вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" липня 2025 р. Справа№ 910/1070/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Ткаченка Б.О.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання : Гончаренка О.С.
за участю представників сторін
від позивача: не з'явився
від відповідача: Майструк Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі ейр газ"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025
у справі № 910/1070/25 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецспирт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі ейр газ"
про стягнення у розмірі 419 976,50 грн
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 07.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецспирт" задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі ейр газ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецспирт" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, та з огляду на наявність мотивованих заперечень відповідача щодо обґрунтованості заявленого розміру витрат, дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката підлягає зменшенню до суми 10 000 грн, а відповідно заява позивача підлягає частковому задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діпі ейр газ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/1070/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Апелянт зазначає, між стороною-1: Адвокатським бюро "Керімов та партнери" в особі керуючого бюро адвоката Керімова Аліка Заміровича (далі-бюро) та адвоката Яковенко Оксани Ігорівни (далі за договором - адвокат), з однієї сторони (разом іменується, як сторона 1) та стороною-2: позивачем укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №19/12/24 (1) від 19.12.2024 (далі - договір) відповідно до якого : "сторона 1 зобов'язується за дорученням клієнта надавати йому юридичні послуги". Однак, відповідно до наданого адвокаткою Яковенко Оксаною Григорівною ордеру №1236370, вона є адвокаткою, яка здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, що повністю суперечить умовам договору. Всі додатки до договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.12.2024 №19/12/24 (1) містять лише підписи Яковенко О.Г. та позивача - ТОВ "Укрспирт", Адвокатське бюро "Керімов та партнери" в жодному первинному документі відсутні. Зокрема, протокол визначення розміру гонорару від 28.01.2025 підписаний лише Адвокатом Яковенко О.І. та ТОВ "Укрспирт", що, на думку апелянта, повністю порушує умови укладеного між сторонами договору, та призводить до його нікчемності.
Скаржник вказує, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки: предметом спору у даній справі була заборгованість за договором поставки,правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі; предметом спору була заборгованість, яка утворилась за рахунками на оплату, отже, обсяг доказів у справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним; з аналізу акту наданих послуг вбачається, що адвокатом Яковенко О.Г. було підготовлено позовну заяву, іншу частину часу адвокатом було витрачено на первинну консультацію клієнта, ознайомлення з матеріалами справи, аналіз судової практики та правових позицій. Разом з тим, обсяг документів, який підлягав аналізу під час підготовки позовної заяви був незначним, крім того, справа є малозначною, нескладною та не потребувала великої кількості часу та зусиль для досвідченого адвоката. Справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, 30.05.2025 від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецспирт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 к справі №910/1070/25 залишити без змін.
Також позивач вказує, що твердження відповідача, викладені у апеляційній скарзі є недоведені, необґрунтовані та такі, що не відповідають дійсності, а грунтується лише на припущеннях та його суб'єктивній оцінці, тому Господарський суд міста Києва не міг брати до уваги такі твердження.
Крім того, позивач зазначає, що необхідність звернення позивача до суду за захистом порушеного права і, як наслідок, понесення ним судових витрат викликано виключно недобросовісним виконанням відповідачем своїх
господарських зобов'язань та ухиленням від вирішення спору в позасудовому порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі ейр газ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/1070/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі ейр газ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/1070/25 та призначено до розгляду апеляційну скаргу на 30.06.2025.
Судове засідання 30.06.2025 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці з 16.06.2025
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі ейр газ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/1070/25 призначено до розгляду на 07.07.2025.
Явка учасників справи
Представник позивача у судове засідання 07.07.2025 не з'явився, про дату час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, шляхом доставки електронного документу до електронного кабінету сторін, що підтверджується відповідними довідками про отримання електронного документа.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.
Пояснення представників сторін
Представник відповідача у судовому засіданні 07.07.2025 підтримала доводи апеляційної скарги, з підстав, викладених у ній, просила задовольнити апеляційну скаргу, скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/1070/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецспирт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі ейр газ" про стягнення заборгованість за договором поставки від 28.08.2023 № 15-2023Д у сумі 419 976,50 грн, що складається з 370 880,00 грн - основної заборгованості, 29 124,75 грн - пені, 3 297,21 грн - 3 % річних та 16 674,54 грн - інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки від 28.08.2023 № 15-2023Д.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецспирт" задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі ейр газ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецспирт" 220 880,00 грн - основної заборгованості, 29 124,75 грн - пені, 3 297,21 грн - 3 % річних та 16 674,54 грн - інфляційних втрат, 3 239,72 витрати по сплаті судового збору.
Закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 150 000,00 грн.
28.04.2025 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецспирт" надійшла заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі ейр газ" витрат на професійну правничу допомогу у сумі 18 000 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 07.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецспирт" задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі ейр газ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецспирт" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, та з огляду на наявність мотивованих заперечень відповідача щодо обґрунтованості заявленого розміру витрат, дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката підлягає зменшенню до суми 10 000 грн, а відповідно заява позивача підлягає частковому задоволенню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору позивачем подано орієнтовний розрахунок розміру судових витрат, відповідно до якого позивач планував понести витрати у розмірі 20 000,00 грн на послуги адвоката.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Крім того, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Колегія судів також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Таким чином, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналогічний висновок, викладений у висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивач долучив до матеріалів справи копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.12.2024 №19/12/2024 (1), протокол визначення розміру гонорару, акту приймання-передачі наданих послуг №25/04/2025 від 25.04.2025, детальний опис робіт, виконаних адвокатом від 25.04.2025.
Судом першої інстанції встановлено, що розмір та порядок оплати правничої допомоги визначено сторонами у п. 3.1 договору про надання правничої допомоги, відповідно до якого розмір гонорару, який клієнт сплачує стороні 1 за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремими документом, який викладається як додаток №1 "Протокол визначення розміру гонорару", який є невід'ємною частиною цього договору.
З протоколу визначення розміру гонорару від 25.04.2025 вбачається, що сторонами досягнуто згоди про розмір гонорару загальною сумою 20 000 грн (з розрахунку 2 000 грн за одну годину надання послуг), який підлягає сплаті протягом 30 календарних днів з дня підписання акту.
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 25.04.2025 вартість послуг за актом становить 18 000 грн, за наступні надані послуги: первинна консультація; ознайомлення та вивчення наданих клієнтом матеріалів, отримання додаткових матеріалів; здійснення юридичного аналізу положень законодавства та вивчення судової практики Верховного суду з подібних питань; складання позовної заяви до Господарського суду міста Києва; підготовка пакету друкованих матеріалів позовної заяви до подання до Господарського суду міста Києва; ознайомлення з документами поданими іншими учасниками справи, а також судовими документами, тощо.
Вказані документи підписані представниками сторін та скріплені відтиском печатки клієнта без зауважень та заперечень.
Щодо доводів відповідача, що додатки до договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.12.2024 №19/12/24 (1) містять лише підписи Яковенко О.Г. та позивача - ТОВ "Укрспирт", підпис Адвокатського бюро "Керімов та партнери" у жодному первинному документі відсутній, колегія суддів зазначає наступне.
Адвокат Яковенко Оксана Григорівна здійснює адвокатську діяльність індивідуально, не пов'язана трудовими відносинами з Адвокатським бюро «Керімов та партнери». Адвокат Яковенко Оксана Григорівна та Адвокатське бюро «Керімов та партнери» надають правову допомогу позивачу за різними напрямами діяльності. На сьогоднішній день діюче законодавство України не містить жодних обмежень щодо користування послугами одночасно кількох адвокатів, також відсутні обмеження щодо оформлення правовідносин з декількома адвокатами одночасно шляхом укладення одного договору про надання правової допомоги.
Правова допомога позивачу в межах розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/1070/25 надавалася адвокатом Яковенко Оксаною Григорівною, Адвокатське бюро «Керімов та партнери» під час розгляду справи представництво інтересів позивача не здійснювало, що підтверджується матеріалами справи.
Колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Як встановлено судом першої інстанції, від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому він зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки: предметом спору у даній справі була заборгованість за договором поставки,правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі; предметом спору була заборгованість, яка утворилась за рахунками на оплату, отже, обсяг доказів у справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним; з аналізу акту наданих послуг вбачається, що адвокатом Яковенко О.Г. було підготовлено позовну заяву, іншу частину часу адвокатом було витрачено на первинну консультацію клієнта, ознайомлення з матеріалами справи , аналіз судової практики та правових позицій. Разом з тим, обсяг документів, який підлягав аналізу під час підготовки позовної заяви був незначним, крім того, справа є малозначною, нескладною та не потребувала великої кількості часу та зусиль для досвідченого адвоката. Справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Так, відповідач просив суд у задоволенні заяви ТОВ «Укрспецспирт» про стягнення з ТОВ «Діпі Ейр Газ» витрат на професійну правову допомогу відмовити.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно врахував доводи відповідача про те, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 18 000,00 грн є неспівмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), враховуючи, що за своєю категорією вказана справа є малозначною та підлягала вирішенню у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання; спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із неналежним виконанням договору, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності; у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов'язання та нарахування 3% річних та інфляційних втрат, судова практика є сталою; застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час, а також не містять відзиву, у відповідь на який позивач мав би подати відповідь на відзив.
Суд першої інстанції також вірно взяв до уваги, що наявний в матеріалах справи розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних не потребує значного часу для кваліфікованого юриста та те, що представником позивача було подано до суду лише одну заяву по суті спору, а саме позовну заяву, яка є об'ємною за змістом.
Відтак, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства стосовно необхідності розподілу судових витрат пропорційно задоволених вимог, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 910/1070/25, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, а також те, що обставини справи свідчать, що справа є малозначною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів та законодавства, значних затрат часу та правових знань, розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає до стягнення з відповідача в сумі 10 000,00 грн.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом апеляційної інстанції без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі ейр газ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/1070/25 задоволенню не підлягає. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/1070/25 слід залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 240, 244, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі ейр газ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/1070/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі № 910/1070/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/1070/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 08.07.2025.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді Б.О. Ткаченко
В.В. Сулім