09 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/762/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.,
розглянувши в порядку спрощеного (без виклику представників сторін) провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (вх.№1132 Х/1) на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області у складі судді Кухар Н.М. 01.05.2025 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі №922/762/25
за позовом ТОВ "Нова Пошта"
до Фізичної особи-підприємця Пахомової Аліни Олександрівни
про стягнення,
ТОВ "Нова Пошта" 06.03.2025 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Пахомової А.О. про стягнення з відповідача на свою користь основного боргу в розмірі 26500,00грн, 6552,57грн пені, 7323,89грн - 30% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов публічного договору про надання послуг з організації перевезень відправлень, до якого відповідач приєдналась 24.04.2018, та приписів чинного законодавства, не виконала грошового зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг у повному обсязі та у встановлений договором строк.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.05.2025 у справі №922/762/25 у позові ТОВ "Нова Пошта" до ФОП Пахомової А.О. про стягнення 40376,46грн - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту надання відповідних послуг відповідачу за спірний період.
З огляду на висновок суду про недоведеність та відмову у задоволенні вимог про стягнення основного боргу, суд зазначив про відсутність правових підстав для задоволення похідних вимог щодо стягнення пені та річних.
14.05.2025 в системі "Електронний суд" від ТОВ "Нова пошта" надійшла апеляційна скарга, в якій просить суд:
1. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01 травня 2025 року по справі №922/762/25 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
2. Стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято на підставі не повного дослідження доказів, з порушенням норм матеріального права.
На думку апелянта суд помилково дійшов висновку, щодо неотримання відповідачем актів здачі прийняття робіт (надання послуг). Апелянт зауважує, що 22.03.2024 на адресу, яка вказана в договорі та ЄДР відповідачу направлено цінний лист з описом вкладення для того, щоб ФОП Пахомова А.О. підписала акти, ознайомилася з актом взаєморозрахунків та самостійно змогла підрахувати заборгованість, яка утворилась. Даний лист було отримано 02.04.2024 особисто, про що свідчить підпис Пахомової А. О. у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Крім того, апелянт наполягає на тому, що в договорі не зазначено, що експедитор зобов'язаний надати разом з актами-рахунками фактур експрес-накладні, навпаки передбачено обов'язок замовника у разі не згоди з обсягом та кількістю наданих послуг надати письмові мотивовану відповідь інакше послуги вважаються наданими та погодженими.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 справу №922/762/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2025 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріли справи №922/762/25.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Нова Пошта" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.05.2025 у справі №922/762/25; установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; установлено строк для подання заяв та клопотань до 12.06.2025.
Справу постановлено розглядати без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 ст.263 ГПК України унормовано, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Ухвалу Східного апеляційного господарського суду 23.05.2025 було доставлено в електронні кабінети учасників справи того ж дня, тобто 23.05.2025 о 19:43 год.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже ухвала Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2025 вважається врученою всім учасниками справи 26.05.2025(понеділок), з урахуванням чого останнім днем для подання відзиву на апеляційну скаргу є 10.06.2025 включно.
11.06.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ФОП Пахомової А.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу (поданий через підсистему Електронний суд 10.06.2025), в якому відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Оскаржуване рішення відповідач вважає законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач заперечує проти суми заявлених позовних вимог та звертає увагу на суперечливі дані позивача щодо зазначених ним самим сум заборгованості та сум оплати, які за математичним підрахунком невірно розраховані та завищені. Крім того, відповідач взагалі заперечує існування заборгованості і посилається на те, що позивач би припинив надавати послуги за договором за наявності заборгованості та не здійснював би відправлення за відсутності розрахунків за договором протягом тривалого строку.
Відповідач просить врахувати неможливість надання доказів на спростування вимог позивача, оскільки позов подано майже через 5 років після останнього спірного періоду надання послуг та взяти до уваги те, що позивач є юридичною особою, яка на відміну від ФОП Пахомової А.О., зобов'язана зберігати первинну бухгалтерську документацію, у тому числі і експрес-накладні, підписані відповідачем, з обсягом інформації, яка передбачена у пунктах 2.6. та 3.3.2. Договору.
ФОП Пахомова А.О. посилається на те, що саме підписаними з боку відповідача експрес-накладними може бути підтверджений обсяг наданих послуг, але позивач їх суду не надав, хоча вони були покладені в основу специфікацій до актів наданих послуг (у специфікаціях позначена як ЕН (експрес-накладна) у якій зазначений не тільки її номер а і дата), які, у свою чергу, покладені в основу позовних вимог. Зазначені специфікації до актів наданих послуг були долучені позивачем до позовної заяви та знаходяться в матеріалах справи.
Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу додано клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просить суд витребувати у позивача ретельний розрахунок «основного боргу» та зобов'язати останнього направити копію цього розрахунку ФОП Пахомовій А.О. в електронний кабінет Електронного суду.
Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які суд вважає достатніми для можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду апеляційної інстанції не надійшло.
Згідно ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що ціна позову у даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східний апеляційний господарський суду встановив наступне.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи ФОП Пахомовою А.О. підписана заява про приєднання до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень від 24.04.2018.
Відповідно до цієї заяви договір про надання послуг з організації перевезення відправлень (далі - договір) укладається шляхом приєднання Фізичної особи - підприємця чи її уповноваженого представника (далі - замовник), що має намір отримувати послуги з перевезень відправлень, до договору в цілому. Замовник не може пропонувати свої умови цього договору відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України. У випадку незгоди зі змістом та формою договору чи окремих його положень, замовник вправі відмовитись від його укладення.
Заява-приєднання (далі - заява) заповнюється у двох оригінальних примірниках українською мовою, що мають однакову юридичну силу. Заява приймається експедитором для подальшого надання послуг. Один примірник залишається у заявника, інший - у експедитора.
Як вбачається з тексту заяви, 24.04.2018 вона була прийнята експедитором за індивідуальним номером 213621.
В заяві також зазначено, що, підписавши заяву, замовник укладає з експедитором договір, розміщений на веб-сайті експедитора https://novaposhta.ua, шляхом приєднання до всіх його умов в цілому. З моменту прийняття експедитором заяви замовник та експедитор набувають прав та обов'язків, визначених договором та несуть відповідальність за їх невиконання та/або неналежне виконання. Підписавши заяву, замовник засвідчує: ознайомлення з усіма положеннями договору та умовами надання послуг; повне розуміння змісту договору, умов надання послуг, значень термінів і понять; вільне волевиявлення укласти договір, відповідно до усіх його умов, шляхом приєднання до нього в повному обсязі.
У цій заяві відповідачем було зазначено адресу місцезнаходження, адресу електронної пошти для обміну електронними документами та вказано номер телефону.
Як вбачається з тексту договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, ТОВ "Нова Пошта" (далі - експедитор) та особа-суб'єкт підприємницької діяльності, що приєдналась до зазначеного договору шляхом надання експедитору заяви про приєднання (далі - замовник) уклали цей договір про надання послуг з організації перевезення відправлень (далі - договір).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що цей договір є договором приєднання в розумінні ст.634 ЦК України і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника до всіх його умов в цілому шляхом надання експедитору заяви про приєднання (додаток №1 до цього договору), в порядку, передбаченому цим договором.
Згідно з пунктом 8.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту прийняття експедитором від замовника заяви про приєднання та діє до дати відмови будь-якої сторони від договору, але не раніше виконання однією із сторін взятих на себе обов'язків.
В пункті 2.2 договору визначено, що експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення (далі - послуги), а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.
Відповідно до пунктів 2.3 - 2.5 договору експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з Умовами, затвердженими експедитором.
За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua.
Тарифи можуть змінюватися експедитором в односторонньому порядку шляхом розміщення змінених тарифів на офіційному сайті.
Пунктом 2.6 договору передбачено, що прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.
Згідно з пунктами 2.7 договору шляхом надання заяви про приєднання замовник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з Умовами, чинними на момент укладення договору та розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua, і зобов'язується їх виконувати.
Пунктом 5.3 договору встановлено, що експедитор щомісяця складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику одним із способів на власний вибір:
- шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання замовником;
- шляхом направлення актів в електронному вигляді, з накладенням кваліфікованого електронного підпису. Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами п. 5.4. договору. Адреса електронної пошти замовника для обміну електронними документами вказується замовником в заяві про приєднання.
Згідно з пунктом 5.4 договору, замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 (два ) примірники актів наданих послуг (далі за текстом - акт) та повертає експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів.
Не підписання замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором.
У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні, замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.
За твердженням позивача, на виконання умов договору відповідачу були надані послуги відображені в актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № НП-001201973 від 31.10.2018 на суму 2145,00грн; акт № НП-001275365 від 10.11.2018 на суму 2272,50грн; акт № НП-001365152 від 20.11.2018 на суму 2829,88грн; акт № НП-001450586 від 30.11.2018 на суму 1945,00грн; акт № НП-001550614 від 10.12.2018 на суму 2548,50грн; акт № НП-001650576 від 20.12.2018 на суму 1655,00грн; акт № НП-001753312 від 31.12.2018 на суму 4890,00грн; акт № НП-001820101 від 10.01.2019 на суму 1792,50грн; акт № НП-001880727 від 20.01.2019 на суму 1152,00грн; акт № НП-001903547 від 31.01.2019 на суму 990,00грн; акт № НП-001953536 від 10.02.2019 на суму 907,00грн; акт № НП-001991092 від 20.02.2019 на суму 1107,00грн; акт № НП-002034412 від 28.02.2019 на суму 497,00грн; акт № НП-002057682 від 10.03.2019 на суму 1038,00грн; акт № НП-002101536 від 20.03.2019 на суму 999,50грн; акт № НП-002123692 від 31.03.2019 на суму 1125,00грн.
Вказані акти підписані позивачем. Відповідач зазначені акти не підписала.
Зазначені акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) разом із специфікаціями до них а також рахунки-фактури були направлені позивачем на адресу відповідача, вказану в заявці та ЄДРЮО ФОП та ГФ, і згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення були вручені особисто Пахомовій А.О. 02.04.2024.
Проте, як зазначає позивач, за надані ТОВ "Нова Пошта" послуги відповідачем оплату не здійснено.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення основного боргу в розмірі 26500,00грн, 6552,57грн пені, 7323,89грн - 30% річних.
Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
У відповідності до положень ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Приписами статей 525, 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною 1 ст. 909 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до статті ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Статтею 1 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Статтею 12 наведеного закону визначено обов'язок сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Положеннями ч.1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
У відповідності до ч.2 ст. 9 наведеного Закону первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Верховним Судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
В позовній заяві позивач як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості за договором за послуги з організації перевезень посилається на сформовані ТОВ “Нова пошта» акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з жовтня 2018 року по 31 березня 2019 року.
Разом із тим, з наданих актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що відповідач, як замовник, зазначені акти не підписав.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що пункт 5.4 договору, на який посилається апелянт, дійсно передбачає автоматичне визнання послуг наданими у разі ненадання мотивованої відмови, водночас це положення не звільняє експедитора від процесуального обов'язку довести факт надання послуг, зокрема, іншими належними доказами у випадку звернення до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості за договором.
Судова колегія зауважує, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях наявності доказів, оскільки у мотивувальній частині рішенні суду мають зазначатися зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини (пункт 1 частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Надані позивачем акти не є належними доказами підтвердження надання послуг, адже не містять відомостей, визначених у договорі щодо ідентифікації відправлень, та не містять підпису замовника, який замовляв послугу, а також складені позивачем в односторонньому порядку.
В даному випадку, відповідно до п.2.6 договору, прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.
Відтак, саме оформленою експрес-накладною підтверджується факт надання експедиторських послуг.
Відсутність експрес-накладних за умови не підписання обома сторонами актів приймання-передачі ставить під сумнів надання послуг.
Але, як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції експрес-накладні про прийняття позивачем спірних відправлень, в матеріали справи надано не було.
Натомість, позивачем надано специфікації до кожного Акту наданих послуг, які містять перелік експрес-накладних за визначений період відправником за якими є відповідач.
Проте, вказані специфікації не містять даних щодо платника послуг, а отже, стверджувати що саме відповідач є платником послуг, а не отримувач, не вбачається за можливе.
У розумінні положень статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт» внутрішнє перевезення вантажів має бути документально оформлене товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність» істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема, вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; розмір плати експедитору; пункти відправлення та призначення вантажу.
Частинами 10 - 13 наведеної статті закону передбачено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Разом із цим, вказана інформація не зазначена у наданих позивачем до справи одностороннє складених актах, а матеріали справи не містять відповідних експрес-накладних, складених в підтвердження фактичного надання послуг відповідачу у спірний період.
Наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків також не підписаний відповідачем, а тому останній не підтверджує схвалення чи визнання відповідачем заявлених у ньому послуг та вказану вартість цих послуг.
Крім того, суд зауважує, що надані позивачем специфікації не можуть слугувати доказами надання послуг за договором, оскільки їх складання договором не передбачено.
Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, відповідач не надав.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.
Саме на особу, яка хоче довести факт надання послуг, покладається обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме - надання послуг замовнику на виконання умов договору.
В свою чергу принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин, покладає тягар доказування на сторони й не зобов'язує суд вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Обставина підлягає доказуванню так, щоб задовольнити стандарт переваги більш вагомих доказів, коли висновок про існування обставини на підставі поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Обставина вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази на її спростування; питання про вірогідність доказів суд вирішує за своїм внутрішнім переконанням, будучи зобов'язаним оцінювати докази, щоб дійти висновку, що факти справи скоріше мали місце, аніж не були.
Вказане у сукупності свідчить про те, що позивач не довів належними, вірогідними та допустимими доказами факт надання позивачем послуг з організації перевезення відправлень у спірний період в розмірі, зазначеному у позові, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо клопотання відповідача про витребування доказів.
Враховуючи відсутність доказів на підтвердження надання послуг, клопотання відповідача про витребування детального розрахунку у позивача є недоречним та не має сенсу, оскільки навіть якщо такий розрахунок буде надано, він не змінить висновок суду про відсутність доказів надання послуг.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу помилкових висновків суду про неотримання відповідачем актів здачі прийняття робіт (надання послуг), тоді як в матеріалах справи наявні докази протилежного та сам відповідач в ході розгляду справи повідомив про отримання документів, апеляційний суд зазначає, що таке помилкове посилання суду не вплинуло в цілому на обґрунтованість та законність прийнятого ним рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на встановлені обставини відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження факту наданих послуг.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду не може бути скасоване лише на підставі формальних міркувань, якщо воно по суті правильне і законне, навіть якщо в ньому є певні формальні недоліки.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, Східний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ТОВ "Нова Пошта" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 01.05.2025 року у справі №922/762/25 - без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ТОВ "Нова Пошта" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.05.2025 у справі №922/762/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 01.05.2025 у справі №922/762/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін