№ 366/1578/25
№2/366/643/25
08.07.2025 селище Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Н.Слободян,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №158744 від 19.10.2020 у розмірі 15660,00 грн., судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та понесені витрати на професійну правову допомогу в сумі 10500,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.10.2020 між ТОВ «ЗАЙМЕР» і відповідачем був укладений кредитний договір № 158744 про надання фінансового кредиту, шляхом відтворення позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), надісланого на номер телефону позичальника. Сума виданого кредиту становила 3000,00 грн., строк кредиту - 30 днів, стандартна процентна ставка - 2% в день або 730% річних. 28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу № 01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 15660,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь, а також понесені судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу).
Рух справи
29.05.2025 позовна заява надійшла до суду та була передана на розгляд судді.
10.06.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін. Перший розгляд призначено на 08.07.2025.
08.07.2025 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи, у якій він просить стягнути з відповідача 10500 грн. витрат на правову допомогу.
Позиції сторін
Позивач у позові просив розгляд проводити за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідач у заяві, поданій до суду просив застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин, а, у випадку неможливості такого застосування зазначив, що вимоги щодо тіла кредиту він визнає, нараховані відсотки- визнає частково ( у межах строку кредитного договору), витрати на правову допомогу вважає завищеними та просить їх зменшити. Крім того, будучи учасником бойових дій просить звільнити його від сплати судового збору.
Встановлені судом обставини та застосовані норми права
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що 19.10.2020 між ТОВ «ЗАЙМЕР» і відповідачем був укладений кредитний договір про надання фінансового кредиту №158744. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем шляхом підписання електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора КL7557 (а.с.14-16).
За умовами договору позикодавець надав відповідачу фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язувався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, що передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту становить 3000,00 грн., дата надання кредиту: 19.10.2020, строк на який надається кредит - 30 днів, тобто до 17.11.2020. За користування кредитом відповідач сплачує товариству 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу.
З довідки про ідентифікацію встановлено, що ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «ЗАЙМЕР» за допомогою одноразового ідентифікатора КL7557, який був надісланий на номер телефону відповідача (а.с.10).
Факт отримання коштів позичальником підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» № 694/04 від 09.04.2025, відповідно до якої 19.10.2020 на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 емітовану CREDIT DNEPR BANK було перераховано кредитні кошти в сумі 3000,00 грн., що є доказом видачі кредитних коштів (а.с.27).
28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу № 01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с.9,17-20,25,26).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021, та виписок з особового рахунку за кредитним договором № 158744 від 19.10.2020, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 15660,00 грн, що складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту -3000,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами - 12660,00 грн. (а.с.8,9).
31.01.2025 за вих. №б/н ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором. У повідомленні зазначено, що новим кредитором з у стало ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», яке має право грошової вимоги на отримання від відповідача у повній мірі погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 15660,00 грн., яку просить негайно сплатити за реквізитами, які зазначені у повідомленні (а.с.7).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
За ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76,77 ЦПК України).
За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2статті 639 ЦК України).
За абзацом 2 частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
За пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За частиною 6статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснення в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді з застосуванням електронного підпису. Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, підтвердив умови отримання кредиту. Після цього позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на зазначений ним номер телефона одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання договору позики.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Крім того, до спірних правовідносин суд засновує вимоги статті 516 ЦК України, де зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Після укладення між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» договору відступлення прав вимоги № 01-28/10/2021 від 28.10.2021, позивач направив на адресу позичальника повідомлення від 31.01.2025 за вих. №б/н про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 158744 від 19.10.2020. У повідомленні зазначено, що, на дату відступлення, заборгованість за цим договором перед новим кредитором складає 15660,00 грн., яку просить негайно сплатити за поданими реквізитами.
Суд розцінює це повідомлення, як вимогу нового кредитора сплатити заборгованість по кредитному договору № 158744.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.
За умовами договору про надання фінансового кредиту № 158744 від 19.10.2020 сторони встановили строк кредитування 30 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору становить 1800 грн. за період з 19.10.2020 по 17.11.2020, з розрахунку: 3000 грн. (тіло кредиту) х 2 % (базова відсоткова ставка) х 30 днів (строк кредитування). Саме така сума була узгоджена сторонами у Додатку № 1 до Договору № 158744 від 19.10.2020 ( а.с.16)
Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що відповідач повернув кредитні кошти, отримані ним на підставі зазначеного договору про надання фінансового кредиту, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 4800 грн., яка складається із: суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 1800 грн.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то суд зазначає таке.
Позовна давність -це строк, протягом якого особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦКУ).
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19» від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно ізпостановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який скасовано лише з 01 липня 2023 року.
Відповідно до п.19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 р в Україні введений воєнний стан, дія якого продовжена до 07 серпня 2025 року.
3 червня офіційно опубліковано Закон України від 14.05.2025 №4434-IX (далі - Закон №4434) «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».
Цей Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану.
Закон №4434 набере чинності з 4 вересня 2025 року, тобто через три місяці з дня, наступного за днем опублікування.
Відтак, доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності безпідставні.
Зазначене узгоджується з висновком викладеним у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 541/564/21 провадження № 61-18933 св 21.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №158744 від 19.10.2020 у розмірі 4800,00 грн, з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1800,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Щодо судових витрат.
За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції № 3 7599 від 14.04.2025 (а.с. 24) позивачем було сплачено 2422,40 грн. судового збору.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Верховний Суд України в постанові від 01.03.2017 у справі №6-152цс17 звернув увагу, що зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
Оскільки, відповідач звільнений від сплати судового збору, на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивачу належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (30,65%(4800/15660Х100)), що становить 742,23 грн.
При вирішенні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
В даному випадку, суд приходить до висновку, що наданими до суду доказами фактичний обсяг витрат на правову допомогу у цивільній справі представником позивача частково обґрунтовано, і з огляду на незначну складність самої справи, суд вважає, що понесені позивачем витрати є не співмірними із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг.
У зв'язку з вищезазначеним, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 1500 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 158744 від 19.10.2020 в сумі 4800,00 грн., з яких: 3000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1800,00 грн.- заборгованість за відсотками за користування кредитом.
В іншій частині позову відмовити.
Компенсувати ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір в сумі 742,23 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на правову допомогу у сумі 1500 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (08.02.2021).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлено 08.07.2025.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7. Код ЄДРПОУ: 42228158).
Представник позивача: адвокат Пархомчук Сергій Валерійович (08157, Київська область, с. Софіївська Борщагівка, пр-т. Героїв Небесної Сотні, 26/9. РНОКПП: НОМЕР_3 )
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_4 )
Суддя Н.П. Слободян