18 червня 2025 року
м. Київ
справа № 758/5570/20
провадження № 61-3715ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року (повний текст постанови складено 28 листопада 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Антитіла» про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, стягнення суми та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», Товариство з обмеженою відповідальністю «Антитіла», про визнання недійсним права на корисну модель, засвідченого патентом, зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Антитіла» (далі - ТОВ «Антитіла») про визнання недійсним права на корисну модель, засвідченого патентом, зобов'язання вчинити дії.
У жовтні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом
до ОСОБА_1 , Державна організація «Український інститут інтелектуальної власності», про визнання недійсним права на корисну модель, засвідченого патентом, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Антитіла» про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, стягнення суми відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», ТОВ «Антитіла», про визнання недійсним права на корисну модель, засвідченого патентом, зобов'язання вчинити дії, задоволено частково.
Визнано повністю недійсним право на корисну модель № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1 », засвідченого патентом на корисну модель № НОМЕР_1 , який зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 25 жовтня 2012 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання стягнення судового збору.
Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 25 липня
2024 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , - ОСОБА_6
про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Антитіла» про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, стягнення суми та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», ТОВ «Антитіла», про визнання недійсним права на корисну модель, засвідченого патентом, зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 квітня 2024 року залишено
без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_5 задоволено. Додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 липня
2024 року скасовано та ухвалено нове, яким задоволено заяву представника
ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про стягнення витрат на правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 22 151,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу у розмірі 34 768 грн,60 грн.
У січні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки відправлена до Верховного Суду 07 січня 2025.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 29 січня 2025 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску, вказано на інші недоліки касаційної скарги. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 29 січня 2025 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.
ОСОБА_1 20 березня 2025 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2025 року підстави для поновлення строку визнано неповажними, касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Запропоновано надіслати до суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій вказати поважність причин пропуску строку та надати належні докази, які підтверджуватимуть поважність причин пропуску строку. Зокрема зазначав, що останній день подачі касаційної скарги припадав на 18 грудня 2024 року. Зазначену постанову представник ОСОБА_1 отримав засобами електронного поштового зв'язку 05 березня 2025 року. Повний текст рішення складений 28 листопада 2024 року. З урахуванням, що представник ОСОБА_1 отримав оскаржувану постанову 05 березня 2025 року, останній день для подачі касаційної скарги припадає на 03 квітня 2025 року. Таким чином враховуючи поважність причини пропуску процесуального строку для подачі касаційної скарги, а саме неотримання представником ОСОБА_1 жодної інформації про наявність апеляційного провадження, що є поважною причиною пропуску строку. На підтвердження вказаних обставин надано копію скріншоту що підтверджує отримання оскаржуваної постанови від Київського апеляційного суду 05 березня 2025 року.
На виконання ухвали Верховного Суду 03 квітня 2025 року ОСОБА_1 надіслав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. Заява повторно обґрунтовано тим, що оскаржувану постанову представник ОСОБА_1 отримав засобами електронного поштового зв?язку 05 березня 2025 року. На підтвердження цього додавав: (скріншот що підтверджує отримання оскаржуваної постанови від Київського апеляційного суду 05 березня 2025 року міститься в матеріалах касаційного провадження), та додає супровідний лист від Київського апеляційного суду. З урахуванням, що представник ОСОБА_1 отримав оскаржувану постанову 05 березня 2025 року, останній день для подачі касаційної скарги припадає на 03 квітня 2025 року. Крім того, представник ОСОБА_1 взагалі не отримував від Київського апеляційного суду жодного повідомлення про апеляційне провадження, так само як і не отримував апеляційної скарги представника ОСОБА_3 , ОСОБА_5. Взагалі не був зазначений як представник, якого держава уповноважила представляти інтереси ОСОБА_1 . При цьому в матеріалах справи є довіреність та доручення на представлення інтересів ОСОБА_1 у справі № 758/5570/20. Таким чином Київський апеляційний суд порушив його права як представника та відповідно право на захист його клієнта. На підтвердження цього додає копії: (Довіреності від 02 червня 2023 року, Доручення від 26 травня 2023 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю містяться в матеріалах касаційного провадження), протоколи судових засідань від 06 грудня 2023 року, 25 січня 2024 року, 20 лютого 2024 року. Таким чином враховуючи поважність причини пропуску процесуального строку для подачі касаційної скарги, а саме неотримання представником ОСОБА_1 жодної інформації про наявність апеляційного провадження, що є поважною причиною пропуску строку.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
На виконання ухвали Верховного Суду 12 травня 2025 року ОСОБА_1 надіслав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. Заява мотивована тим, що в судовому засіданні 19 листопада 2024 року оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови, повний текст постанови в день його складання йому вручений не був. Постанова в паперовому вигляді йому судом не надсилалася. Крім того, завернувся із запитом до Укрпошти, щодо надсилання на його адресу листів з Київського апеляційного суду за останні пів року. Коли отримає відповідь, наддасть цей доказ суду. Повний текст постанови Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року він отримав з сайту ЄДРСР 08 грудня 2024 року (додає скачаний PDF файл «Єдиний державний реєстр судових рішень» на якому є відмітка часу створення).
Вперше подав касаційну скаргу 07 січня 2025 року, яку йому повернули, тому що він не надав доказів поважності пропущеного строку (документу з Укрпошти тощо).
У червні 2025 року засобами електронного зв'язку надав відповідь АТ «Укрпошти», що ідентифікація реєстрових поштових відправлень за прізвищем, назвою підприємства та адресою відправника чи адресата не здійснюється.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Аналіз наданих пояснень на обґрунтування пропуску строку звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою свідчить, що вказані підстави не можна вважати поважними з наступних підстав.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена 19 листопада 2024 року. Повний текст постанови складено 28 листопада 2024 року. Касаційна скарга ОСОБА_1 подана 20 березня 2025 року, що підтверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті. Тобто з пропущенням передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження (з урахуванням вихідних днів) було 30 грудня 2024 року.
Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості (див., зокрема, пункти 74, 75 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року в справі № 752/8449/20 (провадження № 61-15447св23)).
ОСОБА_1 не обґрунтував та не надав жодних доказів того, чому він був позбавлений можливості звернутися з касаційною скаргою у передбачений частиною другою статті 390 ЦПК України строк, а також не підтверджує наявність інших поважних причин для його поновлення.
Посилання ОСОБА_1 на те, що його представник отримав оскаржувану постанову 05 березня 2025 року, що підтверджується копією скріншоту, є безпідставним.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що ОСОБА_1 вперше звернувся з касаційною скаргою у січні 2025 року. Просив поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, з посиланням на те, що процесуальний строк пропущений з поважних причин, оскільки оскаржувану постанову отримав 08 грудня 2024 року, проте доказів на підтвердження цього не надав (ухвала Верховного Суду від 29 січня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху).
Посилання на те, що представник ОСОБА_1 взагалі не отримував від Київського апеляційного суду жодного повідомлення про апеляційне провадження, так само як і не отримував апеляційної скарги не може бути поважною причиною пропуску строку, оскільки представник здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки (частина перша статті 64 ЦПК України).
Крім того, ОСОБА_1 не надав суду доказів порушення судом апеляційної інстанції порядку та строків направлення копії оскаржуваного судового рішення (копії матеріалів справи, тощо).
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК України).
Будь-яких інших поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 не зазначив.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Відповідно до частини третьої статті 393, пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Таким чином, оскільки наведені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень підстави є неповажними, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Оскільки, зазначені підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 є неповажними, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 393, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року (повний текст постанови складено 28 листопада 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Антитіла» про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, стягнення суми та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», Товариство з обмеженою відповідальністю «Антитіла», про визнання недійсним права на корисну модель, засвідченого патентом, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат