08.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/6714/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаштрейд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 (суддя Мельниченко І.Ф.)
у справі № 904/6714/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаштрейд", м. Дніпро
про стягнення 102 185,04 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Ліндстрем" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Техмаштрейд" про стягнення 102 185,04 грн, з яких: 36 777,61 грн боргу, 741,29 грн 3 % річних, 616,16 грн інфляційних втрат, 10 666,16 грн пені, 7 355,52 грн штрафу, 6 208,28 грн штрафної компенсації та 39 820,02 грн компенсації вартості втрачених виробів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами був укладений договір № 2655 від 09.09.2021 (далі - договір) про надання послуг з обслуговування наданого в користування робочого одягу, згідно якого позивачем, як виконавцем, у користування, відповідачу, як замовнику, були передані одяг та шафи (для зберігання, видачі та збору одягу), однак замовником неналежним чином виконувались зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати за надані виконавцем з січня по травень 2023 року послуги, у зв'язку з чим позивачем в односторонньому порядку було розірвано цей договір шляхом направлення відповідного листа замовнику, тому у відповідача виникли зобов'язання з оплати штрафної компенсації, а оскільки передані в користування замовнику одяг та шафи (далі - вироби) ним не були повернуті виконавцю, то позивач вказував, що такі вироби є втраченими відповідачем, а виконавець, у відповідності до умов договору, має право на отримання компенсації їх вартості.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Техмаштрейд" на користь ТОВ "Ліндстрем" 36 777,61 грн боргу, 738,03 грн 3 % річних, 616,16 грн інфляційних втрат, 7 355,52 грн штрафу, 955,82 грн судового збору та 5 341,76 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про надання позивачем відповідачу послуг за договором у спірний період на заявлену суму, яка відповідачем не була оплачена, що зумовило прострочення виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим з відповідача стягнуто заборгованість, 3 % річних (у перерахованій судом частині), інфляційні втрати та штраф. В частині вимог позивача щодо стягнення пені було відмовлено, оскільки сторони у договорі не визначили конкретного розміру пені за порушення замовником строків оплати наданих виконавцем послуг. Судом також встановлено, що позивачем не доведено факту розірвання договору в односторонньому порядку, і ці обставини виключають можливість настання для відповідача правових наслідків, передбачених умовами договору, у вигляді стягнення з нього 6 208,28 грн штрафної компенсації та 39 820,02 грн компенсації вартості втрачених виробів.
Частково не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ "Ліндстрем" подало апеляційну скаргу, згідно якої просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 6 208,28 грн штрафної компенсації та 39 820,02 грн компенсації вартості втрачених виробів, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що позивач вжив заходів належного повідомлення відповідача про дострокове розірвання договору шляхом звернення до нього з відповідним листом направленого поштою на юридичну адресу замовника, при цьому наслідки неотримання повідомлення про розірвання договору за своїм офіційним місцезнаходженням покладаються саме на відповідача, а не на позивача. За твердженням скаржника, умови договору не пов'язують факт розірвання договору саме з моментом отримання повідомлення відповідачем; право на односторонню відмову від договору передбачено договором і не потребує узгодження від іншої сторони і як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання; умовами договору не передбачено направлення повідомлення про розірвання договору у електронному вигляді з електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП); відповідач не заперечував проти факту та підстав розірвання договору; строк зберігання поштових відправлень складає 14-ть календарних днів, тож повернення поштового відправлення відправнику здійснено відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, а отже судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача 6 208,28 грн штрафної компенсації заявленої позивачем у відповідності до положень п. 7.4 додатку № 1.1 до договору.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача компенсації вартості втрачених виробів у сумі 39 820,02 грн, то позивач зазначав, що таке право на компенсацію не залежить від того чи був розірваний договір, чи ні, а виникає у разі неповернення, втрати/пошкодження виробів, або їх псування, в той же час оскільки вироби знаходяться у відповідача і не були повернуті виконавцю, то вони вважаються втраченими, у зв'язку з чим у позивача є підстави для отримання компенсації їх вартості згідно умов п. 4.2 додатку № 3 до договору.
З вказаним рішення також частково не погодилось ТОВ "Техмаштрейд", яке подало апеляційну скаргу, в якій просило оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Наводячи підстави часткового скасування рішення відповідач зазначав, що послуги за договором в 2023 році позивачем не надавались, а замовником не споживались та не приймались, через що підстави для підписання ним актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором були відсутні, і як наслідок відсутні будь-які зобов'язання щодо оплати цих актів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
13.11.2024 до апеляційного суду надійшов відзив позивача із запереченнями на апеляційну скаргу відповідача, в якому він зазначав, що замовник акти приймання-передачі наданих послуг отримав, як і претензії щодо їх оплати, проте своїх зауважень щодо них в частині неналежного надання виконавцем послуг чи їх ненадання, - не висловив.
Разом з цим просив поновити строк на подання відзиву, з огляду на технічні перебої та тимчасову відсутність доступу до електронного кабінету в електронному суді, а також враховуючи незначний пропуск строку на подання відзиву (один день).
Суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Вирішуючи питання про поновлення процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Суд вважає за можливе поновити строк на подання відзиву, з урахуванням додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням права на його подання, у зв'язку з чим задовольняє клопотання про поновлення строку на подання відзиву.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи та об'єднано апеляційні скарги в одне апеляційне провадження.
19.11.2024 до апеляційного суду надійшли доповнення відповідача до апеляційної скарги, в яких він додатково зазначив, що послуги за договором позивачем не надавались.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Згідно статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (ч. 1). Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 10).
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2021 між ТОВ "Техмаштрейд", як замовником, та ТОВ "Ліндстрем", як виконавцем, укладено договір про надання послуг № 2655 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги, передбачені умовами даного договору та додатками, передбаченими в розділі 4 договору, щодо надання замовнику у тимчасове оплатне користування виробів (одягу та/або килимів), що входять до складу послуг, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити їх вартість, а також використовувати вироби лише за їх прямим призначенням (пункт 3.1 договору).
Згідно з пунктом 3.2 договору вироби, що використовуються в рамках надання послуг, вказані в прайс-листі (додаток № 2). Сторони узгодили, що до даного договору може укладатись як один, так і декілька додатків, в залежності від виду послуг (виробів), якими буде користуватись замовник. У разі зміни/припинення дії одного з додатків (частини послуг) - договір продовжує діяти.
До договору сторонами було погоджено додатки, а саме: № 1 "Лист приміряння", № 1.1 "Опис послуг: послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу", № 2.1 "Прайс-лист" та № 3 "Загальні положення та умови надання послуг".
Відповідно до пункту 4.1 договору послуги включають в себе: послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу.
Під обслуговуванням розуміється регулярне надання виконавцем погодженої кількості робочого одягу у користування замовнику для забезпечення його потреб, а також прання, підтримання узгодженого рівня якості (ремонт, заміна зношеного спецодягу), зберігання, збирання забрудненого та доставка чистого спецодягу. Необхідна кількість комплектів робочого одягу для кожного працівника узгоджується заздалегідь з замовником для забезпечення кінцевого споживача достатньою кількістю робочого одягу (пункт 1.2 додатку № 1.1 до договору).
У пункті 1.6 додатку № 1.1 до договору встановлено, що при підписанні договору сторони затверджують необхідні моделі, розміри, їх кількість та частоту заміни. Замовник має можливість обрати між іменним робочим одягом або робочим одягом фіксованого розміру для загального використання. Розміри визначаються шляхом проведення індивідуальної примірки працівників замовника силами виконавця або шляхом надання замовнику необхідного набору спецодягу для самостійного визначення розмірів. Після примірки сторони погоджують остаточну кількість спецодягу та необхідні розміри, згідно з якими виконавець бере в роботу замовлення. Після завершення процесу приміряння, виконавець повідомляє дату доставки спецодягу.
За умовами пункту 1.3.1 додатку № 1.1 до договору при використанні індивідуальних ячейок шаф виконавець передає замовнику у користування обладнання для зберігання, видачі та збору робочого одягу (далі за текстом - шафи). Шафи (включаючи підставки та замки, а також ключі від індивідуальних ячейок) передаються згідно з актом прийому-передачі. У випадку втрати замовником ключів від замків до індивідуальних ячейок, втрати або пошкодження шаф (в тому числі ржавіння при зберігання обладнання в вологих місцях), замовник сплачує компенсаційну вартість визначену прайс-листом (додаток № 2.1).
Згідно з пунктом 1.7 додатку № 1.1 до договору перша передача робочого одягу підтверджується актом приймання-передачі одягу в обслуговування, в подальшому на підставі додаткових замовлень кількість одягу може змінюватися. Облік фактичної кількості робочого одягу, що знаходиться в користуванні, обліковується виконавцем, зазначається в рахунках-фактурах з деталізацією до тижня обслуговування та в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) і приймається до уваги для розрахунків по договору. У разі затвердження/підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно строків, вказаних в загальних положеннях (додаток № 3), замовник автоматично погоджується з кількістю робочого одягу в обслуговуванні.
У пункті 2.1 додатку № 1.1 до договору узгоджено, що замовник може змінювати кількість, розміри або моделі робочого одягу протягом терміну дії договору.
Замовник може замовити додаткові одиниці робочого одягу шляхом розміщення замовлення через онлайн-сервіс (eLindstrom) або звернутися до служби обслуговування клієнтів. Орієнтовний термін доставки додаткового замовлення - 1-2 тижні. Додаткові замовлення одягу комплектуються переважно з одягу, бувшого у використанні, але такого, що підлягає подальшому використанню та відповідає погодженим критеріям якості. Виставлення рахунків за користування додатково замовленим одягом починається з тижня фактичної доставки такого одягу замовнику (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 додатку № 1.1 до договору).
Відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 додатку № 1.1 до договору замовник може повернути виконавцю робочий одяг, необхідність у використанні якого відпала. Повернення можливе повними комплектами в межах 30 %, а для кастомізованих виробів в межах 10 % відносно максимальної кількості робочого одягу, що використовувався замовником протягом останніх 12-ть місяців. Робочий одяг, що перевищує встановлений ліміт повернення підлягає викупу. Будь-які повернення робочого одягу погоджуються з виконавцем. При необхідності повернути одяг замовник створює запит на повернення у особистому кабінеті онлайн-сервісу (eLindstrom). У особистому кабінеті онлайн-сервісу (eLindstrom) у режимі реального часу відображається повний перелік усіх одиниць спецодягу, на які створено запит на повернення, але такі, що не були фактично передані на склад виконавця. Одяг знімається із обслуговування після його фактичного надходження на склад виконавця. Після того, як одяг потрапив на склад виконавця і його знято з обслуговування, такий одяг визначається, як повернутий і зникає із переліку створених запитів на повернення. Нарахування плати за використання робочого одягу, що був повернутий на склад виконавця, припиняється з тижня, наступного за тижнем, на якому фактично було зроблено повернення.
Пунктом 4.2 додатку № 1.1 до договору передбачено, що ціни на компенсацію вказані в прайс-листі (додаток № 2.1). При розрахунку компенсації враховується строк служби кожної конкретної одиниці робочого одягу, розрахунок суми проводиться відповідно до таблиці № 2. Рішення про компенсацію робочого одягу приймає виконавець на основі критеріїв вказаних в пункті 1.5. Право власності на компенсований робочий одяг залишається у виконавця.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору його ціна складається із суми всіх наданих послуг. Ціни вказані в прайс-листі, який є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з пунктами 6.1, 6.2, 6.2.1 договору рахунки за послуги надсилаються замовнику кожні 4-и тижні. Строк платежу становить 14-ть календарних днів від дати виставлення рахунку-фактури. Рахунки-фактури та акти виконаних робіт (наданих послуг) надаються замовнику в електронному вигляді або у паперовому вигляді (на розсуд виконавця). Акт повинен бути підписаний замовником та повернутий/надісланий виконавцеві не пізніше 14-ти календарних днів з дня його отримання. У випадку відсутності письмових зауважень замовника у вказаний строк, акт вважається погодженим, а послуги - прийнятими замовником без зауважень.
Зі змісту пункту 4.2 додатку № 3 до договору випливає, що незважаючи на те, що право власності на вироби не переходить до замовника протягом терміну дії договору, відповідно до умов договору всі ризики володіння і користування ними переходять до замовника. Замовник несе відповідальність за вироби, що передані йому в користування, а також за їх використання не за призначенням. У разі неповернення, втрати або пошкодження виробів, або їх псування, вартість виробів підлягає відшкодуванню за цінами та умовами визначеними в додатках до договору.
У пункті 5.3 додатку № 3 до договору встановлено, що оплата послуг здійснюється протягом 14-ти календарних днів з дня виставлення рахунку. На початку кожного року виконавець надає графік виходу рахунків на поточний календарний рік та направляє його на електронну пошту відповідальної особи за договором. Такий графік також вказується на кожному рахунку, який виставляється замовнику. Разом із рахунком замовнику направляється податкова накладна та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг), який підтверджує надання послуг за цим договором. Замовник зобов'язаний розглянути та затвердити акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом 14-ти календарних днів з дня їх отримання в електронній (або паперовій формі) або в цей же строк надати обґрунтовані зауваження щодо наданих виконавцем послуг шляхом відправки таких зауважень на електронну адресу виконавця: invoicing.ukraine@lindstromgroup.com або за місцезнаходженням виконавця, зазначеним у реквізитах до даного договору. У випадку відсутності письмових зауважень замовника у вказаний строк, акт вважається погодженим, а надані послуги - прийнятими замовником без зауважень.
У пункті 5.5 додатку 3 до договору у випадку порушення строків оплати послуг виконавець має право отримати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) за кожен день прострочення, за весь період прострочення без обмежень. У випадку прострочення оплати більш ніж на 30-ть календарних днів, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості. Сторони узгодили, що виконавець має право автоматично призупинити обслуговування у разі прострочення замовником оплати більше ніж на 28-ім календарних днів до моменту погашення заборгованості, якщо інше письмово не буде узгоджено сторонами. При цьому вартість послуг за договором на період зупинки обслуговування нараховується і оплачується в повному обсязі і не підлягає коригуванню.
Ненадання замовником виробів для обслуговування не може служити підставою для зміни суми рахунку (пункт 5.7 додатку № 3 до договору).
У пункті 8.1 договору сторонами узгоджено, що у разі, якщо договір та/або відповідний додаток на ті чи інші послуги розірваний або припинений (наприклад: в частині одягу - припинено, а щодо килимів - додаток діє), зобов'язання по викупу виробів на вимогу виконавця і сплаті компенсації за послуги та/або за вироби, згідно умов відповідних додатків, пов'язані з даними послугами так само, як і інші не виконані зобов'язання, визначені у цьому договорі, загальних умовах надання послуг чи будь-яких інших додатках, залишаються в силі і діють до моменту їх виконання.
У пункті 8.2 договору сторони погодили, що договір за своєю суттю є змішаним договором у розумінні частини 2 статті 628 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та до нього застосовуються положення законодавства щодо оренди (окрім лізингу) та положення щодо надання послуг.
Відповідно до пунктів 9.1, 9.3 договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє безстроково до того моменту, поки сторонами не буде розірвано додатки на всі послуги. Після припинення дії договору або його дострокового розірвання (повністю або в частині відповідного додатку - послуги) замовник зобов'язаний здійснити на вимогу виконавця викуп виробів відповідно до додатків, сплатити компенсацію і т.д.
Згідно з пунктом 7.1 додатку № 3 незважаючи на узгоджений термін дії договору та додатків до нього, кожна сторона має право розірвати договір або додаток до нього з негайним настанням правових наслідків на умовах, вказаних у відповідних додатках або договорі.
Також, пунктом 7.1 додатку № 1.1 до договору встановлено, що незважаючи на узгоджений термін дії додатку, кожна сторона має право відмовитися від послуги, вказаної в даному додатку, з негайним настанням правових наслідків після письмового повідомлення іншої сторони за 10-ть календарних днів, зокрема, якщо інша сторона припиняє свої виплати (тобто має протермінування оплати послуг більше ніж 40-ок календарних днів).
Відповідно до пункту 7.2 додатку № 3 до договору при достроковому, не пов'язаного з виною виконавця розірванні (припиненні) договору повністю або частково (тільки щодо окремих послуг - виробів), замовник на вимогу виконавця має здійснити викуп виробів та/або оплату компенсації (штрафу) передбаченого відповідним додатком.
Пунктом 7.4 додатку № 1.1 до договору передбачено, що у разі дострокової відмови замовника від цього додатку, дострокового припинення дії замовником без попередження, вказаного в п. 6.1 додатку та на додаток до пунктів 7.1 (б) та 7.1 (в), у разі дострокового розірвання договору та/або цього додатку виконавцем через порушення замовником договору, замовник на підставі рахунку виконавця зобов'язаний сплати штраф (штрафну компенсацію) у розмірі, що дорівнює сумі вартості послуг за даним додатком за 12-ть місяців, виходячи з наступного розрахунку: якщо кількість виставлених рахунків становить 13-ть і більше, то, середнє значення суми останніх 13-и рахунків, тобто: сума останніх 13-и рахунків поділена на 13-ть; якщо кількість виставлених рахунків менше 13-ти, то, сума всіх наявних рахунків поділена на їх кількість і помножена на 13-ть. Даний штраф є узгодженим сторонами і розрахунок здійснюється виконавцем самостійно і не потребує погодження замовника. Оплата штрафу за 12-ть місяців не звільняє замовника від викупу одягу на вимогу виконавця.
У пункті 10.2 договору сторони узгодили, що всі документи на його виконання (у тому числі: акти, претензії, листи, угоди, рахунки і т.д.) можуть оформлюватись і підписуватись в електронній формі з використанням ЕЦП, а у випадку неможливості - у паперовій формі.
Сторонами у пункті 5.8 додатку № 3 до договору погоджено, що будь-які документи, що оформлюються сторонами на виконання договору чи у зв'язку з ним (зокрема, але не виключно: додаткові угоди до договору, рахунки, акти виконаних робіт, видаткові накладні, ТТН, рахунки, акти звірки, претензії, вимоги, листи тощо), можуть бути складені у електронному вигляді (далі - електронні документи) із використанням обов'язкових реквізитів електронного документу із використанням кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки (далі - ЕП) відповідно до вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронні довірчі послуги" з використанням кваліфікованих електронних підписів сторін. Первинні документи в електронному вигляді складаються за допомогою програм електронного документообігу (M.E.Doc, ВЧАСНО, Paperless тощо) на вибір замовника. Первинні документи, складені та надіслані в електронній формі з дотриманням встановлених вимог, мають юридичну силу оригіналу і є еквівалентом належним чином оформлених паперових документів такого виду, що належним чином підтверджують виконання сторонами зобов'язань згідно з договором. Електронні документи вважаються одержаними адресатом з моменту надсилання, якщо відправник не отримає автоматичне повідомлення про те, що електронний документ не надіслано.
На виконання умов договору виконавець надав у користування замовнику одяг (куртки та напівкомбінезони у кількості 102 шт.) та шафи для зберігання робочого одягу (3-и шафи метал. для роб. одягу 5-ть комірок (ШБ-5) та 1-а шафа-коллектор метал. для збору брудного робочого одягу (КК-1)) згідно акту прийому-передачі одягу від 13.09.2021 та акту прийому-передачі шаф від 18.10.2021, які підписано та скріплено печатками сторін.
У 2022 році при здійсненні інвентаризації наявного у користуванні майна за договором було встановлено, що у замовника у користуванні знаходився одяг (куртки та напівкомбінезони) у кількості 94 шт., про що складено акт від 25.07.2022, який підписано та скріплено печатками сторін.
Позивач вказував, що у 2023 році виконуючи умови договору він у період з січня по травень 2023 надав відповідачу послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу на загальну суму 36 777,61 грн згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № 247014 від 30.01.2023 на суму 4 695,98 грн; № 248367 від 27.02.2023 на суму 7 879,70 грн; № 250518 від 27.03.2023 на суму 7 630,93 грн; № 252844 від 24.04.2023 на суму 6 982,02 грн; № 255239 від 22.05.2023 на суму 9 588,98 грн, які разом з відповідними рахунками на оплату були надіслані замовнику на електронну адресу контактної особи ТОВ "Техмаштрейд" - tmt.aleks@gmail.com, яка зазначена у договорі, та за допомогою системи M.E.Doc, проте у визначений договором строк відповідачем акти підписані не були і не було надано зауважень та заперечень до цих актів.
Позивач звертався до відповідача із претензіями № П-3083 від 14.06.2023 та № П-3135 від 01.08.2023 про сплату заборгованості за надані послуги в сумі 36 777,61 грн, до яких останнім долучались акти виконаних робіт (наданих послуг) та рахунки на оплату. Докази надсилання вказаних претензій (описи вкладення у цінні листи № 0504577634716 та № 0504593466521, фіскальні чеки від 17.06.2023 та від 03.08.2023) містяться в матеріалах справи.
Претензії виконавця залишились замовником без відповіді та належного реагування, у зв'язку з чим позивач 09.11.2023 надіслав на юридичну адресу ТОВ "Техмаштрейд" повідомлення № П-3248 про дострокове розірвання договору № 2655 від 09.09.2021 з 19.11.2023, на підставі пункту 7.1 додатку 1.1 до договору.
У вказаному повідомленні виконавцем також зазначено про:
- сплату заборгованості за надані в 2023 році послуги в сумі 36 777,61 грн;
- сплату компенсації, яка дорівнює вартості наданих послуг за договором за останні 12 місяців в сумі 6 513,55 грн (на підставі пункту 7.4 додатку № 1.1 до договору);
- сплату компенсації вартості втраченого майна в сумі 39 820,02 грн (на підставі пункту 4.2 додатку 3 до договору), оскільки виконавець вимагав у претензії № 118 від 10.04.2023 повернути замовником наявне у його розпорядженні майно у строк до 17.04.2023, однак станом на дату складання повідомлення майно повернуто не було.
Враховуючи наведене позивач стверджував про неналежне виконання замовником умов договору за надані виконавцем з січня по травень 2023 року послуги, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 36 777,61 грн боргу, 741,29 грн 3 % річних, 616,16 грн інфляційних втрат, 10 666,16 грн пені, 7 355,52 грн штрафу, а оскільки позивач розірвав договір в односторонньому порядку, у зв'язку з несплатою відповідачем послуг більше ніж 40-ок календарних днів, просив суд стягнути з відповідача 6 208,28 грн штрафної компенсації розрахованої у відповідності до положень п. 7.4 додатку № 1.1 до договору. Разом з цим враховуючи, що в користуванні відповідача перебував робочий одяг та шафи (вироби), які не були повернуті позивачу, то ці вироби позивач вважав втраченими відповідачем та посилався на положення п. 4.2 додатку № 3 до договору стосовно компенсації їх вартості, яка складає 39 820,02 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про надання позивачем відповідачу послуг за договором у спірний період на заявлену суму, яка відповідачем не була оплачена, що зумовило прострочення виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим з відповідача стягнуто заборгованість, 3 % річних (у перерахованій судом частині), інфляційні втрати та штраф. В частині вимог позивача щодо стягнення пені було відмовлено, оскільки сторони у договорі не визначили конкретного розміру пені за порушення строків оплати наданих послуг. Судом також встановлено, що позивачем не доведено факту розірвання договору в односторонньому порядку, і ці обставини виключають можливість настання для відповідача правових наслідків, передбачених умовами договору, у зв'язку з таким розірванням, у вигляді стягнення з відповідача 6 208,28 грн штрафної компенсації та 39 820,02 грн компенсації вартості втрачених виробів.
Переглядаючи судове рішення апеляційний суд зазначає наступне.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг № 2655 від 09.09.2021, що за своєю правовою природою є змішаним договором оренди та надання послуг.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 ЦК України).
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 ЦК України).
Відповідно до статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (частини 1, 2 статті 763 ЦК України).
Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму. Наймач зобов'язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору (ст.ст. 765, 773 ЦК України).
У статті 782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом 3-ох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (стаття 785 ЦК України).
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вже було зазначено, виконавець за договором надав у користування замовнику одяг та шафи згідно актів прийому-передачі від 13.09.2021 та від 18.10.2021, а з січня по травень 2023 року надавав послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу на загальну суму 36 777,61 грн згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які разом з відповідними рахунками на оплату були надіслані відповідачеві, зокрема, на електронну адресу контактної особи ТОВ "Техмаштрейд" - tmt.aleks@gmail.com, яка зазначена у договорі, а саме: акт № 247014 від 30.01.2023 на суму 4 695,98 грн - 30.01.2023; акт № 248367 від 27.02.2023 на суму 7 879,70 грн - 28.02.2023; акт № 250518 від 27.03.2023 на суму 7 630,93 грн - 29.03.2023; акт № 252844 від 24.04.2023 на суму 6 982,02 грн - 25.04.2023; акт № 255239 від 22.05.2023 на суму 9 588,98 грн - 23.05.2023.
Такі акти не підписані замовником, однак у справі відсутні документи, які б свідчили про наявність у відповідача зауважень до якості та обсягу наданих позивачем послуг за вказаними актами у вказаний період.
Згідно п. 6.2.1 договору акт повинен бути підписаний замовником та повернутий/надісланий виконавцеві не пізніше 14-ти календарних днів з дня його отримання. У випадку відсутності письмових зауважень замовника у вказаний строк, акт вважається погодженим, а послуги - прийнятими замовником без зауважень.
Пунктом 6.2 додатку № 3 до договору визначено, що замовник зобов'язується сповістити виконавця про виявлені порушення, недоліки чи зауваження щодо надання послуг виконавцем протягом 14-ти календарних днів з моменту виявлення таких порушень, недоліків чи зауважень.
Отже сам по собі факт не підписання замовником актів наданих послуг не є визначальним для висновку про ненадання виконавцем послуг, оскільки обов'язок прийняття послуг, а у випадку виявлення їх невідповідності заявити про них, умовами договору покладений саме на замовника, у зв'язку з чим доводи відповідача щодо ненадання виконавцем послуг за договором та відсутності зобов'язання з оплати за вказаними актами, апеляційним судом відхиляються як необґрунтовані.
Враховуючи, що замовником не наведено зауважень та заперечень до вказаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які ним не підписані, то ці акти, у відповідності до положень пункту 6.2.1 договору, вважаються погодженими, а послуги - прийнятими замовником без зауважень.
Приписами статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Тож, відповідно до положень пункту 6.1 договору, яким передбачено строк платежу 14-ть календарних днів від дати виставлення рахунку-фактури, строк оплати: за актом № 247014 настав 13.02.2023; за актом № 248367 - 14.03.2023; за актом № 250518 - 12.04.2023; за актом № 252844 - з 09.05.2023; за актом № 255239 - 06.06.2023.
Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків за надані виконавцем послуги за договором відповідач до матеріалів справи не надав, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги щодо стягнення з відповідача 36 777,61 грн заборгованості.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 741,29 грн 3 % річних з 14.02.2023 по 18.12.2023, інфляційних втрат у розмірі 616,16 грн з лютого по листопад 2023 року, 7 355,52 грн штрафу за прострочення більш ніж 30-ть календарних днів.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 216 Господарського кодексу (далі - ГК) України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно пункту 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 5.5 додатку № 3 до договору сторони узгодили, що у випадку прострочення оплати більш ніж на 30-ть календарних днів замовник додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 738,03 грн 3 % річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з 14.02.2022 до 18.12.2023, 616,16 грн інфляційних втрат з лютого по листопад 2023 року та 7 355,52 грн штрафу за прострочення оплати понад 30-ть календарних днів, що складає 20 % від суми заборгованості - 36 777,61 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3,26 грн 3 % річних є необґрунтованими, оскільки позивачем невірно визначено початок періодів прострочення оплати заборгованості за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) з лютого по травень 2023 року.
Щодо заявленої позивачем до стягнення пені у розмірі 10 666,16 грн за загальний період прострочення з 14.02.2023 по 18.12.2023, слід зазначити наступне.
У пункті 5.5 додатку № 3 до договору сторони встановили, що у випадку порушення строків оплати послуг виконавець має право отримати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, за весь період прострочення без обмежень.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсилання в зазначеному вище пункті договору на розмір подвійної облікової ставки НБУ не може бути прийнято до уваги з огляду на те, що розмір подвійної облікової ставки НБУ є змінною величиною в різні періоди її дії, проте, який саме розмір повинен застосовуватися при нарахуванні пені, сторонами в договорі не узгоджено, що дає підстави для висновку, що такий розмір сторонами встановлено не було і такі обставини зумовлюють відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 10 666,16 грн пені з 14.02.2023 по 18.12.2023.
Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).
Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 910/20734/20, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14).
Враховуючи наведене, погоджена у пункті 5.5 додатку № 3 до договору сторонами пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за порушення замовником грошового зобов'язання щодо оплати наданих виконавцем послуг, усупереч висновкам суду першої інстанції, відповідає вищенаведеним положенням.
Оскільки відповідач не виконав своє зобов'язання з оплати платежів у строк встановлений договором, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 611,76 грн пені нарахованої за загальний період прострочення з 14.02.2023 по 18.12.2023, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню. Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 54,40 грн пені є необґрунтованими, оскільки позивачем невірно визначено початок періодів прострочення оплати заборгованості за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) з лютого по травень 2023 року.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 6 208,28 грн штрафної компенсації та 39 820,02 грн компенсації вартості втрачених виробів, слід зазначити наступне.
Позивач вказував, що через систематичне прострочення замовником оплати наданих послуг виконавець, на підставі пункту 7.1 додатку № 1.1 та пункту 7.1 додатку № 3 до договору, в односторонньому порядку розірвав договір № 2655 від 09.09.2021. Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав на адресу відповідача лист-повідомлення № П-3248 від 09.11.2023, в якому йшлося про розірвання в односторонньому порядку договору з 19.11.2023 та до якого додано, зокрема, рахунки на оплату 6 208,28 грн штрафної компенсації та 39 820,02 грн компенсації вартості втрачених виробів.
Таке повідомлення надсилалось позивачем на юридичну адресу ТОВ "Техмаштрейд", яка також зазначена у договорі, проте поштове відправлення було повернуто відправнику за зворотньою адресою за закінченням встановленого терміну зберігання (відповідно до звіту за треком № 0505124471065 останній містить такі відмітки поштового відділення: 13.11.2023 - "Відправлення у точці видачі/доставки" м. Дніпро; 16.11.2023 - "Відправлення не вручене під час доставки: інші причини" м. Дніпро; 27.11.2023 - "Повернення за зворотною адресою: за закінченням встановленого терміну зберігання" м. Дніпро; 29.11.2024 - "Відправлення вручене особисто" м. Київ).
Колегія суддів зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку позивача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, та численні правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 07.02.2024 у справі № 904/853/23).
Слід також зазначити, що умовами договору не передбачено направлення виконавцем повідомлення замовнику про розірвання договору саме в електронній формі з використанням ЕЦП.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно частини 1 та 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20.
Враховуючи наведене позивач розірвав в односторонньому порядку договір із відповідачем в порядку і на підставі, передбачених договором - внаслідок систематичного прострочення відповідачем оплати рахунків по договору (тобто наявності протермінування оплати послуг більше ніж 40-ок календарних днів), однак суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов помилкового протилежного висновку.
У пункті 7.4 додатку № 1.1 до договору сторонами погоджено штрафну компенсацію та її порядок розрахунку, яку сплачує замовник у разі дострокового розірвання виконавцем договору через порушення замовником договору.
У силу норм ст. 6, частини 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 ст. 628 ЦК України).
Тож, уклавши договір, сторони передбачили відповідальність замовника у вигляді штрафної компенсації (обов'язок відповідача компенсувати суму вартості послуг згідно з даним договором за 12-ть місяців) з урахуванням принципу свободи договору. Разом з цим здійснений позивачем розрахунок штрафної компенсації відповідачем не заперечений та контррозрахунку ним не наведено.
За таких обставин, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факту порушення умов договору в частині своєчасної оплати рахунків, враховуючи, що позивач реалізував своє право на розірвання договору в односторонньому порядку, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 208,28 грн штрафної компенсації є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Зі змісту пункту 4.2 додатку № 3 до договору випливає, що у разі неповернення, втрати або пошкодження виробів, або їх псування, вартість виробів підлягає відшкодуванню за цінами та умовами визначеними в додатках до договору.
Пунктом 4.2 додатку № 1.1 до договору передбачено, що ціни на компенсацію вказані в прайс-листі (додаток № 2.1). При розрахунку компенсації враховується строк служби кожної конкретної одиниці робочого одягу, розрахунок суми проводиться відповідно до таблиці № 2. Рішення про компенсацію робочого одягу приймає виконавець на основі критеріїв вказаних в пункті 1.5.
За умовами пункту 1.3.1 додатку № 1.1 до договору при використанні індивідуальних ячейок шаф виконавець передає замовнику у користування обладнання для зберігання, видачі та збору робочого одягу (шафи). Шафи (включаючи підставки та замки, а також ключі від індивідуальних ячейок) передаються згідно з актом прийому-передачі. У випадку втрати замовником ключів від замків до індивідуальних ячейок, втрати або пошкодження шаф (в тому числі ржавіння при зберігання обладнання в вологих місцях), замовник сплачує компенсаційну вартість визначену прайс-листом (додаток № 2.1).
Ураховуючи, що на дату подання позову передані відповідачу вироби не були повернуті позивачу, не зважаючи на те, що позивач вимагав повернути їх, зокрема, і у повідомленні про розірвання договору, то вимоги позивача про стягнення 39 820,02 грн компенсації вартості втрачених виробів, які згідно з його розрахунком складаються з: 20 од. робочого одягу у сумі 23 020,02 грн; 3 шафи та шафа-колектор у сумі 16 800,00 грн, підлягають задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 та ч. 4 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи встановлені обставини, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та прийшов до помилкових висновків щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафної компенсації, компенсації вартості втрачених виробів, пені, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні; апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Частиною 14 статті 129 ГПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У відповідності до положень п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3 та 4 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн, на підтвердження яких до матеріалів справи надано:
- договір надання професійної правничої допомоги № 3/23 від 21.12.2023, який укладено між ТОВ "Ліндстрем", як клієнтом, та адвокатським бюро Ратушняка Володимира "Лігалконсалтинг", як повіреним, відповідно до умов якого повірений зобов'язався надавати клієнту професійну правничу (правову) допомогу в суді першої інстанції по спору з ТОВ "Техмаштрейд" на підставі договору про надання послуг № 2655 від 09.09.2021. У пункті 2.1 договору встановлена фіксована вартість послуг за надання професійної правничої допомоги у розмірі 12 000,00 грн без ПДВ;
- платіжну інструкцію № 3401 від 26.12.2023;
- акт виконаних робіт від 13.02.2024 на суму 12 000,00 грн, повіреним виконано роботи згідно з договором № 3/23 надання професійної правничої допомоги від 21.12.2023 щодо надання клієнту професійної правничої (правової) допомоги в суді першої інстанції у справі № 904/6714/23, а саме: підготовка позовної заяви; підготовка розрахунку санкцій, компенсацій, річних та інфляційних втрат; подання позовної заяви до суду; вивчення відзиву; підготовка відповіді на відзив; підготовка письмових пояснень; вивчення матеріалів справи; судове представництво в суді першої інстанції (в тому числі при розгляду справи у спрощеному позовному провадженні);
- ордер на надання правничої допомоги від 21.12.2023;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю КВ № 000896 від 16.03.2020.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц).
01.03.2024 до суду першої інстанції відповідачем подано клопотання, в якому останній виклав свої заперечення щодо заяви позивача про розподіл судових витрат, зокрема, що такі послуги, як вивчення матеріалів справи, підготовка та підписання позовної заяви, подання позовної заяви до суду не відповідають критерію співмірності витрат на професійну правничу допомогу, оскільки становлять єдину сукупність та є тотожними поняттю "пред'явлення позовної заяви до суду як реалізація права на судовий захист". Крім того, відповідач вказував на те, що оплата послуг адвоката здійснена 25.12.2023, тобто до подання позовної заяви до суду.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Разом з цим відповідачем не надано доказів невідповідності заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, вартість якої визначена у фіксованому розмірі і не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача на виконання таких робіт.
Також слід зазначити, що судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічної правової позиції дотримується об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Так, зважаючи на складність справи, виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обґрунтованість підготовлених та поданих суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, колегія суддів зазначає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в сумі 11 992,80 грн, з урахуванням пропорційності розміру задоволених вимог, а також підлягає стягненню з відповідача 2 145,91 грн судового збору за подання позивачем позову (2 147,20 грн судового збору за подання позову в електронній формі, з урахування пропорційності).
Відтак, переглянувши оскаржуване рішення, колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Апеляційна скарга позивача на оскаржене рішення підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні, з огляду на викладені судом апеляційної інстанції мотиви зі зміною резолютивної частини рішення.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовлено, а апеляційну скаргу позивача задоволено, то відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Підсумовуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 36 777,61 грн заборгованості, 738,03 грн 3 % річних, 616,16 грн інфляційних втрат, 7 355,52 грн штрафу, 10 611,76 грн пені, 6 208,28 грн штрафної компенсації, 39 820,02 грн компенсації вартості втрачених виробів, а також 11 992,80 грн витрат на правничу допомогу, 2 145,91 грн судового збору за подання позову та 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають (3,26 грн 3 % річних та 54,40 грн пені).
Керуючись статтями 129, 269, 275-279 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаштрейд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 у справі № 904/6714/23 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 у справі № 904/6714/23 задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 у справі № 904/6714/23 змінити.
Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 у справі № 904/6714/23 у наступній редакції:
"Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаштрейд" (49000, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 122А; ЄДРПОУ 34885008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 8; ЄДРПОУ 34355058) 36 777 грн 61 коп. заборгованості, 738 грн 03 коп. 3 % річних, 616 грн 16 коп. інфляційних втрат, 7 355 грн 52 коп. штрафу, 10 611 грн 76 коп. пені, 6 208 грн 28 коп. штрафної компенсації, 39 820 грн 02 коп. компенсації вартості втрачених виробів, 11 992 грн 80 коп. витрат на правничу допомогу, 2 145 грн 91 коп. судового збору за подання позову.
Відмовити в решті позовних вимог".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаштрейд" (49000, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 122А, код ЄДРПОУ 34885008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 8, код ЄДРПОУ 34355058) 3 633 грн 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати накази на виконання даної постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя Ю.Б.Парусніков