ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
08 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5597/24
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Богацької Н.С.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Міненко В.М., за довіреністю;
від відповідача: Козак М.О., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду Одеської області
від 22 квітня 2025 року (повний текст складено 25.04.2025)
у справі № 916/5597/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б"
про стягнення 590 147,95 грн., -
суддя суду першої інстанції: Нікітенко С.В.,
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 08.07.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі також - Позивач, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" (далі також - Відповідач, ОСББ) про стягнення з останнього (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 590 147,95 грн, з яких: 133 780,85 грн - сума основної заборгованості за поставлений газ, 239 408,77 грн - сума нарахованої пені, 44 323,92 грн - сума 3% річних та 172 634,41 грн - сума нарахованих інфляційних втрат.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по сплаті судового збору за подання позову.
Обґрунтовуючи позову, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» посилається на неналежне виконання з боку ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" взятих на себе зобов'язань за Договором постачання природного газу від 22.11.2021 №365901-НГТ-23 в частині повної та своєчасної сплати за отриманий природний газ у період з листопада 2021 по червень 2022 включно, внаслідок чого за Відповідачем утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 133 780,85 грн, на яку останній нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати у заявлених вище розмирах.
Ухвалою Господарського суду Одеської області суду від 22.04.2025 у даній справі закрито провадження в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 133 780,85 грн.
В процесі розгляду справи Відповідачем було заявлене клопотання про зменшення розміру пені до 0 грн.
Позивач заперечував проти такого зменшення та підтримав позовні вимоги в частині стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат у повному обсязі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.04.2025 у справі №916/5597/24 (суддя Нікітенко С.В.) позов ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" задоволено частково. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" на користь позивача суму пені у розмірі 23 940,88 грн, суму 3% річних у розмірі 44 323,92 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 172 634,41 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 5 476,41 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У вказаному рішенні Господарський суд Одеської області дійшов висновку про доведеність Позивачем факту порушення Відповідачем умов Договору постачання природного газу від 22.11.2021 №365901-НГТ-23 в частині свого зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого Позивачем природного газу. Порушення Відповідачем вказаного зобов'язання стало правомірною підставою для нарахування Позивачем відповідних сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, що обумовлено положеннями чинного законодавства та умовами Договору.
Перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його правильність та відповідність умовам Договору.
Водночас, дослідивши клопотання Відповідача про зменшення пені, місцевий господарський суд врахував повне погашення з боку ОСББ основної заборгованості, відсутність у матеріалах справи доказів понесення Позивачем збитків, внаслідок порушення Відповідачем строку виконання грошових зобов'язань за Договором від 22.11.2021 №365901-НГТ-23; вказав, що стягнення з Відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім відповідного зобов'язання, оскільки природний газ використовується Відповідачем для власних потреб (для забезпечення потреб мешканців багатоквартирних будинків в опаленні житлових приміщень та гарячій воді); а тому, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, реалізував свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій та зменшив розміром пені, заявлений Позивачем, на 90%.
При цьому, суд зазначив, що ним дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан, як Відповідача, так і Позивача у даній справі. А задоволення клопотання ОСББ у повному обсязі (щодо зменшення розміру пені до 0 грн.) призвело б до фактичного звільнення Відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, що є неприпустимим, оскільки це нівелює саму мету існування пені (цивільна відповідальність за порушення зобов'язання).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2025 у справі №916/5597/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 215 467,89 грн. та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" до ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" про стягнення пені в розмірі 215 467,89 грн. (у сумі у стягненні яких було відмовлено судом) - задовольнити. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача по справі.
В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «ГК “Нафтогаз Трейдинг» зазначає, що оскаржуване рішення в частині відмови у позові щодо стягнення пені у розмірі 215 467,89 грн. прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст. 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України та порушенням норм процесуального права - ст. ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, а також з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за доводами апелянта, уклавши спірний Договір, сторонами погоджено його умови, зокрема пункт 7.2 Договору щодо розміру штрафних санкцій за порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу, про що, відповідно, був обізнаний Відповідач.
Апелянт стверджує, що зменшення розміру пені на 90% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що за положеннями ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо останні надмірно великі порівняно із збитками кредитора, але суд взагалі не досліджував майновий стан сторін.
Водночас, посилаючись на постанову Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, скаржник звертає увагу на те, що кредитора не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, а тому, на думку апелянта, шкода, завдана кредитору презюмується і її не треба доводити, а слід компенсувати за рахунок неустойки.
Скаржник вказує, що при вирішенні питання про зменшення розміру пені суд першої інстанції мав об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача.
Більш детально доводи ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» викладені в апеляційній скарзі.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 08.05.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Діброви Г.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2025 у справі №916/5597/24 та призначено її розгляд на 08.07.2025 о 14:30 год. Відповідачу встановлено строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
30.05.2025 від ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Відповідач не погоджується з доводами останньої, наводить власні заперечення щодо її доводів, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Зокрема, Відповідач зауважує, що ОСББ є неприбутковою організацією, створеною виключно для управління, утримання і використання спільного майна; виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором залежить від міри надходжень відповідних оплат саме від мешканців; значна частина боргу припадає на період воєнного стану та початок збройної агресії РФ; у матеріалах справи відсутні докази завдання Позивачу або іншим особам збитків саме у зв'язку із простроченням Відповідачем оплат по Договору; розмір заявленої до стягнення з Відповідача пені у порівнянні з розміром заявленої до стягнення суми заборгованості за Договором є надмірним, що не відповідає стимулюючій суті неустойки, оскільки неустойка не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, про що у тому числі, зазначено у постанові Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.06.2025 задоволено заяву представника ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" - адвоката Жигадло Ірини Борисівни про надання їй можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку “EasyCon». Вирішено здійснювати розгляд справи №916/5597/24 в режимі відеоконференції.
У зв'язку із перебуванням судді-члена колегії Діброви Г.І. з 30.06.2025 по 01.08.2025 у щорічній відпустці, розпорядженням керівника апарату суду від 04.07.2025 №100 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/5597/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2025 для розгляду справи №916/5597/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 вказана судова колегія прийняла справу №916/5597/24 до свого провадження.
Іншою ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.07.2025 задоволено заяву представника ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" - Козака Максима Олександровича про надання йому можливості брати участь у розгляді даної справи поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку “EasyCon».
08.07.2025 у судовому засіданні представник ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив суд задовольнити останню.
Представник ОСББ заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд відмовити у задоволенні останньої, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін.
В судовому засіданні 08.07.2025, яке проводилось у режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з апеляційної скарги ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг», зміст її доводів та вимог зводиться до тверджень про необґрунтований висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення стягуваної суми пені до 23 940,88 грн.
З огляду на таке, колегія суддів переглядає оскаржуване судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.
Матеріали справи свідчать про те, що 22.11.2021 між ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" (споживач) був укладений Договір постачання природного газу №365901-НГТ-23 (надалі - Договір), відповідно до якого Відповідачу протягом з листопада 2021 по червень 2022 (включно) було передано природний газ на загальну суму 3 057 911,05 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, наявними у матеріалах справи, які підписані сторонами без будь-яких зауважень (т.1, а.с. 32-45).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Згідно з п. 1.2. Договору газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для перепродажу.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем на рахунок Позивача у наступні строки:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично поставлений газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього Договору.
Приписами п. 6.2 Договору встановлено, зокрема, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу (ч. 4).
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору).
Договір, у відповідності до п. 13.1 набирає чинності з дати його укладення і діє до 30.06.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Місцевим господарським судом встановлено, що Відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не у повному обсязі, оскільки споживачем частково оплачено за газ суму в розмірі 29 731 930,70 грн, внаслідок чого за Відповідачем утворилась прострочена заборгованість перед Позивачем у розмірі 325 980,35 грн, яка була спочатку заявлена до стягнення, але в процесі судового розгляду справи вказана сума була повністю погашена ОСББ.
Разом з тим, у зв'язку з несплатою Відповідачем заборгованості, Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з ОСББ суми основного боргу у розмірі 325 980,35 грн, просив також стягнути з останнього суми нарахованих: пені - у розмірі 239 408,77 грн, 3% річних - у розмірі 44 323,92 грн та інфляційних втрат - у розмірі 172 634,41 грн, детальний розрахунок яких наявний в матеріалах справи.
Як зазначалось вище, ухвалюючи оскаржуване рішення, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдінг», однак, з огляду на відсутність доказів щодо понесення постачальником збитків внаслідок порушення Відповідачем взятих на себе зобов'язань та враховуючи компенсацію втрат від інфляції та стягнення 3% річних, зазначив про можливість зменшення розміру нарахованої Позивачем пені з 239 408,77 грн до 23 940,88 грн (на 90%), з чим не погодився Позивач, оскарживши в цій частині рішення в апеляційному порядку.
Проаналізувавши апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог, заслухавши представника ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, яка співвідноситься з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч. 1 та ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 231 Господарського кодексу України, які узгоджуються також з ч. 2 ст. 343 цього Кодексу, встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін у Договорі, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як зазначалось вище, пунктом 7.2. Договору встановлено зобов'язання відповідача у разі порушення ним порядку та строків оплати отриманого газу, сплатити постачальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи встановлення місцевим господарським судом факту несвоєчасного виконання Відповідачем грошових зобов'язань, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені, сума якої становить 192 098,11 грн., вважає, що даний розрахунок є правильним, зробленим відповідно до умов Договору та на підставі погодженої сторонами процентної ставки, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.
Водночас, апеляційним судом враховується, що за змістом ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та обставин справи у їх сукупності у кожному конкретному випадку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та 25.02.2020 у справі №904/2542/19.
При цьому, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язань боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення у виконанні зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц міститься висновок, що у ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність однієї з них.
При цьому, апеляційна колегія наголошує, що в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Апеляційний суд вказує, що положеннями ст. 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства відносять справедливість, добросовісність та розумність.
Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
Отже, застосування неустойки та визначення в договорі розміру річних відсотків має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в ст. 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (ст. 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказав, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
Як було зазначено вище, у даному випадку судом першої інстанції було взято до уваги те, що на момент подачі позовної заяви Відповідачем було частково сплачено вартість поставленого йому природного газу, а в процесі розгляду даної справи споживач (ОСББ) повністю погасило основної борг перед Позивачем.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що створене власниками квартир та нежитлових приміщень, відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б" є неприбутковою організацією, яка використовує газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (мешканцям багатоквартирного будинку, що перебуває на балансі ОСББ), при цьому джерелом надходження коштів на рахунок ОСББ, з яких фактично і проводиться сплата штрафних санкцій, є здійснення внесків співвласниками багатоквартирного будинку, здебільшого фізичними особами, за надані їм послуги.
Аналіз статей 1, 4, 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" дозволяє дійти висновку, що основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних послуг та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 916/782/17 і постанові Верховного Суду від 28.09.2018 у справі №916/2387/18.
Верховний Суд в своїй постанові від 24.07.2019 у справі №915/985/18 щодо подібних правовідносин зазначає що, досліджуючи питання можливості зменшення пені, суди правильно прийняли до уваги обставини, що вплинули на виконання зобов'язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов'язання та відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків та те, що відповідач у повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем газ.
Така ж правова позиція у вирішенні цього питання викладена Верховним Судом у постановах від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.
Водночас, апеляційна колегія враховує те, що крім суми пені у розмірі 239 408,77 грн, Позивачем також нараховано Відповідачу 44 323,92 грн - 3% річних та 172 634,41 грн - інфляційних втрат, які мають компенсаційний характер та є способом захисту майнового права та інтересу Продавця, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
При цьому, апеляційна колегія враховує, що доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання Позивачу збитків в результаті дій Відповідача, матеріали справи не містять.
Разом з цим, апеляційний суд звертає увагу, що апелянтом оскаржено стягнення штрафних санкцій, що, в свою чергу, не є основним доходом ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» і не може впливати на його господарську діяльність.
Слід зазначити, що задоволення місцевим господарським судом позовної вимоги про стягнення пені частково, а також застосування в межах розгляду даної справи такої міри відповідальності, як стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, свідчить про те, що суд в повній мірі забезпечив баланс інтересів сторін та в однаковій мірі врахував матеріальний стан та інтереси як Позивача, так і Відповідача, що співвідноситься з аналогічною правовою позицією, яка знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц.
Наведеним спростовується посилання Позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при зменшенні пені не врахував інтереси ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдінг».
Апеляційна колегія також враховує, що відповідно до положень ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
У даному випадку апеляційним судом надано оцінку таким обставинам: відсутність основного боргу; неприбутковість ОСББ "СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-Б", джерелом надходження коштів якого є фізичні особи; відсутність доказів понесення збитків Позивачем, або погіршення його фінансового стану, а заявлені санкції загалом складають суму (456 367,10 грн), яка на 130 386,75 грн. перевищує суму основного боргу (325 980,35 грн), що була первісно заявлена Позивачем при зверненні до суду з даним позовом, що, в свою чергу, є очевидною неспівмірністю заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені, інфляційних нарахувань і процентів річних (враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання).
Враховуючи усе вищенаведене, з огляду на обставини даної справи, керуючись вищевикладеними приписами законів, правових позиції Верховного Суду, дотримуючись розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, судова колегія вважає, що зменшення судом першої інстанції пені на 90% від заявленої Позивачем суми забезпечує дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності, оскільки Позивач, як кредитор, не позбавляється можливості захистити власні інтереси також шляхом стягнення суми інфляційних втрат та суми річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи виконує компенсаційну функцію для кредитора, та, в той же час, деякою мірою відновлює майнову сферу боржника.
Вказане співвідноситься з правовою позицією, яка знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц.
Окремо, судова колегія звертає увагу, що зменшення судом розміру пені не є звільненням боржника від відповідальності, оскільки зі змісту ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, а не звільненням його від відповідальності.
Апеляційний суд зауважує, що присуджені до стягнення штрафні санкції є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов'язання, у зв'язку з чим доходить висновку, що зменшення розміру неустойки у цій справі не призвело до нівелювання самого значення штрафу як відповідальності за порушення Відповідачем зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів Позивача у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених Договором) отримання плати за поставлений газ.
Колегія суддів вважає, що стягнення пені у розмірі 23 940,88 грн (крім тягнених 3% річних у розмірі 44 323,92 грн та 172 634,41 грн інфляційних втрат) є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту Позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу Відповідача уникнути відповідальності. Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо зменшення розміру пені на 90%, адже, у загальна сума штрафних санкцій, навіть у зменшеному розмірі (240 899,21 грн), становить 73,90% від первісно заявленої суми основного боргу (325 980,35 грн).
Таким чином, апеляційна колегія вказує, що стягнення зазначеної Позивачем у відповідному позові суми пені в повному обсязі не є співрозмірним із можливими негативними наслідками від порушення Відповідачем зобов'язання.
За наведених обставин, правильне застосування норм права судом першої інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Судова колегія також наголошує, що визначення розміру, на який зменшуються нараховані позивачем санкції, є суб'єктивним правом суду.
Апеляційним судом відхиляються посилання ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на невстановленість місцевим судом винятковості обставин та неправильного застосування ст. 233 Цивільного кодексу України, адже зауваження апелянта відносно недостатності обґрунтування з боку суду підстав зменшення нарахованих санкцій носять оціночний характер.
Окремо, судова колегія звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Така позиція апеляційного суду узгоджується із правової позицією, яка викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013; постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
З огляду на фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, апеляційна колегія вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, заявленого до стягнення, а тому висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006р. ).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Тому, інші доводи апелянта, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та, з урахуванням обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Відтак, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін, а апеляційної скарги ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг» - без задоволення.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2025 у справі №916/5597/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений та підписаний 09.07.2025.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Богацька Н.С.
Суддя Ярош А.І.