вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.07.2025м. ДніпроСправа № 904/5059/23
за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до боржника ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
про визнання грошових вимог
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Кредитор ОСОБА_1 : не з'явився (в залі суду)
Боржник ОСОБА_2 : адвокат Котович М.О. (в залі суду) - Ордер серія АЕ № 1227295 від 15.09.23
Кредитор ОСОБА_3 (поза межами приміщення суду) - АТ "Банк Кредит Дніпро"
Суддя Примак С.А.
29.11.2023 ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможності на підставі пункту 2 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
06.02.2024 Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області визнано грошові вимоги ОСОБА_1 у розмірі 11 733 214,37грн. (основний борг) (2 черга задоволення), 5 368,00 грн. (витрати по сплаті судового збору) включено окремо та ухвалено задовольнити до задоволення вимог кредиторів (суддя Владимиренко І.В.).
19.02.2025 Постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 про попереднє судове засідання та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 про визнання грошових вимог ОСОБА_1 у справі № 904/5059/23 задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 у справі №904/5059/23 про визнання грошових вимог скасовано. Постановлено нове рішення про відхилення грошових вимог ОСОБА_1 у розмірі 11 733 214,37 грн. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 у справі №904/5059/23 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність змінено, викладено абзац 3 її резолютивної частини в наступній редакції: « 2. Грошові вимоги ОСОБА_1 у розмірі 11 733 214,37 грн - відхилити». В решті ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 у справі №904/5059/23 про попереднє судове засідання у справі про неплатоспроможність залишено без змін.
29.05.2025 Постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2025, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 (щодо грошових вимог ОСОБА_1 ) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 за результатами попереднього судового засідання в частині грошових вимог ОСОБА_1 у справі № 904/5059/23 скасовано. Справу № 904/5059/23 в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_1 передано до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.
09.06.2025 Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 904/5059/23 в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_1 передано на розгляд судді Примаку С.А.
11.06.2025 ухвалою господарського суду справу №904/5059/23 в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_1 до боржника ОСОБА_2 прийнято до розгляду. Призначено розгляд заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог на 08.07.2025 на 12:50.
В судовому засіданні 08.07.2025 оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Розглянувши в судовому засіданні 08.07.2025 заяву ОСОБА_1 до боржника ОСОБА_2 про визнання грошових вимог у розмірі 11 733 210,03 грн. та 5 368,00 грн., заслухавши присутніх учасників провадження у справі, господарським судом встановлено наступне.
01.03.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір позики.
Відповідно до п. 1.1. Договору, за цим договором Позикодавець в цілях особистих текучих потребах Позичальника, з метою задоволення будь-яких побутових потреб останнього, передає Позичальнику грошові кошти в розмірі, встановленому цим Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю суму позики в обумовлений цим договором строк.
Відповідно до п. 2.1. Договору, сума позики становить в еквіваленті 300 000 (триста тисяч) доларів США 00 центів.
Відповідно до п. 3.1. Договору, в день підписання договору Позикодавець передав Позичальнику суму позики в розмірі еквівалентному 300 000 (триста тисяч) доларів США 00 центів в готівковій формі, а Позичальник прийняв зазначену суму коштів.
Підписання цього договору є фактом отримання грошових коштів Позичальником від Позикодавця в повному обсязі.
Відповідно до п. 4.1. Договору, термін повернення позики: до 01.03.2020 року.
01.03.2017 року ОСОБА_2 підписав розписку, в якій зазначено, що ним було отримано від ОСОБА_1 грошові кошти в еквіаленті 300 000,00 доларів США, які зобов'язувався повернути до 01.03.2020 року.
28.02.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду до договору позики б/н від 01.03.2017 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк повернення позики на один рік, тобто до 01.03.2021 року.
Дослідивши надані ОСОБА_1 письмові пояснення щодо джерел походження коштів, наданих ним у позику боржнику, господарський суд зазначає, що до пояснень додана копія Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 12.04.2018 року, які включають в себе доходи за період з 01.01.1998 року по 31.12.2017 рік та копію Довідки з ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка включає в себе відомості про доходи з 16 листопада 2005 року по 2017 рік.
Також ОСОБА_1 зазначає, що з урахуванням його активної трудової та підприємницької діяльності в зазначений вище період, наявності від неї відносно значних доходів, додатковою його діяльністю були фінансові операції з розміщення депозитних вкладів та отримання відсотків по таким депозитам.
Крім того, на підтвердження джерел походження коштів, ОСОБА_1 було надано:
- Довідка банку АТ «Банк Кредит Дніпро» від 06.06.2018 року за вих. № 50/4-26-461, з якої вбачається, що за період з 04.02.2009 року по 24.07.2017 рік ОСОБА_1 мав в ПАТ "Банк Кредит Дніпро" депозити в Доларах США у загальному розмірі 521 635,01 доларів США;
- Довідка АТ КБ «Приват Банк» від 29.05.2018 року за №0000001108631950, згідно якої за період з 2012 року по 2017 рік між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приват Банк» було укладено 9 депозитних угод на загальну суму 96 000,44 Доларів США та 90 484,10 грн.
Враховую зазначене вище, господарський суд вважає, що ОСОБА_1 підтвердив наявність джерел походження грошових коштів, які були надані громадянину ОСОБА_2 у борг, на підставі договору позики від 01 березня 2017 року.
Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
За змістом ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 527 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виконання сторонами зобов'язання - це здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором.
Відповідно до ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до умов Додаткової угоди від 28.02.2020 до договору позики б/н від 01.03.2017 року, строк фактичного повернення позики складає до 01.03.2021 року, таким чином строк прострочення виконання зобов'язання розпочинається з 02.03.2021 року.
На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України кредитором здійснено нарахування 3% річних за період 02.03.2021 - 30.10.2023, сума нарахувань 3% річних становить 23967,12 доларів США.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2025 у справі № 904/5059/23 зазначено наступне: "Верховний Суд також зауважує, що судом першої інстанції при розгляді вимог ОСОБА_4 в частині нарахованих ним 3% річних на суму заборгованості за період з 02.03.2021 по 30.10.2023 не було враховано положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".
Враховуючи наведене, господарський суд здійснив перерахунок 3% річних (ст. 625 ЦКУ) за період з 02.03.2021 по 23.02.2022, а саме 300 000,00 доларів США (сума заборгованості) x 3% x 359 (кількість днів прострочення) : 365 (кількість днів у році) = 8 852,05 доларів США.
Станом на день заявлення кредиторських вимог, а саме 29.11.2023 року курс долара США становив 36,2173 грн., що підтверджується інформацією з офіційного сайту Національного банку України, розділ офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на 29.11.2023 року.
Загальна сума боргу за основним зобов'язанням складає 300 000 доларів США, що еквівалентно 10 865 190,00 грн. по курсу гривні к долару США НБУ станом на 29.11.2023 року, 3% річних що становить 8 852,05 доларів США, що еквівалентно 320 597, 35 грн., по курсу гривні к долару США НБУ станом на 29.11.2023 року.
Згідно ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів. Вимоги кожної наступної черги задовольняються за рахунок коштів від продажу майна боржника після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд вирішив визнати грошові вимоги ОСОБА_1 у розмірі 11 185 787,35 грн. - 2 черга задоволення; 5 368,00 грн. (витрати по сплаті судового збору) включити окремо та задовольнити до задоволення вимог кредиторів.
Керуючись статтями 45, 46, 122, 123, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 частково у розмірі 11 185 787,35 грн - 2 черга задоволення; 5 368,00 грн. (витрати по сплаті судового збору) включити окремо та задовольнити до задоволення вимог кредиторів.
Ухвала набирає законної сили - 08.07.2025 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.А. Примак