вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" липня 2025 р. Справа№ 910/152/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
секретар судового засідання: Гріщенко А.О.
за участі представників сторін:
від позивача - не з'явилися
від відповідача - Гришина М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМАН-БЕТОН»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2025
у справі № 910/152/25 (суддя - Бондаренко-Легких Г. П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМАН-БЕТОН»
до Антимонопольного комітету України
про визнання протиправним та скасування рішення № 39-р/тк від 15.10.2024 в частині
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст заяви про забезпечення позову
19.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМАН-БЕТОН» надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд:
- зобов'язати Антимонопольний комітет України вчинити дії щодо виключення ТОВ «ЛЕМАН-БЕТОН» з Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів та Зведених відомостей рішень органів АМК про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу - на підставі рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.10.2024 року № 39-р/тк у справі № 2/01-262-21 до набрання законної сили рішення у даній справі.
Подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії щодо виключення інформації про позивача з Реєстру та Зведених відомостей може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача, зокрема, права на здійснення господарської діяльності та права на участь у процедурах закупівлі, відновлення якого у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову буде неможливим.
1.2. короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі № 910/152/25 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Бетон» про забезпечення позову - відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕМАН-БЕТОН» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 року по справі № 910/152/25. Зобов'язати Антимонопольний комітет України вчинити дії щодо виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМАН-БЕТОН» з Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів та Зведених відомостей рішень органів АМК про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу - на підставі рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.10.2024 року № 39-р/тк у справі № 2/01-262-21 до набрання законної сили рішення, ухваленого за результатами судового розгляду даної справи по суті.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/152/25 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМАН-БЕТОН» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/152/25.
Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі № 910/152/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/152/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМАН-БЕТОН» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 11.06.2025.
05.06.2025 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
11.06.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 розгляд справи № 910/152/25 призначено на 02.07.2025.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права.
Позивач вважає, що обрані ним заходи забезпечення позову є адекватними і пов'язаними з предметом спору, відповідають ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, дозволять уникнути ускладнень виконання судового рішення в разі задоволення позову.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
На переконання відповідача, забезпечення позову шляхом виключення інформації про позивача зі Зведених відомостей та Державного реєстру фактично передчасно визнає рішення Комітету протиправним до прийняття рішення у справі, а тому оскаржувана ухвала про відмову у застосуванні заявлених заходів забезпечення позову є обґрунтованою, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
2.4. явка в судове засідання
У судове засідання 02.07.2025 з'явилася представниця відповідача, заперечила проти доводів апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи в суді апеляційної інстанції був повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку ухвали суду до його електронного кабінету системи «Електронний суд».
Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, що не з'явився, за наявними у справі матеріалами.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕМАН-БЕТОН» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування пунктів 1, 3, 4, 6, 7, 9 рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №39-р/тк від 15.10.2024 в частині, що стосується ТОВ «Леман-Бетон».
У подальшому, від ТОВ « Леман-Бетон» надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої він просить суд зобов'язати Антимонопольний комітет України вчинити дії щодо виключення ТОВ «ЛЕМАН-БЕТОН» з Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів та Зведених відомостей рішень органів АМК про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу - на підставі рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.10.2024 року № 39-р/тк у справі № 2/01-262-21 до набрання законної сили рішення у даній справі.
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії щодо виключення інформації про позивача з Реєстру та Зведених відомостей може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача, зокрема, права на здійснення господарської діяльності та права на участь у процедурах закупівлі, відновлення якого у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову буде неможливим.
Позивач зазначає, що відповідач вніс позивача у зведені відомості про рішення органів АМК України щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що є підставою для відмови замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій позивача.
Крім того, позивач зазначає, що у даному випадку, продовження дії оскаржуваного рішення на час розгляду справи може значно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки через винесення необґрунтованого рішення з порушенням строків розгляду справи, позивач фактично позбавлений можливості брати участь у публічних закупівлях та забезпечити належний рівень заробітної плати працівникам, виконувати організаційно-господарські функції підприємства, оскільки виконання будівельних робіт є основною діяльністю підприємства, яка приносить дохід і, яка функціонально можлива, у більшості випадків, шляхом підписання договорів про закупівлі робіт із замовниками через систему публічних закупівель.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з чим погоджується судова колегія, виходячи з наступного.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібні за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначила, якщо особа звернулася до суду з немайновою позовною вимогою, то судове рішення, у разі її задоволення, не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.
У матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як було зазначено вище, заявник просив суд зобов'язати Антимонопольний комітет України вчинити дії щодо виключення ТОВ «ЛЕМАН-БЕТОН» з Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів та Зведених відомостей рішень органів АМК про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу - на підставі рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.10.2024 року № 39-р/тк у справі № 2/01-262-21 до набрання законної сили рішення у даній справі.
Стосовно внесення Відділенням позивача у зведені відомості про рішення органів Антимонопольного комітету України щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), суд зазначає наступне.
Відомості щодо прийняття АМК рішення № 39-р/тк від 15.10.2024 у справі №2/01- 262-21 було внесено до Зведених відомостей, які оприлюднено на офіційному веб-порталі Антимонопольного комітету України.
Пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
Суд зазначає, що дана норма застосовується на підставі та з урахуванням відповідного рішення уповноваженого органу, тобто органу АМК, а не на підставі Зведених відомостей.
При цьому, рішення органу АМК (поки його не скасовано чи не визнано недійсним у встановленому порядку) є обов'язковим до виконання (частина третя статті 56 Закону України « Про захист економічної конкуренції»). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 910/14429/21.
Разом з цим, як правильно зауважив суд першої інстанції, включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемон-Бетон» до зведених відомостей не позбавляє позивача права на участь в процедурах закупівель, оскільки правові наслідки створює для позивача саме прийняте Відділенням рішення № 39-р/тк від 15.10.2024 у справі №2/01- 262-21 (яке наразі є чинним та не скасовано в судовому порядку), а не інформація, яка включена Антимонопольним комітетом України до зведених відомостей.
Посилання позивача в поданій заяві про вжиття заходів до забезпечення на те, що невжиття таких заходів позбавляє його можливості брати участь у процедурах закупівель на час розгляду судової справи, що ставить під загрозу здійснення ним господарської діяльності, підлягає відхиленню, оскільки участь у процедурах закупівель не є окремим видом господарської діяльності, а особа, що бере участь у процедурі закупівлі, не гарантовано буде визнана переможцем торгів, тоді як позивач не позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність не пов'язану з участю у процедурах закупівель.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835 затверджено Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, який визначає вимоги до формату і структури наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, періодичність оновлення та порядок їх оприлюднення, а також перелік таких наборів даних.
Розпорядники інформації згідно з цим Положенням завантажують у формі відкритих даних набір даних, визначений у переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, згідно з додатком (п. 3 Положення).
У разі внесення змін до переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядник інформації у місячний строк з дати набрання чинності такими змінами здійснює їх завантаження та подальше оновлення на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних (п. 4 Положення).
Так, додатком до вказаного Положення визначено Перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, відповідно до якого Антимонопольний комітет України зобов'язаний оприлюднювати наступну публічну інформацію у формі відкритих даних:
- Зведений перелік суб'єктів природних монополій;
- Рішення та рекомендації Антимонопольного комітету;
- Реєстр державної допомоги;
- Зведені відомості про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу.
Суд акцентує увагу, що відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів.
У постанові від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19, якою скасовано постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову у справі предметом розгляду якої є також визнання недійсним і скасування рішення Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ) у частині, що стосується визнання позивача у справі таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон), Верховний Суд вказав таке: «Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19 та від 14.11.2019 у справі № 914/938/19.
Водночас відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів.
Натомість забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження Підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
Верховний Суд у постанові від 11.11.2021 у справі №910/269/20 також зазначав, що:
- частина п'ята статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМКУ може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМКУ за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову;
- водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини одинадцятої статті 137 ГПК України.
Вказані вище правові висновки є сталими та неодноразово і послідовно висловлювалися Верховним Судом (зокрема у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19, від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, від 15.06.2020 у справі № 910/13158/19, від 18.03.2021 у справі № 910/13451/20).
Підсумовуючи викладене, судова колегія, оцінивши доводи учасників справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності заявлених позивачем заходів забезпечення позову.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
Доводи позивача про те, що обрані ним заходи забезпечення позову є адекватними і пов'язаними з предметом спору та відповідають ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів відхиляє, оскільки забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб фактично призведе до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України.
Висновки суду першої інстанції позивачем в поданій апеляційній скарзі не спростовано, а доводи щодо неповного з'ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права судова колегія визнає такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі № 910/152/25 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМАН-БЕТОН» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі № 910/152/25 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМАН-БЕТОН» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі №910/152/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі №910/152/25 залишити без змін.
3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі №910/152/25 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 08.07.2025.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук