01.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2627/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Солодова І.М.
Представники сторін:
від позивача: Сильникова Анастасія Олександрівна (поза межами , з використанням власних технічних засобів) - самопредставництво, витяг з ЄДР
представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс" у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 у справі №904/2627/24 (суддя Ніколенко М.О.)
За первісним позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 632 228,74 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Криворізька міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс" про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:08:158:0085 за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 у розмірі 632 228,74 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 року у справі № 904/2627/24:
Первісні позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс" (ідентифікаційний код: 36876828; місце реєстрації: 50004, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Цини, буд. 26) на користь Криворізької міської ради (ідентифікаційний код: 33874388; місце реєстрації: 50004, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1) безпідставно збережені кошти у розмірі 632 228,74 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 483,43 грн.
Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс" (ідентифікаційний код: 36876828; місце реєстрації: 50004, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Цини, буд. 26) до Криворізької міської ради (ідентифікаційний код: 33874388; місце реєстрації: 50004, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1) про зобов'язання Криворізької міської ради оформити документи на користування земельною ділянкою у відповідності до долі в праві власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс" на будівлю по вул. Модрівська, буд. 87/8, м. Кривий Ріг у Центрально-Міському районі, Дніпропетровська область.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс" з 28.10.2013 набуло право власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, буд. 87/8. Земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:08:158:0085, площею 0,5646 га, на якій розміщено вказані об'єкти, є сформованою, перебуває у комунальній власності та має цільове призначення - для розміщення і експлуатації будівель підприємств промисловості.
Суд дійшов висновку, що відповідач фактично користувався спірною земельною ділянкою, оскільки належні йому на праві власності будівлі займають її поверхню, що виключає можливість використання цієї ділянки іншими особами. Відповідач не набув жодного речового права на земельну ділянку, не уклав договір оренди та не є власником чи постійним землекористувачем, у зв'язку з чим не набув статусу платника земельного податку. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки та ставка орендної плати у розмірі 3% затверджені відповідними рішеннями Криворізької міської ради. Виходячи з даних довідок уповноважених органів, розмір річної орендної плати у 2022 році становив 294 059,88 грн, у 2023 році - 338 168,86 грн. Загальна сума несплаченої орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 склала 632 228,74 грн. З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Криворізької міської ради щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вказаній сумі та задовольнив позов у повному обсязі.
Належних та допустимих доказів звернення позивача за зустрічним позовом до власника земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:158:0085 - Криворізької міської ради щодо укладання договору оренди землі та дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс" порядку набуття земельних ділянок комунальної власності у користування останнім до суду не надано. За таких обставин, зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, через систему “Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області суддя Ніколенко М.О. справа № 904/2627/24. Про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 632 228,74 грн. з ТОВ “ТОН-Науково-виробничий комплекс» на користь Криворізької міської ради та судовий збір у розмірі 9 483,43.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Відповідач, не мав можливості сплачувати орендну плату та вести господарську діяльність по реконструкції нерухомого майна, розміщеного на вказаній земельній ділянці з 28.10.2013 не маючи, спочатку землевідводу, а потім з 2016 року, належного правового оформлення (договора оренди) по використанню земельної ділянки.
З моменту набуття права власності на нерухоме майно, Відповідач, як новий власник набуває прав орендаря за чинним договором оренди, і, відповідно, має сплачувати орендну плату. Якщо ж новий власник нерухомості (читай - орендар земельної ділянки) орендну плату не сплачує, вона може бути стягнута як заборгованість за договором, а не як безпідставно збережені кошти.
Реконструкція побутових та конторських приміщень, будівлі гаражу легкового автотранспорту під «виробничий коплекс з виробництва машин та устаткування» яка планувалася не виконувалася Відповідачем через погіршення ситуації для бізнесу (спочатку «COVID-2019», потім війна 2022 - 2024 роки).
Господарської діяльності за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Модрівська (на теперішній час - вул. Прорізна), будинок 87/8, в нежитловій будівлі (реєстровий номер об?єкта нерухомого майна 175089212110), які на праві власності зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОН-науково-виробничий комплекс», за винятком ремонту покровлі, не виконувалося. Можливості отримувати кошти від господарської діяльності, особливо під час війни (2022-2024 р.) не має.
Відповідач не мав договірних відносин по орендному користуванню земельної ділянки і такої пропозиції не отримував.
Розмір річної орендної плати за земельну ділянку, вираховану на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помноженої на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради Відповідач не мав, також не зрозумілий підхід в нарахуванні платежів орендної плати в період дії військового стану, зупинки виробництва і відтоку працівників підприємства.
Відповідач подав до Криворізької міської ради зустрічний позов від 04.07.2024 з вимогою обов?язкового оформлення договору оренди за користування земельної ділянки кадастровий номер 211000000:08:158:00815 і зняття, в подальшому питання сплати податку за користування земельною ділянкою.
Розгляд справи судом першої інстанції здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників, попри заявлене заперечення Відповідача проти такого порядку розгляду. Це призвело до порушення принципів змагальності та рівності сторін, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
У поданому відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 є необґрунтованим та не спростовує його законності. Вказане рішення ухвалене відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи. Апелянт не навів жодних нових або переконливих доводів, які б могли вплинути на висновки суду першої інстанції.
Установлено, що Відповідач здійснює фактичне користування земельною ділянкою комунальної форми власності без належних правових підстав, а саме - за відсутності укладеного договору оренди. Згідно з положеннями статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Крім того, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка без достатніх правових підстав зберігає чуже майно, зобов'язана його повернути.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору, то власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України (постанова ВС від 05.08.2022 у справі №922/2060/20).
Факт такого користування підтверджено належними доказами: з 28.10.2013 Відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, яка має кадастровий номер і нормативну грошову оцінку. Розрахунок суми безпідставно збережених коштів здійснено на підставі зазначеної оцінки, рішень органу місцевого самоврядування та податкових повідомлень.
Відсутність договору оренди обумовлена виключно бездіяльністю самого Відповідача, який не скористався правом, передбаченим частиною одинадцятою статті 120 Земельного кодексу України, а саме - не звернувся до Криворізької міської ради з клопотанням про укладення договору оренди земельної ділянки.
Посилання Відповідача на правовий режим воєнного стану як на підставу для звільнення від плати за користування землею є безпідставними, оскільки Криворізьку міську територіальну громаду у Дніпропетровській області не віднесено та не було віднесено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Зазначене унеможливлює застосування підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Воєнний стан не звільняє від обов'язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою.
Доводи Відповідача щодо технічного стану земельної ділянки, відсутності комунікацій або руйнації будівель не мають правового значення у межах цього спору. Вказані обставини не впливають на обов'язок компенсації безпідставно збережених коштів.
Відмова суду першої інстанції у задоволенні зустрічного позову про зобов'язання укласти договір оренди є законною та обґрунтованою. Позов не підтверджено належними доказами, Відповідач не довів факту порушення його прав. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судовому захисту підлягає лише порушене право, а не гіпотетична можливість його реалізації в майбутньому. Більше того, Відповідач не звернувся до органу місцевого самоврядування з відповідним клопотанням, що є обов'язковою передумовою для укладення договору оренди.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2024 витребувано у Господарського суду Дніпропетьровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №912/1054/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 у справі №904/2627/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
13.12.2024 матеріали справи № 904/2627/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2024 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 у справі №904/2627/24. Розгляд справи призначити у судовому засіданні на 01.07.2025 об 11:30 годин.
01.07.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
За Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс" 28.10.2013 було зареєстровано право власності на нежитлові будівлі площами основ 559,0 кв.м. та 649,8 кв.м., РНОНМ 175089212110, розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, буд. 87/8. Що підтверджується відомостями інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.03.2024 № 370945264.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001063162024 від 26.04.2024, земельній ділянці, розташованій за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, буд. 87/8, присвоєний кадастровий номер 1211000000:08:158:0085. Площа земельної ділянки становить 0,5646 га. Категорія земель: Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення: 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс"на користь Криворізької міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі 632 228,74 грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 9 483,43 грн.
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 211000000:08:158:00815, на якій розташований спірний об'єкт нерухомості є позивач.
Частиною 1 ст. 2 Закону України “Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
Частина перша статті 93 Земельного Кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
В силу ст.206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (ч.1 ст.21 Закону України “Про оренду землі»).
Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (ч.1 ст.96 Земельногог кодексу України).
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Плата за землю відповідно до пункту 10.1 Податкового кодексу України належить до місцевих податків, які згідно зі статтею 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.
Згідно з вимогами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001063162024 від 26.04.2024, земельній ділянці, розташованій за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, буд. 87/8, присвоєний кадастровий номер 1211000000:08:158:0085. Площа земельної ділянки становить 0,5646 га. Категорія земель: Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення: 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Сторонами не оспорюється правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи щодо відсутності в період часу з 01.01.2022року по 31.12.2023року між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс" договору оренди земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, буд. 87/8.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).
За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Матеріалами справи підтверджують, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс" 28.10.2013 було зареєстровано право власності на нежитлові будівлі площами основ 559,0 кв.м. та 649,8 кв.м., РНОНМ 175089212110, розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, буд. 87/8 (а.с. 18, Т.1).
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) у якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи пов'язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі?
За таких обставин відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ТОВ "ТОН-науково-виробничий комплекс" не може бути визнане як її самовільне використання, однак не дає права на її безоплатне використання.
Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18 та у постанові від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком певної події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом статті 1212 Глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" для кондикційних зобов'язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав.
Зокрема частина друга вказаної норми регламентує, що при цьому вина набувача майна, потерпілого чи інших осіб не має значення, а визначальним є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного кодексу України).
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічні висновки неодноразово наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).
Отже фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Вказаний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що: «…ТОВ «ТОН-науково-виробничий комплекс» набув право власності на будинок 87/8, де розміщено нежитлові будівлі (реєстровий номер об?єкта нерухомого майна 175089212110), а саме, - побутове та конторське приміщення, будівля гаражу легкового автотранспорту але на час придбання земельна ділянка не була загальна, не була відокремлена та не мала кадастрового номера.
З 2013 р. по 2016 рік був в розробці проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ТОН-науково-виробничий комплекс» для реконструкція побутових та конторських приміщень, будівлі гаража легкового автотранспорту під «виробничий коплекс з виробництва машин та устаткування» за адресою: вул. Модрівська, 87/8, Ценрально-Міський район, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
З 17.02.2016 року земельна ділянка площею 0,5646 га за адресою: вул.
Модрівська, 87/8, Ценрально-Міський район, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл. сформована та має кадастровий номер 1211000000:08:158:0085 (Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.02.2016р. - копія додається).
Проте користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:08:158:0085 обмежено через відсутність електропостачання, водопостачання, каналізації і т.п. тому що це придбані ТОВ «ТОН-науково- виробничий комплекс» в 2013 році частково зруйновані старі будівлі ТОВ «Криворіжрудмаш».
Земельна ділянка є сформованою та має кадастровий номер 211000000:08:158:00815, але
земельна ділянка самостійно гроші не генерує, тому і зберігати нічого.
Позивач стверджує, що Відповідач, користуючись об?єктом нерухомості, розміщеним на земельній ділянці з кадастровим номером 211000000:08:158:00815 мав відповідним чином оформити право користування самостійно.
Відповідач, не мав можливості сплачувати орендну плату та вести господарську діяльність по реконструкції нерухомого майна, розміщеного на вказаній земельній ділянці з 28.10.2013 року не маючи, спочатку землевідводу, а потім з 2016 року, належного правового оформлення (договора оренди) по використанню земельної ділянки.
З моменту набуття права власності на нерухоме майно, Відповідач, як новий власник набуває прав орендаря за чинним договором оренди, і, відповідно, має сплачувати орендну плату. Якщо ж новий власник нерухомості (читай - орендар земельної ділянки) орендну плату не сплачує, вона може бути стягнута як заборгованість за договором, а не як безпідставно збережені кошти.
Реконструкція побутових та конторських приміщень, будівлі гаражу легкового автотранспорту під «виробничий коплекс з виробництва машин та устаткування» яка планувалася не виконувалася Відповідачем через погіршення ситуації для бізнесу (спочатку «COVID-2019», потім війна 2022 - 2024 роки).
Господарської діяльності за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Модрівська (на теперішній час - вул. Прорізна), будинок 87/8, в нежитловій будівлі (реєстровий номер об?єкта нерухомого майна 175089212110), які на праві власності зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОН-науково-виробничий комплекс», за винятком ремонту покровлі, не виконувалося. Можливості отримувати кошти від господарської діяльності, особливо під час війни (2022-2024 р.) не має.
Відповідач не мав договірних відносин по орендному користуванню земельної ділянки і такої пропозиції не отримував.
Розмір річної орендної плати за земельну ділянку, вираховану на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помноженої на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради Відповідач не мав, також не зрозумілий підхід
в нарахуванні платежів орендної плати в період дії військового стану, зупинки виробництва і відтоку працівників підприємства.
Замість підтримки підприємства та надання хоча б якихось умов для розвитку земельної ділянки в плані взаємодії по наданню, на період дії військового стану, знижки розміру орендної плати за землю, іде пряме знищення можливості працювати в подальшому.
В позові Позивач нараховує орендну плату, не маючи договірних відносин з Відповідачем, а потім, з легкістю переводить її в вимогу сплатити незаконно збережені кошти…».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що відповідач у період з 01.01.2022 по 31.12.2023 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав (без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав), а Криворізька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обгрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Пільги щодо несплати плати за землю в умовах воєнного стану передбачені підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України виключно для земельних ділянок, що розташовані на територіях, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих територій. Вказаний Перелік затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
Однак територію Криворізької міської територіальної громади не віднесено до такого Переліку, а відтак норми зазначеного підпункту не застосовуються до спірних правовідносин.
Крім того, сам по собі факт запровадження воєнного стану в державі не виключає обов'язку відповідача сплачувати орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою, як і не обмежує право позивача на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості.
Відповідно до положень Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, нормативна грошова оцінка земельної ділянки є обов'язковою базою для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Як встановлено судом першої інстанції, технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу затверджена рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523 та набула чинності з 01.01.2022.
Згідно з довідками Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області:
нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:158:0085 за 2022 рік склала 9 801 996,05 грн;
за 2023 рік - 11 272 295,46 грн.
Цільове призначення зазначеної земельної ділянки (код 11.02) відповідає ставці орендної плати у розмірі 3% нормативної грошової оцінки, встановленої рішенням Криворізької міської ради № 506 від 26.05.2021.
Відповідно, річна орендна плата за користування земельною ділянкою становила у 2022 році - 294 059,88 грн, а у 2023 році - 338 168,86 грн, що у сукупності за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 становить 632 228,74 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 632 228,74 грн є обґрунтованими.
Щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ «ТОН-науково-виробничий комплекс», колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 11 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений ст. 123 Земельного кодексу України.
Отже як вірно вказав місцевий господарський суд, саме Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс", як набувач нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, мало ініціювати перед власником такої земельної ділянки - Криворізькою міською радою питання про укладання договору оренди землі та вчиняти активні дії, направлені на укладання такого договору.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство "ТОН-науково-виробничий комплекс" не надало жодних належних та допустимих доказів звернення до Криворізької міської ради із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване належне йому майно, а також доказів бездіяльності або неправомірної відмови органу місцевого самоврядування в наданні такої ділянки у користування.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність факту порушення права Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс", що могло б бути предметом судового захисту згідно зі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до принципу змагальності сторін, закріпленого у ст. 13 ГПК України, кожна сторона зобов'язана доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс" у межах зустрічного позову не довело факту вчинення дій щодо реалізації свого права на оформлення користування земельною ділянкою або наявності підстав для судового зобов'язання укласти відповідний договір.
Доводи Відповідача щодо неможливості об'єктивного розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін: «…Загалом розгляд справи, де сума позову є надзвичайно велика для Відповідача, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення і участі сторін не дозволяє об?єктивно і справедливо прийняти рішення не маючи договірних відносин (договору оренди) де є зрозумілі та зафіксовані кроки, як нормативно грошової оцінки так і терміни платежів та відповідальності за їх порушення.
Відповідач на адресу суду направив відповідну Заяву від 12.07.2024 р. щодо заперечення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (Докази відправки Заяви від 12.07.2024 р. та доданих до неї документів Позивачу - додаються)…» є безпідставними, оскільки після подання Відповідачем зустрічного позову, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2024 у справі № 904/2627/24 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Таким чином, процесуальні права Відповідача були забезпечені в повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 у справі №904/2627/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 11380,12 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОН-науково-виробничий комплекс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 у справі №904/2627/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 у справі №904/2627/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 09.07.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус