вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" липня 2025 р. Справа№ 910/8741/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Антюхової Тетяни Василівни
на рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2025 р.
у справі № 910/8741/24 (суддя - Мандриченко О.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Мозирка Костянтина Олександровича
до Фізичної особи-підприємця Антюхової Тетяни Василівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю “Лосинівський маслосирзавод»
про стягнення 132373,99 грн,
У липні 2024 року Фізична особа-підприємець Мозирка Костянтин Олександрович звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Антюхової Тетяни Василівни про стягнення 132373,99 грн, з яких: грошові кошти в розмірі 125000,00 грн, 3% річних у розмірі 3986,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 3387,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 30.05.2023 р. було укладено договір підряду у спрощений спосіб, однак відповідач, отримавши оплату за виконання робіт (ремонт системи нержавіючих труб обв'язки плівкового випарника), не виконав покладених на нього обов'язків за договором.
Рішенням Господарського суду м. Києва 13.02.2025 р. у справі № 910/8741/24 позов Фізичної особи-підприємця Мозирка Костянтина Олександровича задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Антюхової Тетяни Василівни на користь Фізичної особи-підприємця Мозирка Костянтина Олександровича грошові кошти у розмірі 125000,00 грн, 3% річних у розмірі 3241,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 3387,99 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, Фізична особа-підприємець Антюхова Тетяна Василівна подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що роботи, за виконання яких позивачем сплачено грошові кошти у розмірі 125000,00 грн, було виконано в повному обсязі, однак останній не підписав та не повернув акт приймання-передачі від 12.06.2023 р. Також факт виконання ним робіт підтверджується заявами свідків.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2025 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Антюхової Тетяни Василівни у справі № 910/8741/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, суддею-доповідачем виявлено її недоліки, а саме дана апеляційна скарга подана з пропуском встановленого законом процесуального строку без порушення скаржником питання стосовно поновлення такого строку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 р. апеляційну скаргу у справі № 910/8741/24 залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення без руху апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 р. відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, задоволено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення та поновлено Фізичній особі-підприємцю Антюховій Тетяні Василівні зазначений строк, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8741/24 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.
Через систему “Електронний суд» 29.04.2025 р. від Фізичної особи-підприємця Мозирка Костянтина Олександровича надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
До суду 12.05.2025 р. від Фізичної особи-підприємця Антюхової Тетяни Василівни надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та про допит свідків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 р. відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Антюхової Тетяни Василівни про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали від 26.03.2025 р. про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/8741/24 учасникам справи було доставлено до електронних кабінетів 26.03.2025 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документа від 02.04.2025 р., що містяться в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала 26.03.2025 р. у справі № 910/8741/24 оприлюднена у реєстрі 02.04.2025 р.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.
26.05.2023 р. Фізична особа-підприємець Антюхова Тетяна Василівна направила Фізичній особі-підприємцю Мозирку Костянтину Олександровичу засобом електронного зв'язку для оплати рахунок на оплату № 47 від 26.05.2023 р. на суму 125000,00 грн, найменування товарів (робіт, послуг): ремонт системи нержавіючих труб обв'язки плівкового випарника.
30.05.2023 р. Фізична особа-підприємець Мозирко Костянтин Олександрович перерахував на рахунок Фізичної особи-підприємця Антюхової Тетяни Василівни 125000,00 грн з призначенням платежу: “Ремонт системи нержавіючих труб обв'язки плівкового випарника без ПДВ».
22.06.2024 р. Фізична особа-підприємець Антюхова Тетяна Василівна направила на адресу Фізичної особи-підприємця Мозирка Костянтина Олександровича лист, в якому повідомила про те, що у період з 26.05.2023 р. по 12.06.2023 р. нею було виконано комплекс підрядних робіт загальною вартістю 110080,00 грн. Також вказаним листом відповідач направила акт приймання-передачі виконаних робіт від 12.06.2023 р.
У відповідь, листом від 01.08.2025 р. позивач направив на адресу відповідача лист, в якому вказав, що оскільки роботи виконані не були, тому відсутні підстави для підписання акту, а також вимагав повернути грошові кошти у розмірі 125000,00 грн.
Вказаний лист направлено відповідачеві 03.08.2023 р., що підтверджується описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком від 03.08.2023 р.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, послуги з ремонту системи нержавіючих труб обв'язки плівкового випарника не виконав, попередню оплату у розмірі 125000,00 грн не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся із даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як передбачено ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Вбачається, що відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату рахунок на оплату № 47 від 26.05.2023 р. на суму 125000,00 грн, найменування товарів (робіт, послуг): ремонт системи нержавіючих труб обв'язки плівкового випарника.
Таким чином між сторонами було укладено договір надання послуг у спрощений спосіб.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, в рахунку на оплату № 47 від 26.05.2023 р. не міститься строку надання послуг, а тому, відповідно за умовами ст. 530 ЦК України позивач має право вимагати його виконання у будь-який час.
З огляду на те, що замовлення на виконання робіт відповідачем прийнято ще у 2023 році, та станом на час звернення позивачем з даним позовом не виконано, тому є очевидним порушення відповідачем розумного строку їх виконання та втрату інтересу позивача до такого виконання.
Також у матеріалах справи відсутні докази повернення позивачу коштів у сумі 125000,00 грн.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 125000,00 грн сплаченої вартості послуг є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Доводи скаржника про те, що роботи, за виконання яких позивачем сплачено грошові кошти у розмірі 125000,00 грн, було виконано в повному обсязі, однак останній не підписав та не повернув акт приймання-передачі від 12.06.2023 р., судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на таке.
22.06.2024 р. Фізична особа-підприємець Антюхова Тетяна Василівна направила на адресу Фізичної особи-підприємця Мозирка Костянтина Олександровича лист, в якому повідомила про те, що у період з 26.05.2023 р. по 12.06.2023 р. нею було виконано комплекс підрядних робіт загальною вартістю 110080,00 грн. Також вказаним листом відповідач направила акт приймання-передачі виконаних робіт від 12.06.2023 р.
У відповідь, листом від 01.08.2025 р. позивач направив на адресу відповідача лист, в якому вказав, що оскільки роботи виконані не були, тому відсутні підстави для підписання акту, а також вимагав повернути грошові кошти у розмірі 125000,00 грн.
Вбачається, що акт приймання-передачі виконання робіт за договором підряду від 12.06.2023 р. підписаний лише зі сторони відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.
Однак, позивач, листом від 01.08.2023 р., відмовився від підписання зазначеного вище акту, оскільки договір підряду укладений не був, а роботи не виконані.
Стосовно посилання скаржника на те, що факт виконання ним робіт підтверджується заявами свідків, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Вбачається, що відповідачем подано копії заяв свідків, які були складені для подання до господарського суду у справі № 910/14135/23.
Крім того, всупереч вимогам ст. 88 ГПК України у вказаних заявах свідків не містяться відомості щодо поштових індексів місцезнаходження свідків, їх місця роботи або зазначення про те, що вони не перебувають у трудових відносинах, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань.
Згідно зі ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов'язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з'явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання.
Так, процесуальний закон встановлює в якості передумови виклику свідка наявність його заяви, оформленої у відповідності до вимог ст. 88 ГПК України.
Невідповідність таких заяв унеможливлює здійснення судом процесуальних дії з виклику осіб у відповідному процесуальному статусі, в разі необхідності, визначеному ст. 66 ГПК України.
Таким чином, надані відповідачем вказані заяви свідків не відповідають вимогам ст. 88 ГПК України та не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3986,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 3387,99 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Як було встановлено вище, листом від 01.08.2023 р. позивач вимагав у відповідача повернути грошові кошти у розмірі 125000,00 грн.
Вказаний лист направлено відповідачу 03.08.2023 р., що підтверджується описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком від 03.08.2023 р.
Оскільки між сторонами укладено договір підряду в спрощений спосіб, то між ними не узгоджено строки повернення грошових коштів за невиконані роботи.
Враховуючи те, що позивачем було пред'явлено вимогу про повернення грошових коштів 03.08.2023 р., тому у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто у строк по 10.08.2023 р.
Однак, з розрахунку позивача вбачається, що останній здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з червня 2023 року по червень 2024 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає 3% річних на суму 3241,72 грн та інфляційні втрати у розмірі 3387,99 грн за період з 11.08.2023 р. по 21.06.2024 р.
Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія судів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2025 р. у справі № 910/8741/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Антюхової Тетяни Василівни задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Антюхової Тетяни Василівни залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2025 р. у справі № 910/8741/24 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2025 р. у справі № 910/8741/24.
4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Антюхову Тетяну Василівну.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран