведення до його банкрутства, просить суд зменшити розмір 3 % річних та інших штрафних санкцій на 95%.
У заяві від 23.05.2025 про застосування строків позовної давності, відповідач зазначає, що прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором починається з 04.01.2024. Відповідно до норм ЦК України до позовних вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, проте позивач звернувся до суду з цим позовом лише 20.05.2025, тобто з пропуском строку позовної давності, що має наслідком відмову у задоволенні стягненні пені.
У судовому засіданні 11.06.2025 представник відповідача суму основного боргу визнав, однак просив застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення пені та інших штрафних санкцій на 95%.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
01.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськ Теплогенерація" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тепломонтаж ІФ» (підрядник) укладено договір підряду № ТГ-000288 на виконання робіт (далі- договір).
Відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов'язується за завданням відповідача та у відповідності до проектної документації, на свій ризик виконати та здати відповідачу в установлений цим договором строк закінчені роботи згідно кошторисів до даного договору, а відповідач зобов'язується прийняти від позивача закінчені роботи та оплатити їх.
Згідно з пунктом п. 4.1. договору договірна ціна робіт за цим договором визначається на основі кошторисів та складає 893 599 грн 22 коп. без ПДВ.
Пунктом 4.4.4. договору закріплено, що суму остаточного розрахунку в розмірі 145 720 грн 66 коп. без ПДВ, відповідач перераховує протягом 5 робочих днів від дати підписання відповідного акту приймання-передачі закінчених робіт по Об'єкту котельня, що знаходиться за адресою: вул. Левинського, 24 у м. Івано- Франківськ, за цим договором.
Відповідно до пункту 7.1 договору після виконання всіх або частини передбачених цим договором робіт позивач та відповідач складають акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), якщо сторони не погодили іншу періодичність складання таких документів чи інших документів приймання виконаних будівельних робіт.
Пунктом 7.4 відповідного договору закріплено, що підписання акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт є підставою для проведення розрахунків між сторонами.
Відповідно до п. 8.1.1. замовник (відповідач) має право: відмовитися від прийняття виконаних робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та цього договору, і не можуть бути усуненні підрядником (позивачем).
Згідно п. 8.2.2. та п. 8.2.3. договору замовник (відповідач) зобов'язаний: здійснити приймання робіт в порядку та на умовах, визначених цим договором, а також провести оплату за прийняті роботи упродовж 5 днів з моменту підписання відповідних актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), чи інших документів приймання виконаних будівельних робіт.
Пунктом 8.3.3. договору закріплено, що підрядник (позивач) має право на прийняття та оплату виконаних робіт.
Крім того, пунктом 10.1 договору передбачено, що за не виконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
У відповідності до п. 10.2 договору закріплено, що порушенням цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.
Пунктом 10.3 договору визначено, що за прострочення строків виконання робіт, визначених п.3.2 договору, підрядник сплачує на користь замовника пеню в розмірі подвійної ставки НБУ на кожен день прострочення від загальної суми договору.
Згідно з п. 10.4 договору вбачається, що у випадку порушення відповідачем строку оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення) від суми заборгованості.
Пунктом 10.7. договору закріплено, що сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за цим договором та обов'язку відшкодовувати завдані збитки.
Відповідно до п. 12.3 договору встановлено, що сторона не має можливості належним чином виконати свої зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна письмово повідомити іншу сторону про існуючі перешкоди та їх вплив на виконання зобов'язань за договором.
Матеріали справи, зокрема акт № 230602-0-1-1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2023 року (форма № КБ-2в); акт № 230602-2-1-0-1-1 приймання виконаних будівельних робіт за 29.09.2023 (форма № КБ-2в) та акт № 231208-02-2-1-2-1-6 приймання виконання будівельних робіт за 29.12.2023 року не містять жодних зауважень щодо якості робіт від відповідача.
26.03.2025 позивачем, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору № ТГ-000288 від 01.02.2023, направлена претензія відповідачу, яка залишена останнім без належного реагування.
Матеріали справи містять копії платіжних доручень щодо перерахунку коштів відповідачем. Так, зокрема, згідно з платіжним дорученням № 221 від 23.02.2023 перераховано 48 719 грн 64 коп.; згідно з платіжним дорученням № 302 від 14.03.2023 перераховано 100 000 грн; згідно з платіжним дорученням № 372 від 24.03.2023 перераховано 53 719 грн 64 коп.; згідно з платіжним дорученням № 527 від 02.05.2023 перераховано 50 000 грн; згідно з платіжним дорученням № 692 від 31.05.2023 перераховано 50 000 грн; згідно з платіжним дорученням № 75 5 від 16.06.2023 перераховано 100 000 грн; згідно з платіжним дорученням № 825 від 30.06.2023 перераховано 100 000 грн; згідно з платіжним дорученням № 906 від 28.07.2023 перераховано 42 439, грн 28 коп.; згідно з платіжним дорученням № 1054 від 15.09.2023 перераховано 203 000 грн; згідно з платіжним дорученням № 1277 від 22.12.2023 перераховано 44 236 грн 70 коп. згідно з платіжним дорученням № 373 від 16.04.2024 на суму 11 483 грн 96 коп. Несплаченою на виконання умов договору є заборгованість в сумі 90 000 грн.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Договір на виконання робіт №ТГ-000288 від 01.02.2023, укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором підряду.
Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
За змістом ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 803 599 грн 22 к., що підтверджується платіжними дорученнями № 221 від 23.02.2023; № 302 від 14.03.2023; № 372 від 24.03.2023; № 527 від 02.05.2023; № 692 від 31.05.202; № 75 5 від 16.06.2023; № 825 від 30.06.2023; № 906 від 28.07.2023; № 1054 від 15.09.2023; № 1277 від 22.12.2023; № 373 від 16.04.2024. Несплаченим залишився борг в сумі 90 000 грн.
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов'язань за договором не надав.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Початком прострочення сплати заборгованості у розмірі 90 000 грн є 5 робочих днів з дати підписання акту - з 06.01.2024.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що розрахунок за договором буде здійснюватися проміжними платежами у міру виконання робіт наступним чином:
пункт 4.4.1 оплата передоплати у розмірі 202 439 грн 28 коп. без ПДВ здійснюється до 31.03.2023;
пункт 4.4.2 оплата в розмірі 342 439 грн 28 коп. без ПДВ замовник перераховує до 31.07.2023;
пункт 4.4.3 оплата у розмірі 203 000 грн без ПДВ замовник перераховує до 30.09.2023;
пункт 4.4.4 суму остаточного розрахунку у розмірі 145 720 грн 66 коп. без ПДВ замовник перераховує протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі закінчених робіт по об'єкту котельня.
Пункт 4.5 передбачає, що датою оплати виконаних робіт вважається дата перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок підрядника.
Враховуючи те, що акт приймання виконаних будівельних робіт №231208-02-2-1-2-1-6 датується 29.12.2023, підписаний позивачем та відповідачем, тому нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені слід здійснювати через 5 робочих днів з дати підписання акту, а саме: з 06.01.2024.
Суд перевірив подані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-правової системи "Прецедент" та встановив, що такі розрахунки зроблені методологічно та арифметично правильно.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань стало підставою для нарахування пені.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За розрахунком позивача, сума пені становить 21 648 грн 17 коп.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені та встановив, що такі розрахунки зроблені методологічно та арифметично правильно.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних суд зазначає наступне.
У відзиві на позовну заяву відповідач не визнає розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних, стверджує, що не зі своєї вини, опинився в надзвичайно складному фінансовому становищі, яке він не міг передбачити і на яке не може впливати, через обставини не залежні від нього. Просить суд, з метою стабілізації господарської діяльності підприємства, недопущення приведення до його банкрутства, зменшити розмір 3 % річних та інших штрафних санкцій на 95%.
Відповідно до практики Верховного суду (постанова від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22) обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.
Відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Також, у пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Суд, дослідивши наявні у справи докази, прийшов до висновку про відмову в зменшенні розміру пені, інфляційних втрат та 3 % річних на 95%, виходячи з наступного.
Пунктом 10.4 договору, №ТГ-000288 від 01.02.2023 сторони самі визначили, що у випадку порушення замовником строку оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення) від суми заборгованості.
Таким чином, відповідач був обізнаний з тим, яка саме відповідальність буде покладена на нього за неналежне виконання умов договору.
Ч. 1 ст. 625 ЦК України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Ч. 2 ст. 218 ГК України зазначає, що єдиною підставою звільнення від господарсько-правової відповідальності є дія непереборної сили, тобто надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливили належне виконання зобов'язання.
Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 статті 229 ГК України).
В даному випадку судом не встановлено обставин непереборної сили, а боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин.
Що стосується зменшення суми інфляційних втрат відповідач помилково вважає такі штрафною санкцією, тому безпідставно просить їх зменшити, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За своєю природою 3 відсотки річних слугують відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Такі нарахування є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань, а передбачене законом право кредитора вимагати такі нарахування є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Таким чином, встановлений положеннями ст. 625 ЦК України розмір процентної ставки на рівні 3% річних це той мінімальний визначений законодавцем розмір грошових виплат, що має на меті гарантовано відновити майнові права кредитора, тому зменшення таких призвело б до порушення прав позивача.
Щодо зменшення розміру пені суд згідно з статтею 233 ГК України може її зменшувати, якщо така є явно завищеною, надмірно великою порівняно із збитками кредитора, не відповідає передбаченим в п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Суд, встановлюючи відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України підстави для зменшення розміру пені та штрафу, оцінив ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання, не знайшов документального підтвердження таким фактам як наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, винятковості даного випадку, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Також, при вирішенні питання про можливість зменшення пені суд бере до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача тобто, враховує інтереси обох сторін.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.
Таким чином, суд не знайшов жодного доказу на підтвердження факту неможливості своєчасного виконання грошового зобов'язання та який би міг бути взятий судом до уваги при вирішенні питання про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на 95% судом відмовлено в такому зменшенні.
Що стосується заяви ТОВ "Івано-Франківськ-Теплогенерація" про застосування строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає таке.
Позовна давність як інститут матеріального права пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна тривалість позовної давності встановлена у три роки.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України).
Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через його необґрунтованість. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).
Окрім того, відповідно до п. 19 розділу "Перехідні та прикінцеві положення" ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим ЗУ "Про затвердження Указу Президента України" Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
14.05.2025 Верховна Рада України ухвалила ЗУ "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності, в якому визначено, що п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (відомості Верховної ради України, 2003 р. №40-44, ст. 356) виключити.
Однак, вищевказаний Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування - 04.09.2025.
З огляду на вищевикладене, у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.
Висновок суду.
У контексті наведеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі
Судові витрати.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи той факт, що позов задоволено в повному обсязі, судовий збір в сумі 3 028 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 86, 129, 165, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепломонтаж ІФ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ Теплогенерація" про стягнення заборгованості за договором підряду №ТГ-000288 від 01.02.2023 у сумі 132 594 грн 57 коп., з яких: 90 000 грн - сума основного боргу, 21 648 грн 17 к. - пеня, 16 303 грн 19 к. - інфляційні збитки та 4 643 грн 21 к. - 3 % річних - задоволити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ Теплогенерація" (вул. Індустріальна, буд. 34/4, м. Івано-Франківськ, 76014; код ЄДРПОУ 43778591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепломонтаж ІФ" (вул. Угорницька, буд. 16, м. Івано-Франківськ, 76002; код ЄДРПОУ 42119843) 90 000 (дев'яносто тисяч) грн - основного боргу, 21 648 (двадцять одну тисячу шістсот сорок вісім) грн 17 к. - пеня, 16 303 (шістнадцять тисяч триста три) грн 19 к. - інфляційні збитки, 4 643 (чотири тисячі шістсот сорок три) грн 21 к. - 3 % річних та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 09.07.2025.
Суддя Т. В. Стефанів