Справа № 366/1639/25
Провадження №3/366/1127/25
09.07.2025 с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , громадянина України, виконуючого обов'язки генерального директора ДП «СЛП «Київоблагроліс», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП,
І. Суть правопорушення, визнана суддею недоведеною
Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення № Ц/КВ/8558-358/П/ПТ від 29.04.2025 вбачається, що 29.04.2025 о 12 год. 00 хв., ОСОБА_1 , обіймаючи посаду в.о. генерального директора ДП «СЛП «Київоблагроліс», на підставі наказу підприємства № 51-к від 06.11.2024 звільнив ОСОБА_2 з посади майстра лісу з 06.11.2024 та в порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні йому нараховані до виплати розрахункові кошти в сумі 115418, 02 грн., частина яких ОСОБА_2 виплачена 19.12.2024 (5000 грн.), 28.01.2025 (5000 грн.) та 18.04.2025 (5000 грн.), а решта коштів в сумі 100418,02 грн. станом на 29.04.2024 не виплачена.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП.
ІІ. Позиції осіб, які беруть участь у провадженні по справі.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. З огляду на положення ст. 268 КУпАП, суддя приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.
ІІІ. Оцінка судді
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 41 КУпАП настає у разі порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.
Диспозиція цієї статті є бланкетною, тобто нормою, яка лише загально описує правопорушення та для його деталізації відсилає до положень інших нормативно-правових актів.
ОСОБА_1 ставиться в провину вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 41 КУпАП шляхом порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України, згідно з якою при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
В обґрунтування інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення до протоколу про адміністративне правопорушення долучено:
Акт Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 29.04.2025, складений за результатами проведення позапланового заходу державного контролю щодо додержання вимог законодавства у сферах праці (далі - Акт);
Наказ ДП «СЛП «Київоблагроліс» від 27.02.2023 про те, що ОСОБА_1 приступає до виконання обов'язків генерального директора цього підприємтсва;
Наказ ДП «СЛП «Київоблагроліс» № 51-к від 06.11.2024 про звільнення ОСОБА_2 з посади майстра лісу Тетіївського агролісництва у зв'язку з прогулом без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Зі змісту копії цього наказу вбачається, що він підписаний в.о. директора ОСОБА_3 та з ним не ознайомлений ОСОБА_2 ;
Лист в.о. головного бухгалтера ДП «СЛП «Київоблагроліс» про часткову сплату ОСОБА_2 коштів після звільнення у розмірі 15000 грн.
Інших доказів в матеріалах справи немає.
За змістом ч. 1 ст. 116 КЗпП України підставою для нарахування звільненому працівнику нарахованої заробітної плати безпосередньо в день звільнення є його наявність на робочому місці. У разі відсутності такого працівника на роботі в день звільнення, кошти підлягають сплаті не пізніше наступного робочого дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про їх виплату.
З наданих до суду матеріалів справи суддя не може встановити, що ОСОБА_2 перебував на робочому місці в день свого звільнення.
Поряд з цим, як вбачається з копії наказу про його звільнення, він з його змістом не ознайомлений, що свідчить про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці в день його звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Таким чином, зі змістом наказу ОСОБА_2 мав ознайомитись в день звільнення за умови, що він перебував на робочому місці.
Порушення вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України ОСОБА_1 в частині не ознайомлення ОСОБА_2 з наказом про звільнення в провину не ставиться.
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 звертався до ДП «СЛП «Київоблагроліс» з вимогою провести з ним розрахунок після звільнення із займаної посади.
Тобто, передумовою виконання роботодавцем вимог положень ч. 1 ст. 116 КЗпП України за обставин, коли працівник не працював в день звільнення є подання звільненим працівником вимоги про проведення з ним розрахунку, який має бути здійснений не пізніше наступного робочого дня після пред'явлення такої вимоги.
З огляду на те, що ОСОБА_2 в день звільнення не працював, в матеріалах справи відсутні відомості про пред'явлення ним вимоги про проведення розрахунку, в діях ОСОБА_1 не вбачається порушень вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Суддя зазначає, що відсутність працівника на робочому місці та відсутність вимоги про проведення з ним розрахунку не звільняє роботодавця від обов'язку виплати нарахованої заробітної плати в строки, визначені ст. 115 КЗпП України, однак встановлені в сукупності обставини не свідчать про допущення ОСОБА_1 порушень вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Інші, відображені в Акті Держпраці відомості суддя до уваги не приймає, оскільки такі відомості не є беззаперечним доказом вини особи у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягають перевірці. Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові КАС ВС від 21.08.2020 у справі № 822/1037/18.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року).Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на встановлені обставини справи, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 41 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Питання судових витрат суддя вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення.
Оскільки у цьому випадку провадження у справі підлягає закриттю, відповідно судовий збір слід віднести на рахунок держави.
На підставі ст.ст. 19, 62 Конституції України, керуючись ст.ст. 7,-9 40-1, 41, 245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-285 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.
Суддя Н.П. Слободян