вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" липня 2025 р. Справа№ 927/36/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тищенко О.В.
Сибіги О.М.
без виклику сторін
розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства “Донбас-Агро»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2025 (повний текст складено 10.03.2025)
у справі № 927/36/25 (суддя -Романенко А.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Експерт»
до Фермерського господарства “Донбас-Агро»
про стягнення 238 682, 38 грн,
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро Експерт» (надалі - позивач, ТОВ “Агро Експерт») звернлось до Господарського суду Чернігівської області з позовними вимогами до Фермерського господарства “Донбас-Агро» (далі - ФГ “Донбас-Агро») про стягнення 238 682,38 грн, з яких 43 570,63 грн інфляційних нарахувань, 12 830,45 грн 3% річних та 182 281,30 грн пені, нарахованих за період з 02.10.2022 по 30.10.2024.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2025 задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Експерт» до Фермерського господарства “Донбас-Агро» про стягнення 238 682, 38 грн. Стягнуто з Фермерського господарства “Донбас-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Експерт» 43 570, 63 грн інфляційних нарахувань, 12 830, 45 грн 3% річних, 90 813, 95 пені та 3 570, 43 грн судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 25.03.2025 (згідно дати звернення до системи “Електронний суд») Фермерське господарство “Донбас-Агро» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2025 у справі № 927/36/25, в якій просить скасувати Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2025 року про задоволення позову частково Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Експерт» до Фермерського господарства “Донбас-Агро» про стягнення 238 682, 38 грн та стягнення з Фермерського господарства “Донбас-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Експерт» 43 570, 63 грн інфляційних нарахувань, 12 830,45 грн 3% річних, 90 813, 95 пені та 3 570,43 грн судового збору. В задоволенні позову відмовити, так як згідно з Законом України № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", що був прийнятий 18 березня 2022 року позичальник звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором. Не стягувати з Фермерського господарства “Донбас-Агро» інфляційне збільшення, штрафи і пені пораховані ТОВ “Агро Експерт» так як Умови договору ФГ “Донбас- Агро» виконані повністю, а несвоєчасне виконання викликане форс-мажорними обставинами, які не залежали від господарства, а спричинені воєнним станом, який і на сьогодні діє в Україні. Не стягувати з Фермерського господарства “Донбас-Агро» сплаченого судового збору ТОВ “Агро Експертом», так як звернутись до суду це була його ініціатива, а досудового вирішення справи з ФГ “Донбас-Агро» не було.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що судом не враховано як доказ лист Державного Агенства Водних ресурсів України N308/2-l/ДС/25- 22 від 07.06. 2022.
Апелянт звертає увагу суду, що на підставі ст. 218 Господарського кодексу України, строк виконання зобов'язань стороною, на яку впливають форс-мажорні обставини, відсуваються на весь період їх дії, маючи на увазі і ліквідацію їх наслід
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Суддя Сибіга О.М. з 27.03.2025 по 31.03.2025 перебував на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 апеляційну скаргу Фермерського господарства “Донбас-Агро» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2025 у справі № 927/36/25 залишено без руху. Роз'яснено Фермерському господарству “Донбас-Агро», що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.
08.04.2025 (згідно дати звернення до системи “Електронний суд») від Фермерського господарства “Донбас-Агро» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025, а саме докази сплати судового збору на суму 4 296, 29 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №60 від 07.04.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства “Донбас-Агро» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2025 у справі № 927/36/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Фермерського господарства “Донбас-Агро» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2025 у справі № 927/36/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Витребувано матеріали справи № 927/36/25 у Господарського суду Чернігівської області.
18.04.2025 (згідно дати звернення до канцелярії суду) від Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Експерт» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що ФГ «Донбас Агро» не надав жодного належного та допустимого доказу, які того, що Рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №927/36/25 від 05 березня 2025 року підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Таким чином, зазначеною статтею проголошено “право на суд», одним з аспектів якого є право на розгляд справи упродовж розумного строку.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Папазова та інші проти України» (Заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012 (пункт 29) Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Шульга проти України» (Заява № 16652/04) від 02.12.2010 (пункт 28) Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.12.2021 між ТОВ “Агро Експерт» (постачальник, позивач) та ФГ “Донбас-Агро» (покупець) укладений договір поставки № АЕ-684-1712/22 (далі - Договір), за умовами якого (пункти 1.1. - 1.3., 3.1.) постачальник прийняв на себе зобов'язання поставляти та передавати в власність покупця товар (партію товару), а покупець, у свою чергу, - приймати та оплачувати товар у порядку та на умовах визначених цим Договором та додатками до нього. Товаром за цим Договором є насіння та/або засоби захисту рослин, а також інший асортимент, що буде визначатись в додатках до цього Договору (специфікаціях). Кількість, одиниці виміру, асортимент, упаковка, ціна, вартість товару (його партії), що поставлятиметься постачальником на адресу покупця, умови його поставки, прийняття та оплати визначаються в додатках (специфікаціях) на кожну партію товару, що є невід'ємними частинами цього Договору.
Основні умови оплати товару (форма, розміри та строки оплати) визначаються додатками (специфікаціями) до Договору з урахуванням положень, визначених розділом 3 цього Договору “Порядок оплати», та можуть передбачати як повну так і часткову передплату за партію товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок постачальника до фактичного відвантаження товару, так і оплату товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок постачальника після фактичного відвантаження товару, про що зазначається в додатках (специфікаціях).
Відповідно до п. 4.5. Договору зобов'язання постачальника з поставки товару покупцю вважається виконаним, а право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі йому товару та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар.
Сторони в пунктах 12.1., 12.2. погодили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання та засвідчення печатками сторін і діє до 31.12.2022. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від обов'язку погашення грошових зобов'язань та відповідальності за порушення його умов.
07.09.2022, сторонами підписаний додаток - специфікація № 10 до Договору, за яким погоджено поставку товару (засоби захисту рослин у відповідному асортименті, кількості та ціною) на загальну суму 861 257,96 грн (з ПДВ). Оплата цієї партії товару здійснюється в наступному порядку: 20% від вартості товару, що становить 172 251,59 грн сплачується покупцем до 20.09.2022; 80% від вартості товару, що становить 689 006,37 грн - до 01.10.2022.
22.09.2022, сторонами, на виконання умов Договору та специфікації № 10 до нього, в двосторонньому порядку складено та підписано видаткову накладну № 7889, за якою позивачем поставлений, а відповідачем прийнятий товар на загальну суму 861 257,96 грн.
ТОВ “Агро Експерт» задекларувало господарську операцію з поставки ФГ “Донбас-Агро» товару на загальну суму 861 257,96 грн, у тому числі ПДВ - 143 542,99 грн, про що в ЄРПН зареєстровано податкову накладну від 22.09.2022 № 828.
Відповідач у відзиві на позов підтвердив факт отримання товару за видатковою накладною від 22.09.2022 № 7889 на загальну суму 861 257,96 грн.
Матеріалами справи підтверджене прострочення відповідачем розрахунку за спірний товар у строки, погодженні сторонами в специфікації від 07.09.2022 № 10 до Договору.
Граничний строк оплати товару на суму 861257,96 грн прострочено відповідачем з 04.10.2022, оскільки 01.10.2022 припадає на вихідний день (суботу). Тому, з урахуванням правил обчислення перебігу строків, визначених частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 03.10.2022, відтак оплату повної вартості товару прострочено з наступного дня - 04.10.2022.
31.10.2022 сторонами підписано двосторонню угоду № 3110/22-2 про зарахування зустрічних однорідних вимог із застосуванням ФАР, якою встановлено, що за договором поставки від 17.12.2021 № АЕ-684-1712/22 ТОВ “Агро Експерт» є кредитором, а ФГ “Донбас-Агро» - боржником при виконанні грошового зобов'язання на суму 828 429,68 грн.
У той же час за фінансовою аграрною розпискою від 27.12.2021 (зареєстрована в реєстрі аграрних розписок № 7978), що передана шляхом вчинення індосаменту на ТОВ “Адама Україна», ТОВ “Агро Експерт» є боржником, а ФГ “Донбас-Агро» - кредитором при виконанні грошового зобов'язання на суму 596120,57 грн. Сторони прийшли до згоди, що вказані вище зобов'язання за перерахованими Договорами припиняються в наступному порядку: за договором поставки від 17.12.2021 № АЕ-684-1712/22 заборгованість ФГ “Донбас-Агро» зменшується на суму 596 120,57 грн та становить 232 309,11 грн; за фінансовою розпискою від 27.12.2021 заборгованість ТОВ “Агро Експерт» зменшується на суму 596 120,57 грн.
Відповідач, у період з 09.11.2023 по 01.11.2024, розрахувався перед позивачем за отриманий товар у повному обсязі, сплатив на користь позивача заборгованість у розмірі 232309,11 грн за Договором у наступному порядку: 09.11.2023 - 10 000,00 грн; 07.12.2023 - 10 000,00 грн; 28.12.2023 - 10 000,00 грн; 06.02.2024 - 10 000,00 грн; 16.02.2024 - 10 000,00 грн; 19.04.2024 - 100 000,00 грн; 30.07.2024 - 5 000,00 грн; 20.09.2024 - 10 000,00 грн: 03.10.2024 - 10 000,00 грн; 10.10.2024 - 20 000,00 грн; 01.11.2024 - 37 309,11 грн, про що свідчать банківські виписки по рахунках ТОВ “Агро Експерт» та ФГ “Донбас-Агро».
Судом першої інстанції не прийнято в якості належних та допустимих доказів у справі акти звірки взаємних розрахунків сторін за період з 01.01.2022 по 11.11.2022 та за період з січня по грудень 2024 років, долучені відповідачем до відзиву на позов, оскільки перераховані документи не містять підписів повноважних представників сторін.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за товар, отриманий за видатковою накладною від 22.09.2022 № 7889, позивач, керуючись умовами пунктів 7.2., 7.7. Договору від 17.12.2021 № АЕ-684-1712/22 та приписами частини 2 статті 625 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача в судовому порядку: 43 570,63 грн інфляційних втрат, 12 830,45 грн 3% річних та 182 281,30 грн пені за період з 02.10.2022 по 30.10.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар за видатковою накладною від 22.09.2022 № 7889.
Розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства “Донбас-Агро», колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 526 ЦК України.
Нормами статей 193 ГК України та 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
За частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення в сфері господарювання (частина 1 статті 217, частина 1 статті 218 ГК України).
Статтею 625 ЦК України врегульовані правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань за Договором та специфікацією від 07.09.2022 № 10 до нього, в частині своєчасної оплати вартості товару, отриманого за видатковою накладною від 22.09.2022 № 7889, тому перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд установив, що позов є обґрунтований, правомірний та підтверджений належними доказами в частині вимог про стягнення 43 570,63 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2022 по жовтень 2024 років та 12 830,45 грн 3% річних за період з 04.10.2022 по 30.10.2024.
Статтями 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За статтею 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які сплачуються в разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Виходячи з приписів пунктів 7.2., 7.7. Договору при порушенні строків оплати поставленого товару, що визначені додатками (специфікаціями), покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочки, від вартості непоплаченого товару за кожний день прострочки платежів. Нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором здійснюється без обмеження строку нарахування та припиняється в день виконання стороною відповідного зобов'язання. Сторони домовились, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором становить три роки.
У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 по справі № 922/3782/17 наведений наступний правовий висновок: “З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості».
Суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок нарахованої позивачем до стягнення неустойки (в формі пені), погоджується з висновком суду першої інстанції, що ним допущені помилки в розрахунку, зокрема, невірне визначення дати, з якої грошове зобов'язання з оплати вартості товару за спірною видатковою накладною прострочене (з 04.10.2022), а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову в цій частині вимог у сумі 181 627,89 грн за період з 04.10.2022 по 30.10.2024
В іншій частині вимог у сумі 653,41 грн, судом першої інстанції правомірно відмовлено.
Фермерське господарство “Донбас-Агро», заперечуючи проти позовних вимог, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції посилався на дію форс-мажорних обставин, а саме введення в країні воєнного стану з 24.02.2022; та звертав увагу суду на положення Закону України від 05.03.2022 № 2120-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
Судом першої інстанції правомірно відхилено посилання скаржника на положення Закону від 05.03.2022 № 2120-ІХ, яким доповнений розділ IV “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про споживче кредитування» п. 6-1, за яким: “у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. (…) Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».
За висновком суду, на спірні правовідносини сторін, що виникли з підстав порушення виконання зобов'язання з оплати вартості товару за договором поставки, не поширюється дія положень Закону України “Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
За статтею 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
За частиною 2 статті 217 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Наведене відповідає змісту статті 617 ЦК України.
Пунктами 8.1., 8.3. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язання згідно з Договором, якщо воно є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), зокрема, оголошена та неоголошена війна, загроза війни. Сторона для якої склались форс-мажорні обставини, зобов'язана негайно, не пізніше 5-ти календарних днів з дати настання обставин повідомити про це іншу сторону; протягом 10-ти календарних днів з дати настання обставин звернутись до Торгово-промислової палати України за отриманням сертифікату про наявність обставин; протягом п'яти календарних днів з дати отримання сертифікату Торгово-промислової палати України надати його іншій стороні, на підтвердження настання форс-мажорних обставин за Договором.
Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 дійшов висновку про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Посилання відповідача в відзиві на позов на дію форс-мажорних обставин, зокрема, введення в країні воєнного стану, штучне затоплення навесні 2022 року частини території Чернігівської області, у тому числі полів, що оброблялись відповідачем, що в сукупності паралізувало роботу Господарства, судом до уваги не приймаються, оскільки в порушення приписів пунктів 8.1., 8.3. Договору, до матеріалів справи не наданий сертифікат Торгово-промислової палати України на підтвердження факту існування форс-мажорних обставин, що унеможливило виконання умов договору від 17.12.2021 № АЕ-684-1712/22 та доказів повідомлення позивача в 5-ти денний термін про настання таких обставин з подальшим підтвердженням факту існування форс-мажорних обставин відповідним сертифікатом, що позбавляє відповідача права посилатися на вказані обставини як на підставу звільнення його від відповідальності за невиконання обов'язків за цим Договором.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0.-7.1., опублікований на офіційному веб-сайті цього органу, не засвідчує настання для відповідача форс-мажорних обставин за договором поставки від 17.12.2021 № АЕ-684-1712/22, а тому не є належною підставою для звільнення його від відповідальності за порушення умов виконання договірних зобов?язань, оскільки не є конкретизованими щодо обставин справи та предмету спору.
Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказує, що поставка спірної партії товару згідно зі специфікацією від 07.09.2022 № 10 та видатковою накладною від 22.09.2022 № 7889, мала місце після введення в країні воєнного стану і початку бойових дій на території Чернігівської області.
Тобто, відповідач повинен був усвідомлювати наслідки своєї господарської діяльності та ризики невиконання договірних зобов?язань, що не звільняє його від обов'язку їх виконання.
Водночас беручи до уваги, що ФГ “Донбас-Агро» є сільськогосподарським виробником, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових, насіння олійних культур (згідно з даними внесеними до ЄДРПОУ), у той час як за спірним договором поставлялись саме засоби для захисту рослин, за поставку яких відповідач на момент звернення до суду розрахувався в повному обсязі, суд вважає за можливе, в умовах дії воєнного стану, зменшити розмір неустойки (пені) на 50% до 90 813,95 грн виходячи з наступного.
Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якої є захист прав та інтересів кредитора в разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора в разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, в вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
За частиною 1 статті 233 ГК України в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною 2 статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Подібні норми також містить частина 3 статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення частини 3 статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
Крім того, в вирішенні судом питання щодо зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України, за яким суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки в доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності в цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Вирішуючи питання щодо зменшення пені, суд виходить з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу:
1) ступінь виконання зобов'язання боржником: на момент звернення до суду з цим позовом відповідач повністю розрахувався за отриманий товар;
2) відповідач є аграрієм, основний вид діяльності якого (за кодом 01.11.) вирощування зернових, культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур, та провадить господарську діяльність в умовах воєнного стану;
3) відсутність (недоведеність) негативних наслідків порушення зобов'язання для кредитора та отримання останнім компенсаційних виплат за рахунок присудження до стягнення: відсотків річних у розмірі 12 830,45 грн та інфляційних втрат у розмірі 43 570,63 грн за період з 04.10.2022 по 30.10.2024.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір неустойки (пені) на 50% від суми, що підлягає стягненню в спірному періоді, до 90 813,95 грн.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірно висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Експерт» до Фермерського господарства “Донбас-Агро» в частині стягнення 43 570, 63 грн інфляційних нарахувань, 12 830, 45 грн 3% річних, 90 813, 95 пені, в іншій частині правомірно відмовлено.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фермерського господарства “Донбас-Агро» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2025 у справі №927/36/25є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2025 у справі № 927/36/25- залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.В. Тищенко
О.М. Сибіга