02 липня 2025 року м. Харків Справа №922/3314/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.,
за участю секретаря судового засідання Фурсова А.М.,
за участю представників:
позивача (в режимі відеоконференції) - Яценко А.О. (адвокат), свідоцтво №818 від 05.05.1998 року, ордер серія АХ№1194628 від 01.04.2025 року;
відповідача - Прядка В.О. (адвокат), свідоцтво серія ПТ№2392 від 16.10.2018 року, довіреність від 16.01.2025 року; Пономаренко М.А. (адвокат), свідоцтво серія ПТ№2324 від 02.10.2018 року, довіреність від 16.01.2025 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вх.№1107Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2024 у справі №922/3314/21,
за позовом Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича, м.Харків,
до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ,
про стягнення 47112392,00 грн.,-
Фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення з відповідача в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» 42777834,00 грн безпідставно збережених грошових коштів, у тому числі 17834663,00 грн інфляційних нарахувань та 4334558,00 грн 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 03.02.2023 та заяви про додаткове збільшення розміру позовних вимог від 28.02.2023).
Позов мотивований тим, що відповідач без достатньої правової підстави набув та тривалий час утримував належне позивачу майно, тому відповідно до вимог статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати отриманий за час користування зазначеним майном (з 08.08.2012 до 15.12.2020) дохід, виходячи із вартості його оренди. При цьому позивач зазначив про поважні причини пропуску ним позовної давності, оскільки він дізнався про факт використання спірного майна відповідачем лише 21.09.2018 після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42017221090000119.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі №922/3314/21 у задоволені позову відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 апеляційну скаргу ФОП Василевського В.Я. на рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі №922/3314/21 задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі №922/3314/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича безпідставно збережені кошти в розмірі 9422478,40 грн (з яких 4988634,20 грн плата за користування, 866911,60 грн 3% річних, 3566932,60 грн інфляційних втрат).
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь державного бюджету України 141337,17 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову, 212005,76 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі №922/3314/21 касаційні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» та фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі №922/3314/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили дійсний період безпідставного утримання відповідачем майна та можливого одержання ним доходів від майна з урахуванням, зокрема, обставин, встановлених судами у справі №5023/3905/12, стосовно вилучення слідчими відповідних рельсошпальних решіток із переданням їх на відповідальне зберігання представнику регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та накладення арешту на них ухвалами Ленінського районного суду міста Харкова. Залишивши поза увагою наведене, суди також не дослідили обставини наявності чи відсутності у відповідача права та фактичної можливості використовувати майно після його вилучення та передання на зберігання, попри накладений арешт, і отримувати дохід від нього.
При цьому, Верховний Суд погоджується з висновком судів про необґрунтоване застосування позивачем при обчисленні заявленої до стягнення суми доходів саме ставки орендної плати, визначеної ним у рішенні від 20.05.2020, прийняття якого жодним чином не зумовлює можливість одержання відповідачем доходів від майна у певному розмірі, адже не могло бути підставою, зокрема, для укладення відповідачем договорів оренди майна з контрагентами саме за такою ставкою. Тобто мало місце визнання обґрунтованим відхилення місцевим господарським судом розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів, здійсненого в наданих позивачем експертних висновках на підставі рішення позивача від 20.05.2020 про встановлення вартості оренди майна.
У постанові вказано, що суди під час розгляду справи виходили з обставин безпідставного утримання відповідачем майна. Водночас обставини збереження відповідачем грошових коштів за рахунок позивача внаслідок бездоговірного використання певного майна, щодо якого мав бути укладений договір оренди, судами під час розгляду цієї справи не встановлені та в основу оскаржуваної постанови не покладені. Крім того, судами належним чином не досліджено і не надано оцінку доказам щодо вартості майна.
За результатом нового розгляду справи, Господарським судом Харківської області 01.04.2024 прийнято рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича безпідставно збережені грошові кошти в розмірі 47112392,00 грн (сорок сім мільйонів сто дванадцять тисяч триста дев'яносто дві гривні 00 копійок), у тому числі 42777834,00 грн (сорок два мільйони сімсот сімдесят сім тисяч вісімсот тридцять чотири гривні) сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (з яких інфляційні нарахування складають 17834663,00 грн) та 4334558,00 грн - 3% річних. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Державного бюджету судовий збір у розмірі 706685,88 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із відсутності деліктних зобов'язань у спірних правовідносинах, що виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків у тому числі упущеної вигоди (частини другої статті 22 ЦК України).
Суд наголосив, що спірні правовідносини, які виникли між сторонам повинні кваліфікуватися як бездоговірні, а тому повинні регулюватися нормами статті 1212 ЦК України, зі змісту яких вбачається, що вони підлягають застосуванню, у тому числі, у відносинах, які не містять ознак делікту.
Разом з цим, місцевий господарський суд зауважив, що строк на звернення до суду з позовними вимогами в частині нарахованих грошових зобов'язань за період з 08.08.2012 по 12.03.2017 пропущений з поважних причин. Так, відсутність будь-якого остаточного рішення у судових спорах сторін станом на 12.03.2017, наявність тривалих судових спорів та кримінального провадження, в межах якого лише 25.06.2019 було спростовано факт підробки договору відповідального зберігання заступником директора ПВКП «Політехком» Гунбіним Є. М., об'єктивно створювали для позивача ускладнення щодо подання позову до суду з вимогами про стягнення безпідставно збережених грошових коштів.
Відповідач з вказаними рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2024 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати за подачу апеляційної скарги апелянт просить покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що:
- позивачем і в позові, і в заяві про додаткове збільшення позовних вимог без зміни підстав позову від 27.02.2023 зазначалось, що підставою його звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача заявлених сум в порядку статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України стало використання рейкошпальної решітки позивача без будь-яких підстав, встановлених законом або договором. А отже, позивачем заявлялась вимога щодо стягнення з відповідача спірних сум з урахуванням вимог саме статті 1214 Цивільного кодексу України, що було проігноровано Господарським судом Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення;
- в обґрунтування розміру вимог щодо стягнення з відповідача заявлених сум надано звіт №4/3 про незалежну оцінку розміру можливого неотриманого доходу ФОП Василевського В.Я. від здачі в оренду рейкошпальної решітки РШР 50 на залізобетонній шпалі перебраної зі зносом не більше 2 мм у кількості 65 секцій по 25 метрів кожна загальною довжиною 1625м за період з 08.08.2012 по 15.12.2020 включно - що є справедливою (в правовому контексті) вартістю зобов'язань правопорушника (АТ «Українська залізниця») по сплаті грошових коштів, які безпідставно ним набуті/збережені у зв'язку з недоговірним використанням належної ФОП Василевському В.Я. РШР 50 в період з 08.08.2012 по 15.12.2020. Однак, звіт №4/3 побудований на припущеннях та не має будь-якого документального підтвердження розрахунків упущеної вигоди;
- підхід суб'єкта оціночної діяльності до встановлення ринкової вартості спірного майна на дати, що на 12 років передують даті складеного звіту, є некоректним, а дослідження є необ'єктивним та, як наслідок, недостовірним; не застосовано коефіцієнт зносу майна; штучно виведено ринкову вартість майна;
- вказує про порушення дослідження доказів, оскільки в судовому засіданні відповідні докази не оголошувались, однак висновки щодо них наявні в матеріалах справи;
- за результатами касаційного перегляду справи №922/3314/21 у постанові від 23.11.2023 Верховним Судом було сформовано висновки щодо недоліків, допущених при розгляді справи судами попередніх інстанцій, та сформовано вказівки щодо подальшого її розгляду. Натомість вказівки суду касаційної інстанції не виконано;
- не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо користування майна на який було накладено арешт за ухвалами суду, зокрема, що саме це майно належало позивачу на праві власності; після набрання чинності ухвалами Ленінського районного суду у м.Харкові від 23.07.2018, від 25.07.2018 та від 31.07.2018 у справі №642/1013/18 відповідач на законних підставах набув статус зберігача щодо спірного майна та зберігав його до скасування арешту ухвалами слідчих суддів;
- вказує на помилковість висновків про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2024 у справі №922/3314/21 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича безпідставно збережені кошти в розмірі 9422478,40 грн (з яких 4988634,20 грн плата за користування, 866911,60 грн 3% річних, 3566932,60 грн інфляційних втрат). Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь державного бюджету України 141337,17 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову.
Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що у даному випадку неможливо застосувати норми законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди.
Власник майна, відповідно до загальновідомих нормативних актів, в тому числі статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статей 319, 1212- 1214 ЦК України, інших нормативних актів, має право на стягнення з відповідача грошових коштів, які останній зберіг через позадоговірне (недоговірне) використання майна позивача за весь період такого позадоговірного користування.
Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідач у період з 08.08.2012 по 15.12.2020 не сплачував плату за користування РШР, внаслідок чого зберіг за рахунок позивача, як власника цієї РШР, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.
Проте за висновками суду апеляційної інстанції, ставка у розмірі 50% від повної вартості такого майна за рік його користування, застосована позивачем та у подальшому місцевим господарським судом для обрахунку сум заявлених до стягнення у цій справі суперечить приписам пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України (принципи розумності, справедливості і добросовісності), які є базовими вимогами, які застосовуються при вирішення кожного приватного спору.
Тому, оцінюючи заявлену позивачем ставку в розмірі 50 % від вартості майна на рік, суд апеляційної інстанції відзначив, що вона є нерозумною і має занадто високий розмір. Звісно, неможна виключати такого розміру ставки для оренди ексклюзивного або швидкозношуваного майна, але майно у даному спорі носить розповсюджений характер і ніяка з обставин спору не свідчить про те, що на вільному ринку на нього могла б бути встановлена ставка оренди в розмірі 50 % вартості на рік. Крім того, позивач окрім власного рішення, не аргументує, що ставка у розмірі 50 % є звичайною (ринковою) ціною оренди подібного майна у відповідному регіоні у спірний період.
Опираючись на викладене, апеляційний господарський суд самостійно визначив розмір кондикційного зобов'язання з огляду на завищений характер вимог позивача і бездіяльність відповідача в частині надання альтернативного розрахунку та ухвалюючи оскаржувану постанову про часточкове задоволення позовних вимог, виходив зі ставки 10% від вартості майна.
Крім цього, апеляційний господарський суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позовної давності за період з 08.08.2012 по 12.03.2017.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2025 постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 у справі №922/3314/21 скасовано. Справу №922/3314/21 передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції вказав, що для правильного вирішення спору у цій справі апеляційному господарському суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належало дослідити обставини, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами на підтвердження своїх аргументів, зокрема щодо визначення розміру зобов'язання, передбаченого статтею 1214 ЦК України. Звертав увагу на суперечливість доказів у підтвердження розміру заявлених позовних вимог.
24.02.2025 року матеріали справи №922/3314/21 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 прийнято справу №922/3314/21 до провадження та призначено її розгляд у судове засідання. Встановлено учасникам справи строк для подання пояснень по суті апеляційного провадження з урахуванням висновків та вказівок Верховного Суду, наданих в постанові від 14.01.2025 у справі №922/3314/21. Роз'яснено учасникам справи шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку.
24.03.2025 позивач надав до суду письмові пояснення (вх.№3735) по суті апеляційного провадження, в яких зазначає що повністю підтримує раніше поданий відзив на апеляційну скаргу (від 13.05.2024) та заперечення проти нових доказів, які заявлялись відповідачем в суді апеляційної інстанції (від 13.06.2024).
Крім того позивач надав заяву (вх.№3737 від 24.03.2025) про встановлення обставин в апеляційному провадженні, в яких викладено інформацію щодо аспектів та умов, які встановлені в межах справи №5023/3905/12 та даної справи під час касаційного провадження.
26.03.2025 від відповідача надійшли письмові пояснення (вх.№3882) по суті апеляційного провадження з урахуванням висновків та вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 14.01.2025 у справі №922/3314/21. Також від відповідача засобами поштового зв'язку надійшли заперечення на пояснення позивача (вх.№4086 від 31.03.2025). Вказані письмові пояснення і заперечення долучено до матеріалів справи.
Враховуючи неможливість закінчення розгляду справи 02.04.2025 протокольно оголошено перерву до 23.04.2025.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Білоусової Я.О. та судді Здоровко Л.М., для розгляду справи №922/3314/21 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.
В судовому засіданні 23.04.2025, враховуючи неможливість закінчення розгляду справи, протокольно оголошено перерву до 12.06.2025.
Ухвалою суду від 12.06.2025 задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи на іншу дату, а саме на 17.06.2025.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Крестьянінова О.О. для розгляду справи №922/3314/21 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.
Від позивача до початку судового засідання 17.06.2025 року надійшло клопотання (вх.№7528), в якому просить суд призначити у справі судову експертизу, вид якої відповідно до п.4.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затв. наказом №53/5 від 08.10.1998 має визначити керівник експертної установи. На розв'язання судової експертизи позивач вважає за доцільне поставити наступне питання: на яку суму підтверджується розрахунок вартості зобов'язань Акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв'язку з недоговірним користуванням належної ФОП Василевському В.Я. РШР 50 в період з 08.08.2012 по 15.12.2020, що обраховані в додатку до заяви про додаткове збільшення позовних вимог без зміни підстав позову від 27.02.2023 (зданий до канцелярії 28.02.2023), на підставі даних звіту №4/3 від 16.02.2023, та з урахуванням даних звіту №4/5 від 16.01.2024 про незалежну оцінку ринкової вартості майна у вигляді рельсошпальної решітки РШР-50 на залізобетонній шпалі перебраної зі зносом не більше 2 мм у кількості 65 секцій загальною довжиною 1625, що всі складені оцінювачем О.В.Нефьодовим?
У судовому засіданні 17.06.2025 протокольно оголошено перерву до 02.07.2025.
24.06.2025 від позивача надійшло уточнене клопотання (вх.№7769) про призначення судової експертизи.
Як вказує позивач, відповідач в апеляційній скарзі заперечує розрахунок вартості зобов'язань Акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв'язку з недоговірним користуванням належної ФОП Василевському В.Я. рельсошпальної решітки РШР 50 в період з 08.08.2012 по 15.12.2020, що обрахований і наведений в додатку до заяви про додаткове збільшення позовних вимог без зміни підстав позову від 27.02.2023, на підставі даних звіту оцінювача №4/3 від 16.02.2023, складений оцінювачем О.В.Нефьодовим. Розрахунок позовних вимог позивачем здійснений в тому числі і на підставі оцінки ринкової вартості РШР 50, який наведений як в самому звіті оцінювача №4/3 від 16.02.2023, а також в подальшому аналогічно викладений і в окремому звіті оцінювача №4/5 від 16.01.2024 про незалежну оцінку ринкової вартості майна у вигляді рельсошпальної решітки РШР-50 на залізобетонній шпалі перебраної зі зносом не більше 2 мм у кількості 65 секцій загальною довжиною 1625, складений тим же оцінювачем О.В.Нефьодовим.
Позивач зазначає, що вважає свої подані докази належними, достатніми, більш вірогідними для вирішення справи по суті. При цьому зі сторони відповідача постійно наводяться заперечення проти розрахунків позивача і при цьому не надано будь-якого контррозрахунку. Звертає увагу, що справа вже втретє знаходиться на апеляційному розгляді і потребує додаткового ґрунтовного дослідження як розрахунків позовних вимог, так і заперечень відповідача за поданою апеляційною скаргою.
Фактично позивач уточнив питання, що слід поставити на вирішення судових експертів, а саме: на яку суму підтверджується розрахунок вартості зобов'язань Акціонерного товариства «Українська залізниця» у зв'язку з недоговірним користуванням належної фізичній особі-підприємцю Василевському Віктору Яковичу рейкошпальної решітки РШР 50 на залізобетонній шпалі перебраної зі зносом не більше 2 мм у кількості 65 секцій загальною довжиною 1625м в період з 08.08.2012 по 15.12.2020, що обраховані в додатку до заяви про додаткове збільшення позовних вимог без зміни підстав позову від 27.02.2023 року, на підставі даних звіту №4/3 від 16.02.2023, та з урахуванням даних звіту №4/5 від 16.01.2024 про незалежну оцінку ринкової вартості майна у вигляді рельсошпальної решітки РШР-50 на залізобетонній шпалі перебраної зі зносом не більше 2 мм у кількості 65 секцій загальною довжиною 1625м, що всі складені оцінювачем О.В.Нефьодовим?
Проведення відповідної експертизи позивач просить передати одній з двох провідних державних спеціалізованих експертних установ, до зони обслуговування яких відноситься Харківська область, а саме до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» або до Харківського науководослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Відповідач надав заперечення на клопотання позивача про призначення експертизи (вх.№8117 від 01.07.2025). Як вказує відповідач, відсутність контррозрахунку обумовлена тим, що він не згоден з позовними вимогами в повному обсязі. Позовні вимоги про стягнення з відповідача суми можливого недоотриманого доходу позивача від здачі в оренду спірного майна за період з 08.08.2012 по 15.12.2020, що за твердження позивача підтверджуються звітами №4/3 та №4/5, фактично є розрахунком упущеної вигоди позивача. Розмір такої вигоди визначено гіпотетично без підтвердження документами, які беззаперечно свідчать про реальну можливість отримання позивачем заявлених ним до стягнення грошових сум. Віднесення ж таких сум до зобов'язань відповідача є безпідставним та таким, що протирічить позиції Верховного Суду, а обраний позивачем спосіб захисту інтересів є неналежним, що в свою чергу зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
При цьому відповідач вважає за доцільне у разі призначення судом експертизи доручити її проведення Київському науководослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - КНДІСЕ) (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 6). На вирішення судових експертів поставити таке питання: «Чи підтверджується документально розрахунок розміру можливого неотриманого доходу позивачем від здачі в оренду майна в окреслений ним період, здійснений у звіті №4/3 про незалежну оцінку розміру можливого неотриманого доходу фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича від здачі в оренду рейкошпальної решітки РШР 50 на залізобетонній шпалі перебраної зі зносом не більше 2 мм у кількості 65 секцій по 25 метрів кожна загальною довжиною 1625м за період з 08.08.2012 по 15.12.2020 включно - що є справедливою (в правовому контексті) вартістю зобов'язань правопорушника (АТ «Українська залізниця») по сплаті грошових коштів, які безпідставно ним набуті/збережені у зв'язку з недоговірним використанням належної ФОП Василевському В.Я. РШР 50 в період з 08.08.2012 по 15.12.2020 та у звіті №4/5 про незалежну оцінку ринкової вартості майна у вигляді рельсошпальної решітки РШР50 на залізобетонній шпалі перебраної зі зносом не більше 2 мм ку кількості 65 секцій по 25 метрів кожна загальною довжиною 1625м, що належала Василевському Віктору Яковичу, з метою ведення претензійно-позовної роботи в судових інстанціях, з урахуванням всіх пояснень та заперечень щодо змісту вказаного звіту, наданих відповідачем судам за весь час розгляду справи №922/3314/21»?
У судовому засіданні 02.07.2025 року представник позивача підтримав заявлене ним клопотання про призначення експертизи. Представники позивача проти клопотання заперечували.
Розглянувши подане позивачем клопотання про призначення у справі судової експертизи, заслухавши доводи сторін, колегія суддів дійшла висновку про доцільність задоволення вказаного клопотання з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1-3 ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно ст.99 Господарського процесуального кодексу України, суд, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» - судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Рішеннями ЄСПЛ у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27.10.1993 (п. 33), та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, «без якого змагальність як принцип не існує». Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Дульський проти України (заява №61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
У відповідності до ст. ст. 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За змістом системного аналізу приписів статей 86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.
Отже, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись із позовом у цій справі у якості предмета позову визначив стягнення з відповідача 47112392,00 грн, з яких: 42777834,00 грн безпідставно збережених грошових коштів, у тому числі 17834663,00 грн інфляційних нарахувань та 4334558,00 грн 3 % річних
При цьому правовою підставою позову визначено положення статей 1212, 1214 ЦК України, а на обґрунтування вимог зазначено про те, що відповідач без достатньої правової підстави набув та тривалий час утримував належне позивачу майно (РШР), тому відповідно до вимог статей 1212, 1214 ЦК України повинен відшкодувати суму грошових коштів, збережених ним у зв'язку з несплатою позивачу за використання цього майна за період з 08.08.2012 до 15.12.2020, тобто суму витрат які відповідач мав би понести у разі користування спірним майном на законних підставах (плата за користування).
Направляючи справу на новий розгляд суд апеляційної інстанції Верховний Суд вказав, що у спірних правовідносинах позивач має прямий обов'язок довести, зокрема розмір доходу який підлягає відшкодуванню на його користь.
Так на підтвердження розміру доходу позивачем надано звіт №4/3 про незалежну оцінку розміру можливого неотриманого доходу фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича. У той час відповідний звіт, як і звіт №4/5 не відображають всю повноту розрахунку з урахуванням обставин справи. Крім того, вказаний звіт здійснений оцінювачем Нефьодовим О.В.не є наразі рівноцінним засобом доказування як висновок судової експертизи. Висновок судового експерта є більш вагомим доказом у порівнянні зі звичайним звітом. Експертний висновок ґрунтується на спеціальних знаннях та проводиться у встановленому законом порядку, що надає йому більшої довіри. При цьому, у висновку експерта зазначається, що він обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що такий висновок підготовлено для подання до суду. Вказане дає підставу вважати, що такий висновок як одержаний з дотриманням порядку, встановленого законом і надає йому доказового значення.
У той час висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, поряд з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України. На цьому ж забезпеченні повноти судового розгляду наголошував Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 року направляючи справу №922/3314/21 на новий розгляд.
З огляду на те, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, мають значення для правильного вирішення справи, потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, та не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування, а також те, що надані позивачем звіти мають недоліки і не підтверджують розмір заявлених позовних вимог (на необхідності дослідження яких вказав Верховний Суд), колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення та проведення експертизи по справі.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд (ч.3 ст.99 Господарського процесуального кодексу України).
Приймаючи до уваги, що розрахунок ціни позову позивачем та звіти №4/3 та №4/5 оцінювачем Нефьодовим О.В. покладено висновок експерта від 06.05.2021 №10623, виконаний судовим експертом, провідним науковим співробітником сектору економічних досліджень лабораторії економічних, товарознавчих досліджень та досліджень об'єктів інтелектуальної власності ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса», то з метою уникнення конфлікту інтересів та належності дослідження, проведення судової експертизи слід доручити Київському науководослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч.4, ч.5 ст.99 ГПК України).
Порадившись, колегія суддів дійшла висновку про відхилення запропонованого відповідачем питання на вирішення експерта, оскільки воно за своїм змістом надання відповіді на нього відноситься до компетенції суду.
При цьому, колегія суддів відхиляє запропоноване і позивачем питання на вирішення судового експерта, оскільки за своїм змістом воно зводиться до наданню оцінки звітам, що були надані в обґрунтування позовних вимог та їх рецензуванню за рахунок експертизи.
Згідно ч.1 ст.100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Згідно ч.1 ст.102 Господарського процесуального кодексу України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи.
Згідно до п.2 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи у випадку призначення господарським судом судової експертизи.
З урахуванням клопотання відповідача, витрати щодо оплати послуг експерта до прийняття судом відповідного рішення, покладаються на заявника.
Для проведення експертизи суд вважає необхідним направити матеріали справи до судово-експертної установи. Ураховуючи, що в період проведення експертизи неможливо буде проводити відповідні процесуальні дії, провадження у даній справі підлягає зупиненню на підставі п.2 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 99, 100, п.2 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Задовольнити клопотання фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про призначення судової експертизи по справі №922/3314/21.
Призначити судову експертизу, доручивши її проведення Київському науководослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - КНДІСЕ) (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 6).
На розгляд та вирішення експерта поставити наступне питання:
- Який розмір вартості недоговірного користування належної фізичній особі-підприємцю Василевському Віктору Яковичу рейкошпальної решітки РШР 50 на залізобетонній шпалі перебраної зі зносом не більше 2 мм у кількості 65 секцій загальною довжиною 1625м в період з 08.08.2012 по 15.12.2020 з урахуванням її амортизаційного зносу та з урахуванням економічної динаміки ринку надання в оренду тотожного об'єкта?
Попередити експерта про відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Для проведення експертизи направити експертам матеріали справи №922/3314/21.
Обов'язок по сплаті витрат за проведення експертизи покласти на фізичну особу-підприємця Василевського Віктора Яковича.
Зобов'язати фізичну особу-підприємця Василевського Віктора Яковича протягом трьох банківських днів з дня отримання рахунку, оплатити рахунок за проведення експертизи та докази оплати надати суду на протязі трьох днів з моменту оплати.
Зобов'язати експертну установу повідомити суд про закінчення експертизи, а експертний висновок направити на адресу Східного апеляційного господарського суду разом із матеріалами справи.
Провадження у справі №922/3314/21 зупинити до отримання висновку судової експертизи.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 08.07.2025 року.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя О.В. Плахов