вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" липня 2025 р. Справа№ 910/14519/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025
у справі № 910/14519/24 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 110 484,48 грн
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Короткий зміст позовних вимог
25.11.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 110 484,48 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001 шляхом прийняття в цілому пропозиції (акценту) укласти вищенаведеного договору, що підтверджується відповідним повідомленням про укладення договору. Відповідно до накладних № 33319492, № 33319427, № 33319435, № 33319526 від 27.10.2022 позивачем був переданий до перевезення маршрутний потяг № 102729. Відповідачем сформовано перелік № 20221028, згідно якого вбачається, що на підставі накопичувальних карток № 28100599 та № 28100600 від 28.10.2022 було списано з особового рахунку позивача 110 484,48 грн з ПДВ як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно нараховано збір за зберігання у наведеному розмірі, тому 17.10.2024 звернувся до відповідача з вимогою про повернення цих коштів, яка залишена відповідачем без виконання. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 110.484,48 грн безпідставно отриманих коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/14519/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» безпідставно отримані кошти у розмірі 110 484 грн 48 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Рішення мотивовано тим, що судом на підставі належних та допустимих доказів, наявних у матеріалах даної справи, встановлено факт необґрунтованого нарахування та списання з рахунку позивача збору за зберігання вантажу у розмірі 110 484,48 грн, і відповідач в добровільному порядку не повернув спірних грошових коштів на рахунок позивача, суд на підставі вищезазначених приписів законодавства та умов договору дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача вказаної суми коштів, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийнято дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/14519/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовним вимог Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Нібулон» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що ухвалюючи вищевказане рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права, а тому рішення підлягає скасуванню
Апелянт зазначає, що безпідставно набуті кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
При цьому відповідач зазначає, що накопичувальна картка №22070750 від 25.07.2022 підписана представником позивача (вантажовласника) без заперечень. Так, апелянт вважає, що позивач усвідомлював та розумів, що складання вказаної накопичувальної картки стане підставою для зарахування вказаної суми, що обліковувалася на особовому рахунку позивача в якості оплати послуг за договором (фактично до списання їх відповідачем з особового рахунку позивача та зменшення розміру попередньої оплати позивача за надані послуги, здійсненої на умовах договору) в порядку, передбаченому розділом 4 договору.
Суд, на думку скаржника, невірно застосував положення статті 1212 Цивільного кодексу України, а належним способом захисту прав та інтересів замовника є відновлення становища, яке існувало до порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.
Окрім цього, апелянт зазначив про необхідність застосування спеціальної позовної давності, оскільки відповідно до положення статті 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв'язку з положенням статті 315 Господарського кодексу України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною 3 статті 315 Господарського кодексу України для відповіді на претензію.
Із наведених норм випливає, що позов входячи з обставин, викладених у матеріалах судової справи, строк на звернення до суду у позивача сплив 29.01.2024 року. Позивач звернувся до суду з позовом 25.11.2024, таким чином, позовна заява пред'явлена позивачем з пропуском спеціального строку позовної давності та з цієї причини не можуть бути задоволені позовні вимоги судом.
З огляду на вказане у сукупності скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/14519/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовним вимог Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Нібулон» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовити повністю.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
25.02.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з проханням відмовити АТ «Укрзалізниця» в задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 по справі №910/14519/24. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 по справі №910/14519/24 залишити без змін.
У відзиві позивач наголосив на тому, що спірна сума «збору за зберігання вантажу» нарахована та стягнута АТ «Українська залізниця» не на підставі договору (договірні підстави відсутні, Додатком 1-4 спеціальна послуга «накопичення вагонів з вантажем» не передбачає такого платежу як «збір за зберігання вантажу»), а з посиланням на норму права - п.9 Правил зберігання вантажу. В той же час за висновками Верховного суду п.9 Правил зберігання вантажу не застосовується до маршрутних поїздів в разі наявності договірних відносин з «накопичення вагонів на коліях АТ «Українська залізниця» з метою формування маршрутного потяга», за які сплачується «збір за накопичення вагонів з вантажем».
На підставі викладеного правовідносини щодо «збору за зберігання вантажу» не є такими, що виникли з договірних підстав. Підставою цих стягнень заявлено норму права, яка не застосовується при наявності між особами спеціальних договірних відносин «накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу» (Додаток 1-4).
Позивач наголошує, що на сьогоднішній день вже сформована єдина правозастосовча практика Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 01.02.2024 у справі №915/305/22 та від 09.04.2024 у справі №915/5/23). Предметом обох справ є правовідносини з накопичення маршрутного потягу на підставі Додатку 1-4 Умови організації накопичення вагонів до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020 та нарахування Збору за зберігання вантажу в період накопичення маршрутного потягу (50 вагонів з вантажем).
Позиція відповідача щодо застосування строку позовної давності зводиться до того, що, на його думку, спірні правовідносини виникли з договору перевезення вантажу і до них повинні застосовуватися приписи статей 134, 136 Статуту залізниць України та частин 1-4 статті 315 Господарського кодексу України. Проте, спір у даній справі полягає в тому, що відповідачем з особового рахунку позивача були списані на свою користь кошти поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (безпідставно набуте майно - стаття 1212 Цивільного кодексу України), про що позивач зазначав у позовній заяві та в запереченнях на заяву відповідача про застосування строку позовної давності. Отже, спірні правовідносини та підстави позову виникли поза межами будь-якого договору. У той же час стаття 315 Господарського кодексу України регулює правовідносини, що випливають з договору перевезення вантажу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/14519/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/14519/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/14519/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/14519/24 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020, предметом якого, згідно з п. 1.1., є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) вагона перевізника не є орендною платою.
Позивачу присвоєно коди: відправника/одержувача: 8496 та платника: 8211375 та повідомлено про відкриття особового рахунку з ідентичним номером
Умовами п. 1.3. договору передбачено, що маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною, яка відповідає ваговій нормі та/або кількості вагонів у поїзді, що встановлені перевізником; маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами; первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботи інші; послуги, пов'язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів - послуги, що надаються перевізником замовнику згідно з договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки замовника.
Пунктом 1.4. договору визначено, що надання послуг за договором може підтверджуватись: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами. Відповідно до п. 2.1. договору обов'язки замовника, становлять, зокрема: сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4.); відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5.); у строки, встановлені розд. 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7.).
Умовами п. 2.3. договору передбачено обов'язки перевізника, зокрема: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та збірнику тарифів (п. 2.3.2.); складати документи, передбачені п.п. 1.3., 1.4. та розд. 4 договору, щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5.).
Відповідно до п. 3.1. договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов збірника тарифів.
Пунктом 13 договору передбачено, що невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема: додаток 1-1 «Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами» та додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів».
Згідно з п. 13.1. договору у випадках, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.
Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 містить спеціальні умови, які відносяться до «окремих послуг», зокрема, додаток № 1-4 до договору «Умови накопичення вагонів» (далі - додаток № 1-4), який є невід'ємною частиною останнього. Відповідно до п. 1 додатку № 1-4 на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними проїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (пункт 2 Додатку №1-4).
За умовами п. 3 додатку № 1-4 для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
В межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки (п. 4 додатку № 1-4).
Відповідно до п. 5 додатку № 1-4 на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.
Початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику (п. 6 додатку № 1-4). Згідно з п. 7 додатку № 1-4 часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником.
Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п. 8 додатку № 1-4).
Відповідно до п. 9 додатку № 1-4 за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1.); за затримку вагонів замовника: платежі пов1язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2.); за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. договору (п. 9.3.). Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується.
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10 додатку № 1-4).
Відповідно до накладних від №№ 33319492, 33319427, 33319435, 33319526 від 27.10.2022 позивачем передано до перевезення маршрутний потяг № 102729 (п. 7, 29 накладної) з додатком відомість вагонів в кількості 50 вагонів (кукурудза насипом).
28.10.2022 відповідачем складені Накопичувальні картки форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) № 28100599 (код/підкод платежу 229/001) на суму 8 655,02 грн без ПДВ, № 28100600 (код/підкод платежу 190/001) на суму 92 070,40 грн без ПДВ.
Розшифровка «код/підкод платежу» визначено у Класифікаторі підкодів до Переліку кодів плати, зборів, штрафів та інших надходжень розміщеному у публічному доступі на офіційному сайті AT «Українська залізниця» https://uz.gov.ua/cargo_transportation/general_information/kp/.
Відповідно п. 4.1. договору розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця».
Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд. 14 договору. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особистий рахунок замовника (п. 4.2. договору).
Згідно з п. 4.4. договору по мірі виконання перевезень та надання послуг перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; пені. Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована пеня.
Щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу (п. 4.5. договору).
Умовами п. 4.9. договору передбачено, що у випадку незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розд. 7 договору адресу. У випадку виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством.
Відповідно даних філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» (перелік № 20221028 від 28.10.2022) з рахунку ТОВ СП «Нібулон» була списана оплата за:
Накопичувальною карткою № 28100599 від 28.10.2022 накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 8 665,02 грн без ПДВ (10.398,02 грн з ПДВ);
Накопичувальною карткою № 28100600 від 28.10.2022 збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 92 070,40 грн без ПДВ. (110 484,48 грн з ПДВ).
Як зазначає позивач, за результатом проведеної перевірки розрахунків Службою залізничного транспорту ТОВ СП «Нібулон», було виявлено безпідставно отримані відповідачем 110 484,48 грн з ПДВ кошти з особового рахунку 8211375, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (додаток 1-4), які позивач просив перерахувати на його рахунок у вимозі (претензії) № 8250/3-24/91 від 17.10.2024.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначив про безпідставність нарахування та стягнення з нього відповідачем коштів збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу у розмірі 110 484,48 грн, а відтак, на переконання позивача, вказана сума коштів в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України має бути стягнута з відповідача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.
Як встановлено судом, укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 містить спеціальні умови, які відносяться до «окремих послуг», зокрема, Додаток №1-4 до Договору «Умови накопичення вагонів», який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 1 Додатку №1-4 на окреме замовлення перевізник надає послуги Замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів Перевізника та/або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними проїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п. 8 додатку № 1-4).
Відповідно до п. 9 додатку № 1-4 за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1.); за затримку вагонів замовника: платежі пов1язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2.); за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. договору (п. 9.3.). Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується.
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10 додатку № 1-4).
Як вже зазначалось, відповідно до накладних від №№33319492, 33319427, 33319435, 33319526 від 27.10.2022 позивачем передано до перевезення маршрутний потяг №102729 (п. 7, 29 накладної) з додатком відомість вагонів в кількості 50 вагонів (кукурудза насипом), а 28.10.2022 відповідачем складені Накопичувальні картки форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) № 28100599 (код/підкод платежу 229/001) на суму 8.655,02 грн без ПДВ, № 28100600 (код/підкод платежу 190/001) на суму 92 070,40 грн без ПДВ.
Відповідно даних філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» (перелік № 20221028 від 28.10.2022) з рахунку позивача була списана оплата за:
Накопичувальною карткою № 28100599 від 28.10.2022 накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 8 665,02 грн без ПДВ (10.398,02 грн з ПДВ);
Накопичувальною карткою № 28100600 від 28.10.2022 збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 92 070,40 грн без ПДВ. (110 484,48 грн з ПДВ).
Як зазначає позивач, за результатом проведеної перевірки розрахунків Службою залізничного транспорту ТОВ СП «Нібулон», було виявлено безпідставно отримані відповідачем 110 484,48 грн з ПДВ кошти з особового рахунку 8211375, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (додаток 1-4), які позивач просив перерахувати на його рахунок у вимозі (претензії) № 8250/3-24/91 від 17.10.2024.
Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Положеннями пункту 9 Правил зберігання вантажів, зокрема, передбачено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил зберігання вантажів, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання спеціальних послуг, та Додатку № 1-4 до нього.
Таким чином, як вірно встановив суд першої інстанції та не спростовано скаржником, у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем відповідно до умов Додатку №1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої ТОВ СП «Нібулон» спеціальної послуги.
Відповідно до пункту 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що п. 9 додатку № 1-4 розділяє такі поняття як «накопичення рухомого складу» та «затримку вагонів перевізника».
Таким чином, грошові кошти в сумі 110 484,48 грн з ПДВ були безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами договору, на підставі п. 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні не підлягають застосуванню.
Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, та те, що матеріалами справи встановлено необґрунтованість нарахування та списання відповідачем плати за зберігання вантажу в загальному розмірі 110 484,00 грн з ПДВ, і відповідач в добровільному порядку не повернув вищезазначені грошові кошти на рахунок позивача, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідач на користь позивача вказаної суми коштів, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/14519/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Доводи скаржника про необхідність застосування спеціальної позовної давності оцінюються колегією суддів критично, оскільки спірні грошові кошти фактично були списані не на виконання умов договору, а відтак такий позов не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення, встановлені статтями 134, 136 Статуту залізниць України, частинами 1-4 статті 315 Господарського кодексу України спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються, позов поданий в порядку приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, до яких застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущений.
При цьому, колегія суддів зазначає, що пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи скаржника про те, що позивачем підписано накопичувальну картку без зауважень, що дозволило відповідачу списати кошти, оскільки згідно із п. 10 додатку 1-4 до договору нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги. Тобто, підписання накопичувальної картки лише підтверджує, що затримка вагонів під час накопичення останніх відбулася для формування маршрутного поїзду. Такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг в додатку №1-4 до нього.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/14519/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/14519/24, відсутні. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/14519/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/14519/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/14519/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/14519/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/14519/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич