02 липня 2025 року
м. Київ
справа № 752/22871/20
провадження № 61-12276св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бондаренко Денис Геннадійович,
на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2023 року у складі судді Колдіної О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та визнання договору таким, що припинив свою дію,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив розірвати партнерський договір, укладений між сторонами.
2. ОСОБА_1 заперечував проти позову.
3. 20 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву, після уточнення якої просив: розірвати партнерський договір; розірвати договір суперфіцію про встановлення права користування земельною ділянкою та визнати його таким, що припинив свою дію.
4. ОСОБА_2 заперечував проти зустрічного позову.
5. В ході судового розгляду представник ОСОБА_1 відмовився від зустрічного позову в частині вимог про розірвання партнерського договору.
6. Суд першої інстанції задовольнив первісний позов, а у задоволенні зустрічного позову відмовив.
7. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання договору суперфіцію таким, що припинив свою дію, змінив та виклав його мотивувальну частину в редакції постанови, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_2 про розірвання партнерського договору та у частині відмови у задоволенні зустрічного позову про розірвання договору суперфіцію залишив без змін.
8. ОСОБА_1 оскаржив судові рішення в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі. Разом з тим, ОСОБА_1 послався на порушення норм процесуального права.
9. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв'язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
II. Короткий зміст позовних вимог
10. Позов ОСОБА_2 обґрунтований так:
- 01 червня 2016 року між сторонами укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), за умовами якого ОСОБА_1 (власник)передав у користування ОСОБА_2 (землекористувачу) земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку;
- 23 травня 2016 року між сторонами укладено партнерський договір, згідно з яким вони домовились об'єднати спільні зусилля щодо забезпечення процесу забудови земельної ділянки з метою введення в експлуатацію житлового будинку, продажу квартир, організації кооперативу з обслуговування цього будинку та отримання прибутку;
- на виконання умов договору ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 35 000,00 дол. США в рахунок відшкодування 50% вартості проектної і дозвільної документації, оформленої ОСОБА_1 на дату укладення договору;
- після перевірки наданої ОСОБА_1 проектної та дозвільної документації було встановлено її невідповідність чинному законодавству;
- ОСОБА_1 на виконання пункту 3.2 партнерського договору передав ОСОБА_2 як замовнику будівництва декларацію про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану Департаментом ДАБІ у м. Києві 19 травня 2016 року, в якій наведені відомості про отримані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. Однак такі умови Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не видавались, що стало підставою для скасування декларації;
- проектна документація, яка була надана ОСОБА_1 на виконання умов партнерського договору, була розроблена без отримання відповідних технічних умов та містобудівних умов і не відповідала вимогам Закону України № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» (далі - Закон від 20 травня 1999 року № 687-XIV);
- невиконання ОСОБА_1 обов'язку щодо надання вже оформленої на дату укладення партнерського договору проектної та дозвільної документації є істотним порушенням умов цього договору;
- ОСОБА_2 був змушений самостійно своїми силами та коштами робити дозвільну документацію.
11. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив суд розірвати партнерський договір від 23 травня 2016 року, укладений між ним та ОСОБА_1 .
12. Зустрічний позов ОСОБА_1 обґрунтований так:
- відповідно до умов договору про встановлення права користування земельною ділянкою (суперфіцію) ОСОБА_1 передав у користування ОСОБА_2 земельну ділянку у строкове користування до 31 грудня 2016 року з можливістю пролонгації;
- такий договір не пролонгувався. Крім того, ОСОБА_2 згідно з пунктом 22 цього договору не здійснив цільового користування земельною ділянкою та не закінчив будівництво житлового будинку до 31 березня 2017 року, не отримав жодного документа, який би надавав йому дозвіл на будівництво;
- повідомлення про початок виконання будівельних робіт надавалося власником земельної ділянки - ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (після спливу граничного терміну будівництва, зазначеного у договорі);
- обов'язок щодо оплати за користування земельною ділянкою у розмірі 149 000,00 грн відповідно до пункту 7 договору суперфіцію ОСОБА_2 не виконав;
- сплив строку дії договору суперфіцію, що був встановлений до 31 грудня 2016 року, є підставою для його припинення;
- ОСОБА_2 не здійснив жодних дій на виконання умов партнерського договору.
13. З огляду на викладене ОСОБА_1 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив суд:
- розірвати партнерський договір від 23 травня 2016 року;
- розірвати договір суперфіцію про встановлення права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 та визнати його таким, що припинив свою дію.
III. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
14. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2023 року провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог про розірвання партнерського договору від 23 травня 2016 року закрито у зв'язку з відмовою від позовних вимог в цій частині.
15. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Розірвано партнерський договір від 23 травня 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про розірвання договору суперфіцію та визнання його таким, що припинив свою дію, відмовлено.
16. При задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з таких мотивів:
- при підписанні партнерського договору ОСОБА_1 не виконав належним чином умови пункту 3.2 цього договору, а саме не отримав і не надав всієї дозвільної та проектної документації, необхідної для початку виконання будівельних робіт. Це призвело до неможливості проведення будівельних робіт у визначені строки, необхідності розроблення ОСОБА_2 будівельної документації і отримання ним містобудівних умов та дозволів за власні кошти;
- такі обставини стали підставами для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, арешту земельної ділянки в межах кримінальних проваджень та заборони проводити будівельні роботи.
17. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довів порушення свого права на момент звернення до суду, оскільки право власності на земельну ділянку було зареєстроване за Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Козацька, 55-й».
IV. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
18. Постановою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору суперфіцію таким, що припинив свою дію, змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2023 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 про розірвання партнерського договору та у частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору суперфіцію залишено без змін.
19. Ухвалюючи постанову, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_2 та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору суперфіцію, зазначивши, що рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду.
20. Змінюючи мотивування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання договору суперфіцію таким, що припинив свою дію, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту, який не передбачений законом, що є самостійною підставою для відмови у позові.
V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів особи, яка її подала
21. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
22. Касаційна скарга мотивована таким:
- суди допустили застосування концепції негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем;
- суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінку доказам, поданим ОСОБА_1, та його обґрунтуванням, не дослідили жодного документа, доданого до відзиву та до позову, внаслідок чого порушили норми процесуального права;
- ОСОБА_2не міг стати власником новоствореного об'єкта нерухомості 16 травня 2018 року, тобто раніше, ніж подана декларація про готовність до експлуатації будинку, - 13 грудня 2018 року;
- всі дозвільні документи для реєстрації отримані на ім'я ОСОБА_1 ОСОБА_2не надав жодного документа, який би підтверджував висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, як і доказів фактичної передачі та отримання ОСОБА_1 коштів у розмірі 35 000,00 дол. США. Суди попередніх інстанцій не надали оцінку таким обставинам і фактично позбавили інвестора права на розподіл прибутку, який ОСОБА_2 вже отримав шляхом поділу об'єкта будівництва і продажу;
- суди попередніх інстанцій не врахували норми зобов'язального права, регламентовані статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);
- судами проігноровано вимоги статті 538 ЦК, яка регулює виконання зустрічних зобов'язань за договором. Виходячи із предмету партнерського договору, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту;
- при ухваленні судових рішень суди не встановили, які правовідносини між сторонами виникли, не надали оцінку тому, що до договору застосовується правовий режим регулювання, встановлений статтями 1130, 1131 ЦК;
- судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовані норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18.
VI. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
23. У жовтні 2024 року ОСОБА_2 подав відзив та навів такі мотиви для відмови у задоволенні касаційної скарги:
- посилання ОСОБА_1 на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких наведений у касаційній скарзі, не повинні бути прийняті Верховним Судом через їхню неподібність із цією справою. Крім того, вказані висновки суду касаційної інстанції не суперечать висновкам апеляційного суду;
- доводи касаційної скарги щодо відсутності доказів фактичної передачі та отримання ОСОБА_1 вказаних у пункті 3.2 партнерського договору коштів у розмірі 35 000,00 дол. США є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи;
- судами попередніх інстанцій надано повну та змістовну оцінку обставинам справи, досліджено всі необхідні докази, правильно застосовано норми процесуального та матеріального права, а доводи касаційної скарги зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази;
- жодного реального доводу на доведення позиції КочаІбрахіма Етхема про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, касаційна скарга не містить.
VII. Рух справи у суді касаційної інстанції
24. 04 та 05 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бондаренко Д. Г. подав дві касаційні скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанції.
Оскільки касаційні скарги подані однією особою на ті самі судові рішення та їх зміст є ідентичним, Верховний Суд розглядає їх як одну касаційну скаргу.
25. Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження.
26. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 18 листопада 2024 року.
27. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
VIII. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
28. 23 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено партнерський договір з метою здійснення спільної забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 , а саме індивідуального житлового будинку. Зазначений договір передбачав об'єднання спільних зусиль для забезпечення нормального функціонування процесу будівництва земельної ділянки з метою подальшого введення в експлуатацію індивідуального будинку, продажу жилих квартир, організації кооперативу з обслуговування будинку та отримання кінцевого результату - прибутку.
29. Сторони погодили, що частка кожного із них у розподілі прибутків становить 50% (пункти 2, 2.3 договору).
30. Відповідно до пункту 3.2 партнерського договору сторони своїми підписами посвідчили, що в забезпечення гарантій за договором ОСОБА_2 на дату підписання цього договору передає ОСОБА_1 35 000,00 дол. США як відшкодування 50% вартості проектної та дозвільної документації, що оформлена ОСОБА_1 на дату укладення договору.
31. Надалі ОСОБА_2 зобов'язався внести грошові кошти в розмірі 100 000,00 дол. США, які будуть направлені на оформлення всіх дозвільних і проектних документів, технічних умов, проектів зовнішніх і внутрішніх комунікацій, будівельні проекти, а також на фінансування будівельних робіт.
32. 01 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), за яким ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:142:0287 з цільовим призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою:
АДРЕСА_1. 33 . Ця земельна ділянка передана для здійснення землекористувачем будівництва індивідуального житлового будинку з дотриманням її цільового призначення.
34. Відповідно до пункту 6 договору суперфіцію сторони погодили, що він укладений до 31 грудня 2016 року.
35. В силу положень пункту 6.1 договору суперфіцію у разі закінчення строку, на який було укладено договір, у випадку нездійснення землекористувачем належним чином та в повному обсязі всіх оплат у визначених законодавством України та цим договором строках і порядку, а також у розмірі, визначеному договором, сторони погодили, що він пролонгується - автоматично продовжується безстроково на тих самих умовах, що визначені цим договором.
36. Плата за користування земельною ділянкою становить 149 500,00 грн, які землекористувач зобов'язався сплатити власнику до 15 січня 2017 року готівкою, про що сторони повинні підписати акт прийому-передачі готівкових коштів.
37. 27 травня 2019 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:142:0287 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Козацька, 55-й».
IХ. Позиція Верховного Суду
38. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 9), Верховний Суд зазначає наступне.
39. ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовом, заявив вимогу про розірвання партнерського договору (див. пункт 11).
40. Підставою для розірвання партнерського договору вказав невиконання ОСОБА_1 зобов'язань, передбачених пунктом 3.2 цього договору (див. пункт 10).
41. ОСОБА_1 , звертаючись до суду із зустрічним позовом, посилався на порушення свого права як власника земельної ділянки і сторони за договором суперфіцію від 01 червня 2016 року (див. пункт 12), у зв'язку із чим просив розірвати договір суперфіцію про встановлення права користування земельною ділянкою та визнати його таким, що припинив свою дію (див. пункт 13).
42. Верховний Суд у спірних правовідносинах наголошує на тому, що тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).
43. Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).
44. При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).
45. Перекваліфікація відповідного договору може мати місце, зокрема, при: (а) недійсності договору (зокрема, удаваності договору); (б) тлумаченні змісту договору. Перекваліфікація договору можлива тільки в тих випадках, коли вона відбувається в межах спору, що стосується такого договору. Саме такий висновок зумовлений тим, що по своїй суті перекваліфікація направлена на з'ясуванні справжньої волі сторін договору, який перекваліфіковується в інший. А це, відповідно, можливо зробити тільки в рамках спору щодо такого договору (див.: постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20)).
46. Далі Верховний Суд підкреслює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК).
47. У статті 629 ЦК закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
48. У цій справі судами встановлено, що відповідно до пункту 3.2 партнерського договору своїми підписами сторони посвідчили, що в забезпечення гарантій за договором ОСОБА_2 на дату його підписання передає ОСОБА_1 35 000,00 дол. США як відшкодування 50% вартості проектної та дозвільної документації, що оформлена останнім на дату укладення договору (див. пункт 30).
49. Суди виснували, що ОСОБА_1 не виконав належним чином умови партнерського договору, а саме пункту 3.2 цього договору, що призвело до неможливості проведення будівельних робіт у визначені строки, необхідності розроблення ОСОБА_2 будівельної документації й отримання містобудівних умов та дозволів за власні кошти.
50. При цьому, суди не врахували, що пункт 3.2 партнерського договору не покладає на ОСОБА_1 обов'язків, а встановлює для нього очікування, що ОСОБА_2 виконає обов'язок щодо передачі 35 000,00 дол. США як відшкодування 50% вартості проектної та дозвільної документації.
51. Крім того, згідно із даними із Єдиного державного реєстру судових рішень між сторонами існує спір, в якому ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкін О. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит С. О. про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора, припинення права власності.
52. За обставинами тієї справи Державним реєстратором КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О. В. було прийнято ряд рішень. Серед яких рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №46495930, на підставі якого відкрито розділ №181203380000 та внесено запис про право власності №31202955 ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1 . Вказаною дією було утворено та зареєстровано новий будинок 2 у власності відповідача ОСОБА_1 на тій самій земельній ділянці, де вже знаходився будинок позивача, з такою самою площею та за цією ж адресою.
Також прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких відкрито розділи на об'єкти нерухомого майна, що утворились в результаті поділу об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1812032380000. Внесено записи про право власності відповідача ОСОБА_1 щодо вказаних розділів.
22 квітня 2019 року прийнято рішення №46585057, яким закрито розділ №181203380000. Вказаною дією припинено розділ про реєстрацію права власності ОСОБА_1 н а будинок 2, закритий запис про реєстрацію будинку 2 , відкрито 25 записів про реєстрацію 25 квартир та приміщень за цією ж адресою у власності відповідача ОСОБА_1 .
53. Отже, суди не з'ясували дійсний зміст укладеного між сторонами партнерського договору, не надали правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків.
54. Встановлення цих обставин впливає на можливості сторін ставити питання про розірвання договорів, про які йдеться у цій справі, в судовому порядку.
55. У зв'язку із чим висновки судів по суті первісних та зустрічних позовних вимог є передчасними.
Х. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
56. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.
57. Верховний Суд звертає увагу на те, що встановлення обставин справи та вирішення питання про оцінку доказів, за змістом частини першої статті 400 ЦПК, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
58. При цьому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
59. З урахуванням того, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення, судами не встановлені, оскаржувані судові не відповідають вимогам ЦПК щодо законності й обґрунтованості, у зв'язку із чим їх слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
60. Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бондаренко Денис Геннадійович, задовольнити частково.
2. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2023 року у незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2023 року у незміненій частині та постанова Київського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко