вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" липня 2025 р. Справа№ 910/4229/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.
представники:
від позивача: Самелюк К.О. (самопредставництво)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2025
за заявою Київської міської ради про забезпечення позову
у справі № 910/4229/25 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креймолт Фаст"
про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою,
Короткий зміст позовних вимог
Київська міська рада (позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креймолт Фаст" (відповідача) про усунення перешкод позивачу у володінні та розпорядженні земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:75:178:0011) шляхом скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Романа Падалки про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.08.2023 індексний номер 69031586 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за відповідачем права власності на громадську нежитлову будівлю загальною площею 435,2 м2 по просп. Берестейському, 117 у Святошинському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2752548580000), припинивши вказане право із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна 2752548580000.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що реєстрація за відповідачем речових прав проведена на майно, яке в дійсності відсутнє на спірній земельній ділянці. При цьому, вказана земельна ділянка не надавалася позивачем для мети розміщення такого майна відповідачу. Тобто, на переконання позивача, державна реєстрація права власності на спірний об'єкт нерухомого майна проведена на підставі документів, які не є правовстановлюючими.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
Позивач звернувся до суду місцевого господарського суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на громадську нежитлову будівлю (літ. Д) загальною площею 435,2 м2 по проспекту Берестейському, 117 у Святошинському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2752548580000), яка належить відповідачу.
Вимоги про забезпечення позову обґрунтовані тим, що позивач є власником спірної земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:75:178:0011), та який не ухвалював рішення про надання цієї земельної ділянки, у тому числі відповідачу.
Проте, як зазначив позивач, на вказаній вище земельній ділянці за відповідачем зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна громадську нежитлову будівлю (літ. Д), загальною площею 435,2 м2 по проспекту Берестейському, 117 у Святошинському районі міста Києва, яка як об'єкт матеріального світу в дійсності не існує.
Посилаючись на можливе вибуття предмету спору (земельної ділянки та нежитлової будівлі) з його володіння до часу розгляду даної справи судом, позивач просив задовольнити заяву про забезпечення позову.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/4229/25 відмовлено у задоволенні заяви Київської міської ради про забезпечення позову.
Аргументуючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для арешту відсутнього майна.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що відповідач чиє право щодо розпорядження нерухомим майном наразі не обмежено, у будь-який момент може укласти правочини щодо цього майна, внаслідок чого захист порушених прав позивача в межах вже заявлених позовних вимог буде неефективним.
В свою чергу, на переконання позивача, зміна номінального власника будівлі, що не існує, але речове право на яке є не скасованим, вимагатиме від позивача заявлення додаткових позовних вимог або навіть нового звернення до суду із окремим позовом.
Разом з тим, позивач зауважує на тому, що виходячи зі змісту спірних правовідносин, вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки об'єкт нерухомості залишається у володінні та користуванні відповідача, можливість розпоряджатися (відчужувати) вказаним майном обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.
З огляду на викладене, позивач вважає, що застосування саме таких заходів забезпечення, які зазначені останнім у заяві про забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, які регулюють відповідні правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог.
Узагальнений виклад позиції іншого учасника по справі
Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання письмового відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2025, апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/4229/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/4229/25; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні 02.07.2025.
В судове засідання, яке відбулося 02.07.2025, з'явився представник позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025, шляхом направлення вказаного процесуального документу поштовим зв'язком на адресу відповідача, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення - 25.06.2025.
Враховуючи, що явка представника відповідача у судове засідання судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що містяться в матеріалах оскарження ухвали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду, якою відмовлено у задоволенні заяву про забезпечення позову.
За змістом ст. 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 зробила висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.
Зокрема, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Господарське процесуальне законодавство не містить жодних застережень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору. Тому як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. Тлумачення приписів ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов'язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду першої інстанції з позовними вимогами немайнового характеру, відтак, в даному випадку, судом досліджувалося достатньо обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в сукупності з дослідженням, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, внаслідок того, що позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що відповідає правовій позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеній у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20.
Враховуючи предмет і підстави позову у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи заяви про наявність підстав для вжиття визначених заходів забезпечення позову, оскільки вони відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку з предметом позовних вимог та можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для арешту відсутнього майна є помилковим, оскільки наявність у відповідача правомочностей власника спірного майна вказує на можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом позову, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі.
За наведених умов вимога щодо обов'язкового надання позивачем доказів на підтвердження намірів відповідача про відчуження спірного майна, враховуючи наявність у нього права розпорядитися ним у будь-який момент, свідчила б про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Підсумовуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при вирішенні питання вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення про відмову забезпечити позов у даній справі.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, та визнаються колегією суддів як підстава для скасування судового рішення із прийняття нового рішення про задоволення заяви щодо забезпечення позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у оскаржуваній ухвалі, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду - скасуванню.
Судові витрати
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/4229/25 - скасувати та задовольнити заяву Київської міської ради про забезпечення позову.
Забезпечити позов у господарській справі за позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креймолт Фаст" про усунення перешкод власнику у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:75:178:0011 шляхом скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Романа Падалки про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.08.2023 індексний номер 344239486 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Креймолт Фаст" (ЄДРПОУ 44973933) права власності на громадську нежитлову будівлю загальною площею 435,2 м2 на просп. Берестейському, 117 у Святошинському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2752548580000), припинивши вказане право, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна 2752548580000 шляхом: накладення арешту на громадську нежитлову будівлю (літ Д) загальною площею 435,2 м2, за адресою: просп. Берестейський, 117 в Святошинському районі м. Києва, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2752548580000), яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Креймолт Фаст".
Стягувач: Київська міська рада (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Креймолт Фаст" (03113, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 62 Б, офіс 2; код ЄДРПОУ 44973933).
Відповідно до ст. 144 Господарського процесуального кодексу України дана постанова є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку включно до 03.07.2028.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Креймолт Фаст" (03113, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 62 Б, офіс 2; код ЄДРПОУ 44973933) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.).
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі № 910/4229/25 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повна постанова складена 07.07.2025.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко