19.06.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2760/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.
Представники сторін:
від позивача: Михайлов Денис В'ячеславович (в залі суду) - від КП "Жовтоводський водоканал Дніпропетровської обласної ради" - Довіреність №3534 від 01.10.2024р.
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Гагаріна 12 ЖВ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 у справі №904/2760/24 (суддя Назаренко Н.Г.)
за позовом Комунального підприємства "ЖОВТОВОДСЬКИЙ ВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської обласної ради, м. Жовті Води, Дніпропетровська область
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна 12 ЖВ", м. Жовті Води, Дніпропетровська область
про встановлення постійного безоплатного сервітуту щодо приміщення підвалу в будинку для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку централізованого водопостачання
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Комунальне підприємство "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна 12 ЖВ" про встановлення постійного безоплатного сервітуту щодо технічного підвального приміщення будинку № 12 по вул. Героїв України в місті Жовті Води Дніпропетровської області для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку централізованого водопостачання.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 у справі №904/2760/24 позов Комунального підприємства "ЖОВТОВОДСЬКИЙ ВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської обласної ради до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна 12 ЖВ" про встановлення постійного безоплатного сервітуту щодо приміщення підвалу в будинку для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку централізованого водопостачання - задоволено.
Встановлено Комунальному підприємству "ЖОВТОВОДСЬКИЙ ВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської обласної ради (ідентифікаційний код 32182594; вул. Березнева, буд. 40а, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, 52204) постійний безоплатний сервітут щодо технічного підвального приміщення будинку № 12 по вул. Героїв України в місті Жовті Води Дніпропетровської області для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку централізованого водопостачання.
Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна 12 ЖВ" (ідентифікаційний код 43189293; вул. Героїв України, буд.12, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, 52200) на користь Комунального підприємства "ЖОВТОВОДСЬКИЙ ВОДОКАНАЛ" Дніпропетровської обласної ради (ідентифікаційний код 32182594; вул. Березнева, буд. 40а, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, 52204) 3028,00 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач у встановлений законодавством строк не надав згоду на встановлення вузла комерційного обліку, будь-яких рішень з самостійного встановлення вузла комерційного обліку в місцях вводу зовнішніх інженерних мереж у будівлю відповідачем не прийнято, а також не повідомлено позивача у належний спосіб про намір погодити відмінні від запропонованих умови встановлення вузла комерційного обліку, з огляду на що суд дійшов висновку про виникнення у позивача обов'язку з встановлення вузла комерційного обліку згідно приписів Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та права вимагати встановлення сервітуту щодо частини будівлі, в якій обладнується вузол комерційного обліку.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з зазначеним рішенням, через систему “ Електронний Суд» Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Гагаріна 12 ЖВ» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та порушити апеляційне провадження з приводу оскарження Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2024 року по справі № 904/2760/24 за позовом Комунального підприємства “Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Гагаріна 12 ЖВ» про встановлення постійного безоплатного сервітуту щодо приміщення підвалу в будинку для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку централізованого водопостачання.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Скаржник зазначає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2024 року підлягає скасуванню, оскільки при прийнятті вказаного рішення: суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та доводам, підійшов формально до вивчення обставин справи; обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими недоведені; висновки суду не відповідають обставинам справи; порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, які призвели до постановлення помилкового рішення, не враховано правові висновки та позиції, викладені в рішеннях Конституційного Суду України та Верховного Суду та установленої практики з питань непорушності права власності співвласників майна.
Окрім вказаного, вважаємо також, що судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення було допущено такі порушення:
1) фактично проігноровано та не надано належної правової оцінки волевиявленню співвласників (рішення співвласників, прийняте на зборах, як вищим органом управління, що міститься в матеріалах справи про надання згоди на встановлення засобів обліку на умовах платного сервітуту та є обов'язковим для врахування судом, оскільки співвласники мають рівні права на розпорядження спільним майном не було враховано судом та йому не було надано належної правової оцінки).
2) порушено принцип справедливості та відсутність врахування економічних інтересів співвласників - надання постійного безоплатного сервітуту порушує права співвласників на отримання справедливої компенсації за використання їхнього майна та позбавляє співвласників права та можливості отримувати дохід від використання їхнього майна на власний розсуд, що негативно впливатиме на матеріальний стан співвласників. Зокрема, визначене за рішенням суду першої інстанції право на встановлення безоплатного сервітуту фактично унеможливлює та позбавляє співвласників на право вільного розпорядження, користування та використання у власних потребах на свій розсуд належне їм майно.
3) недостатнє обґрунтування необхідності постійного безоплатного сервітуту, оскільки суд мав оцінити всі можливі альтернативи, зокрема укладення договору з обґрунтованою платою за сервітут, можливість облаштування та встановлення такого засобу обліку за межами належного на праві спільної власності майна. Відсутність такого аналізу свідчить про неповне дослідження обставин справи.
4) порушення права на захист власності - рішення суду першої інстанції про безоплатне встановлення сервітуту суперечить ст. 41 Конституції України, яка гарантує право власності та забороняє використання майна без згоди власника, окрім випадків, передбачених законом. Безоплатний сервітут є обмеженням права власності співвласників і порушує баланс між суспільними та приватними інтересами.
5) необґрунтованість безстроковості сервітуту - надання сервітуту на постійній основі обмежує права співвласників у майбутньому, оскільки вони не зможуть переглянути умови сервітуту у разі зміни обставин.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
23.12.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив КП «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради», згідно змісту якого останній вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення - безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Нормами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено що у разі якщо протягом двох місяців з дати отримання повідомлення власник (співвласники) не надав згоду на встановлення вузла комерційного обліку на запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж умовах або не повідомив оператора зовнішніх інженерних мереж про намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку, а також, у разі якщо власник (співвласники) повідомив про намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку, але не зробив цього протягом чотирьох місяців з дати повідомлення оператором про намір встановити вузли комерційного обліку, оснащення будівлі вузлами комерційного обліку здійснює оператор зовнішніх інженерних мереж (повідомлення опубліковано на офіційному сайті КП «ЖВК» ДОР» 03.04.2024 року).
ОСББ «Гагаріна 12ЖВ» зі своєї сторони згоди на встановлення вузла комерційного обліку не надав; самостійно вузол комерційного обліку холодної води у строки, передбачені Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», не встановив.
А отже, у КП «ЖВК'ДОР» відсутня можливість виконати вимоги чинного законодавства щодо оснащення будинку 12 по вулиці Героїв України вузлом комерційного обліку холодної води іншим способом, аніж встановлення сервітуту щодо технічного підвального приміщення будинку 12 по вулиці Героїв України міста Жовті Води Дніпропетровської області.
Позивач зазначає, що норма пункту 2 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлює обов'язок оператора зовнішніх інженерних мереж протягом 24 місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні здійснити оснащення відповідних будівель вузлами комерційного обліку, але водночас, не забороняє здійснювати таке оснащення до дня припинення або скасування воєнного стану в Україні за рахунок власника (співвласників) будівлі, коштів місцевого або державного бюджетів, а також з інших джерел, не заборонених законом.
На виконання вимог абзацу 1 ч.3 ст.3 Закону № 2119 Відповідач у встановлений законодавством строк не надав згоду на встановлення вузла комерційного обліку на запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж умовах (не надав відповіді на Повідомлення про намір встановити вузол комерційного обліку від 03.04.2024р.), про намір самостійно обладнати будівлю вузлом комерційного обліку не повідомив.
Вузол обліку холодної води повинен бути розташований у зручному, окремому приміщенні, сухому місці та повинен бути захищений від несанкціонованого доступу сторонніх, відповідно до схематичного зображення, наведеного в Схемі підключення, яке додавалось до Проекту.
Відповідно до частини 5 статті 3 Закону №2119 відповідальність за збереження і цілісність вузлів комерційного обліку покладається на власника (співвласників) будівлі (її частини), в якій вони встановлені, або за договором на визначену власником (співвласниками) іншу особу.
На підставі вищезазначеного, позивач стверджує, що встановлення вузла комерційного обліку має здійснюватися у захищеному приміщенні на стороні споживача (захищеність від несанкціонованого доступу), оскільки відповідальність за цілісність даного приладу несуть саме співвласники (власник) будинку.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/2760/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/2760/24.
04.12.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Гагаріна 12 ЖВ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 у справі №904/2760/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 10.06.2025 об 11:30 годин.
Судове засідання, призначене на 10.06.2025 не відбулось у зв'язку з відпусткою членів колегії Чус О.В., Кощеєва І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2025 розгляд апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Гагаріна 12 ЖВ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 у справі №904/2760/24 призначено в судове засідання на 19.06.2025 о 14:40 год.
19.06.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Комунальне підприємство "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради надає послуги централізованого водопостачання та водовідведення населенню та іншим споживачам на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (рішення № 1643 від 09.12.2010, переоформлено рішенням від 03.11.2015 № 2701).
Комунальне підприємство "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради створене для задоволення потреб територіальної громади міста Павлограда шляхом здійснення господарської діяльності, пов'язаної з транспортуванням, підготовкою, знезаражуванням та реалізацією абонентам води питної якості та потреб фізичних та юридичних осіб.
У спірних відносинах КП "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради виступає оператором зовнішніх інженерних мереж, основним обов'язком якого є оснащення вузлами комерційного обліку будівель, що були приєднані до його зовнішніх інженерних мереж і не були оснащені такими вузлами обліку.
На виконання вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Порядку, 03.04.2024 на офіційному сайті КП "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради https://www.evk.dp.ua було розміщено інформацію щодо наміру позивача здійснити обладнання вузлом комерційного обліку централізованого водопостачання будинку за адресою: вул. Героїв України,12, місто Жовті Води.
З метою здійснення оснащення будинків міста Жовті Води Дніпропетровської області, вузлами комерційного обліку, підприємством було погоджено робочий проект 1Е/130423 «Реконструкція вводів зовнішніх інженерних мереж водопостачання у будинки з оснащенням вузлами комерційного обліку послуг з централізованого водопостачання в Жовтоводській територіальній громаді, Кам'янського району, Дніпропетровської області».
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори, інші правочини, а також дії осіб, які породжують такі права і обов'язки. Однією з форм реалізації цивільного права на користування чужим майном є сервітут.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України, сервітут належить до речових прав на чуже майно. Стаття 401 ЦК України передбачає, що сервітут може бути встановлений щодо іншого нерухомого майна, у тому числі будівлі, для задоволення потреб осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
У разі недосягнення домовленості між власником майна та заінтересованою особою, яка має потребу у користуванні таким майном, ст. 402 ЦК України надає останній право звернутися до суду з вимогою про встановлення сервітуту. Таким чином, закон прямо передбачає можливість судового захисту права користування чужим нерухомим майном у випадку, коли інші способи реалізації цього права недоступні.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 ст. 403 ЦК України, сервітут не позбавляє власника майна його основних прав, а лише обмежує їх у певному обсязі задля забезпечення права іншої особи. Цей інститут встановлює баланс інтересів між власником майна та особою, яка потребує його часткового використання.
Частина 1 та ч. 3 ст. 404 ЦК України уточнюють, що сервітут може бути встановлений з метою забезпечення, зокрема, водопостачання, прокладання та експлуатації мереж, і може стосуватись не тільки земельних ділянок, а й іншого нерухомого майна - зокрема технічних приміщень у будівлях.
Аналіз зазначених норм свідчить, що сервітут є передбаченим законом механізмом, який може бути застосований у випадку, якщо у особи відсутня інша реальна можливість задовольнити свої законні потреби у користуванні чужим нерухомим майном. Його мета - забезпечення ефективного, безперешкодного використання належного майна (в даному випадку - зовнішніх мереж централізованого водопостачання), коли співвласники будинку, всупереч положенням спеціального законодавства, відмовляють у доступі до технічних приміщень для встановлення вузла комерційного обліку.
У контексті вищевикладених положень ЦК України, речове право у формі сервітуту виступає правовим інструментом, який дозволяє заінтересованій особі (сервітуарію) реалізувати своє право на ефективне використання належного їй майна, навіть у разі відсутності домовленості з власником іншого майна, яке є необхідним для такого використання.
Сервітут не передбачає передачу права власності чи розпорядження майном, а встановлюється виключно для задоволення потреб іншої особи - часто немайнового характеру, таких як доступ, підключення до мереж, прохід, обслуговування тощо. При цьому він забезпечує баланс між правами власника майна та особи, що має об'єктивну необхідність у його частковому використанні.
Відповідно, ключовою ознакою встановлення сервітуту за рішенням суду є неможливість задоволення законного інтересу заінтересованої особи будь-яким іншим способом. Якщо між сторонами відсутня домовленість про встановлення сервітуту, а відмова або перешкоди з боку власника унеможливлюють ефективне використання майна позивача, суд за наявності відповідних доказів може встановити сервітут примусово.
Таким чином, у разі звернення до суду позивач повинен довести наявність об'єктивної необхідності у користуванні частиною чужого нерухомого майна (наприклад, технічним приміщенням), а також те, що використання його власного майна без встановлення сервітуту є неможливим або істотно ускладненим. Такий підхід узгоджується з вимогами ст.ст. 401- 404 ЦК України і відповідає загальним принципам цивільного права щодо забезпечення правомірного інтересу при збереженні прав власника.
З урахуванням положень статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», у разі створення перешкод для встановлення вузла комерційного обліку у місцях введення зовнішніх інженерних мереж до будівлі, оператор таких мереж має право звернутися до суду з вимогою про встановлення сервітуту на відповідну частину будівлі.
Водночас, відповідно до абзацу третього статті 1 та статті 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання співвласників (ОСББ) є юридичною особою, яка створена для управління, утримання та користування спільним майном багатоквартирного будинку. До компетенції ОСББ належить, зокрема, встановлення сервітутів, визначення порядку користування майном, а також представництво інтересів співвласників у суді та перед іншими суб'єктами.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем здійснено усі залежні від нього дії з метою погодження з володільцем будівлі порядку та способу встановлення вузла комерційного обліку водопостачання, проте відповідач згоди позивачу на встановлення відповідного вузла не надав, самостійно вузол комерційного обліку не встановив, а тому у позивача відсутня можливість виконати вимоги чинного законодавства щодо оснащення будинків вузлами комерційного обліку іншим способом, аніж встановлення сервітуту щодо технічного підвального приміщення у будинку.
З метою здійснення оснащення будинку №12 по вул.. Героїв України в м. Жовті Води Дніпропетровської області вузлом комерційного обліку погоджено робочий проект 1Е/130423 «Реконструкція вводів зовнішніх інженерних мереж водопостачання у будинки з оснащенням вузлами комерційного обліку послуг з централізованого водопостачання в Жовтоводській територіальній громаді, Кам'янського району, Дніпропетровської області».
20 травня 2024 року проведено загальні збори співвласників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 12 ЖВ», за результатами яких співвласниками Об'єднання, які взяли участь у зборах та голосуванні, одноголосно було прийнято відповідне рішення, оформлене у вигляді Протоколу №10, в якому зазначено, що при встановленні вузла комерційного обліку комунальної послуги централізованого водопостачання й було прийнято рішення щодо визначення права на користування спільним майном співвласників Об'єднання, але на умовах платності за договором сервітуту/оренди.
На момент подання позовної заяви вузол комерційного обліку у зазначеному будинку залишався не встановленим, що унеможливлювало виконання Позивачем вимог чинного законодавства щодо забезпечення комерційного обліку теплової енергії та водопостачання. У зв'язку з цим Позивач змушений був звернутися до суду з вимогою про встановлення сервітуту щодо частини будівлі, в якій має бути розміщено відповідне обладнання, з метою його встановлення та подальшого технічного обслуговування.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 206 від 09.08.2018 затверджено "Порядок оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку" (далі - Порядок № 206).
Відповідно до п. 1. Порядку № 206, цей Порядок визначає процедуру оснащення будівель вузлами комерційного обліку оператором зовнішніх інженерних мереж та власником (співвласниками) будівлі, узгодження умов такого оснащення та вимоги до місць встановлення.
Оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил та з урахуванням Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» і не потребує видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, а також погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг (п. 11. Порядку).
Відповідно до п.13 цього Порядку № 206, вузлами комерційного обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у житлових та нежитлових будівлях. Вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внутрішньобудинкових інженерних систем будівлі, а в разі неможливості встановлення - в іншому місці якомога ближче до точки приєднання.
Для споживача комунальних послуг, якому послуга з постачання теплової енергії та/або гарячої води постачається зовнішніми інженерними мережами для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності на стороні споживача в кожній точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж. У разі неможливості встановлення вузла комерційного обліку на межі майнової належності вузол комерційного обліку встановлюється за домовленістю сторін в іншому місці якомога ближче до межі майнової належності.
Вузол комерційного обліку встановлюється в окремому приміщенні, що відповідає вимогам, установленим пунктом 15 цього Порядку, державним будівельним нормам і правилам, вимогам експлуатації засобу вимірювальної техніки, визначеним у супровідній документації до нього (за наявності), а вузол комерційного обліку теплової енергії - в приміщенні індивідуального теплового пункту.
Колегія суддів враховує як публічний інтерес, що реалізується Позивачем відповідно до Закону України №?2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», так і принцип пропорційності втручання у право користування спільним майном. Встановлення вузла комерційного обліку не змінює цільового призначення приміщення, не обмежує співвласників у правах володіння, користування або розпорядження майном, а виконується виключно для забезпечення технічної реалізації вимог чинного законодавства.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника відносно того, що: «… В якості обґрунтування суд послався на те, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», у разі якщо власник (співвласники) будівлі не дає згоди або створює перешкоди для встановлення вузла комерційного обліку в місцях вводу зовнішніх інженерних мереж у будівлю, оператор зовнішніх інженерних мереж, до яких приєднана (приєднується) будівля, може вимагати встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі, в/на якій обладнується вузол комерційного обліку, для встановлення та обслуговування такого вузла обліку. При цьому поза уваги суду залишилось та не було надано також належної правової оцінки тому, що вказана норма статті не визначає права встановлення сервітуту виключно на умовах безоплатності, а лише наголошує на можливість реалізації такого права й встановлення його судом. …
… Як вже наголошувалось та було встановлено судом першої інстанції, після того, як позивачем було розміщено повідомлення про намір встановити вузол комерційного обліку у нашому багатоквартирному будинку, то відповідно до положень Статуту та норм діючого законодавства України було ініційовано та організовано, а 20.05.2024р. проведено загальні збори співвласників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 12 ЖВ», за результатами яких співвласниками нашого Об'єднання, які взяли участь у зборах та голосуванні, одноголосно було прийнято відповідне рішення, оформлене у вигляді Протоколу №10, що міститься в матеріалах справи про погодження умов встановлення такого вузла комерційного обліку у підвальному приміщенні ОСББ «Гагаріна 12 ЖВ» та визначено розмір оплати сервітуту та орендної плати для надавачів комунальних послуг при користуванні/ використанні такого спільного майна співвласників.
Тобто, в контексті вищевказаного, виключно з метою захисту прав та інтересів співвласників майна багатоквартирного будинку при встановленні, в даному випадку, вузла комерційного обліку комунальної послуги централізованого водопостачання, а також ефективного використання та розпорядження своєю власністю й було прийнято відповідне рішення щодо визначення права на користування спільним майном співвласників Об'єднання, але на умовах платності за договором сервітуту/оренди. Враховуючи відсутність пропозиції, неузгодження умов та наполяганні зі сторони позивача на постійному безоплатному ними користуванні майном співвласників Об'єднання для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку централізованого водопостачання, одноголосним рішенням, проведених загальних зборів від 30.05.2024 року, а також враховуючи, що на всій території України Указом Президента України від 24.02.2022р. введено воєнний стан, у період дії якого можуть обмежуватися права та існує постійна небезпека та загроза через обстріли, у задоволенні вимог щодо надання дозволу на таке користування, було відмовлено. …
… Судом першої інстанції, як вже зазначалось, було встановлено, що Вищим органом управління - загальними зборами було прийнято вищевказане рішення про надання згоди на умовах платності, згідно з яким було визначено умови при встановленні вузла комерційного обліку комунальної послуги централізованого водопостачання, що передбачають визначений за ним розмір оплати за договором сервітуту та/або оренди.
Проте, належної правової оцінки прийнятому співвласниками майна рішенню щодо згоди на встановлення засобу обліку на умовах платності за договором сервітуту/ оренди, що було здійснено відповідно до ч. 9 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» судом першої інстанції надано не було. …
… Разом з цим, вважаємо також, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» має пріоритет перед іншими нормативно-правовими актами у відносинах із забезпечення багатоквартирного будинку комерційним приладом обліку та є спеціальним законом, на який не розповсюджуються норми інших законодавчих актів, у тому числі Конституції України, що є основним законом, який гарантує дотримання законних прав та інтересів й непорушності прав власності.
На нашу думку, фактично суд першої інстанції вирішив питання та прийняв рішення щодо розпорядження майном, що є спільною частковою власністю без врахування та поза уваги прийнятого щодо нього рішення її співвласників. …» як такі, що не містять посилань на докази, які б могли спростовати вірні висновки місцевого господарського суду.
Колегія суддів констатує, що у даній справі обрано саме безоплатний характер користування спірним приміщенням, що є обґрунтованим з огляду на статус позивача як оператора, на якого покладено публічно-правовий обов'язок щодо забезпечення обліку водопостачання. Дії позивача не переслідують мети отримання прибутку від використання підвального приміщення, а мають виключно технічне та функціональне значення - встановлення та обслуговування приладів обліку.
Разом з тим, такий підхід забезпечує належний баланс приватного та публічного інтересу і відповідає положенням статті 13 Конституції України, згідно з якою власність не може використовуватися на шкоду правам, свободам і гідності інших осіб, а також статті 3 Конституції України, яка визначає людину, її права і свободи найвищою соціальною цінністю в державі.
Відтак обраний підхід до врегулювання правовідносин у цій справі є співмірним, правомірним та обґрунтованим з урахуванням публічного характеру функцій, які виконує позивач.
Колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта про неможливість встановлення сервітуту без згоди співвласників, оскільки відповідно до положень статті 402 Цивільного кодексу України, у разі недосягнення згоди заінтересована особа має право звернутися до суду з відповідною вимогою.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач проігнорував повідомлення позивача, не ініціював переговорів, не повідомив про намір самостійного встановлення вузла комерційного обліку, а також не виявив жодної активності щодо досудового врегулювання спору.
У зв'язку з цим колегія суддів доходить висновку, що позивач дотримався вимог досудового врегулювання спору в повному обсязі, а звернення до суду є правомірним способом захисту порушеного права.
Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 вказаного кодексу, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що обставини справи, встановлені судом першої інстанції, підтверджуються належними і допустимими доказами, які були всебічно, повно та об'єктивно досліджені, а правова оцінка цих обставин відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України № 2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Одночасно, судова колегія звертає увагу відповідача (апелянта), що метою ЗУ “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», яким передбачено встановлення вузлів комерційного обліку, є приведення ринку надання житлово-комунальних послуг в Україні у цивілізований стан, сприяння енергозбереженню, а відтак - і енергетичній незалежності нашої держави. Цей закон передбачає два види вузлів обліку теплової енергії, холодної і гарячої води: вузол комерційного обліку (загальнобудинковий) і вузли розподільного обліку (квартирні).
Вузол комерційного обліку слугує для вимірювання обсягу всієї теплової енергії/ води, спожитої у будівлі. Тобто, саме за показаннями його приладів обліку визначатиметься, скільки всього теплової енергії чи води спожили всі споживачі в будівлі. Цей обсяг необхідно “розподілити» між споживачами в будинку - тобто, визначити, хто скільки послуг спожив і скільки повинен за них заплатити. Саме для цього і використовуватимуться квартирні лічильники. Точність вимірювання квартирного лічильника води зазвичай нижча, ніж у будинкового. Тому закон передбачає такий базовий принцип розподілу: обсяг, визначений за допомогою загальнобудинкового вузла, буде розподілятися між споживачами пропорційно до показань квартирних лічильників. Закон містить докладніші вказівки щодо розподілу показань вузла комерційного обліку для різних ситуацій, які можуть мати місце на практиці, враховуючи витрати води на загальнобудинкові потреби, випадки несанкціонованого втручання в систему тощо. Завдяки такому підходу знімається проблема “різниці в показаннях» (різниця між сумою показань квартирних лічильників і показаннями будинкового унаслідок різного класу точності), а також проблема втрат внаслідок витоків води з внутрішньобудинкових мереж через їх незадовільний стан (утримання внутрішньобудинкових мереж є відповідальністю співвласників багатоквартирного будинку).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 у справі №904/2760/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гагаріна 12 ЖВ" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4542,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Гагаріна 12 ЖВ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 у справі №904/2760/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 у справі №904/2760/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Гагаріна 12 ЖВ».
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 04.07.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус