Рівненський апеляційний суд
09 липня 2025 року м. Рівне
Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 07 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 07 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Не погодившись із постановою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою.
Стверджує, що він не відмовлявся від проходження огляду в медичному закладі шляхом лабораторного дослідження його біологічного середовища, який йому забезпечений не був, а тому його необґрунтовано притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, покликається на негативні результатами його огляду на стан сп'яніння, який він пройшов в медичному закладі після оформлення відносно нього адміністративних матеріалів.
Просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову місцевого суду, а провадження у справі закрити.
Правопорушник у судове засідання апеляційного суду не з"явився. У поданому клопотанні просить розглянути справу за його відсутності.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та залишення без задоволення апеляційної скарги,
Справа №949/2143/24 Суддя в суді І інстанції - Отупор К.М.
Провадження № 33/4815/527/2 Суддя в апеляційній інстанції - Шимків С.С. виходячи з наступного.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, з метою допущення останнього до правосуддя, апеляційний суд приходить до висновку про його задоволення.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (Далі по тексту - Інструкція).
Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Судом встановлено, що 04 листопада 2024 року о 01 год. 13 хв., в м. Дубровиця, по вул. Воробинська, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки "Audi A6 Avant", р.н. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці.
Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим допустив порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, направленням водія на такий огляд до медичного закладу, а також відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Досліджений відеозапис з нагрудних відеокамер працівників поліції відображає із достатньою повнотою обставини, за яких патрульні, у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки та виявив бажання пройти освідування в медичному закладі.
Разом з цим, перебуваючи в КНП «Дубровицька МЛ», ОСОБА_1 відмовився пройти освідування визначеним лікарем методом, а саме шляхом продувки спеціального технічного приладу, а наполягав на лабораторному дослідженні його біологічного середовища.
Такі дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковані як відмова від огляду, оскільки наявність в Інструкції норми, яка містить перелік видів біологічного середовища, жодним чином не означає, що це є альтернатива для особи, яка проходить огляд на стан алкогольного сп'яніння, обирати метод освідування, який визначається лікарем.
При цьому, Інструкцією визначено, що проведення лабораторних досліджень обов'язкове під час освідування на стан наркотичного сп'яніння, а не під час огляду на стан алкогольного сп'яніння. За виключенням, коли особа перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами.
Не заслуговують на увагу й покликання на результати медичного огляду, який ОСОБА_1 пройшов у приватному порядку після оформлення відносно нього адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки такий огляд було проведено поза межами порядку, який встановлений положеннями ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735.
Крім того, ОСОБА_1 не інкримінується факт керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, а ставиться у провину порушення п. 2.5 ПДР, яким передбачено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
У разі порушення водієм п. 2.5 ПДР, правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень під час оформлення адміністративних матеріалів стосовно нього, які б ставили під сумнів його вину у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою.
Підстав вважати їх недопустимими апеляційний суд не вбачає.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Постанова суду першої інстанції є законна та обґрунтована, а тому підстави для її скасування - відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 294 КУпАП, Рівненський апеляційний суд,-
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Дубровицького районного суду Рівненської області від 07 травня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 07 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Шимків С.С.