вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.07.2025м. ДніпроСправа № 904/639/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Юг Лтд», м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Геротен", м. Дніпро
про відшкодування збитків, пов'язаних з невиконанням договору транспортного експедирування
Представники:
Від позивача: Гребенченко Олексій Алімович, ордер серія АА №1543930, адвокат., Ясинський Андрій Антонович - директор
Від відповідача: Якимець Ярослав Костянтинович, ордер №1379622 від 21.04.2025
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Юг Лтд» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геротен" (далі - відповідач) заборгованість за договором транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО-010622 від 01.06.2022р., у загальному розмірі 206 491,35 грн.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 106 780,00 грн. основний борг;
- 7 872,47 грн. 3% річних;
- 26 267,88 грн. інфляційне збільшення;
- 65 571,00 грн. пеня в розмірі подвійної ставки НБУ.
Ухвалою від 20.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
21.03.2025 відповідач через систему "Електронний суд" направив відзив на позовну заяву, в якому просив поновити строк на надання відзиву, в задоволенні позову відмовити.
31.03.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 07.04.2025 клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву задоволено. Поновлено відповідачу строк на подання відзиву. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.04.2024. Зобов'язано Позивача надати оригінали рішення засновника/учасника ТОВ «Агротрейд Юг Лтд» від 16.10.2024 та Наказу № 4/к від 13.11.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора. Зобов'язано Відповідача надати оригінал Додаткової угоди № 24/10-24 від 24.10.2024. Визнано обов'язковою явку в судове засідання повноважних представників позивача і відповідача.
14.04.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення судового засідання, в якому він зазначив, що представник позивача перебуває за межами м. Дніпро та не може прибути до приміщення Господарського суду Дніпропетровської області, у зв'язку з чим просить відкласти розгляд справи на іншу дату з можливістю проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
22.04.2025 позивач в судове засідання не з'явився.
Відповідач надав усні пояснення по справі.
Ухвалою від 22.04.2025 клопотання Позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Відкладено судове засідання з розгляду справи по суті в межах розумного строку.
Судове засідання 28.04.2025 не відбулося в зв'язку з перебуванням судді Назаренко Н.Г. у відпустці.
Ухвалою від 05.05.2025 призначено судове засідання з розгляду справи по суті в межах розумного строку на 12.05.2025.
В судовому засіданні 12.05.2025 представники Позивача та Відповідача надали оригінали витребуваних судом документів, суд оглянув документи в судовому засіданні та повернув їх сторонам.
Ухвалою від 12.05.2025 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/639/25 за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 02.06.2025.
28.05.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшли додаткові пояснення.
В судовому засіданні 02.06.2025 Позивач та Відповідач проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті не заперечили.
Ухвалою від 02.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 07.07.2025.
07.07.2025 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.
Сторони підтримали свої правові позиції.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
07.07.2025 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем невиконанням умов договору № ТЕО-010622 від 01.06.2022р в частині повної оплати вартості послуг з організації перевезення вантажів.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач у відзиві зазначив, що 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП) видала загальний офіційний лист на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України № 671/97-ВР від 02.12.1997 «Про торгово-промислові палати в Україні» та Статуту ТПП України. Цим листом було засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який у подальшому було неодноразово продовжено.
Внаслідок зазначених подій між сторонами 24.10.2024 укладено Додаткову угоду № 24/10-24 до Договору транспортно-експедиторського обслуговування, основними положеннями якої є те, що для обох сторін настали та продовжують діяти (до припинення воєнного стану) форс-мажорні обставини; сторони домовилися про відсутність відповідальності за Договором, викладену в Розділі 6 Договору - для обох сторін; сторони розуміють, що внаслідок підписання цієї Додаткової угоди, вони не звільняються від виконання інших обов'язків за Договором, а строки їх виконання буде вирішено сторонами шляхом перемовин та наступним підписанням Додаткової угоди протягом 10 днів з дня офіційного закінчення воєнного стану в Україні.
Відповідач вказує, що сторони домовились про відсутність будь-якої відповідальності за Договором, а про виконання обов'язків за Договором визначили конкретні умови щодо перемовин.
Відповідач також зазначає, що, позивач не надав суду зазначену Додаткову угоду до Договору, а її зміст тільки свідчить про повну передчасність звернення ТОВ «Агротрейд Юг Лтд» з позовом до суду.
Відповідач також заявляє, що вартість правових послуг адвоката Гребенченка О.А. у справі № 904/639/25 є неспівмірною ані зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, ані із часом, витраченим адвокатом на надання цих послуг.
ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.
Позивач зазначив, що не надав суду Додаткову угоду, оскільки такої Додаткової угоди у Позивача немає, вона з'явилась в зв'язку із зверненням Позивача до суду і Відповідач з метою уникнення виконання своїх обов'язків за Договором і маючи дружні стосунки з попереднім директором Позивача, склали таку Додаткову угоду.
Позивач наполягає, що Додаткова угода не повинна братися судом до уваги, оскільки підписана попереднім директором Позивача - ОСОБА_1 , в період його відсторонення від посади рішенням власника Позивача від 16.10.2024 №16/10/2024.
Позивач зазначив, що з 16.10.2024 року ОСОБА_1 не мав права виконувати повноваження директора Позивача, тобто діяти від імені Позивача і відповідно укладати будь-які угоди (правочини), оскільки був відсторонений від виконання обов'язків директора Позивача за Рішенням власника Позивача від 16.10.2024 р..
13.11.2024 року, ОСОБА_1 був звільнений за ініціативою власника за п. 2 ч.1 ст.41 КЗпП України в зв'язку із втратою довіри, копія наказу № 4/ к від 13.11.2024 та звітності про застрахованих осіб додається.
Позивач вказує, що попередній директор Позивача - Лисун Є.С., не передав справи новому директору, в тому числі печатку, тому неправомірно скористувався нею при підписані цієї Додаткової угоди. Звільнення попереднього директора відбулось за ініціативою власника за ч.2 ст. 41 КзпП України в зв'язку із втратою довіри, оскільки були виявлені факти ведення господарської діяльності на умовах, які не враховують інтереси Позивача, що підтвердила і ця Додаткова угода.
Позивач вважає, що, оскільки Додаткова угода підписана з боку Позивача не уповноваженою (нелегітимною) особою, тому не породжує жодних правових наслідків щодо Договору та відповідно щодо Сторін Договору та не може бути прийнята судом як доказ, оскільки є неналежним та недопустимим доказом.
Позивач також зазначає, що Додаткова угода не містить основних реквізитів, а саме: місце вчинення (складання та підписання) Додаткової угоди, відсутня преамбула із зазначенням сторін. В Додатковій угоді відсутня інформація, що кожна сторона отримала свій примірник, який має юридичну силу, що також свідчить про неналежність такої Додаткової угоди, як доказу по справі, і відповідно відсутність її у Позивача.
Крім того, позивач вказує, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру та не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст. 14-1 Закону “Про торгово-промислові палати в Україні» і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб'єкта господарювання у конкретному зобов'язанні.
Позивач стверджує, що для підтвердження виникнення форс-мажорних обставин за Договором Відповідач повинен був надати сертифікат ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин відносно саме неможливості виконання ним певних (конкретних) обов'язків за Договором, чого відповідачем зроблено не було.
В додаткових поясненнях позивач зазначив, що Відповідачем не спростований той факт, що Додаткова угода є штучною, оскільки підписана зі сторони Позивача неуповноваженою (нелегітимною) особою, і тому не породжує жодних правових наслідків щодо Договору та відповідно щодо сторін Договору та не може бути прийнята судом як доказ, оскільки є неналежним та недопустимим доказом.
Крім того, позивач вважає, що Додаткова угода не стосується заявлених Позивачем вимог, оскільки відстрочення виконання стосується інших обов'язків Відповідача, а не обов'язків по оплаті поставленого Позивачем Відповідачу товару, заборгованість за який була підтверджена Відповідачем в Акті звірки, що доданий до матеріалів справи.
Позивач вказує, що, виходячи, із змісту Додаткової угоди (п.2) сторони лише передбачили, що відповідальність, передбачена Розділом 6 Договору, не застосовується до порушення обов'язків, в тому числі щодо порушення обов'язків по строкам оплати за товар, а не відстрочення виконання такого обов'язку.
Позивач переконаний, що умови Додаткової угоди не стосуються спірних правовідносин, а саме обов'язків Відповідача по оплаті за надані Позивачем послуги за Договором.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Юг Лтд» (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геротен" (далі - клієнт) укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО-010622 від 01.06.2022 (далі - договір), відповідно до п. 2.1. якого Клієнт доручає, а Експедитор приймає на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок Клієнта виконати доручення щодо здійснення транспортно-експедиційного обслуговування внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта залізничним, а також іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав.
Клієнт зобов'язується прийняти та оплачувати виконання доручення в сумі, узгодженій сторонами в Заявці на перевезення (далі за текстом договору заявка). В суму доручення включено витрати Експедитора на виконання доручення Клієнта, а також його винагороду (п.2.2. договору).
Згідно п. 2.3. договору, заявки, узгоджені сторонами, регулюють взаємовідносини сторін щодо кожного окремого доручення Клієнта. В Заявках можуть відображатися також інші істотні умови щодо перевезення вантажу Клієнта, що не були обумовлені сторонами в момент підписання даного договору. Заявки є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору Клієнт здійснює оплату на підставі виставленого рахунку Експедитора. Сторони домовились вважати, що рахунок визнається належним чином пред'явлений до оплати з моменту його відправлення Позивачем Відповідачу по електронній пошті або факсимільного зв'язку. Після фактичного надання послуг, Клієнт не має права посилатися на неотримання рахунку від Експедитора, як на підставу для відмови від погашення виниклої заборгованості.
Загальна сума договору визначається як загальна вартість послуг, наданих клієнту, згідно Актів надання послуг. (п. 4.4. договору).
Згідно із п. 4.5. Договору датою надання послуг за Договором є дата складання Акту наданих послуг.
Відповідно до п.6.12. Договору у разі порушення строків оплати послуг, що надаються Експедитором Клієнтом за цим Договором, Клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення платежу, обчисленої за кожен день прострочення платежу.
Згідно п. 9.1. договору сторони не несуть відповідальності за повне чи часткове невиконання зобов'язань, якщо воно явилося наслідком обставин поза впливом сторін (форс-мажорних обставин):
Війна, загроза війни, антитерористичні операції, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, без лади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада ,страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо.
Настання, строк дії та припинення дії форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено компетентними державними органами України або зарубіжних країн, де вони мали місце. (п. 9.2. договору).
Пунктом 9.3 договору встановлено, що сторона, котра потрапила під вплив таких обставин, зобов'язана протягом 2-х днів сповістити про настання форс-мажорних обставин іншу сторону. У разі, якщо форс-мажорні обставини тривають більше 2-х місяців, кожна зі сторін має право припинити дію цього договору з обов'язковим письмовим попередженням іншої сторони за умови відсутності неоплачених зобов'язань перед іншою стороною договору.
Сторона, що не повідомила своєчасно іншу сторону про настання форс-мажорних обставин та/або не має підтвердження про форс-мажорні обставини компетентного орган, втрачає право посилатися на них надалі і зобов'язана відшкодувати іншій стороні в повному обсязі всі збитки, понесені останньою в зв'язку з невиконанням іншою стороною своїх зобов'язань за цим договором. (п. 9.4. договору).
Виникнення вказаних в п. 9.1. обставин не є підставою для відмови клієнта від сплати послуг, наданих експедитором. (п. 9.5. договору).
Строк дії договору встановлюється з моменту підписання до 31.12.2022.
За відсутності до спливання строку дії цього договору пропозицій сторін щодо розірвання цього договору, він вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік (12 місяців). Кожна із сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку шляхом направлення іншій стороні повідомлення про розірвання за 30 календарних днів із зазначенням причин розірвання. Цей договір може бути припинений/розірваний тільки по завершенні всіх взаєморозрахунків, пов'язаних із його виконанням. (п. 10.1. договору).
На виконання договору Позивачем було надано послуги Відповідачу по замовленню (наданню) вагонів для міжнародних перевезень вантажу Відповідача, вартість яких склала 166 680,00 грн., в тому числі ПДВ.
Факт надання послуг Позивачем Відповідачу підтверджено Актом наданих послуг № 41 від 31.08.2022 р. із розшифровкою наданих послуг визначених в Додатку № 1 до Акту наданих послуг № 41 від 31.08.2022 р. (а.с. 26-27).
Також Позивачем був направлений Відповідачу рахунок на оплату № 242 від 31.08.2022.
Позивач зазначає, що відповідач частково сплатив вартість наданих послуг в розмірі 59 900,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №474 від 08.11.2022 на суму 9 900,00 грн. та № 470 від 14.10.2022 на суму 50 000,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 106 780,00 грн.
Позивач направив відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість (а.с.29-30).
Відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП) видала загальний офіційний лист на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України № 671/97-ВР від 02.12.1997 «Про торгово-промислові палати в Україні» та Статуту ТПП України. Цим листом було засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який у подальшому було неодноразово продовжено.
Внаслідок зазначених подій між сторонами 24.10.2024 укладено Додаткову угоду № 24/10-24 до Договору транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО-010622 від 01.06.2022, в п. 1 якої зазначено: наступним сторони домовилися, що відповідно до вимог п. 9.1. Договору транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО-010622 від 01.06.2022 (далі- договір), через збройну агресію рф та оголошений довго триваючий воєнний стан в Україні, для сторін за договором настали та продовжують діяти (до припинення воєнного стану) форс-мажорні обставини.
Враховуючи вищевикладене, сторони домовилися про відсутність відповідальності за Договором, викладену в Розділі 6 Договору - для обох сторін (п. 2 договору).
В п. 3 додаткової угоди встановлено, що сторони розуміють, що внаслідок підписання цієї Додаткової угоди, вони не звільняються від виконання інших обов'язків за Договором, а строки їх виконання буде вирішено сторонами шляхом перемовин та наступним підписанням Додаткової угоди протягом 10 днів з дня офіційного закінчення воєнного стану в Україні.
Відповідач вказує, що сторони домовились про відсутність будь-якої відповідальності за Договором, а про виконання обов'язків за Договором визначили конкретні умови щодо перемовин.
Відповідач також зазначає, що, зміст Додаткової угоди свідчить про повну передчасність звернення ТОВ «Агротрейд Юг Лтд'з позовом до суду.
Позивач наполягає, що Додаткова угода не повинна братися судом до уваги, оскільки підписана попереднім директором Позивача - ОСОБА_1 , в період його відсторонення від посади рішенням власника Позивача від 16.10.2024 №16/10/2024.
Позивач зазначив, що з 16.10.2024 року ОСОБА_1 не мав права виконувати повноваження директора Позивача, тобто діяти від імені Позивача і відповідно укладати будь-які угоди (правочини), оскільки був відсторонений від виконання обов'язків директора Позивача за Рішенням власника Позивача від 16.10.2024 р..
13.11.2024 року, ОСОБА_1 був звільнений за ініціативою власника за п. 2 ч.1 ст.41 КЗпП України в зв'язку із втратою довіри, копія наказу № 4/ к від 13.11.2024 та звітності про застрахованих осіб додається.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Згідно з частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Із встановлених судом обставин вбачається, що підписання Додаткової угоди №24/10-24 від 24.10.2024 директором позивача підтверджується наявністю на ній відтиску печатки позивача, як юридичної особи. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.
Таким чином, слід відзначити, що наявність печатки на спірному додатковій угоді №24/10-24 від 24.10.2024 є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.
Аналогічна правова позиція щодо відтиску печатки викладена в постановах Вищого господарського суду України від 01.11.2011 № 21/235-09, від 13.03.2013 №5028/7/17/2012.
Між тим, доказів втрати підприємством позивача печатки та доказів наявності звернення до правоохоронних органів за фактом незаконного використання його печатки матеріали справи не містять.
Як зазначив у справі № 910/23585/16 Верховний Суд, суд дійшов обґрунтованого висновку, що договір та інші докази, підписані обома сторонами та скріплені печатками, фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення правовідносин відповідно до договору.
Дійшовши висновку про наявність на спірній Угоді печатки товариства та враховуючи той факт, що позивач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі позивача.
Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Слід зазначити, що в ході розгляду справи, суд неодноразово з'ясовував у позивача питання щодо оскарження спірної Додаткової угоди №24/10-24 від 24.10.2024.
Позивач, в свою чергу, пояснив, що про наявність Додаткової угоди №24/10-24 від 24.10.2024 він довідався лише під час розгляду даної справи та не оскаржував її в судовому порядку.
При цьому, суд звертає увагу, що в разі незгоди позивача з Додатковою угодою №24/10-24 від 24.10.2024 у нього було достатньо часу для її оскарження, оскільки до суду ця угода надійшла разом з відзивом 21.03.2025, однак позивач своїм правом на її оскарження не скористався.
Таким чином, Додаткова угода №24/10-24 від 24.10.2024 є чинною на час прийняття рішення у даній справі, отже звернення позивача з даним позовом є передчасним.
Суд не приймає заперечення позивача стосовно того, що директор ТОВ «Агротрейд Юг Лтд'Лисун Є.С. не мав права підпису на Додатковій угоді №24/10-24 від 24.10.2024 з тих підстав, що, як вбачається з матеріалів справи, хоча рішенням №16/10/24 від 16.10.2024 учасником ТОВ «Агротрейд Юг Лтд» було прийнято рішення про тимчасове відсторонення директора Лисуна Є.С. від обов'язків директора, доказів повідомлення Лисуна Є.С. про наявність такого рішення суду не надано, а зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. внесено лише 15.11.2024.
Таким чином, на дату укладання Додаткової угоди №24/10-24 від 24.10.2024 Відповідач не міг знати про відсутність у Лисуна Є.С. повноважень на її укладання, оскільки запис про зміну директора на т.в.о. директора позивач до реєстру не вніс.
Посилання позивача на те, що Лисун Є.С. знав про своє відсторонення від посади та про те, що він відмовився від підписання наказу не підтверджені жодним належним доказом, отже не можуть бути прийняті судом.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").
При зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру в розмірі 206 491,35 грн., за яку підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2477,90 грн. (206 491,35 х 1,5%=3097,37 грн. х 0,8 = 2477,90 грн.)
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3098,00 грн., про що свідчить платіжна інструкція № 106 від 14.02.2025.
Таким чином, позивачем сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").
Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 620,10 грн.
Суд не вирішує питання повернення судового збору в цій частині, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.
Поряд з цим, суд зауважує, що 07.01.2025 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок), яким змінений механізм повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону "Про судовий збір".
Відповідно до нового порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.
Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою до відповідного суду за місцем розгляду справи. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником подається до суду оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Так, відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету в електронній формі подається з обов'язковим накладанням електронного підпису платника або уповноваженої особи, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". До заяви одночасно подається копія: платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідчена належним чином (у разі повернення грошового стягнення за адміністративні правопорушення), документа, що підтверджує відповідні повноваження уповноваженої особи, засвідчена належним чином.
Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Форма заяви про повернення судового збору розміщена на вебсайті Судової влади України та доступна за посиланням:
https://court.gov.ua/storage/portal/sud5005/%D0%97%D0%90%D0%AF%D0%92%D0%90.doc
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в розмірі 2477,90 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Юг Лтд» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Геротен" про відшкодування збитків, пов'язаних з невиконанням договору транспортного експедирування - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 09.07.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко