вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" червня 2025 р. Справа№ 910/8361/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Сибіги О.М.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Савко Р.Я.;
від відповідача: Курдюмов М.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 (повний текст складено 29.01.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 (повний текст складено 20.03.2025)
у справі № 910/8361/24 (суддя Васильченко Т.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еней Солар"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 8 144 985,59 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еней Солар" (далі - ТОВ "Еней Солар") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець") про стягнення заборгованості у розмірі 8 144 985,59 грн, з яких: 7 040 661,27 грн - основний борг, 740 016,56 грн - інфляційні втрати, 364 307,76 грн - три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 20.03.2019 №16716/01, в частині оплати електричної енергії, проданої позивачем у жовтні 2021 року, березні-серпні 2022 року, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 7 040 661,27 грн. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 740 016,56 грн інфляційних втрат та 364 307,76 грн трьох процентів річних, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Крім того, до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Еней Солар" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/8361/24 щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/8361/24 позов задоволено.
Присуджено до стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Еней Солар" 7 040 661,27 грн основного боргу, 364 307,76 грн трьох процентів річних, 740 016,56 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 97 739,83 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати за відпущену "зелену" енергетику за актами купівлі-продажу за жовтень 2021 року та березень-серпень 2022 року підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 7 040 661,27 грн. При цьому, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вищенаведені компенсаційні виплати підлягають стягненню у заявленому позивачем розмірі.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 заяву ТОВ "Еней Солар" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/8361/24 задоволено частково.
Присуджено до стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Еней Солар" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. В іншій частині заяви ТОВ "Еней Солар" про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий господарський суд, виходячи з критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 25 000,00 грн, у той час як в решті заявленої суми слід відмовити.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів.
Не погоджуючись рішенням місцевого господарського суду, ДП "Гарантований покупець" 18.02.2025 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/8361/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" посилається на те, що місцевим господарським судом допущено неповне з'ясування фактичних обставин, не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення даної справи, а рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, скаржник стверджує, що судом першої інстанції не враховано особливості регулювання зобов'язань сторін під час дії воєнного стану.
Також, апелянт посилається на безпідставність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат у період дії наказів Міненерго №140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" від 28.03.2022 та №206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" від 15.06.2022.
На переконання скаржника, судом першої інстанції не враховано наявність підстав для звільнення відповідача від нарахувань по статті 625 ЦК України. Також, відповідач зазначає про наявність підстав для зменшення нарахування трьох процентів річних.
Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі.
Також, не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ДП "Гарантований покупець" 09.04.2025 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі №910/8361/24 в частині задоволення заяви скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.
Так, скаржник стверджує, що при ухваленні судом першої інстанції додаткового рішення мали місце: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; обґрунтування рішення обставинами, які базують на припущеннях суду; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Скаржник зазначає, що стягнута судом першої інстанції сума витрат на правничу допомогу є надмірною, суперечить критеріям розподілу судових витрат (пропорційності, співмірності і розумності розміру таких витрат), не є розумною та обґрунтованою.
Крім того, апелянт, в разі якщо апеляційний суд дійде висновку про необхідність задоволення заяви позивача, просить суд обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача до 1,00 грн.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/8361/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 24.02.2025 по 28.02.2025 включно, процесуальні дії по справі не здійснювались.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ДП "Гарантований покупець" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/8361/24. Апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/8361/24 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 10.03.2025 (судом зареєстровано 11.03.2025) усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду докази сплати судового збору у розмірі 183 262,18 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/8361/24, розгляд справи призначено на 29.04.2025 о 14 год 00 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8361/24.
31.03.2025 матеріали справи №910/8361/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 11.04.2025 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі №910/8361/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Тарасенко К.В.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі №910/8361/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі №910/8361/24, розгляд справи призначено на 23.06.2025 о 14 год 00 хв.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2025 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/8361/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів: Сибіги О.М., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, колегією суддів у визначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/8361/24, розгляд справи призначено на 23.06.2025 о 14 год 00 хв.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025 справу №910/11963/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 апеляційну скаргу ПрАТ "ХК "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі №910/11963/24 прийнято до провадження визначеним вище складом колегії суддів та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.05.2025 о 14 год 40 хв.
Позиція інших учасників справи.
27.03.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить суд апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/8361/24 - без змін.
Так, позивач вважає, що вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 є обґрунтованим та ухваленим при повному з'ясуванні всіх обставин справи та дослідженні доказів.
03.04.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/8361/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Слід зазначити, що нормами ГПК України не передбачено подання такої процесуальної заяви, однак, колегія суддів враховує те, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Явка представників сторін.
У судове засідання 23.06.2025 з'явились представники сторін.
Відповідач підтримав вимоги апеляційних скарг та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати та ухвалити нові судові рішення, якими відмовити у задоволенні позову та заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.
Присутній у судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційних скарг заперечив, просив відмовити у їх задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, 20.03.2019 між ДП "Енергоринок" та ТОВ "Еней Солар" укладено договір №16716/01, за умовами пункту 1.1 якого товариство зобов'язується продавати, а державне підприємство зобов'язується купувати електроенергію, вироблену товариством, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
30.06.2019 між ДП "Енергоринок", ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Еней Солар" (виробник за "зеленим тарифом") укладено додаткову угоду №173/01 до вищевказаного договору, за умовами якої сторони дійшли згоди про зміну в преамбулі договору №16716/01 слів "Державне підприємство "Енергоринок" на "Державне підприємство "Гарантований покупець" та викласти умови договору від 20.03.2019 №16716/01 в новій редакції.
12.03.2020 між ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Еней Солар" (продавець за "зеленим тарифом") укладено додаткову угоду №390/01/20 до вищевказаного договору, за умовами якої сторони дійшли згоди про зміну в преамбулі договору №16716/01 слова "виробник за "зеленим" тарифом" на слова "продавець за "зеленим" тарифом" та статті 1-7 договору викласти в новій редакції (надалі умови договору від 20.03.2019 №16716/01 наводяться в редакції додаткової угоди від 12.03.2020 №390/01/20).
Згідно з пунктом 1.1 договору продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
За умовами пункту 1.2 договору, в редакції додаткової угоди №477/01/21 від 11.02.2021, гарантований покупець зобов'язується надавати, а продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами.
У пункті 2.1 договору сторони визнали свої зобов'язання згідно з законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
Продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України (пункти 2.3, 2.4 договору).
За умовами пункту 2.5 договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 договору).
У пункті 3.3 договору, в редакції додаткової угоди №477/01/21 від 11.02.2021, сторони визначили, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.
Продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору (пункт 4.1 договору).
На виконання умов укладеного договору та взятих на себе зобов'язань за ним, позивачем відпущено відповідачу електричну енергію за актами купівлі-продажу: у жовтні 2021 року в обсязі 361408,000 кВт*год, вартістю 1 771 780,32 грн, в тому числі ПДВ; у березні 2022 року в обсязі 340298,000 кВт*год, вартістю 1 631 289,16 грн, в тому числі ПДВ; у квітні 2022 року в обсязі 324279,000 кВт*год, вартістю 1 552 378,54 грн, в тому числі ПДВ; у травні 2022 року в обсязі 517338,000 кВт*год, вартістю 2 474 829,79 грн, в тому числі ПДВ; у червні 2022 року в обсязі 508302,000 кВт*год, вартістю 2 432 822,01 грн, в тому числі ПДВ; у липні 2022 року в обсязі 466202,000 кВт*год, вартістю 2 230 700,94 грн, в тому числі ПДВ; у серпні 2022 року в обсязі 414124,000 кВт*год, вартістю 1 981 300,27 грн, в тому числі ПДВ, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та зауважень і скріплені печатками.
15.04.2024 між ДП "Гарантований покупець" (сторона-1) та ТОВ "Еней Солар" (сторона-2) підписано акт зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог (далі - акт зарахування).
Згідно з пунктами 1, 2 акта зарахування сторона-1 має перед стороною-2 непогашене грошове зобов'язання у сумі 8 847 429,76 грн (у т.ч. ПДВ) за купівлю електричної енергії відповідно до договору від 20.03.2019 №16716/01, за періоди: за жовтень 2021 року в сумі 166 457,37 грн; за лютий 2022 року в сумі 116 685,05 грн; за березень 2022 року в сумі 1 353 891,83 грн; за квітень 2022 року в сумі 786 038,91 грн; за травень 2022 року в сумі 2 053 116,55 грн; за червень 2022 року в сумі 1 831 023,80 грн; за липень 2022 року в сумі 1 505 895,62 грн; за серпень 2022 року в сумі 1 034 320,63 грн. Сторона-2 має перед стороною-1 непогашене грошове зобов'язання у сумі 1 834 316,11 грн (у т.ч. ПДВ) за послуги з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця відповідно до договору від 20.03.2019 №16716/01, за періоди: за лютий 2022 року в сумі 234 135,24 грн; за березень 2022 року в сумі 197 111,37 грн; за квітень 2022 року в сумі 304 609,12 грн; за травень 2022 року в сумі 400 356,52 грн; за червень 2022 року в сумі 205 734,29 грн; за липень 2022 року в сумі 318 647,75 грн; за серпень 2022 року в сумі 173 721,82 грн.
Відповідно до пункту 3 акта зарахування строк виконання зобов'язань, зазначених у пунктах 1, 2 цього акта, настав.
Керуючись статтею 601 ЦК України, сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, зазначеними у пунктах 1, 2 цього акта, у сумі 1 834 316,11 грн (у т. ч. ПДВ), і таким чином з моменту підписання цього акта вважатимуть: зобов'язання сторони-2 (пункт 2) таким, що припинено у повному обсязі, залишкова заборгованість сторони-2 перед стороною-1, що визначена у пункті 2, становить 0,00 грн (у т.ч. ПДВ); зобов'язання сторони-1 (пункт 1) таким, що припинено частково, залишкова заборгованість сторони-1 перед стороною-2, що визначена у пункті 1, становить 7 013 113,65 грн (у т.ч. ПДВ), у т.ч.: за жовтень 2021 року в сумі 49 007,18 грн; за березень 2022 року в сумі 1 156 780,46 грн; за квітень 2022 року в сумі 481 429,79 грн; за травень 2022 року в сумі 1 652 760,03 грн; за червень 2022 року в сумі 1 625 289,87 грн; за липень 2022 року в сумі 1 187 247,87 грн; за серпень 2022 року в сумі 860 598,81 грн (пункт 5 акта зарахування).
16.05.2024 між сторонами підписано акт коригування до акта купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року, за умовами якого вартість електроенергії за липень 2022 року скорегована в бік збільшення на 14 589,39 грн, у тому числі ПДВ.
17.05.2024 сторонами підписано акт коригування до акта купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року, за умовами якого вартість електроенергії за серпень 2022 року скорегована в бік збільшення на 12 958,23 грн, у тому числі ПДВ.
Таким чином, загальна сума боргу по актах купівлі-продажу електричної енергії за період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року, з урахуванням акта зарахування зустрічних вимог та актів коригування складає 7 040 661,27 грн, а саме: за жовтень 2021 року - 49 007,18 грн, за березень 2022 року - 1 156 780,46 грн, за квітень 2022 року - 481 429,79 грн, за травень 2022 року - 1 652 289,51 грн, за червень 2022 року - 1 625 289,51 грн, за липень 2022 року - 1 201 837,26 грн, за серпень 2022 року - 873 557,04 грн.
Проте, як вказує позивач, ДП "Гарантований покупець" оплату залишку вартості за відпущену йому електричну енергію за "зеленим" тарифом не здійснило, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що у спірних відносинах слід керуватися приписами наказів Міненерго від 28.03.2022 №140 (чинний до 05.07.2022) та від 15.06.2022 №206, якими на період воєнного стану в країні встановлений особливий порядок розрахунків на сплату платежів за придбану "зелену" енергетику у виробників, а саме у відсотковому співвідношенні від середньозваженого "зеленого" тарифу, а тому гарантованим покупцем не порушені умови договору і розрахунки здійснюються з урахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплат електричної енергії, поставленої у спірні періоди.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, правовідносини у цій справі виникли між сторонами на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, регулювання яких здійснюється положеннями ЦК України, ГК України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.
Так, за приписами частин 2, 3 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на включених до складу балансуючої групи гарантованого покупця об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу, обсяг якої не перевищує обсяг електричної енергії, який може бути відпущений відповідним об'єктом електроенергетики або чергою його будівництва (пусковим комплексом) у кожному розрахунковому періоді (годині), згідно із встановленою потужністю електрогенеруючого обладнання, зазначеною в ліцензії на виробництво електричної енергії. При цьому в кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики або черзі його будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Порядок і строки розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом регулюються Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 10.1 Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
Пунктом 10.4 Порядку встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Отже, відповідно до Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, ТОВ "Еней Солар" має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію відповідно до укладеного договору, а ДП "Гарантований покупець" зобов'язане здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один - за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
У пункті 3.3 договору, в редакції додаткової угоди №477/01/21 від 11.02.2021, сторони погодили, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.
Як зазначалось вище, пунктом 10.4 Порядку встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Таким чином, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги регулятором - НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4 Порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2023 у справі №910/15867/21.
У даному випадку, сторони уклавши договір, якраз і встановили умовами пункту 3.3 договору певний порядок розрахунків за електричну енергію, відповідно до глави 10 Порядку.
Таким чином, з огляду на приписи статті 530 ЦК України, статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку, пункту 3.3 договору грошове зобов'язання відповідача щодо розрахунку вартості придбаної у позивача електричної енергії має бути виконане після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, рішення Регулятора щодо розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем, оприлюднені за жовтень 2021 року та березень-серпень 2022 року, а саме: постанова НКРЕКП від 09.09.2022 №1117 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року" (оприлюднено на офіційному вебсайті Регулятора 12.09.2022); постанова НКРЕКП від 20.09.2022 №1190 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2022 року" (оприлюднено на офіційному вебсайті Регулятора 21.09.2022); постанова НКРЕКП від 14.03.2023 №473 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у серпні 2022 року" (оприлюднено на офіційному вебсайті Регулятора 14.03.2023).
Отже, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за відпущену йому "зелену" енергетику за актами купівлі-продажу за жовтень 2021 року та березень-серпень 2022 року на момент розгляду справи настав.
Разом із тим, відповідач у встановлені договором строки оплату за енергетику належним чином не здійснив.
Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати за відпущену "зелену" енергетику за актами купівлі-продажу за жовтень 2021 року та березень-серпень 2022 року підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 7 040 661,27 грн.
При цьому, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача на приписи наказів Міненерго від 28.03.2022 №140 та від 15.06.2022 №206, якими на період воєнного стану в країні встановлений особливий порядок розрахунків на сплату платежів за придбану "зелену" енергетику у виробників, а саме у відсотковому співвідношенні від середньозваженого "зеленого" тарифу, оскільки з аналізу положень наказів Міненерго від 28.03.2022 №140 (чинний до 05.07.2022) та від 15.06.2022 №206 вбачається, що ними лише встановлений розподіл грошових коштів за результатами продажу електричної енергії, втім жодним чином означені накази не звільняють відповідача від виконання взятих на себе за договором зобов'язань і не слугують беззаперечним доказом відсутності у відповідача заборгованості за укладеним договором, не змінюють порядок здійснення відповідачем остаточного розрахунку за відпущену електричну енергію.
Вищевказані накази лише встановлюють мінімальний розмір розрахунку за сплату платежів за придбану енергію за "зеленим" тарифом у виробників, який не є пороговим показником у здійсненні розрахунку повної оплати вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за "зеленим" тарифом для позивача, оскільки у протилежному випадку, застосування до спірних правовідносин приписів наказів Міненерго №140 та №206 суперечить принципу рacta sunt servanda (лат. "договори повинні виконуватися"), що є основоположним принципом цивільного права.
Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям (подібна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 та в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).
Справедливість, добросовісність та розумність є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права (стаття 3 ЦК України).
При цьому, добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
У межах розумної та добросовісної поведінки, яку сторони правомірно очікували отримати одна від одної в межах наявних договірних відносин, орган державної влади здійснюючи нормативно-правове регулювання відносин у електропостачальному комплексі, не може втручатися у договірні відносини між позивачем та відповідачем.
При цьому, доказів внесення змін до порядку здійснення розрахунків, як то передбачено умовами договору, відповідачем під час розгляду справи не надано.
Як зазначив Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23, накази не змінюють обов'язок ДП "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Накази №140 і №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.
За приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).
Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц).
Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №910/3243/23 та від 05.10.2023 у справі №904/4334/22.
Позивачем на підставі вищенаведених приписів чинного законодавства нараховано та заявлено до стягнення 364 307,76 грн трьох процентів річних та 740 016,56 грн інфляційних втрат.
Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, погоджується з місцевим господарським судом, що три проценти річних та інфляційні втрати підлягають стягненню у заявленому позивачем розмірі.
Водночас, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру трьох процентів річних до 1,00 грн з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 щодо права суду зменшити нараховані відсотки річних за статтею 625 ЦК України.
Так, у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яносто календарних днів.
Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96%, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у даній справі №910/8361/24 відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3%.
Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, під час нарахування позивачем відповідачу трьох процентів річних колегією суддів, як і судом першої інстанції, у спірних правовідносинах не встановлено.
Відтак, правовідносини у справі №902/417/18 та №910/8361/24 не є подібними за встановленими фактичними обставинами, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у справі №902/417/18 не можуть бути застосовані до правовідносин у даній справі.
Також, місцевим господарським судом правомірно відхилені і наведені відповідачем доводи щодо наявності підстав для зменшення розміру компенсаційних втрат, так як договір укладено виключно з метою виконання спеціальних обов'язків покладених на учасників ринку електричної енергії та неотримання коштів від НЕК "Укренерго" і негативний фінансовий стан відповідача, так як наведені доводи є недоліками функціонування нової моделі ринку електричної енергії впровадженої згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії" і відповідальність за них не може бути покладена на позивача, який як учасник цього ринку, продає вироблену "зелену" енергію по фіксованим цінам. При цьому, остаточний розрахунок за електроенергію по суті залежить від рішення третьої особи, яка не є учасником цих господарських правовідносин за договором без часових обмежень щодо прийняття відповідного рішення, незважаючи на те, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість в повному обсязі, а викладені у поданих заявах по суті спору запереченнях щодо пред'явлених позовних вимог суд вважає не обґрунтованими з урахуванням вищевикладених висновків суду.
З огляду на наведене, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі №910/8361/24 колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Так, у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем подано копії: договору про надання правової допомоги від 17.06.2024 №06 (далі - договір №06), укладеного між ТОВ "Еней Солар" (клієнт) та Адвокатським бюро "Артема Устюгова" (адвокатське бюро); замовлення №1 на надання правової допомоги від 17.06.2024 №6; договору на надання правової допомоги від 05.01.2023 №1/23 (далі - договір №1/23), укладеного між Адвокатським бюро "Артема Устюгова" (замовник) та адвокатом Савком Романом Ярославовичем (адвокат); замовлення від 17.06.2024 №27; акта приймання-передачі наданих послуг від 19.12.2024 №1 (далі - акт); платіжних інструкцій від 12.08.2024 №2365 на суму 20 000,00 грн та від 19.12.2024 №2696 на суму 20 000,00 грн; довіреності на ім'я Савко Р.Я. від 01.07.2024; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1641979 від 03.07.2024 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №000981 від 23.04.2014.
За умовами пункту 1.1 договору №06, в порядку та на умовах, визначених даним договором адвокатське бюро зобов'язується надати клієнту правову допомогу щодо захисту клієнта, представництва його інтересів у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів або надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта, а клієнт зобов'язується належним чином прийняти її та оплатити.
Згідно з пунктом 2.1 договору №06 обсяг правової допомоги, яку замовляє клієнт погоджується сторонами шляхом підписання замовлення.
Правова допомога може надаватися як адвокатським бюро, так і іншими адвокатами та консультантами, котрі на розсуд адвокатського бюро залучаються ним для надання правової допомоги, за умов, що відповідальність за надану правову допомогу несе винятково адвокатське бюро. Умови оплати залучених адвокатів та консультантів погоджуються сторонами у замовленні (пункт 2.3 договору №06).
Відповідно до пункту 3.1 договору №06 адвокатське бюро зобов'язується: надавати правову допомогу відповідно до погоджених сторонами замовлень; приступати до надання правової допомоги протягом 1-го робочого дня з моменту погодження замовлення сторонами та отримання від клієнта всієї інформації і документації, яка є в розпорядженні клієнта та є необхідною для надання правової допомоги відповідно до замовлення; надавати правову допомогу в терміни, необхідні для ефективного захисту інтересів клієнта; доводити до клієнта інформацію про проблеми, додаткові можливості і будь-яку іншу інформацію, яка може вплинути на спосіб чи на терміни надання правової допомоги відповідно до замовлення; забезпечити збереження і конфіденційність документів клієнта, які не підлягають передачі і розголошенню третім особам без відповідного його (клієнта) погодження.
Пунктом 3.2 договору №06 встановлено, що клієнт зобов'язується, зокрема, здійснювати оплату правової допомоги та фактичних витрат, необхідних для надання правової допомоги, в порядку та строки, визначені у замовленні.
За змістом пунктів 4.1, 4.2 договору №06 загальна вартість договору визначається як сума вартості правової допомоги, наданої у відповідно до погоджених сторонами замовлень та підтверджується актами надання послуг, підписаними сторонами протягом строку дії договору. Порядок розрахунків визначається сторонами у відповідних замовленнях на надання правової допомоги.
Згідно з пунктом 5.1 договору №06 приймання-передача наданої правової допомоги та понесених фактичних витрат здійснюється шляхом підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі наданих послуг.
Договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до укладених замовлень (пункт 10.1 договору №06).
У пункті 1 замовленням №1 на надання правової допомоги від 17.06.2024 №6 (далі - замовлення №1) сторонами погоджено зміст правової допомоги, що надається: підготовка позову про стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь клієнта суми заборгованості за вироблену та відпущену електричну енергію та представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва при розгляді судового спору, а також представництво інтересів клієнта в Північному апеляційному господарському суді та Верховному Суді. З метою представництва інтересів клієнта у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції під час здійснення судочинства, клієнт доручає адвокату представляти інтереси клієнта з усіма правами, наданими клієнту, та без обмежень у повноваженнях, зокрема: отримувати, підписувати та подавати пояснення, відзиви, заперечення, заяви, скарги, клопотання, сплачувати судовий збір, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в судових засіданнях, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, засвідчувати своїм підписом копії документів та довіреностей, підписувати документи, звертатись із заявами про видачу виконавчих документів. Бажаний результат - отримання рішення суду яким стягнуто суму заборгованості. Відповідальний адвокат, що здійснюватиме представництво - Савко Р.Я., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 23.04.2014 №000981.
Відповідно до пункту 2.2.1 замовлення №1 сторони погодили наступну фіксовану вартість послуг: за представництво інтересів в суді першої інстанції - 40 000,00 грн; за представництво інтересів в суді апеляційної інстанції - 20 000,00 грн; за представництво інтересів в суді касаційної інстанції - 10 000,00 грн.
Пунктом 3 замовлення №1 сторони погодили порядок розрахунків: аванс у розмірі 50% вартості послуг з представництва інтересів у відповідній інстанції клієнт сплачує протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку; решту коштів клієнт сплачує протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг (або проміжного акта приймання-передачі наданих послуг).
З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2023 між Адвокатським бюро "Артема Устюгова" (замовник) та Савком Р.Я. (адвокат) укладено договір №1/23, за умовами пункту 1.1 якого замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання за плату надавати правову допомогу клієнтам замовника.
17.06.2024 між Адвокатським бюро "Артема Устюгова" та адвокатом Савком Р.Я., на виконання договору №1/23, укладено замовлення №27 (далі - замовлення №27).
За умовами пункту 1 замовлення №27 клієнтом є ТОВ "Еней Солар", контактна особа - директор Чечіль Наталія Іванівна. Основний договір - договір №06, укладений між ТОВ "Еней Солар" та замовником.
У пункті 2 замовлення №27 сторони погодили зміст замовлення, а саме: підготовка позову про стягнення з ДП "Гарантований покупець" на користь клієнта суми заборгованості за вироблену та відпущену електричну енергію та представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва при розгляді судового спору, а також представництво інтересів клієнта в Північному апеляційному господарському суді та Верховному Суді. З метою представництва інтересів клієнта у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції під час здійснення судочинства, адвокат вправі представляти інтереси клієнта з усіма правами, наданими клієнту, та без обмежень у повноваженнях, зокрема: отримувати, підписувати та подавати пояснення, відзиви, заперечення, заяви, скарги, клопотання, сплачувати судовий збір, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в судових засіданнях, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, засвідчувати своїм підписом копії документів та довіреностей, підписувати документи, звертатись із заявами про видачу виконавчих документів.
Згідно з пунктом 4 замовлення №27 оплата за надані послуги здійснюється відповідно до пункту 6.2 договору, на підставі акта наданих послуг.
19.12.2024 між адвокатським бюро та клієнтом підписано акт приймання-передачі наданих послуг №1 (далі - акт №1), за умовами якого відповідно до договору №06 та замовлення на надання правової допомоги №1, адвокатське бюро передає, а клієнт приймає надані адвокатським бюро послуги, а саме представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва у справі №910/8361/24 за позовом ТОВ "Еней Солар" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості. Вартість наданої правової допомоги відповідно до пункту 2.1 замовлення складає 40 000,00 грн.
На виконання умов договору №06 та акту №1, позивачем сплачено на користь адвокатського бюро грошові кошти у загальному розмірі 40 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 12.08.2024 №2365 та від 19.12.2024 №2696.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, Савко Р.Я. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Разом із тим, згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У той же час, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас, об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Таким чином, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.
У той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (пункт 2 частини 5 статті 129 ГПК України).
При цьому, даний спір не є спором значної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договорів і регулюються нормами ЦК України, ГК України та вузького спеціалізованого законодавства. Крім того, спірні правовідносини не передбачають необхідності дослідженню адвокатом і застосуванню великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, оскільки за своїм змістом справа є звичайним розрахунковим спором. До того ж, правовідносини у спорах про стягнення коштів з ДП "Гарантований покупець" за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу електричної енергії, неодноразово ставали предметом судового розгляду у господарських судах, зокрема, проходили касаційний перегляд у Верховному Суді, з огляду на це очевидним є те, що відповідна судова практика є усталеною, що підтверджується численними судовими рішеннями, в яких сформульовано підходи до застосування норм матеріального права в цій категорії спорів.
Крім того, участь представника позивача у розгляді такої справи не вимагала вчинення значних процесуальних дій, оскільки правові питання вже були предметом дослідження у подібних справах, дії представника позивача зводилася переважно до участі у судових засіданнях та подання заяв по суті спору, що не створює підстав для визнання таких дій надмірними чи такими, що вимагають значних ресурсів.
З огляду на наведене, виходячи з критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 25 000,00 грн.
Інші доводи апеляційних скарг взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг.
Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для їх скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів, відповідно до норм чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/8361/24, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі №910/8361/24 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі №910/8361/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі №910/8361/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/8361/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
У зв'язку з відпусткою судді Сибіги О.М. з 30.06.2025 по 04.07.2025 повний текст постанови складено 07.07.2025.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
О.М. Сибіга