вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" липня 2025 р. Cправа № 906/337/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,
За участю представників:
Позивача Кравченко А.С. (поза межами приміщення суду),
відповідач не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Олевської міської ради (вул. Володимирська, буд. 2, м. Олевськ, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11001)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМЕРІЯ ОЙЛ" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21001)
про: стягнення 448453,56 грн
Олевська міська рада звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою №б/н від 17.03.2025 про стягнення з Товариства з обмеженої відповідальності "АРМЕРІЯ ОЙЛ" 448453,56 грн заборгованості за договором поставки.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки паливно-мастильних матеріалів за Договором про закупівлю товарів за публічні кошти №СК03/00610 1804/23 від 24.12.2024.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.03.2025 у справі №906/337/25 позовну заяву Олевської міської ради направлено за підсудністю до Господарського суду Вінницької області.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 справу №906/337/25 розподілено судді Маслію І.В.
Ухвалою суду від 17.04.2025 відкрито провадження у справі № 902/337/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 05.05.2025.
На визначену судом дату в судове засідання, 05.05.2025, з'явився представник позивача, відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався.
За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 02.06.2025 на 10:00 год.
Враховуючи неявку у судове засідання відповідача, ухвалою суду від 06.05.2025 останнього повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
На визначену судом дату в судове засідання, 02.06.2025, з'явився представник позивача, відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався.
За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.07.2025 об 11:00 год.
Враховуючи неявку у судове засідання відповідача, ухвалою суду від 04.06.2025 останнього повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
05.06.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі на виконання протокольної ухвали суду.
На визначену судом дату, 02.07.2025, з'явився представник позивача.
У судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов повністю.
Дослідивши матеріали справи суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
В судовому засіданні 02.07.2025 в зв'язку з неявкою учасників справи на проголошення вступної та резолютивної частини рішення остання долучена до матеріалів справи без проголошення.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Судом вжито вичерпних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Матеріали справи підтверджують обізнаність відповідача про наявність відповідного спору, у якого була можливість зреагувати на нього шляхом направлення відзиву на позовну заяву з наданням відповідних доказів.
Разом з тим, суд констатує, що станом на день розгляду справи від відповідача будь яких доказів, заяв та клопотань не надходило.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
24.12.2024 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (Постачальник, відповідач) укладено Договір про закупівлю №СК03/00610 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити замовнику: «Бензин А-95, дизельне паливо», 09130000-9 Нафта і дистиляти за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника, а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах цього Договору.
Згідно із п. 1.2. Договору найменування товару (асортимент, технічні характеристики, кількість) наведені у Додатку 1 до Договору, який є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору ціна Договору становить 471710,00 грн, в т.ч. ПДВ - 78618,33 грн.
Оплата за поставлений товар здійснюється замовником впродовж 7 банківських днів з моменту приймання-передачі талонів, на підставі належно оформлених первинних документів (видаткової накладної та Акту приймання-передачі товару), в залежності від обсягів реального фінансування, передбаченого в кошторисі замовника, відповідно до помісячних бюджетних призначень. Моментом здійснення оплати за кожну окрему партію Товару вважається факт перерахування на поточний рахунок Постачальника грошових коштів. Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень. Замовник в обов'язковому порядку в платіжному дорученні вказує номер і дату договору. Оплата вартості товару вважається здійсненою з моменту надходження визначеної в п.3.1. даного договору суми безготівкових коштів на банківський розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.5 Договору).
Строк поставки товару (відпуск Товару) здійснюється за заявкою замовника на АЗС постачальника, яка розташована на відстані не більше 10 км від юридичної адреси замовника. Строк поставки товару: постачальник зобов'язаний передати талони протягом 3-х календарних днів після отримання заявки від замовника, але не пізніше 26.12.2024 року, а відпуск товару здійснити у період, вказаний у заявці.
Обов'язок передачі (відпуску) товару замовнику покладається на постачальника. При цьому право власності на товар у талонах переходить від постачальника до замовника в момент приймання-передачі талонів. Прийнятий в даному випадку товар знаходиться на відповідальному зберіганні у Постачальника протягом строку та на умовах, передбачених даним Договором. Ризики випадкового знищення або випадкового псування переходять до замовника з моменту одержання (відпуску) товару по талонах на АЗС.
Відпуск товару здійснюється на АЗС постачальника на підставі пред'явлених талонів. (п. 5.1 та 5.2, 5.6 та 5.8 Договору).
Пунктом 6.3.1, 6.3.2 та 6.3.3 Договору визначено обов'язок Постачальника забезпечити відповідно до умов цього договору поставку товару (партії товару) через АЗС постачальника, які розташовані на відстані не більше 10 км від юридичної адреси замовника. Постачальник повинен бути емітентом (власником) талонів. Своєчасно поставляти товар в строки, установлені в п. 5.2 цього договору. Надати замовнику товар в кількості та асортименті, згідно Додатку 1 (Технічна специфікація), якість якого відповідає Державним стандартам України, що установлено розділом 2 цього Договору та підтверджується відповідними сертифікатами або паспортами якості, копії яких можуть надаватися на вимогу замовника безпосередньо на АЗС, які фактично здійснювали відпуск товару замовникові.
Згідно п. 7.1 та 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність , передбачену чинним законодавством України та Договором. За порушення строків поставки товару (в тому числі нездійснення/несвоєчасне здійснення передачі талонів та/або нездійснення/несвоєчасне здійснення відпуску товару на АЗС постачальника) з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого/невчасно поставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
П. 10.1 Договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє по 31 грудня 2024 рок, а в фінансовій частині до повного розрахунку.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін.
На виконання умов Договору 24.12.2024 сторонами договору було погоджено та підписано додатки до договору:
1. Додаток 1: Технічна специфікація на поставку товару, якою погоджено асортимент, кількість, ціну за одиницю товару, загальну вартість та ціну договору, щ складає загалом 471710,00 гривень, а саме: а) бензин марки А-95 у кількості 3200 літрів: 54,30 грн/л, загальною вартістю 173760,00 грн; б) дизельне паливо у кількості 59000 літрів, 50,50 грн/л, загальною вартістю 297950,00 грн;
2. Додаток 2: Перелік автозаправних станцій постачальника, розташованих на відстані не більше 10 км від юридичної адреси замовника, на яких здійснюватиметься поставка (відпуск) товару (АЗС №59 ANP - м. Олевськ, вул. Свято-Миколаївська, 181; АЗС №40 АВІАС - м. Олевськ, вул. Свято-Миколаївська, 148).
Додатки до Договору, у тому числі Специфікація, підписані представниками сторін та скріплено їх печатками.
На виконання умов Договору позивачем отримано від відповідача талони на пальне відповідно до погодженої Специфікації, що підтверджується видатковою накладною 0003/0001267 від 24.12.2024, вартість яких позивачем сплачена в повному обсязі на загальну суму 471710,00 грн з ПДВ відповідно до платіжних інструкцій №383 від 26.12.2024 на суму 151500,00 грн, №494 від 26.12.2024 на суму 299250,00 грн та №876 від 26.12.2024 на суму 20960,00 грн.
Як стверджує позивач, з 29.01.2025 відповідач припинив приймати оплачені талони та здійснювати відпуск пального позивачу.
За договором №СК03/00610 від 24.12.2024 залишок недоотриманого пального становить 1985 літрів бензину марки А-95 (27 талонів номіналом 10 л на 270 л; 45 талонів номіналом 15л на 675 л; 52 талони номіналом 20 л на 1040 л) та 5830 літрів дизельного палива (128 талонів номіналом 20 л на 2560 літрів; 109 талонів номіналом 30 л на 3270 літрів ) загальною вартістю 402200,50 грн.
Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання за Договором щодо повної і своєчасної поставки обумовленого Договором Товару позивач звернувся із відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" 402200,50 грн - основного боргу. При цьому позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 18099,02 грн пені та 28154,04 грн штрафу внаслідок прострочення виконання зобов'язання.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу приписів ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений Договір про закупівлю №СК03/00610 від 24.12.2024.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
У відповідності зі ст. ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору сплачено вартість Товару на загальну суму 471710,00 грн.
Відповідачем за видатковою накладною 0003/0001267 від 24.12.2024 відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до вказаної видаткової накладної передано відповідні талони.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому (пункт 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємства і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008).
Отже, факт підписання позивачем видаткової накладної №0003/0001267 від 24.12.2024 не свідчить про факт передачі Товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надають позивачу право на отримання відповідної кількості Товару у майбутньому.
Матеріали справи не містять доказів фактичної передачі позивачу Товару за Договором на суму 402200,50 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Згідно із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК України).
Як уже зазначалося, відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно з ч. 1 ст. 664 цього ж Кодексу - зобов'язання вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Визначаючись із правовою природою здійсненого позивачем платежу за Договором на суму 40200,50 грн з ПДВ (сплачена сума за товар, який не було поставлено відповідачем), суд враховує таке.
Згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
За приписами ч.1 ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов'язання.
Такі ж висновки підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 по справі № 361/8331/18.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 та підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Враховуючи викладене, здійснений позивачем платіж 402200,50 грн слід вважати саме авансом, а не завдатком, позаяк такі платежі не є способом виконання зобов'язання, а лише є способом платежу.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому суд враховує позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2019 у справі №909/524/18, що ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 402200,50 грн, відтак і про задоволення позову в цій частині.
Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18099,02 грн пені та 28154,04 грн штрафу.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок пені за період прострочення з 29.01.2025 по 14.03.2025 на суму 18099,02 грн, судом встановлено, що розрахунок вірний.
Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 18099,02 грн пені.
Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, помилок не виявив, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 28154,04 грн штрафу є правомірними та підлягають задоволенню, як такі що передбачені договором та законом.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 238-240 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (вул. Привокзальна, 3Б, м. Вінниця, 21001; код ЄДРПОУ 44618933) на користь Олевської міської ради (вул. Володимирська, буд. 2, м. Олевськ, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11001, код ЄДРПОУ 04343470) 402200,50 грн основного боргу, 18099,02 грн пені, 28154,04 грн штрафу та 6726,80 грн витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Примірник повного судового рішення направити сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 09 липня 2025 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук.прим.:
1 - до справи