Ухвала
23 червня 2025 року
м. Київ
справа № 179/2194/23
провадження № 61-5668ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П., у справі за позовом керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності та оренди, повернення земельної ділянки,
У грудні 2023 року керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації з позовом до Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності та оренди, повернення земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-13937/15-20-СГ від 31 грудня 2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби на території Чернечинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, загальною площею 24,5941 га, в тому числі пасовища площею 24,5941 га, (кадастровий номер 1222383000:01:001:1685) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби, розташовану на території Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.
24 лютого 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Т. Л. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 56885756 від 02 березня 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області зареєстровано право власності на вищезазначену земельну ділянку з кадастровим номером 1222383000:01:001:1685, площею 24,5941 га, (номер запису про право власності 40799692) та право оренди цієї ж земельної ділянки за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 40799801).
Підставою для здійснення даної реєстрації зазначено наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-13937/15-20-СГ від 31 грудня 2020 року та договір оренди земельної ділянки № 37/57-21-ДО від 29 січня 2021 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі голови комісії з ліквідації начальника ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Свердліна Д. В., з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої.
Відповідно до предмету укладеного договору в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби, загальною площею 24,5941 га, яка знаходиться на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. При цьому встановлено, що земельна ділянка, площею 24,5941 га, кадастровий номер 1222383000:01:001:1685, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району, знаходиться в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Приорільський», створеного на підставі Указу Президента України від 09 грудня 1998 року № 1341/98 «Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу оголошено заказниками і пам'ятками, тобто є земельною ділянкою природно-заповідного призначення та не може використовуватися для товарного сільськогосподарського виробництва.
Враховуючи, що земельна ділянка природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1222383000:01:001:1685, площею 24,5941 га, розташована в межах об'єктів та територій ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Приорільський», вона відноситься до земель державної власності, право розпорядження якою належить Дніпропетровській обласній державній адміністрації.
А тому, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до статті 122 Земельного кодексу України не мало повноважень щодо розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду державної власності.
Спірна земельна ділянка розташована в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Приорільський» та належала до нього впродовж десятків років до виникнення спірних правовідносин, тобто відносилася до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення протягом тривалого часу.
Відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак розташування спірної земельної ділянки впродовж десятків років в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Приорільський», проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянка має ознаки земель природно-заповідного призначення, а тому відбулося заволодіння земельною ділянкою державної власності природо-заповідного фонду з порушенням вимог земельного законодавства України, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідачів під час видання наказу та укладення договору оренду з подальшою його державною реєстрацією.
Таким чином, посадовими особами Головного управління Держгеокадастру в області фактично змінено цільове призначення спірної земельної ділянки всупереч вимогам статті 20 Земельного Кодексу України.
Прокурор просив:
усунути перешкоди власнику Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-13937/15-20-СГ від 31 грудня 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду»;
усунути перешкоди власнику Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:001:1685, площею 24,5941 га, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району, проведену за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428) на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Т. Л. № 56885756 від 02 березня 2021 року (номер запису про право 40799692);
усунути перешкоди власнику Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:001:1685, площею 24,5941 га, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району, проведену за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Юрченка Д. С. № 56885756 від 02 березня 2021 року (номер запису про право 40799801);
усунути перешкоди власнику Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення з кадастровим номером 1222383000:01:001:1685, площею 24,5941 га, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено:
визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-13937/15-20-СГ від 31 грудня 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду»;
скасовано державну реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:001:1685, площею 24,5941 га, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району, проведену за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428) на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Т. Л. № 56885756 від 02 березня 2021 року (номер запису про право 40799692);
скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:001:1685, площею 24,5941 га, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району, проведену за ОСОБА_1 , на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Т. Л. № 56885756 від 02 березня 2021 року (номер запису про право 40799801);
усунуто перешкоди власнику Дніпропетровській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення з кадастровим номером 1222383000:01:001:1685, площею 24,5941 га, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації із незаконного користування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задоволено частково:
рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року в частині задоволення позовних вимог керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-13937/15-20-СГ від 31 грудня 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» та скасування державної реєстрації права власності та права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:001:1685, площею 24,5941 га, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району, проведену за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428) на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Т.Л. № 56885756 від 02 березня 2021 року (номер запису про право 40799692, номер запису про право 40799801) скасовано;
ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-13937/15-20-СГ від 31 грудня 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду», скасування державної реєстрації права власності та права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:001:1685, площею 24,5941 га, яка розташована на території Чернеччинської сільської ради Новомосковського району, проведену за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428) на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Богдан Т. Л. № 56885756 від 02 березня 2021 року (номер запису про право 40799692, номер запису про право 40799801) відмовлено;
у іншій частині рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року залишено без змін.
01 травня 2025 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року (повний текст постанови складено 03 квітня 2025 року).
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 20 травня 2025 року ці недоліки було усунуто, а саме: подано уточнену касаційну скаргу, у якій прокурор просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд відмовив у задоволенні позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-13937/15-20-СГ від 31 грудня 2020 року та скасування державної реєстрації права власності та права оренди земельної ділянки без урахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження №12-80гс20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19), відповідно до яких застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без потреби повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність потреби звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Викладені Великою Палатою Верховного Суду висновки не заперечують можливості та не забороняють оскаржувати рішення суб'єктів владних повноважень, які є підставою (юридичним фактом) виникнення у фізичних та юридичних осіб цивільних прав, зокрема набуття земельних ділянок у власність чи користування, а лише вказують, що відсутність такого оскарження не є підставою для відмови у позові. Позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, на підставі якого ОСОБА_1 почав використовувати спірну земельну ділянку, з одного боку, створює гарантію для захисту державних інтересів, щоб відповідач не здійснив використовуючи це рішення повторну реєстрацію права оренди в Державному реєстрі речових прав і не почав на підставі цього знову створювати перешкоди власнику - територіальній громаді - у користуванні та розпоряджанні спірною земельною ділянкою. При цьому, жодних дій з боку відповідачів для виконання позовної вимоги про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-13937/15-20-СГ від 31 грудня 2020 року не потребується і в цій частині рішення буде виконаним з моменту набрання ним законної сили. Тому з урахуванням специфіки спірних правовідносин звернення до суду з такою вимогою є ефективним способом захисту в розумінні статей 16, 21, 393 ЦК України, оскільки усуває стан юридичної невизначеності. У даному випадку захист порушених інтересів держави буде ефективним лише у разі задоволення усіх позовних вимог прокурора у комплексі, оскільки усі обрані способи захисту допускаються чинним законодавством і дають можливість не лише скасувати незаконний наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, але й усунути перешкоди власнику у користуванні земельними ділянками природно-заповідного фонду шляхом їх повернення;
апеляційним судом порушено норми процесуального права (пункт 3 частини першої статті 382 ЦПК України), оскільки зазначення у постанові про те, що «суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимогу про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 спірної земельної ділянки слід розглядати як вимогу про повернення цієї земельної ділянки державі, однак суд першої інстанції не звернув уваги, що рішення суду про повернення земельної ділянки із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» не відповідає фактам, викладеним у рішенні суду першої інстанції;
Велика Палата Верховного Суду неодноразова акцентувала увагу на тому, що спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, належним та ефективним. Ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Прийняте рішення має бути виконуваним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19). Разом з тим, оспорюване рішення суду очевидно не відповідає вищезазначеним критеріям ефективності та процесуальної економії, оскільки змушує прокурора у справі вживати додаткові засоби захисту, через те, що судове рішення в частині скасування державної реєстрації права власності та оренди є невиконуваними.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності та оренди, повернення земельної ділянки.
Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
У касаційній скарзі вказується, що підпунктами а) та в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визначено, що судове рішення підлягає касаційному оскарженню, незалежно від малозначності справи, у якій воно постановлено, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також якщо справа становить значний суспільний інтерес. Вказана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки спрямована на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання можливості розпорядження, надання у користування земельної ділянки природно-заповідного фонду. Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у справі за позовом керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності та оренди, повернення земельної ділянки.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков