01.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3006/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Солодова І.М.
Представники сторін:
від скаржника: Морозова Ольга Сергіївна (поза межами, з використанням власних технічних засобів) - адвокат
представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Преображенської Інни Дмитрівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2024 у справі №904/3006/24 (суддя Новікова Р.Г.)
за позовом Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль» м. Кривий Ріг
до фізичної особи-підприємця Преображенської Інни Дмитрівни м. Кривий Ріг
про стягнення суми боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 148764грн58коп, суми боргу за абонентське обслуговування у розмірі 230грн58коп, пені в розмірі 7672грн98коп, 3% річних в розмірі 6301грн84коп, інфляційні втрати в розмірі 20431грн20коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Акціонерне товариство “Криворізька теплоцентраль» звернулось до фізичної особи-підприємця Преображенської Інни Дмитрівни з позовом про стягнення суми боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 148 764грн58коп, суми боргу за абонентське обслуговування у розмірі 230грн58коп, пені в розмірі 7672грн98коп, 3% річних в розмірі 6301грн84коп, інфляційні втрати в розмірі 20431грн20коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов'язань з оплати послуг з постачання теплової енергії та перерахування абонентської плати за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2024 року у справі № 904/3006/24 позовні вимоги Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль» до фізичної особи-підприємця Преображенської Інни Дмитрівни про стягнення суми боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 148764грн58коп, суми боргу за абонентське обслуговування у розмірі 230грн58коп, пені в розмірі 7672грн98коп, 3% річних в розмірі 6301грн84коп, інфляційні втрати в розмірі 20431грн20коп - задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Преображенської Інни Дмитрівни (Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль» (Ідентифікаційний код 00130850; місцезнаходження: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) суму боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 148764грн58коп, суму боргу за абонентське обслуговування у розмірі 230грн58коп, пеню в розмірі 537грн30коп?, 3%річних в розмірі 6300грн30коп, інфляційних втрат в розмірі 20431грн20коп, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2910грн16коп.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 7135грн68?коп, 3%річних в розмірі 01грн54коп.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не було виконане зобов'язання зі сплати суми боргу за спожиту теплову енергію та суми боргу за абонентське обслуговування, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Здійснивши перевірку правильності проведених позивачем розрахунків суми заборгованості за договором, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: суму боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 148764грн58коп, суму боргу за абонентське обслуговування у розмірі 230грн58коп, пеню в розмірі 537грн30коп?, 3%річних в розмірі 6300грн30коп, інфляційних втрат в розмірі 20431грн20коп, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2910грн16коп.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, звернулась Фізична особа-підприємець Преображенська Інна Дмитрівна, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2024 по справі № 904/3006/24 та ухвалити нове рішення по суті.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Суд першої інстанції повністю не враховує обставину, що в даній справі, відповідач як власник надав право на користування належним їй нерухомим майном іншій особі, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСЕРВІС-КР», що підтверджується відповідним діючим договоровм. Відповідно до Акту прийому-передачі нежитлового приміщення, вказане приміщення було передано в оренду 01 червня 2021 року.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального законодавства не залучивши до справи третю сторону - ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС-КР», яка фактично і є споживачем послуг наданих позивачем.
Судом першої інстанції не враховано факт відсутності в матеріалах справи жодних доказів щодо показань приладу обліку теплової енергії саме комерційного приладу обліку теплової енергії на будинку 32 по вул. Генерала Радієвського.
Скаржник наголошує, що факт надання теплоносіїв до будинку не вказує на факт надання послуг з подання опалення, не є показами лічильника, так само як і не є доказом надання послу з централізованого опалення нежитлового приміщення відповідача, яким користувалися інші особи, оскільки не містить в собі жодних документів (технічної документації) на факт безперешкодного під'єднання приміщення відповідача до загальної мережі опалення будинку.
На переконання скаржника, суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального та процесуального права, дійшовши передчасних та недостатньо обґрунтованих висновків щодо наявності у позивача достатніх доказів на обґрунтування позовоних вимог, не врахувавши фактів що відповідач по справі у спірний період не був споживачем послуг позивача, не врахувавши відсутність бази для розрахування вартості послуг позивача, відсутність показів теплового лічильника тощо. Тобто фактично за відсутності базових доказів суд першої інстанції приймає рішення яке не відповідає обставинам справи.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
16.01.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно змісту якого останній зазначає, що суд першої інстанції всебічно дослідивши надані сторонами докази та дійшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль», а апеляційна скарга ФОП Преображенської І.Д. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2024 по справі №904/3006/24 є необґрунтованою, немотивованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3006/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Преображенської Інни Дмитрівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2024 у справі №904/3006/24 (суддя Новікова Р.Г.) відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
04.12.2024р. матеріали справи № 904/3006/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2024 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Преображенської Інни Дмитрівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2024 у справі №904/3006/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 01.07.2025 об 10:00 годин.
24.06.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано неможливістю бути присутнім в призначеному судовому засіданні через зайнятість в іншому судовому засіданні по справі №212/2279/24 у Дніпровському апеляційному суді.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Отже, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинно створюватися умов, за яких будуть порушені процесуальні строки розгляду справи.
Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін цього спору, в яких останні висловили свою позицію щодо оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а АТ «Криворізька теплоцентарль» не було позбавлене права і можливості за потреби забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, встановлених ГПК України, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника АТ «Криворізька теплоцентраль», одночасно відмовляючи у задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи.
01.07.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Відповідно до матеріалів справи, починаючи з 27.05.2021 відповідач є власником нежитлового приміщення (вбудовано-прибудованого в перший поверх житлового будинку нежитлового приміщення після реконструкції квартири) загальною площею 88,9кв.м, розташованого за адресою - м. Кривий Ріг, вул. Генерала Радієвського (вул. Тинка), буд. 32, приміщення 1. Ця обставина визнається обома сторонами.
Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 148764грн58коп з оплати вартості послуги постачання теплової енергії протягом листопада 2021року - березня 2024року до нежитлового приміщення загальною площею 88,9кв.м, розташованого за адресою - м. Кривий Ріг, вул. Генерала Радієвського (вул. Тинка), буд. 32, приміщення 1.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом позовних вимог є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2021 по 31.03.2024 у розмірі 148 764,58 грн, плати за абонентське обслуговування у розмірі 230,58 грн, пені в розмірі 7 672,98 грн, 3% річних в розмірі 6 301,84 грн та втрат від інфляції в розмірі 20 431,20 грн.
З урахуванням доводів і вимог, викладених в апеляційній скарзі, колегією суддів в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорених сторонами обставин справи відносно того, що: починаючи з 27.05.2021р. відповідач є власником нежитлового приміщення (вбудовано-прибудованого в перший поверх житлового будинку нежитлового приміщення після реконструкції квартири) загальною площею 88,9кв.м, розташованого за адресою - м. Кривий Ріг, вул. Генерала Радієвського (вул. Тинка), буд. 32, приміщення 1.
Відповідно до положень ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтями 525 і 526 ЦК України унормовано, що цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених тзаконом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Пунктом 1 частини 2 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що виконавець комунальної послуги зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач.
Надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, які набрали чинності 01.10.2021 року. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, викладено в новій редакції.
Відповідно до Правил № 830, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Пунктом 13 вказаних Правил передбачено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст. 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно із ч. 7 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За приписами ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно п.п. 36, 37 Постанови КМУ №830 від 21.08.2019 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Отже, з 01.11.2021 року договірні відносини між Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентарль» та Фізичною особою-підприємцем Преображенською Інною Дмитрівною врегульовані Індивідуальним договором, текст якого розміщено на сайті Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», режим доступу https://tec.dp.ua/typovyj-indyvidualnyj-dogovir-pro-nadannya-poslugy-z-postachannya-teplovoyi-energiyi/) про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.10.2021 року. Індивідуальний договір згідно з п. 2 цього договору набув чинності після 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті Виконавця (Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль»). Розміщення тексту договору на сайті виконавця було здійснено 01.10.2021.
Колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника в частині того, що ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС-КР» є стороною Типового договору про надання послуг з постачання теплової енергії, як фактичний споживач послуг: «…в матеріалах справи наявна копія Договору оренди нежитлового приміщення № 010621 від 01 червня 2021 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСЕРВІС-КР» (надалі -Договір оренди). …
… Відповідно до Акту прийому-передачі нежитлового приміщення, вище вказане приміщення було передано в оренду 01 червня 2021 року ( копія акту надається).
Тобто станом на листопад 2021 року, коли позивач за текстом позовної заяви що повністю дублюється судом першої інстанції, позивач фактично уклав договір зі споживачем, в нашому випадку саме з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСЕРВІС-КР», які користуються відповідним нежитловим приміщенням. …
… Також судом першої інстанції не враховані положення абз. 6 п.13 Порядку надання послуг визначених в Правилах надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ від 21.08.2019 року № 830, а саме: у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни, - цей пункт вкотре чітко демонструє порушення судом першої інстанції норм як матеріального права так і процесуального, оскільки Типовий договір є укладеним з моменту зміну користувача, а нашому випадку з червня 2021 року користувачем нежитлового приміщення відповідач не був…
… Приймаючи до уваги, що позивач не подавав до суду заяви про зміну відповідача або ж залучення співвідповідача, а відповідач відповідно до діючих норм законодавства позбавлений відповідного права, у той час відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив суд першої інстанції про існування іншої третьої сторони на кого фактично має вплинути рішення суду в даній справі, то суд першої інстанції порушив норми процесуального законодавства не залучивши до справи третю сторону - ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС-КР», яка фактично і є споживачем послуг наданих позивачем. …» з огляду на наступне:
Згідно копії наявного в матеріалах справи Договору оренди нежитлового приміщення №01062021 від 01.06.2021 сторони (ФОП Преображенська І.Д. як орендодавець та ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС-КР» як орендар) погодили у пункті 3.2., що плата за спожиту орендарем теплову енергію, опалення (автономне електричне), воду, експлуатаційні витрати та охоронну сигналізацію, не включені до складу визначеного розміру орендної плати та підлягають окремій оплаті орендарем.
Колегія суддів констатує, що відповідачем наданий до матеріалів справи примірник копії договору оренди не в повному обсязі ( містить лише першу і останню сторінки). На першій сторінці, на пункт 3.2, який містить положення щодо оплати Орендарем послуг накладено штамп «ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ», який, відповідно, унеможливлює встановлення його дійсного змісту. Зворотний аркуш копії договору починається з пункту 8.2. (том 1, а.с. 187). Інші примірники Договору оренди нежитлового приміщення №01062021 від 01.06.2021р. в матеріалах справи відсутні.
За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини третьої статті 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При цьому докази, які подаються до суду, повинні бути належними, тобто стосуватися предмета доказування, інакше суд не бере їх до розгляду згідно з частиною першою статті 76 ГПК України.
Сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин (відповідний правовий висновок викладено в постанові КГС ВС від 15.11.2019 у справі № 909/887/18).
Відсутність доказів на момент розгляду справи судом першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів.
Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. (відповідний правовий висновок викладено в постанові КГС ВС 28.07.2020 у справі № 904/2104/19).
Колегія суддів зауважує, що наданий примірник копії Договору оренди нежитлового приміщення №01062021 від 01.06.2021р. через неповноту його унеможливлює встановлення фактичних обставин справи щодо порядку розрахунків між ФОП Преображенською І.Д. та ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС-КР». Витребування ж судом апеляційної інстанції іншого, більш повного примірника цього договору, де-факто буде витребуванням нового письмового доказу на підтвердження обставин справи, в зв'язку із чим, колегія суддів виснує недоведеність належними і допустимими в розумінні статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України тверджень апелянта про необхідність залучення до участі в справі ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС-КР».
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка в першу чергу є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Як встановлено вище, Преображенська Інна Дмитрівна є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/ тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У відповідності до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, Преображенська Інна Дмитрівна є належним відповідачем у даній справі, оскільки виступає індивідуальним споживачем послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та, відповідно до вимог чинного законодавства, зобов'язана здійснювати оплату за фактично спожиті послуги.
Плата за теплопостачання визначається відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830 та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 № 315.
Плата за абонентське обслуговування визначається відповідно до Закону України “Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019р., Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №808 “Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг» із змінами згідно постанови КМУ від 01.09.2021 №928.
Відповідно до п.п.36, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 №830 “Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 №1022, споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Пунктом 41 індивідуального договору визначено, що споживач, зокрема, зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради №490 від 22.09.2021 «Про початок опалювального сезону 2021/2022років», №158 від 23.03.2022 «Про закінчення опалювального сезону 2021/2022років», №760 від 28.09.2022 «Про початок опалювального сезону 2022/2023років», №338 від 22.03.2023 «Про закінчення опалювального сезону 2022/2023років», №1162 від 20.09.2023 «Про початок опалювального сезону 2023/2024років», №339 від 18.03.2024 «Про закінчення опалювального сезону 2023/2024років» та згідно з актами подачі та припинення подачі теплоносія №1 від 26.10.2021, №118 від 01.04.2022, №174 від 01.11.2022 та №148 від 23.03.2023, №356 від 13.11.2023, №274 від 28.03.2024 позивач поставляв теплову енергію до житлового будинку №32 по вул. Генерала Радієвського у місті Кривий Ріг.
Згідно актів від 06.09.2018, від 21.07.2022 та свідоцтв про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 05.07.2018, від 22.05.2022 у будинку №32 по вул. Генерала Радієвського в м. Кривому Розі встановлений та опломбований комерційний прилад обліку теплової енергії, що проходив періодичну повірку та відповідає встановленим вимогам стандарту.
Розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» здійснює виконавець (п. 22 індивідуального договору).
Згідно з поясненнями позивача прилад-розподілювач теплової енергії у будинку №32 по вул. Генерала Радієвського в м. Кривому Розі не встановлений, тому розподіл обсягу спожитої енергії здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.
Згідно з пунктами 19, 20, 24 Правил встановлено, що комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Якщо будівлю (будинок) оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку послуги відповідно до вимог Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюються за сумою показань всіх вузлів комерційного обліку послуги у будівлі (будинку). За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.
До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії обсяг споживання теплової енергії у будівлі визначається відповідно до Методики розподілу.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Згідно актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), що направлялись на адресу відповідача, відповідачем спожито теплову енергію та отримано послуги з абонентського обслуговування в наступних обсягах:
- №7537 від 30.11.2021 у листопаді 2021року відповідачем спожито 1,76Гкал теплової енергії на суму 12924грн34коп та отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 07грн02коп. Загальна сума дорівнює 12931грн36коп (з ПДВ);
- №11683 від 31.12.2021 у грудні 2021року відповідачем спожито 2,54Гкал теплової енергії на суму 15418грн09коп та отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 07грн02коп. Загальна сума дорівнює 15425грн11коп (з ПДВ);
- №2406 від 31.01.2022 у січні 2022року відповідачем спожито 2,78Гкал теплової енергії на суму 10804грн37коп та отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 07грн02коп. Загальна сума дорівнює 10811грн39коп (з ПДВ) (з урахуванням акту №9414 від 02.03.2022 про сторнування);
- №5831 від 28.02.2022 у лютому 2022року відповідачем спожито 1,81Гкал теплової енергії на суму 4209грн96коп та отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 07грн27коп. Загальна сума дорівнює 4217грн23коп (з ПДВ) (з урахуванням акту коригування від 30.04.2022 №4011 та акту №94147 від 02.03.2022 про сторнування);
- №12148 від 31.03.2022 у березні 2022року відповідачем спожито 2,48Гкал теплової енергії на суму 17148грн48коп та отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 07грн27коп. Загальна сума дорівнює 17155грн75коп (з ПДВ) (з урахуванням акту коригування від 30.04.2022 №4011);
- №14519 від 30.04.2022 у квітні 2022року отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 07грн28коп (з ПДВ);
- №16391 від 31.05.2022 у травні 2022року отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 07грн28коп (з ПДВ);
- №18011 від 30.06.2022 у червні 2022року отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн (з ПДВ);
- №19702 від 31.07.2022 у липні 2022року отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн (з ПДВ);
- №21328 від 31.08.2022 у серпні 2022року отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн (з ПДВ);
- №22962 від 30.09.2022 у вересні 2022року отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн (з ПДВ);
- №24854 від 31.10.2022 у жовтні 2022року отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн (з ПДВ);
- №27726 від 30.11.2022 у листопаді 2022року відповідачем спожито 1,85Гкал теплової енергії на суму 9886грн88коп та отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн. Загальна сума дорівнює 9894грн88коп (з ПДВ);
- №32775 від 31.12.2022 у грудні 2022 року відповідачем спожито 2,1Гкал теплової енергії на суму 11222грн95коп та отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн. Загальна сума дорівнює 11230грн95коп (з ПДВ);
- №2425 від 31.01.2023 у січні 2023 року відповідачем спожито 1,91Гкал теплової енергії на суму 10207грн54коп та отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн. Загальна сума дорівнює 10215грн54коп (з ПДВ);
- №6100 від 28.02.2023 у лютому 2023року відповідачем спожито 2Гкал теплової енергії на суму 10688грн52коп та отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн. Загальна сума дорівнює 10696грн52коп (з ПДВ);
- №10057 від 31.03.2023 у березні 2023року відповідачем спожито 1,38Гкал теплової енергії на суму 7375грн08коп та отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн34коп. Загальна сума дорівнює 7383грн42коп (з ПДВ);
- №11874 від 30.04.2023 у квітні 2023року отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн34коп (з ПДВ);
- №13671 від 31.05.2023 у травні 2023року отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн34коп (з ПДВ);
- №15339 від 30.06.2023 у червні 2023року отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн34коп (з ПДВ);
- №17070 від 31.07.2023 у липні 2023року отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн34коп (з ПДВ);
- №19139 від 31.08.2023 у серпні 2023року отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн34коп (з ПДВ);
- №12019 від 30.09.2023 у вересні 2023року отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн34коп (з ПДВ);
- №22828 від 31.10.2023 у жовтні 2023року отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн34коп (з ПДВ);
- №25857 від 30.11.2023 у листопаді 2023року відповідачем спожито 0,95Гкал теплової енергії на суму 4916грн96коп та отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн34коп. Загальна сума дорівнює 4925грн30коп (з ПДВ);
- №29562 від 31.12.2023 у грудні 2023року відповідачем спожито 2,05Гкал теплової енергії на суму 10006грн90коп та отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн34коп. Загальна сума дорівнює 10015грн24коп (з ПДВ);
- №2524 від 31.01.2024 у січні 2024року відповідачем спожито 2,2Гкал теплової енергії на суму 10418грн81коп та отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн34коп. Загальна сума дорівнює 10427грн15коп (з ПДВ);
- №6073 від 29.02.2024 у лютому 2024року відповідачем спожито 1,38Гкал теплової енергії на суму 6346грн92коп та отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн34коп. Загальна сума дорівнює 6355грн26коп (з ПДВ);
- №9517 від 31.03.2024 у березні 2024року відповідачем спожито 1,61Гкал теплової енергії на суму 7188грн78коп та отримана послуга з абонентського обслуговування на суму 08грн34коп. Загальна сума дорівнює 7197грн12коп (з ПДВ).
Вказані акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) разом з рахунками направлялись на адресу відповідача.
Враховуючи наведене, дії Позивача щодо виконання розподілу теплової енергії в багатоквартирному будинку та нарахувань за спожиті обсяги теплової енергії відповідають приписам чинного законодавства України.
Відповідно до матеріалів справи позивач розраховував обсяг спожитої відповідачем послуги, використовуючи показники комерційного приладу обліку теплової енергії, встановленого в будинку 32 по вул. Генерала Радієвського, та загальну площу нежитлового приміщення відповідача.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, у період з листопада 2021 року по березень 2024 року відповідачем в порушення умов п. 34 Типового договору не в повному обсязі виконано свої зобов'язання та не проведено розрахунки за спожиту теплову енергію своєчасно, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 148 995,16 грн, що підтверджується детальним розрахунком суми грошових зобов'язань та актами передачі-прийняття теплової енергії.
Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Колегія суддів зазначає, що Відповідачем не було виконане зобов'язання зі сплати суми боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 148764,58 грн, суми боргу за абонентське обслуговування у розмірі 230,58 грн, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 148764,58 грн та суми боргу за абонентське обслуговування у розмірі 230,58грн.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» №686-XIV від 20.05.1999 суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.
Пунктом 45 індивідуального договору встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
За порушення строків оплати послуг з постачання теплової енергії протягом листопада 2021року - березня 2022року, листопада 2022року - березня 2023року, листопада 2023року - березня 2024року позивачем на підставі пункту 45 індивідуального договору нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 7672,98 грн за загальний період 04.01.2022 - 05.06.2024.
Колегія суддів констатує, що надані відповідачу послуги з постачання теплової енергії є комунальними послугами, що регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ від 17.03.2020 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19» №211 від 11.03.2020 на території України був встановлений карантин з 12.03.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Враховуючи положення підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ від 17.03.2020, заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги тривала до 30.07.2023.
З огляду на викладене, позивач помилково нараховував пеню за загальний період з 04.01.2022 по 30.07.2023.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, після завершення карантину (після 30.06.2023) відсутня можливість нараховувати штрафні санкції понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, сторони не передбачили в договорі інший строк нарахування пені, ніж встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Станом на 31.07.2023 сплинуло шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано щодо оплати заборгованості за листопад 2021 року - березень 2022 року, а також за листопад 2022 року, що відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України є підставою для обмеження нарахування пені.
Враховуючи вищевикладене, а також відсутність у матеріалах справи заперечень сторін щодо здійсненого судом першої інстанції розрахунку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір пені, нарахованої за порушення строків оплати заборгованості за періоди: грудень 2022 року - березень 2023 року та листопад 2023 року - березень 2024 року, є обґрунтованим та правомірним.
Зазначена сума пені становить 537,30 грн та підлягає стягненню. Водночас у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені в розмірі 7135,68 грн слід відмовити як необґрунтованих та таких, що нараховані з порушенням граничного строку, встановленого законодавством.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача за період з листопада 2021 року - березня 2022 року, листопада 2022 року - березня 2023 року, листопада 2023 року - березня 2024 року 3% річних в розмірі 6301,84 грн за загальний період 04.01.2022 - 05.06.2024 та інфляційні втрати в розмірі 20431,20 грн за загальний період січень 2022року - травень 2024 року.
Судом першої інстанції здійснено перевірку виконаного позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, внаслідок якої встановлено, що позивачем не враховано положення статті 254 Цивільного кодексу України при визначенні дати початку порушення строків оплати послуг з постачання теплової енергії за березень 2023року, за листопад 2023 року, за лютий 2024року.
За розрахунком суду, обґрунтований та правомірний розмір 3% річних дорівнює 6300,30 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3%річних в розмірі 01,54 грн відмовлено.
Разом з тим, при перевірці інфляційних нарахувань, господарський суд встановив, що розрахунок не порушує вимог чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 20431,20грн за загальний період січень 2022року - травень 2024року задоволено в повному обсязі.
Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду щодо часткового задоволення заявлених до стягнення 3% річних в розмірі 6300,30 грн. та повного задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 20431,20 грн, оскільки відповідні розрахунки відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо невірності висновків суду першої інстанції про порядок розрахунку вартості послуг позивача, а саме: «… Навіть, приймаючи до уваги, що позивач не враховує покази теплового лічильника SHARKY, відповідач вважає, що позивачем порушено загальний механізм розрахунку вартості послуг позивача, який не враховує фактичні дані наявної опалювальної площі відповідно до технічної документації нежитлового приміщення. …
… В будинку 32, що по вул. Генерала Радієвського у м. Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актами введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 05.07.2018 року та 21.07.2022 року, які були долучені позивачем до позову.
Зважаючи на вказане, фактично позивач мав надати суду щомісячні покази лічильника, з подальшим розрахунком вартості послуг пропорційно до опалювальної площі кожного зі споживача.
Однак, суд першої інстанції, не врахував факт відсутності в матеріалах справи жодних доказів щодо показань приладу обліку теплової енергії саме комерційного приладу обліку теплової енергії на будинку 32 по вул. Генерала Радієвського. Наголошуємо судові апеляційної інстанції, що факт надання теплоносіїв до будинку не вказує на факт надання послуг з подання опалення, не є показами лічильника, так само як і не є доказом надання послу з централізованого опалення нежитлового приміщення відповідача, яким користувалися інші особи, оскільки не містить в собі жодних документів (технічної документації) на факт безперешкодного під'єднання приміщення відповідача до загальної мережі опалення будинку.
Крім того, навіть якщо приймати до уваги факт загального розподілу вартості послуг у відповідності до опалювальної площі, позивач некоректно здійснює розрахунки, оскільки загальна площа приміщення - 88.9 кв м, не є тотожною з поняттям опалювальної площі, у той час як опалювальна площа відповідно до експлікації становить 73.0 кв. м. (копія відповідних документів була надана позивачу в листопаді 2021 року разом з листами які надавались позивачу). …» як необґрунтовані та такі, що не спростовують вірних висновків, зроблених судом першої інстанції, враховуючи наступне:
Згідно положень статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 №1314-VII законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 72 Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №374 (із змінами та доповненнями), теплолічильники та теплообчислювачі підлягають періодичній повірці.
При цьому, пунктом 3 Порядку встановлення міжповірочних інтервалів для законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1195 (із змінами та доповненнями), встановлено, що міжповірочні інтервали за категоріями законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки встановлюються Мінекономіки для забезпечення надійних результатів вимірювань протягом визначеного проміжку часу.
Згідно з пунктом 72 Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 13.10.2016 №1747 (із змінами та доповненнями), міжповірочний інтервал для теплолічильників та теплообчислювачів дорівнює 4роки.
Доводи відповідача про помилковість розрахунків позивача через неврахування показників лічильника теплового лічильника SHARKY, встановленого попереднім власником у спірному приміщенні колегія суддів вважає нуобгрунтованими, оскільки
Відповідачем не надано доказів проведення періодичної повірки теплового лічильника SHARKY протягом спірного періоду, як і показники цього лічильника.
Відповідно до п. 10 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.
У разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення.
Відповідно до п. 2 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (далі - Правила) опалювана площа (об'єм) приміщення - загальна площа (об'єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас.
Відповідачем долучено до матеріалів справи лист приватного підприємця від 01.11.2021 на адресу АТ «Криворізька теплоцентраль» з проханням розпломбувати теплолічильник, розташований у приміщенні за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Генерала Радієвського (вул. Тинка), буд. 32, приміщення 1, для проведення чергової повірки. В якості додатків до листа перелічені: план підвалу (секція) ситуаційний план; копія технічних умов; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Докази направлення цього листа на адресу позивача відповідач не надав. Докази отримання цього листа позивачем в матеріалах справи також відсутні.
Окрім того, інший лист позивача від 01.11.2021 з проханням надати інформацію про споживання теплової енергії лічильником SARKY, підключеним 01.12.2011 у приміщенні за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Генерала Радієвського (вул. Тинка), буд. 32, приміщення 1, адресований Комунальному підприємству теплових мереж «Криворіжтепломережа» та містить відбиток штампу «Канцелярія. КПТМ «Криворіжтепломережа».
Відповідно до пункту 2 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, опалювана площа (об'єм) приміщення - загальна площа (об'єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас.
Надані відповідачем матеріали не підтверджують включення до складу загальної площі спірного приміщення (88,9кв.м) площ лоджій, балконів, терас.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що твердження відповідача про помилковість розрахунків позивача внаслідок використання розміру загальної площі приміщення (88,9кв.м) замість опалювальної площі приміщення 73кв.м. спростовані матеріалами справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2024 у справі №904/3006/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Преображенської Інни Дмитрівни на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4542,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Преображенської Інни Дмитрівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2024 у справі №904/3006/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2024 у справі №904/3006/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 09.07.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус