Справа № 761/27910/25
Провадження № 1-кс/761/18446/2025
03 липня 2025 року
слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 , за погодження з прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варто відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сватове, Сватівський район, Луганської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України у кримінальному провадженні №22025000000000146, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.02.2025 року, -
03 липня 2025 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 , за погодження з прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варто відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України у кримінальному провадженні №22025000000000146, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.02.2025 року.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000146 підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст.114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше лютого 2025 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел направлений на організацію схеми протиправного та безпідставного отримання військовослужбовцями ЗСУ придатності до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони з подальшим переведенням таких військовослужбовців із військових частин, які безпосередньо виконують бойові завдання по відсічі збройної агресії рф проти України, до тилових військових частин ЗСУ, отримання непридатності для військової служби військовослужбовцями ЗСУ. Зокрема встановлено, що ОСОБА_8 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань залучив до своєї протиправної діяльності громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на виконання загального злочинного умислу сприяв незаконній діяльності ОСОБА_8 шляхом пошуку та консультації «клієнтів» щодо протиправного та безпідставного визнання військовослужбовців ЗСУ такими, які придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, визнання такими, які непридатні для військової служби військовослужбовцями ЗСУ, та інших невстановлених на теперішній час досудовим розслідуванням осіб. Так, ОСОБА_4 діючи на виконання вказівок ОСОБА_8 , та за попередньою змовою з іншими невстановленими на теперішній час особами, сприяв здійсненню перешкоджання законній діяльності в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 , шляхом визнання військовослужбовців ОСОБА_9 та ОСОБА_10 такими, що придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони з подальшим переведенням останніх до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», тим самим знизивши бойову здатність вказаних підрозділ до виконання завдань по відсічі збройної агресії рф проти України. 03.03.2025 близько 13 год. 28 хв. ОСОБА_8 на виконання загального злочинного умислу, діючи з корисливих мотивів, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи месенджер Telegram, зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , зателефонував ОСОБА_9 на номер мобільного телефону НОМЕР_4 , яким користується останній. В подальшому 06.03.2025 близько 18 год. 00 хв., перебуваючи на адресою: м.Київ, вул.Преображенська, 25, у кав'ярні «Коста», ОСОБА_8 зустрівся із ОСОБА_9 , в ході зустрічі з яким ОСОБА_8 повідомив порядок, умови та можливості, якими володіє останній щодо незаконного впливу на прийняття рішення посадовими особами Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» та медичними працівниками закладів охорони здоров'я з метою виключення військовослужбовців з військового обліку на підставі визнання таких осіб непридатними до військової служби відповідно до висновку військово-лікарської комісії. Окрім того, ОСОБА_8 11.03.2025 близько 18 год. 30 хв. з використаннням месенджеру Telegram, зареєстрованого на номер мобільного телефону НОМЕР_5 , повідомив ОСОБА_9 про можливість незаконного та безпідставного отримання останнім придатності до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, при цьому висунувши незаконну вимогу останньому у передачі неправомірної вигоди в розмірі 15 000 (п'ятнадцяти тисяч) доларів США з метою впливу на прийняття вищевказаного рішення посадовими особами Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» та медичними працівниками закладів охорони здоров'я.
01.07.2025 ОСОБА_4 затриманий на підставі п. 1 ч. 1 ст.208 КПК України.
02.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, та доводять, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів крім тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження: повідомленнями про протиправне діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення від 11.02.2025, 17.02.2025; протоколами допиту свідка ОСОБА_10 від 03.06.2025, 12.06.2025, 26.06.2025, 30.06.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 24.02.2025, 06.05.2025, 19.05.2025; листами щодо виконанням доручення слідчого від 19.02.2025, 16.04.2025, 03.06.2025, 26.06.2025; протоколами за результатами проведення НС(Р)Д від 11.05.2025, 10.05.2025, 08.04.2025, 29.03.2025, 07.04.2025; протоколами проведення обшуку в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України від 01.07.2025; протоколом затримання від 01.07.2025; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Крім того, слідчий звертає увагу слідчого судді на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування, суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Разом з тим, зі змісту клопотання вбачається, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Враховуючи вище викладене, орган досудового розслідування звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував. Крім того, просив визначити розмір застави відносно останнього.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку захисників та заперечував проти задоволення клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши позиції прокурора, захисників, підозрюваного, дослідивши наявні у матеріалах клопотання докази, слідчий суддя приходить до такого висновку.
У судовому засіданні встановлено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000146 підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст.114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
01.07.2025 ОСОБА_4 затриманий на підставі п. 1 ч. 1 ст.208 КПК України.
02.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав осіб.
Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
З урахуванням письмових доказів, що додані до клопотання та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, не може вважатись не обґрунтованою, а докази, надані органом досудового розслідування, є, на даний час, досить вагомими, щоб свідчити про причетність ОСОБА_4 , до кримінальних правопорушень, що йому інкримінується.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що на стадії досудового розслідування кримінального провадження останній не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.
Питання доведеності вини підозрюваного ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Водночас, обов'язковою умовою для застосування запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених ч. 1 ст.194 КПК України, яка вимагає від прокурора довести не лише наявність обґрунтованої підозри, а надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.
Суд оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваного ОСОБА_4 , як цілком ймовірний, з огляду на те, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, строком до 8 років. Останній усвідомлює тяжкість покарання при можливому визнанні його винним, у вчиненні кримінального правопорушення у якому він підозрюється, що може спонукати ОСОБА_4 до вчинення спроби ухилитися.
Враховуючи вищевикладене, а також дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Між тим, суд вважає доведеним ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки зважаючи на тяжкість вчиненого ОСОБА_8 кримінальних правопорушень та триваючої агресії росії проти України, масованих ракетних ударів, останній маючи на меті нашкодити національній безпеці та цілісності може продовжити вчинення дій на користь держави-агресора.
Разом з тим, підозрюваний ОСОБА_4 може знищити, сховати, перетворити речі та документи, що мають значення для кримінального провадження, оскільки досудове розслідування триває та органом досудового розслідування встановлюються усі обставини вчинення кримінальних правопорушень.
Встановлюючи ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Тобто, ризик незаконного впливу існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий суддя враховує, що покази свідків у вказаному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_4 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на свідків, інших підозрюваних, свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Характеризуючі дані підозрюваного ОСОБА_4 , у тому числі наявність визначеного місця проживання, не спростовує наявність можливих ризиків неправомірної поведінки підозрюваного.
Слідчий суддя вважає доведеним прокурором те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти названим вище ризикам, оскільки на даному етапі особисте зобов'язання, застава, особиста порука чи домашній арешт не є достатніми для гарантування поведінки підозрюваного, виходячи із встановлених судом ризиків та тяжкості кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави відносно останнього.
З урахуванням вимог частин 3 та 5 статті 115 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 в межах строків досудового розслідування з урахуванням часу фактичного затримання останнього, а саме з 01 липня 2025 року до 29 серпня 2025 року включно.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 177, 178, 180, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 206, 372, частиною другою статті 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 , за погодження з прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначити на 60 діб в межах строку досудового розслідування, з урахуванням часу фактичного затримання особи, а саме з 01.07.2025 року до 29 серпня 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником, протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1