вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" липня 2025 р. Справа№ 910/1699/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025
у справі № 910/1699/25 (суддя О.В. Гумега)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермаркет+»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
про стягнення 674 267,77 грн,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтермаркет+» (далі також - ТОВ «Інтермаркет+») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі також - ТОВ «Оператор ГТСУ», Товариство) про стягнення 674 267,77 грн, з яких: 566 400,00 грн безпідставно отриманих грошових коштів, 25 418,17 грн 3% річних, 82 449,60 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі №910/1699/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермаркет+» 566 400,00 грн безпідставно отриманих грошових коштів, 25 418,17 грн 3% річних, 82 449,60 грн інфляційних втрат, 8 091,21 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами ст. ст. 1, 25, 27, 33, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. ст.11, 204, 526, 546, 560, 599, 610, 612, 625, 655, 662-664, 691, 692, 712, 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) та встановленими судом обставинами про те, що гарантійний випадок, передбачений банківською гарантією № 223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023 не настав. Судом підкреслено, що банківською гарантією забезпечено саме виконання основного зобов'язання, тому, встановивши, що ТОВ «Інтермаркет+» у повному обсязі виконано поставку товару, а ТОВ «Оператор ГТСУ» оплачено поставлений товар, суд дійшов висновку, що ТОВ «Оператор ГТСУ» не мало підстав для звернення до Банку із вимогою про перерахування гарантійного забезпечення на його рахунок. Встановлене вказує на отримання грошових коштів (банківської гарантії) поза правовими підставами, визначеними договором.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ «Оператор ГТСУ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Товариство наполягає на неправильному застосуванні судом норм матеріального права до спірних правовідносин сторін, а саме, ст. ст. 561, 563, 566, 598, 599, 612, 1212 ЦК України, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для розгляду спору по суті.
Зокрема, судом не надано належної юридичної оцінки тому факту, що у встановлені договором строки ТОВ «Інтермаркет+» не виконало належним чином свої зобов'язання, оскільки ним поставлено товар вже після завершення граничного терміну, передбаченого Договором, а отже у ТОВ «Оператор ГТСУ» наявні законні підстави для стягнення банківської гарантії, оскільки гарантійний випадок є таким, що настав. Судом не було враховано висновків, яких дійшла Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладені у постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20. Судом також не надано належної оцінки доводам Товариства про те, що кошти, отримані ним у якості Банківської гарантії, були перераховані на підставі чинних цивільно-правових договорів, що виключає можливість застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин сторін.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Оператор ГТСУ» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Оператор ГТСУ» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/1699/25 та призначено розгляд апеляційної скарги на 03.07.2025. ТОВ «Інтермаркет+» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 25.06.2025. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1699/25.
До Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ «Інтермаркет+» на апеляційну скаргу ТОВ «Оператор ГТСУ», у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає необгрунтованими твердження апелянта про те, що оскільки ТОВ «Інтермаркет+» не виконав вимоги претензії відповідача щодо сплати штрафних санкцій від 21.07.2023, яку він долучив до відзиву у цій справі, то у відповідача виникло право звернутись із вимогою до Гаранта щодо сплати всієї суми банківської гарантії від 29.03.2023 №223/15Г-Вз/0. Ці доводи ТОВ «Оператор ГТСУ» суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, яка є тотожною як за предметом та підставами позовних вимог, так і за встановленими під час розгляду спору обставинами. Натомість, постанова Верховного суду у справі №910/11504/21, на яку посилається ТОВ «Оператор ГТСУ» у апеляційній скарзі, не є релевантною по відношенню до обставин справи №910/1699/25.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити повністю, а рішення скасувати.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
03.07.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що останні стосуються виключно задоволених судом першої інстанції вимог ТОВ «Інтермаркет+» про стягнення суми банківської гарантії у розмірі 566 400,00 грн. Апеляційна скарга не містить доводів стосовно задоволених судом першої інстанції вимог про стягнення 25 418,17 грн 3% річних та 82 449,60 грн інфляційних втрат, а також контррозрахунку цих сум. Отже, апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 269 ГПК України, здійснюється в межах доводів апеляційної скарги, тобто, щодо позовних вимог про стягнення 566 400,00 грн.
Обговоривши доводи апеляційної скарги ТОВ «Оператор ГТСУ», відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.04.2023 між ТОВ «Оператор ГТСУ» (покупець) та ТОВ «Інтермаркет+» (постачальник) (далі разом - сторони) укладено Договір №4600007429 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (далі також - Договір). Договір укладено сторонами за результатами проведеної процедури публічної закупівлі, ідентифікатор закупівлі UА-2022-12-27-016577-а.
Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця «Підіймально-транспортувальне обладнання (Полотнище, стропи)» (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена у Додатку 1 до цього Договору (далі - Специфікація), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1. Договору).
У Специфікації (Додаток 1 до Договору), яка підписана сторонами, визначено найменування товарів; виробника товарів, країну їх походження; технічні та якісні характеритстики товарів; одиниці виміру; кількість, ціну за одиницю без ПДВ, грн; загальна вартість без ПДВ, грн; строк поставки; місце поставки; гарантійний строк.
Відповідно до Специфікації строк поставки товарів складає 45 календарних днів з дати отримання постачальником заявки.
Згідно з п. 3.1. Договору ціна цього Договору становить 9 440 000,00 грн, крім того ПДВ 1 888 000,00 грн. Ціна Договору, в тому числі ПДВ, становить - 11 328 000,00 грн.
Відповідно до п. 12.1. Договору про закупівлю товарів №4600007429 від 03.01.2023 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/5447/23 за первісним позовом ТОВ «Оператор ГТСУ» до ТОВ «Інтермаркет+» про стягнення 113 108,78 грн та за зустрічним позовом ТОВ «Інтермаркет+» до ТОВ «Оператор ГТСУ» про стягнення 5 157,39 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 у справі №916/5447/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2024, первісний позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Інтермаркет+» на користь ТОВ «Оператор ГТСУ» пеню в розмірі 79 176,15 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн, в іншій частині позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладено на ТОВ «Інтермаркет+».
Постановляючи рішення у справі №916/5447/23, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, установив, зокрема, що поставка товарів відповідно до Акту приймання товарів за кількістю та якістю:
№1178 вартістю 4 714 341,60 грн. з ПДВ здійснена постачальником 22.06.2023, тобто з простроченням на 2 календарні дні;
№ 1258 вартістю 2 878 080,00 грн з ПДВ здійснена постачальником 06.07.2023, тобто з простроченням на 16 календарних днів;
№ 1259 вартістю 3 601 926,00 грн з ПДВ здійснена постачальником 06.07.2023, тобто з простроченням на 16 календарних днів.
Судом також встановлено, що пеня за прострочення поставки за договором складає суму в розмірі 113 108,78 грн та перевірено правильність такого розрахунку. При цьому, з урахуванням наданих суду дискреційних повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд при вирішенні справи №916/5447/23 дійшов висновку про наявність підстав для зменшення пені на 30%, у зв'язку з чим до стягнення за первісним позовом присудив 79 176,15 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведену норму ст. 75 ГПК України, суд першої інстанції мотивовано виходив з того, що встановлені рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/5447/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2024, що набрало законної сили 06.09.2024, обставини, а саме: щодо визначення 19.06.2023 останнім днем поставки товарів за Договором; щодо виконання ТОВ «Інтермаркет+» зобов'язання з поставки товарів за Договором з простроченням (відповідно до Акту №1178 від 22.06.2023 з простроченням на 2 календарні дні; відповідно до Акту № 1258 з простроченням на 16 календарних днів; відповідно до Акту № 1259 від 06.07.2023 з простроченням на 16 календарних днів); щодо поставки товарів за Договором у повному обсязі станом на 06.07.2023, - не доказуються при розгляді даної справи Господарського суду міста Києва №910/1699/25, у якій беруть участь вказані особи, щодо яких встановлено ці обставини.
Крім цього, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором №4600007429 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), 05.01.2023 між ТОВ «Інтермаркет+» (принципал) та Акціонерним товариством «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «РАДАБАНК» (далі також - Банк) було укладено Генеральний договір про надання банківських гарантій №223/15Г/0 (далі також - Генеральний договір), відповідно до п. 1.1. якого Банк бере на себе зобов'язання в межах ліміту, встановленого п. 1.2. цього Договору, відповідно до умов цього Договору, надавати банківські гарантії згідно з цим Договором та заявою принципала, які будуть вказані у відповідній письмовій заяві принципала, а принципал зобов'язаний відшкодувати Банку всі виплати, здійснені останнім як Банком-гарантом за гарантіями (якщо такі були здійснені Банком за свій рахунок), а також сплатити Банку винагороду за надання гарантій, проценти за платіж за гарантіями в розмірі і порядку, обумовлених цим Договором. Надання кожної гарантії в рамках цього Договору здійснюється за письмовою заявою принципала, що складається згідно з Додатком 1 до цього Договору.
29.03.2023 ТОВ «Інтермаркет+» було отримано Банківську гарантію № 223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023, надану АТ «АБ «Радабанк» (Гарант) на користь ТОВ «Оператор ГТСУ» (бенефіціар), на суму 566 400,00 грн (далі також - Банківська гарантія).
Згідно з умовами Банківської гарантії, Гарант безумовно зобов'язувався протягом п'яти банківських днів після одержання ним паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара (ТОВ «Оператор ГТСУ»), оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк бенефіціара на SWIFT Гаранта, сплатити бенефіціару повну суму Банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за Договором.
Банківська гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 31.01.2024.
Умовами Банківської гарантії також передбачено, що повернення принципалу (ТОВ «Інтермаркет+») цієї Банківської гарантії відбувається шляхом надіслання бенефіціаром (ТОВ «Оператор ГТСУ») на поштову адресу та/або SWIFT-адресу та/або електронну адресу Гаранта (АТ «АБ «РАДАБАНК») (з дотриманням вимог законодавства щодо КЕП) та/або поштову адресу принципала повідомлення про ануляцію цієї Банківської гарантії.
Дострокове припинення цієї Банківської гарантії (її ануляція) відбувається за попередньою письмовою згодою бенефіціара.
Банківська гарантія є безвідкличною, непередаваною і не може бути переуступлена без попередньої згоди зі сторони Гаранта, принципала та бенефіціара.
Усі суперечки, що виникають у зв'язку з Банківською гарантією, розв'язуються відповідно до діючого законодавства України.
29.03.2023 ТОВ «Інтермаркет+» здійснено перерахування суми у розмірі 169 920,00 грн на рахунок у АТ «АБ «РАДАБАНК» з призначенням платежу: грошове покриття по Генеральному договору №223/15Г/0 від 05.01.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 72 від 29.03.2023.
07.08.2023 ТОВ «Оператор ГТСУ» направив до Банку-гаранта письмову вимогу за Банківською гарантією №223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023 щодо сплати 566 400,00 грн, у зв'язку з неналежним виконанням позивачем зобов'язань за Договором.
08.08.2023 ТОВ «Інтермаркет+» було отримано від AT «АБ «РАДАБАНК» повідомлення №471/29 про надходження від ТОВ «Оператор ГТСУ» вимоги SWIFT від 07.08.2023 на перерахування коштів на загальну суму 566 400,00 грн, що є забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ «Інтермаркет+» за Договором № 4600007429 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 03.04.2023.
Банк, згідно з Генеральним договором №223/15Г/0 від 05.01.2023 та враховуючи перераховане ТОВ «Інтермаркет+» 29.03.2023 на рахунок Банку грошове покриття у розмірі 169 920,00 грн, запропонував позивачеві перерахувати додатково кошти у сумі 396 480,00 грн для виконання вимоги по Банківській гарантії (566 400,00 грн - 169 920,00 грн = 396 480,00 грн).
10.08.2023 ТОВ «Інтермаркет+» здійснив перерахування суми у розмірі 396 480,00 грн на рахунок Банку з призначенням платежу: «грошове покриття по Генеральному договору №223/15Г/0 від 05.01.2023» (платіжна інструкція № 737 від 10.08.2023).
11.08.2023 Банком-гарантом було здійснено перерахування ТОВ «Оператор ГТСУ» коштів на загальну суму 566 400,00 грн з призначенням платежу «Оплата по гарантії № 223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023 ТОВ «Інтермаркет+» згідно вимоги SWIFT повідомлення, розпорядження від 11.08.2023».
Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога ТОВ «Інтермаркет+» про стягнення з ТОВ «Оператор ГТСУ» грошових коштів у розмірі 566 400,00 грн як таких, що безпідставно отримані Товариством, а також нарахованих, у зв'язку з відмовою повернути такі кошти - 25 418,17 грн 3% річних та 82 449,60 грн інфляційних втрат.
Розглядаючи справу по суті заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі.
Оскільки апеляційний перегляд спору здійснюється в межах вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 566 400,00 грн, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позову у цій частині.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За приписами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Частинами 1, 4 ст. 202 цього ж Кодексу визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За приписами частини 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 10 вказаного закону замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.
Відповідно до п. 15 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Відповідно до ч.1 ст. 33 цього Закону рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
За приписами ч.4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури (у тому числі ціни за одиницю товару).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
У силу приписів ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Інтермаркет+» та ТОВ «Оператор ГТСУ» у межах правового регулювання вказаних норм ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі» було укладено договір №4600007429 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 03.04.2023.
Під час розгляду спору, судом першої інстанції також було встановлено обставини повного виконання сторонами зобов'язань за договором, ТОВ «Інтермаркет+» щодо поставки товару, а ТОВ «Оператор ГТСУ» - щодо оплати вартості поставленого товару. При цьому, судом першої інстанції у порядку ст. 75 ГПК України, з посиланням на встановлені під час розгляду спору у справі №916/5447/23 обставини, встановив, що ТОВ «Інтермаркет+» було допущено прострочення строків поставки товарів, обумовлених сторонами у договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право зазначити в оголошенні про проведення конкурентної процедури закупівлі та в тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.
У разі якщо замовник вимагає надання забезпечення тендерної пропозиції/ пропозиції, у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі повинні бути зазначені умови його надання, зокрема, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції/пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.
З урахуванням наведених положень Закону, ТОВ «Оператор ГТСУ» в оголошенні про проведення публічної закупівлі та в оприлюдненій тендерній документації для даної процедури закупівлі зазначено вимоги щодо надання учасником закупівлі банківської гарантії виконання договору.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, для забезпечення виконання Договору про закупівлю товарів №4600007429 від 03.04.2023, ТОВ «Інтермаркет+» було отримано Банківську гарантію № 223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023, надану АТ «АБ «Радабанк» (Гарант) на користь ТОВ «Оператор ГТСУ» (бенефіціар), на суму 566 400,00 грн.
Колегія суддів враховує, що правовідносини, які виникли на підставі банківської гарантії № 223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023 підпадають під правове регулювання норм §4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України, а також Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України). Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України).
Стаття 560 ЦК України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 ст. 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина третя статті 200 Господарського кодексу України).
Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, бенефіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед бенефіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта.
Такий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19.
Згідно із ст. 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Так, у пункті 9 частини третьої розділу I Положення визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
Основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром.
За змістом положень статей 561, 566 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію.
Відповідно до частини першої статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
При цьому, відповідно до пункту 2 глави 4 розділу II Положення одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.
Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 07.08.2023 ТОВ «Оператор ГТСУ» направив до Банку-гаранта письмову вимогу за Банківською гарантією №223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023 щодо сплати 566 400,00 грн, у зв'язку з неналежним виконанням позивачем зобов'язань за Договором.
11.08.2023 Банком-гарантом було здійснено перерахування ТОВ «Оператор ГТСУ» коштів на загальну суму 566 400,00 грн з призначенням платежу «Оплата по гарантії № 223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023 ТОВ «Інтермаркет+» згідно вимоги SWIFT повідомлення, розпорядження від 11.08.2023».
Разом з цим, відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, п. 7.17 Договору сторонами узгоджено, що забезпечення виконання Договору повертається у випадках, передбачених статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі», за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом п'яти банківських днів з дня настання таких обставин.
Отже, умови пункту 7.17. Договору також передбачають повернення відповідачем забезпечення виконання Договору після виконання позивачем укладеного між сторонами Договору у повному обсязі протягом п'яти банківських днів з граничної дати оплати.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано ТОВ «Оператор ГТСУ», поставлений ТОВ «Інтермаркет+» у повному обсязі 06.07.2023 товар за Договором був прийнятий та повністю оплачений відповідачем, що свідчить про виконання позивачем зобов'язання за Договором щодо поставки товару та прийняття такого виконання відповідачем.
Оскільки зобов'язання щодо поставки товарів за Договором були виконані ТОВ «Інтермаркет+» у повному обсязі ще 06.07.2023 (такі обставини встановлені рішенням суду у справі №916/5447/23 та не потребують доказування під час розгляду даної справи в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, а також вбачаються з матеріалів даної справи та не заперечуються сторонами), то ТОВ «Оператор ГТСУ» звернувся з вимогою за Банківською гарантією вже після виконання позивачем зобов'язання за Договором.
Обґрунтовуючи вимоги щодо звернення із банківською гарантією, ТОВ «Оператор ГТСУ» вказував на неналежне виконання зобов'язань за договором в частині своєчасної поставки обумовленого договором товару.
Разом з цим, як мотивовано наголосив суд першої інстанції з посиланням на постанови Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 у справі №910/3777/18, від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Колегія суддів також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №910/12114/23 за наслідками розгляду спору у аналогічних спірних правовідносинах сторін. Зокрема, Верховним Судом наголошено, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання Договору, а не певне порушення строків його виконання.
Натомість, наслідками неналежного виконання є визначені сторонами міри відповідальності, наприклад, стягнення - пені, що, як убачається із судових рішень у справі №916/5447/23, ТОВ «ГТСУ» було у повній мірі застосовано до спірних правовідносин сторін в частині порушення строків поставки товару.
Надаючи оцінку цим обставинам, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що з моменту повного виконання позивачем Договору та проведення остаточних розрахунків за товар, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення Банківської гарантії у порядку, передбаченому умовами даної гарантії, що не було ним виконано в порушення вимог статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі», пункту 7.17. Договору.
Отже, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, станом на час розгляду спору судом, ТОВ «ГТСУ» безпідставно утримує грошові кошти, сплачені йому Банком як гарантійний платіж за банківською гарантією №223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023.
Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України). Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).
Згідно усталеної практики Верховного Суду, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 11.08.2023 на рахунок відповідача надійшли грошові кошти в сумі 566 400,00 грн за Банківською гарантією № 223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023.
Оскільки у ТОВ «Оператор ГТСУ» були відсутні підстави для звернення до Банку-гаранта (АТ «АБ «РАДАБАНК») 07.08.2023 для виплати суми Банківської гарантії №223/15Г-Вз/0 від 29.03.2023, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що грошові кошти в сумі 566 400,00 грн було набуто Товариством без достатньої правової підстави.
Отже, висновки суду про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині є обґрунтованими.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Антимонопольного комітету України, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Під час апеляційного перегляду не підтвердились доводи ТОВ «Оператор ГТС» про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, ст. ст. 561, 563, 566, 598, 599, 612, 1212 ЦК України.
Доводи ТОВ «Оператор ГТСУ» про наявність у нього підстав для утримання банківської гарантії у зв'язку з порушенням ТОВ «Інтермаркет+» строків поставки товару суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, тому, колегією суддів відхиляються.
Колегія суддів також погоджується з доводами, наведеними у відзиві на апеляційну скаргу про те, що постанова Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, на яку посилається ТОВ «Оператор ГТСУ» у апеляційній скарзі, не є релевантною по відношенню до обставин справи №910/1699/25.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/1699/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі №910/1699/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/1699/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 08.07.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко